Справа № 826/18853/16 Суддя (судді) першої інстанції: Войтович І. І.
02 червня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Епель О.В., Файдюка В.В., при секретарі Присяжній Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Ер Лікід Єнакієве" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Приватне акціонерне товариство "Ер Лікід Єнакієве" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.09.2016 №4172615141, №4182615141, №0016261404, №0016281404, №1012140303 та від 16.11.2016 №0023041404.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 серпня 2017 року позов Приватного акціонерного товариства "Ер Лікід Єнакієве" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від: 05.09.2016 р. №4172615141, №4182615141, №0016261404, №0016281404, №1012140303 та від 16.11.2016 р. №0023041404 задоволено повністю.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 серпня 2017 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 27 жовтня 2020 року вказані вище постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 серпня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представником позивача було подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого зазначено, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено документальну планової виїзну перевірку ПрАТ «Ер Лікід Єнакієве» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 17.08.2016 №250/26-15-14-01-01/37837486, в якому відображено висновки про порушення позивачем:
- пунктів 138.1, 138.2, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства на суму 7 757,00 грн. за 2013 рік та завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування від усіх видів діяльності з податку на прибуток у сумі 16 574 331,00 грн. за період 2014 року;
- пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198, пунктів 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ в сумі 38 297,00 грн. за період липень 2014 року;
- пунктів 200.1, 200.4, 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, у результаті чого безпідставно задекларовано суму ПДВ, що заявлена до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку на суму 75 199 462,00 грн., а саме: за січень 2014 року - 16 442 938,00 грн, за лютий 2014 року - 2 408 903,00 грн., за березень 2014 року - 20 676 247,00 грн, за квітень 2014 року - 7 657 608,00 грн., за травень 2014 року - 3 034 860,00 грн, за червень 2014 року - 23 693 43,00 грн., за грудень 2014 року - 1 285 470,00 грн;
- підпункту «г» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, пункту 171.2 статті 171, пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено зобов'язання по сплаті до бюджету податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 6 223,40 грн. за період 2013 року.
На підставі вказаного акту перевірки, 05.09.2016 відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
- №4172615141, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 7 757,00 грн. за основним платежем та у розмірі 1 939,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);
- №4182615141, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 16 574 331, 00 грн.;
- №0016261404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 38 297, 00 грн. за основним платежем та у розмірі 9 574, 25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);
- №0016271404, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 38 298,00 грн. та застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 9 574,50 грн.;
- №0016281404, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 75 161 164,00 грн.;
- №1012140303, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 6 223,40 грн. за податковим зобов'язанням та у розмірі 4 558, 24 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Щодо оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 05.09.2016 № 4172615141, № 4182615141, № 0016261404, № 60016271404, № 0016281404 судом встановлено наступне.
Як вбачається з акту перевірки, ПрАТ «Ер Лікід Єнакієве» зареєстроване виконавчим комітетом Єнакієвської міської ради за № 12681020000005700 від 02.09.2011. У 2015 році компанія перереєструвала своє місцезнаходження із м. Єнакієве до м. Київ.
Перевіркою встановлено завищення задекларованих ПрАТ «Ер Лікід Єнакієве» показників у рядку 05.1 Декларацій «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» на загальну суму 16 574 331 грн.
Крім того, в акті перевірки зазначено, що ПрАТ «Ер Лікід Єнакієве» для ведення своєї основної діяльності було придбано основні фонди, а саме: повітряно-розподільчу установку (комплексу) «Linde» (за допомогою якої виробляється та поставляється кисень, азот та аргон на металургійний завод).
Згідно з первинними документами придбання повітряно-розподільчої установки (блоку) «Linde» відбулося 30.01.2013 (договір купівлі продажу від 26.12.2012), вартість обладнання (без ПДВ) становить 46928,84 тис. грн., сума ПДВ 9385,97 тис. грн. та поставлено на облік як основний засіб. Постачальником комплексу «Linde» було СП ТОВ «Металент» м. Єнакієве.
З матеріалів справи вбачається, що «повітряно-розподільчий комплекс «Linde» був введений в експлуатацію СП ТОВ «Металент» 27.12.2006 (рішення № 42 від 17.01.2007 Єнакіївської міської ради про затвердження акта Державної приймальної комісії). В акті перевірки зазначено, що дані основні засоби знаходяться в зоні АТО.
В акті перевірки вказується, що згідно з обліковою політикою ПрАТ «Ер Лікід Єнакієве» при нарахуванні амортизації основних засобів використовується прямолінійний метод. Норма амортизації розраховується згідно зі строком корисного використання. Зокрема, ПрАТ «Ер Лікід Єнакієве» віднесено повітряно-розподільчий блок «Linde» до 4 групи основних засобів та застосовувало метод прискореної амортизації, а сума амортизаційних відрахувань (16 574 331 тис. грн.) за 2014 рік включена по собівартості.
Крім того, в акті перевірки зазначено, що ПрАТ «Ер Лікід Єнакієве» не здійснює виробництво та реалізацію продуктів переробки стисненого повітря (кисень, аргон, азот) з зони АТО на територію України, що унеможливлює факт підтвердження виробництва продуктів переробки стисненого повітря (кисень, аргон, азот), а лише документообіг між ПрАТ «Ер Лікід Єнакієве» та ПАТ «Єнакієвський металургійний завод».
У зв'язку з тим, що немає можливості підтвердити чи спростувати факт наявності таких основних фондів, які за даними бухгалтерського обліку знаходяться на балансі ПрАТ «Ер Лікід Єнакієве» та розташовані в зоні АТО (Донецька обл., м. Єнакієво, пр. Металургів, 9) та довести здійснення господарської діяльності з метою отримання доходу, актом перевірки визначено, що ПрАТ «Ер Лікід Єнакієве» на порушення вимог п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України не нараховано податкові зобов'язання виходячи із вартості придбання товарів/послуг за січень 2014 року - червень 2014 року та листопад 2014 року - грудень 2014 року в сумі 75 845 466 грн.
Також, в акті перевірки зазначено, що в порушення п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст. 138, п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, підприємством включено до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта витрати, що не підтверджені відповідними первинними документами, наявність яких доводить зв'язок та подальше використання у власній господарській діяльності підприємства таких послуг за 2013 рік на загальну суму 40823 грн. ПрАТ «Ер Лікід Єнакієве» до перевірки надано лише авансові звіти, які не підтверджені первинними документами.
Крім того, під час перевірки встановлено завищення податкового кредиту на суму 43698 грн. В акті перевірки зазначено, що станом на дату закінчення перевірки серед постачальників виявлено платників, якими надано ризиковий кредит.
В акті перевірки зазначено, що до ГУ ДФС у м. Києві надійшла податкова інформація від:
- ДПІ у Калінінському районі м. Донецька по ТОВ Фірма «Промбудремонт» за період січень 2014 року - лютий 2015 року» від 06.04.2015 № 1617/7/05-63-22-03. Даною податковою інформацією не підтверджено взаємовідносини ТОВ Фірма «Промбудремонт» з ПрАТ «Ер Лікід Єнакієве» за лютий 2014 року на суму ПДВ 8 871,93 грн., за березень 2014 року на суму ПДВ 18 104,73 грн., за квітень 2014 року на суму ПДВ 11 321,60 грн. ПрАТ «Ер Лікід Єнакієве» податкові накладні включено до податкового кредиту за березень 2014 року в сумі ПДВ 16 714,27 грн., за квітень 2014 року в сумі ПДВ 21 584 грн.
- Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська щодо ТОВ «Кріо Інтер Трейдінг» за період з 01.07.2014 по 30.11.2014 від 05.03.2015 № 5119/10/05-67-22-01. Даною податковою інформацією не підтверджено взаємовідносини ТОВ «Кріо Інтер Трейдінг» з ПрАТ «Ер Лікід Єнакієве» за жовтень 2014 року на суму ПДВ 5 400 грн. ПрАт «Ер Лікід Єнакієве» податкову накладну, включено до податкового кредиту за листопад 2014 року в сумі ПДВ 5 400 грн.
Згідно з висновками акта перевірки, на порушення вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України ПрАТ «Ер Лікід Єнакієве» завищено податковий кредит за березень 2014 року на 16714 грн., за квітень 2014 року на 21584 грн., за листопад 2014 року на 5400 грн.
За розглядом акту перевірки ГУ ДФС у м. Києві прийнято, зокрема, податкові повідомлення-рішення від 05.09.2016 № 4172615141 на 7 757 грн. податку на прибуток і застосованих 1 939 грн. штрафних санкцій, № 4182615141 про завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 16574334 грн., № 60016261404 на 38297 грн. податку на додану вартість і застосованих 9 574,25 грн. штрафних санкцій, № 0016271404 про завищення бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на 38 298 грн. і застосованих 9 574,50 грн. штрафних санкцій, № 0016281404 про відмову у бюджетному відшкодуванні по податку на додану вартість на 75 161 164 грн.
Рішенням про результати розгляду скарги Державної фіскальної служби України від 11.11.2016 № 24316/6/99-99-11-02-01-15 вказано, що акт перевірки не містить чіткого обґрунтування і доказів порушення ПрАТ «Ер Лікід Єнакієве» податкового законодавства в частині завищення податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ Фірма «Промбудремонт» та ТОВ «Кріо Інтер Трейдінг».
Враховуючи зазначене, вказаним рішенням контролюючого органу скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 05.09.2016 № 0016261404, № 0016271404, № 0016281404 в частині висновків акта перевірки щодо завищення ПрАТ «Ер Лікід Єнакієве» податкового кредиту на суму 43 698 грн. ПДВ та у відповідній частині штрафні санкції та залишено без змін зазначені податкові повідомлення-рішення в іншій частині. Водночас податкові повідомлення-рішення від 05.09.2016 № 4172615141, № 4182615141, № 1012140303 залишено без змін.
Керуючись положеннями підпункту 60.1.2 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України (далі - ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), судом встановлено, що оскаржувані позивачем рішення №0016261404, №0016271404 та №0016281404 вважаються відкликаними в частині, яка скасована контролюючим органом, при цьому, чинними є оскаржувані позивачем рішення від 05.09.2016 №4172615141, №4182615141, №0016261404, №0016281404, №1012140303 та від 16.11.2016 №0023041404.
16.11.2016 з урахуванням положень, викладених у рішенні про результати розгляду скарги ДФС України від 11.11.2016 р. № 24316/6/99-99-11-02-01-15 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0023041404, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 38 298,00 грн.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 встановлено, що питання оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вирішувалося Кабінетом Міністрів України, який 23.11.2016, прийняв розпорядження від № 861-р «Про заходи щодо дотримання податкового законодавства» (ДСК), яким скасовано спірні податкові повідомлення-рішення від 05.09.2016 та рішення Державної фіскальної служби України від 11.11.2016 № 24316/6/99-99-11-02-01-15. Зазначене розпорядження є чинним, докази його оскарження або скасування в матеріалах справи відсутні.
Стосовно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 16.11.2016 № 0023041404 судом встановлено наступне.
Перевіркою встановлено неутримання податку на доходи фізичних осіб з сум коштів, оплачених працівникам підприємства, документального підтвердження використання яких відсутнє та не повернутих у встановлений строк.
Так, в акті перевірки зазначено, що ПАТ «Ер Лікід Єнакієве» згідно авансових звітів працівників підприємства на їх власні картки було перераховано грошові кошти (аванс) у безготівковій формі на загальну суму 40 822,79 грн., а саме:
- авансовий звіт № 32 від 04.03.2013 на загальну суму 16469,09 грн. - ОСОБА_1 ;
- авансовий звіт № 38 від 15.03.2013 на загальну суму 4617,72 грн. - ОСОБА_2 ;
- авансовий звіт № 60 від 19.04.2013 на загальну суму 4966,90 грн. - Марті Ірене;
- авансовий звіт № 88 від 30.05.2013 на загальну суму 2001,11 грн. - ОСОБА_3 ;
- авансовий звіт № 89 від 30.05.2013 на загальну суму 1998,47 грн. - ОСОБА_1 ;
- авансовий звіт № 6 від 18.01.2013 на загальну суму 1155,00 грн. - ОСОБА_4 ;
- авансовий звіт № 13 від 01.02.2013 на загальну суму 605,00 грн. - ОСОБА_4 ;
- авансовий звіт № 49 від 27.03.2013 на загальну суму 605,00 грн. - ОСОБА_4 ;
- авансовий звіт № 104 від 17.06.2013 на загальну суму 2812,50 грн. - ОСОБА_5 ;
- авансовий звіт № 141 від 30.08.2013 на загальну суму 522,00 грн. - ОСОБА_6 ;
- авансовий звіт № 221 від 02.12.2013 на загальну суму 2520,00 грн. - ОСОБА_7 ;
- авансовий звіт № 181 від 06.11.2013 на загальну суму 510,00 грн. - ОСОБА_3 ;
- авансовий звіт № 184 від 07.11.2013 на загальну суму 1020,00 грн. - ОСОБА_8 ;
авансовий звіт № 185 від 07.11.2013 на загальну суму 1020,00 грн. - ОСОБА_9 ;
Контролюючим органом встановлено, що згідно наданих до перевірки авансових звітів, документального підтвердження витрачання коштів не має, у зв'язку з втратою первинних документів.
В акті перевірки зазначено, що підприємством не утриманий податок на доходи фізичних осіб із додаткового доходу вищезазначених працівників підприємства.
Крім того, констатовано, що в порушення вимог підпункту «г» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту «а» пункту 171.2 статті 171, підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України підприємством занижено зобов'язання по сплаті до бюджету податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 6223,40 грн. за 2013 рік.
За висновками перевірки ГУ ДФС у м. Києві сформовано та вручено ПАТ «Ер Лікід Єнакієве», зокрема, податкове повідомлення-рішення від 05.09.2016 № 1012140303 про збільшення грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб за основним платежем - 6223,40 грн. та застосованих відповідно до пункту 127.1 статті 127 штрафних санкцій у розмірі 4558,24 гривень.
Позивач, вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернувся до суду з відповідним позовом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Відповідно до п.п.14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Підпунктом 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків.
Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.
Абзацом першим пункту 85.2 статті 85 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Пунктом 164.1.1 статті 164 ПК України передбачено, що загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.
Відповідно до підпункту 164.2.11 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до пункту 170.9 статті 170 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 170.9.1 пункту 170.9 статті 170 ПК України податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт та не повернутої ним протягом встановленого підпунктом 170.9.2 цього пункту строку, є особа, що видала таку суму, а саме, зокрема, на відрядження у сумі, що перевищує суму витрат платника податку на таке відрядження, розрахованій згідно із цим підпунктом.
Пунктом 164.5 статті 164 Податкового кодексу України передбачено, що під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою:
К = 100 : (100 - Сп), де К - коефіцієнт; Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.
У такому самому порядку визначаються об'єкт оподаткування і база оподаткування для коштів, надміру витрачених платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки.
Згідно пункту 171.1 статті 171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.
Відповідно до пункту 127.1 статті 127 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або оплаті до бюджету.
Відповідно до абзацу другого пунктів 198.1, 198.2 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до абзацу першого пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;
б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду».
Зазначені положення встановлюють наступні умови реалізації права платника податків на отримання бюджетного відшкодування ПДВ:
- значення різниці між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду є від'ємним;
- сума ПДВ фактично сплачена отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі- Закон №996-XIV), яким передбачено, зокрема:
- господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. (стаття 1 Закон №996-XIV)
- підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. (частина перша статті 9 Закону №996-XIV).
Отже, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку із положеннями законодавства з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності визначають, що однією з головних умов документального підтвердження задекларованих платником податків у податковій звітності показників є можливість на підставі наявних первинних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту (доходу) в результаті здійснення господарських операцій.
При цьому первинний документ має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення, натомість сама собою наявність або відсутність окремих документів не свідчить про наявність факту порушення з боку платника податків, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 7 липня 2022 року у справі №160/3364/19 зазначила, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв'язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.
Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення суб'єктами господарювання відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.
Відповідно до пункту 146.15 статті 146 ПК України нарахування амортизації окремого об'єкта припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем виведення з експлуатації такого об'єкта основних засобів або передачі його до складу невиробничих необоротних матеріальних активів за рішенням платника податку або суду.
В свою чергу, згідно з пунктом 146.16 статті 146 ПК України у разі ліквідації основних засобів за рішенням платника податку або в разі якщо з незалежних від платника податку обставин основні засоби (їх частина) зруйновані, викрадені чи підлягають ліквідації, або платник податку змушений відмовитися від використання таких основних засобів внаслідок загрози чи неминучості їх заміни, руйнування або ліквідації, платник податку у звітному періоді, в якому виникають такі обставини, збільшує витрати на суму вартості, яка амортизується, за вирахуванням сум накопиченої амортизації окремого об'єкта основних засобів.
Тобто, згідно положень Податкового кодексу України підставою для припинення нарахування амортизації є виведення основного засобу з експлуатації.
Згідно з пунктом 138.8 статті 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Відповідно до підпункту 138.8.5 пункту 138.8 статті 138 ПК України до складу загальновиробничих витрат включаються: б) амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення.
Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №92 від 27.04.2000, визначено правила здійснення амортизації основних засобів.
Відповідно до абзацу 3 пункту 29 П(С)БО 7 встановлено вичерпний перелік підстав припинення нарахування амортизації: нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об'єкта основних засобів, переведення його на реконструкцію, модернізацію, добудову, дообладнання, консервацію.
Відповідно до пункту 2 частини 4 розділу 3 наказу Міністерства фінансів України від 20.08.2015 №727 «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами» (далі - Порядок), у разі встановлення перевіркою питань податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно: у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі неподання їх для перевірки, - зазначити перелік цих документів.
Як вбачається з акту перевірки, контролюючим органом було виявлено відсутність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування ПДВ за період січень 2014 р.- червень 2014 р. та грудень 2014 р. на загальну суму 75 199 462, 00 грн.
Судом встановлено, що для реалізації проекту позивачем здійснювався імпорт складової комплексного об'єкта: повітрянорозділюване устаткування ПРУ-1400, призначене для виробництва цільових продуктів (кисню, азоту, аргону) з атмосферного повітря ректифікаційним методом з Італії, Бельгії, Німеччини, Польщі, Франції. Обладнання виробляється, підготовлюється та постачається компанією Air Liquide Engineering S.A. (перейменована згодом в Air Liquide Global E&C Solutions S.A., Франція).
Крім того, в рамках згаданого проекту позивач придбавав значний обсяг робіт/послуг генерального підряду з будівництва об'єкту від контрагента Іноземного Підприємства «ЕР ЛІКІД ГЛОБАЛ І ЕНД СІ СОЛЮШЕНЗ Україна» згідно з договором генерального підряду від 30.09.2011 та договору генерального підряду від 31.05.2013, відповідно до умов яких, генеральний підрядник виконує роботи щодо координації детального проектування, будівництва, нагляду, введення в експлуатацію та пуск ПРУ-1400, а також інші види будівельних, інжинірингових, проектувальних, технічних робіт/послуг, матеріалів, пов'язаних з будівництвом повітророзподільної установки.
Позивач також придбавав інші послуги й матеріали, необхідні для ведення виробничо-господарської діяльності.
Надаючи оцінку зазначеним господарським операціям суд зазначає, що операції з постачання товарів та послуг, на підставі яких сформовано спірний податковий кредит, та, як наслідок, від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, які містяться у матеріалах справи, до яких у контролюючого органу при здійсненні перевірки зауваження були відсутні.
Крім того, Єнакіївським ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області вже проводились позапланові податкові перевірки позивача за аналогічні періоди та з аналогічних питань щодо достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ, за результатами яких складено було складено:
довідку перевірки достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2014 року №359/26/05-11-15-01-114-3/37837486 від 20.06.2014;
довідку перевірки достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2014 року №453/35/05-11-15-01-114-3/37837486 від 20.06.2014;
довідку перевірки достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2014 року №571/45/05-11-15-01-114-3/37837486 від 20.06.2014;
довідку перевірки достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2014 року №664/35/05-11-15-0І-114-3/37837486 від 20.06.2014;
довідку перевірки достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2014 року;
довідку перевірки достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2014 року.
Згідно вказаних довідок, під час проведення перевірок не було встановлено порушень при відображенні позивачем у податкових деклараціях з ПДВ сум бюджетного відшкодування. Водночас зазначені обставини залишені відповідачем поза увагою.
Разом з цим, обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган стверджував, що на дату проведення перевірки у податкових інспекторів була відсутня можливість провести інвентаризацію основних фондів позивача та підтвердити чи спростувати факт наявності основних фондів, які за даними бухгалтерського обліку знаходяться на балансі позивача та розташовані в зоні АТО.
Суд зазначає, що факт знаходження основних засобів та інші активів позивача на території України, де проводиться АТО, не дає права стверджувати про початок використання позивачем таких активів не в господарській діяльності.
Крім того, об'єктивна неможливість провести інвентаризацію основних фондів та підтвердити чи спростувати факт їх наявності не є підставою для позбавлення позивача податкової вигоди у вигляді формування податкового кредиту.
Виходячи із обставин по справі та наявних у справі доказів вбачається, що основними покупцями промислових газів, вироблених позивачем, є ПрАТ «Єнакіївський металургійний завод» та ТОВ «Ер Лікід Юкрейн» згідно з умовами довгострокової угоди на постачання газів від 17.06.2011 та договору купівлі-продажу №ALU_L/2013-008 від 22.01.2013. Позивачем надано до суду первинні документи на підтвердження реалізації зазначеної продукції за перевіряємий період. Дані документи також надавалися до перевірки і у контролюючого органу не було жодних зауважень до них. Крім того, позивач надавав копію листа ПрАТ «Єнакіївський металургійний завод» від 07.10.2016 вих. №731012-898, відповідно до якого, останній підтверджує придбання у позивача зазначеного вище обсягу промислових газів в межах періоду податкової перевірки.
Судом встановлено, що між позивачем та ПрАТ «Єнакієвський металургійний завод» було укладено Довгострокову угоду на постачання газів від 17.06.2011 року, відповідно до пункту 2.2 якої, починаючи з дати початку промислової експлуатації, впродовж всієї цієї угоди і відповідно до умов цієї угоди, ПрАТ «Єнакієвський металургійний завод» зобов'язується купувати і отримувати від ПрАТ "Ер Лікід Єнакієве" кисень, азот і аргон в кількості, необхідній для роботи обладнання ПрАт "Єнакієвський металургійний завод" (том 17, арк. 7-16).
Крім того, судом встановлено, що факт постачання позивачем азоту, аргону та кисню (в газоподібних та рідких станах) на користь ПрАТ «Єнакієвський металургійний завод» за період грудень 2013 року - грудень 2014 року підтверджується видатковими накладними та актами приймання-передачі-протоколами до Довгострокової угоди на постачання газів, відповідно до яких позивачем поставлено гази на загальну суму 318 067 148, 62 грн, у т. ч. ПДВ 53 011 191, 47 грн (том 17, арк. 17-53).
Окрім того, факт здійснення господарської діяльності підтверджується листами ПрАТ «Єнакієвський металургійний завод», у яких останнє підтверджує постачання позивачем зі своїх виробничих потужностей через відповідні трубопроводи у м. Єнакієве вироблених промислових газів в період з 01.02.2013 року по 31.12.2014 року (том 20, арк. 47-48).
Разом з тим, протягом зазначеного періоду позивач також реалізовував промислові гази на користь ТОВ "Ер Лікід Юкрейн", відповідно до договору купівлі-продажу від 22.01.2013 року № ALU_L/2013-008, що підтверджується належно складеними видатковими накладними.
Судом також досліджено, що факт постачання позивачем азоту, аргону та кисню (в газоподібних та рідких станах) на користь ПрАТ «Єнакієвський металургійний завод» за період грудень 2013 року - грудень 2014 року підтверджується видатковими накладними та актами приймання-передачі-протоколами до договору купівлі-продажу від 22.01.2013 року № ALU_L/2013-008, відповідно до яких позивачем поставлено, а покупцем отримано гази на суму 16 027 070, 36 грн., у т. ч. ПДВ 2 671 178, 52 грн.
Судом встановлено, що за результатом реалізації товарів на користь ПрАТ "Єнакієвський металургійний завод" та ТОВ "Ер Лікід Юкрейн" за період грудень 2013 року - січень 2015 року позивач отримав дохід в розмірі 334 094 218, 98 грн, у т. ч. ПДВ 55 682 369,99 грн., в тому числі :
- по ПАТ «Єнакієвський металургійний завод» 318 067 148,62 грн., в т.ч. ПДВ - 53 011 191,47 грн.;
- по ТОВ «Ер Лікід Юкрейн» 16 027 070,36 грн., в т.ч. ПДВ - 2 671 178,52 грн.
Судом встановлено, що надані на дослідження видаткові накладні та акти приймання-передачі-протоколи, результати дослідження яких, зокрема, викладені у Додатку № 5 до Висновку судових експертів від 29.03.2021 № 1041/51101, містять відомості про господарські операції, які мають обов'язкові реквізити відповідно до вимог чинного законодавства та є первинними документами, що фіксують та документально підтверджують факти здійснення господарських операцій позивача з покупцями (ПАТ «Єнакієвський металургійний завод» та ТОВ «Ер Лікід Юкрейн»).
Суд зауважує, що жодних сумнівів щодо належності чи достовірності первинних документів відповідачем не зазначено. Зокрема, факт реальності спірних операцій з постачання товарів та послуг щодо реалізації інвестиційного проекту «Повітрянорозподільча установка потужністю 1400, м. Єнакієве» не заперечується контролюючим органом.
За наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість податкових повідомлень-рішень від 05.09.2016 № 0016261404, № 0016281404 та від 16.11.2016 № 0023041404, оскільки документально підтверджуються господарські операції, відповідно до яких ПрАТ «Ер Лікід Єнакієве» поставлено, а ПАТ «Єнакієвський металургійний завод», ТОВ «Ер Лікід Юкрейн» отримано азот, аргон та кисень (в газоподібних та рідких станах) за період грудень 2013 - грудень 2014 років на загальну суму з ПДВ - 334 094 218,98 грн., в т.ч. ПДВ - 55 682 369,99 грн. (сума без ПДВ - 278 411 848,99 грн.), податкові зобов'язання по яких задекларовані у складі податкових зобов?язань з ПДВ за операціями на митній території України.
Стосовно обґрунтованості податкового повідомлення-рішення від 05.09.2016 № 4182615141, суд зазначає таке.
Позивачем для ведення своєї основної діяльності було придбано основні фонди, а саме повітряно-розподільчу установку (комплекс) «Повітряно-розподільча установка Linde» (за допомогою якої виробляється та поставляється кисень, азот та аргон на металургійний завод).
Згідно з первинних документів, придбання такої установки відбулося 30.01.2013 (договір купівлі-продажу від 26.12.2012), вартість активів (без ПДВ) становить 313 876, 31 тис. грн., сума ПДВ 62 775, 26 тис. грн., установку поставлено на облік як основний засіб.
У позивача наявні всі необхідні первинні документи на придбання установки «Повітряно-розподільча установка Linde», які підтверджують правомірність амортизації даного основного засобу, зокрема:
договір купівлі-продажу об'єкта нерухомості від 26.12.2012 «Повітряно-розподільча установка Linde», що складається з: власне повітряно-розподільної установки (ПРУ) Linde; скрубери, С44, С45; адсорберів, С42, С43; теплообмінників, С40; «СоШ Вох», С39; будівель машинної зали з допоміжними приміщеннями СІ3-1, С13-1, загальною площею 958,3 кв.м; резервуарного парку, С46, С47, С48;
акт прийому-передачі об'єкту нерухомості від 31.01.2013;
договір купівлі-продажу №12-004475 від 26.12.2012;
акт прийому-передачі майна від 31.01.2013 до договору купівлі-продажу №12- 004475 від 26.12.2012;
договір купівлі-продажу №12-004489 від 26.12.2012;
акт прийому-передачі майна від 31.01.2013 до договору купівлі-продажу №12-4489 від 26.12.2012;
договір купівлі-продажу №12-004490 від 26.12.2012;
акт прийому-передачі майна від 31.01.2013 до договору купівлі-продажу №12-4490 від 26.12.2012;
наказ №1/01.2013 від 31.01.2013 про ввід в експлуатацію основних засобів і визначення строків їх експлуатації;
акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 31.01.2013;
наказ №2/01.2013 від 31.01.2013 про ввід в експлуатацію основних засобів і визначення строків їх експлуатації;
акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 31.01.2013;
наказ №2/06.2013 від 27.06.2013 про введення в експлуатацію основних засобів і визначення строків їх експлуатації;
акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 27.06.2013;
наказ №2/12.2013 від 23.12.2013 про ввід в експлуатацію основних засобів і визначення строків їх експлуатації;
акти приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів від 23.12.2013;
акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 23.12.2013;
податкові накладні №3101009 від 31.01.2013, №3101011 від 31.01.2013, №1 від 30.01.2013, №4 від 31.01.2013, №6 від 31.01.2013, №2 від 31.01.2013.
Суд зазначає, що усі первинні документи щодо правомірності формування амортизаційних витрат наявні у позивача є належним чином оформленими та надавалися ним до податкової перевірки.
Крім того, як було зазначено позивачем та не спростовано відповідачем, товариством використовуються основні засоби в господарській діяльності, такі основні засоби не є знищеними, завдяки останнім позивач здійснив виробництво та реалізував вироблені промислові гази контрагентам та отримав дохід, який був належним чином задекларований.
Позивач зауважив, що зазначена податковим органом сума амортизаційних відрахувань на установку не відповідає дійсності, адже за підсумками 2014 року сума амортизаційних відрахувань на установку склала 1 998 492,12 грн., що підтверджується даними рахунку 831 «Амортизація основних засобів» позивача. Тобто, сума амортизаційних відрахувань на установку більш ніж в 8 разів менша від заявленої податковим органом. Загальна сума амортизації всіх виробничих основних засобів за 2014 року складає 16 574 331,00 грн. Зазначена сума амортизації включає як амортизаційні відрахування на установку, так і амортизаційні відрахування на інші виробничі основні засоби позивача. Вказане також підтверджується наявними в матеріалах справи документами бухгалтерського обліку.
В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що згідно з обліковою політикою ПрАТ «Ер Лікід Єнакієве» при нарахуванні амортизації основних засобів використовується прямолінійний метод. Норма амортизації використовується згідно строку корисного використання. При цьому, згідно аналізу бухгалтерських рахунків підприємство віднесло «повітряно-розподільчий блок «Linde» до 4 групи основних засобів та застосовувало метод прискореної амортизації, а сума амортизаційних відрахувань включалась до собівартості.
Та, суд зазначає, що за актом перевірки сума амортизаційних відрахувань на повітряно-розподільчу установку (комплекс) «Повітряно-розподільча установка Linde» складає 16 574 331 грн. Водночас, за словами позивача, за підсумками 2014 року сума амортизаційних відрахувань позивача на вказану установку склала 1 998 492, 12 грн, що більш ніж в 8 разів менше від заявленої податковим органом.
Зокрема, відповідно до акта перевірки, завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування від усіх видів діяльності відбулося внаслідок застосування Методу прискореної амортизації та включення до собівартості основних засобів амортизаційних відрахувань на повітряно-розподільну установку (комплекс) «Linde» у сумі 16 574 331,00 грн. (абз.11 стор.13 Акту перевірки).
В акті перевірки вказано, що відповідно до листа ДФСУ від 07.11.2014 №6437/6/99-99-19-02-02-15 «Щодо списання основних засобів та ТМЦ, що розташовані в зоні АТО» у результаті проведення антитерористичної операції платник податку припиняє нараховувати амортизацію, починаючи з місяця, наступного за місяцем виведення з експлуатації об'єкта основних засобів, та збільшує витрати на суму вартості, яка підлягала амортизації, за вирахуванням сум накопиченої амортизації такого об'єкта основних засобів». (ст.ст. 13 - 14 акту перевірки).
На підставі вищевикладеного, у акті перевірки встановлено порушення вимог п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст. 138, пл. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 ПК України (стор.73 акта перевірки).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не заперечує щодо придбання позивачем повітряно-розподільчої установки (комплексу) «Повітряно-розподільча установка Linde».
Крім того, суд враховує що факт знаходження основних засобів та інші активів позивача на території України, де проводиться АТО, не може слугувати підставою для висновку про початок використання позивачем таких активів не в господарській діяльності.
Відповідно до пп. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 ПК України основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 6000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 6000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).
Суд також зауважує, що відповідач не заперечує постановку на облік спірної повітряно-розподільчої установки як основного засобу, тобто як матеріального активу, призначеного для використання у господарській діяльності.
Пунктом 14.1.3 пунктом 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що амортизація - систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).
Згідно з пунктом 144.1 статті 144 ПК України амортизації підлягають, окрім іншого, витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності.
Відповідно до пункту 146.15 статті 146 ПК України нарахування амортизації окремого об'єкта припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем виведення з експлуатації такого об'єкта основних засобів або передачі його до складу невиробничих необоротних матеріальних активів за рішенням платника податку або суду.
В свою чергу, згідно з пунктом 146.16 статті 146 ПК України у разі ліквідації основних засобів за рішенням платника податку або в разі якщо з незалежних від платника податку обставин основні засоби (їх частина) зруйновані, викрадені чи підлягають ліквідації, або платник податку змушений відмовитися від використання таких основних засобів внаслідок загрози чи неминучості їх заміни, руйнування або ліквідації, платник податку у звітному періоді, в якому виникають такі обставини, збільшує витрати на суму вартості, яка амортизується, за вирахуванням сум накопиченої амортизації окремого об'єкта основних засобів.
Тобто, згідно положень ПК України підставою для припинення нарахування амортизації є виведення основного засобу з експлуатації.
Пунктом 138.8 статті 138 ПК визначено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Відповідач стверджує, що сума амортизаційних відрахувань у розмірі 16 574 331 грн включена позивачем до собівартості, тобто до собівартості виготовлених та реалізованих за допомогою спірної установки товарів. Водночас згідно з пунктом 28 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92 (далі - П(С)БО 7 «Основні засоби»), метод амортизації обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме згідно відомостей, наведених в наказі від 01.01.2014 № 1-бух «Про облікову політику» ПрАт «Ер Лікід Єнакієве» (далі - Наказ № 1-бух), при нарахуванні амортизації основних засобів у бухгалтерському обліку використовується прямолінійний метод. Норми амортизації розраховуються згідно строку корисного використання, що визначається згідно наказу на введення до експлуатації основних засобів.
Витрати на поточний ремонт і обслуговування основних засобів включаються до складу витрат.
Відповідно до пункту 12 «Облік собівартості» Наказу № 1-буx «Про облікову політику», собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається, зокрема, з амортизації основних засобів виробничого призначення.
Судом встановлено, що в матеріалах справи містяться облікові регістри ПрАТ «Ер Лікід Єнакієве» за 2014 рік, а саме:
- Картки рахунку 831 «Амортизація основних засобів» за січень - червень 2014;
- Відомості про основні засоби (картка): Повітряно-розподільна установка «Linde»;
- Відомості про основні засоби (картка): будівля машзали з допом. приміщеннями;
- Відомості про основні засоби (картка): Резервуарний парк комплекса ПРУ Linde;
- Відомість нарахування амортизації виробничого устаткування за 3 квартал 2014;
- Відомість нарахування амортизації виробничого устаткування за 4 квартал 2014;
- Відомості по амортизації (бухгалтерський облік) за 2014.
Відповідно до пункту 145.1 статті 145 ПК України класифікації груп основних засобів та інших необоротних активів і мінімально допустимих строків їх амортизації, до 3 групи основних засобів відносяться будівлі, споруди, передавальні пристрої з мінімально допустимим строком корисного використання 20 років, до 4 групи основних засобів відносяться машини та обладнання.
Суд вказує, що згідно Наказу ПрАТ «Ер Лікід Єнакієве» від 31.01.2013 № 1/01.2013 «Про введення в експлуатацію основних засобів і визначення термінів їх експлуатації» повітряно-розподільна установка «Linde» віднесена до 3 групи основних засобів з терміном експлуатації 300 місяців.
Крім того, суд враховує, що наявні в матеріалах справи відомості про основні засоби (вказані картки) підтверджують, що для нарахування амортизації щодо об?єктів основних засобів повітряно-розподільної установки «Linde» позивач використовував прямолінійний метод нарахування амортизації, а не метод прискореної амортизації.
Суд вказує, що віднесення ПрАТ «Ер Лікід Єнакієве» повітряно-розподільної установки «Linde» до 3-ї групи основних засобів та встановлення терміну експлуатації 300 місяців або 25 років відповідає вимогам пункту 145.1 статті 145 ПК України.
Враховуючи викладене, доводи контролюючого органу про віднесення позивачем вказаної повітряно-розподільної установки «Linde» до 4 групи основних засобів та застосування прискореного методу амортизації є необґрунтованими.
Стосовно здійснених відповідачем розрахунків суми амортизаційних відрахувань в розмірі 16 574 331,00 грн суд вказує на наступне.
Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291 (далі - Інструкція № 291) для узагальнення інформації про суму нарахованої амортизації основних засобів, інших необоротних матеріальних активів та нематеріальних активів призначено рахунок 83 «Амортизація».
За дебетом рахунку 83 «Амортизація» відображається сума нарахованих амортизаційних відрахувань, за кредитом - списання на рахунок 23 «Виробництво» суми амортизаційних відрахувань, які прямо включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), до затрат допоміжних (підсобних) виробництв, на рахунки класу 9 - суми амортизаційних відрахувань, що відносяться до виробничих накладних витрат, адміністративних і збутових витрат, або на рахунок 79 «Фінансові результати», якщо підприємство не застосовує рахунки класу 9).
На субрахунку 831 «Амортизація основних засобів» узагальнюється інформація про нарахування амортизації основних засобів.
Для узагальнення інформації про нараховану амортизацію та індексацію зносу (накопиченої амортизації) необоротних матеріальних і нематеріальних активів, що підлягають амортизації призначено рахунок 13 «Знос (амортизація) необоротних активів» (Інструкція № 291).
За кредитом рахунку 13 «Знос необоротних матеріальних активів» відображається нарахування амортизації та індексації зносу (накопиченої амортизації) необоротних активів, за дебетом - зменшення суми зносу (накопиченої амортизації).
Згідно з Інструкцією № 291, на субрахунку 131 «Знос основних засобів» узагальнюється інформація про суму зносу тих необоротних активів, облік яких ведеться на рахунку 10 «Основні засоби».
Судом встановлено, що відповідно до Картки рахунку 831 «Амортизація основних засобів» за січень - червень 2014 та відомостей нарахування амортизації виробничого устаткування за 3 та 4 квартали 2014, загальна сума нарахованої амортизації за період січень - грудень 2014 року складає 16 597 713,36 грн. та відображена в бухгалтерському обліку ПрАт «Ер Лікід Єнакієве» за дебетом рахунку 83 «Амортизація» в кореспонденції з кредитом рахунку 13 «Знос (амортизація) необоротних активів».
Таким чином, судом з'ясовано, що згідно облікових регістрів підтверджується нарахування позивачем амортизації на основні засоби за 2014 рік у розмірі 16 597 713,36 грн.
Крім того, судом встановлено, що згідно наданої картки рахунку 831 «Амортизація основних засобів» за січень - червень 2014 та відомостей нарахування амортизації виробничого устаткування за 3 та 4 квартали 2014, в бухгалтерському обліку ПрАТ «Ер Лікід Єнакієве» сума нарахованої амортизації за 2014 рік на повітряно-розподільну установку «Linde» відображена помісячно по дебету субрахунку 831 «Амортизація основних засобів» в кореспонденції з кредитом субрахунку 131 «Знос основних засобів» складає 1 998 492,10 грн., в тому числі на:
- повітряно-розподільна установка Linde DE - 1 356 496,22 грн.;
- будівлю машзали з допом. приміщеннями - 640 682,26 грн.;
- резервуарний парк комплекса ПРУ Linde - 1 313,62 грн.
Відповідно до підпунктом 145.1.5 пункту 145.1 статті 145 ПК України, річна сума амортизації за прямолінійним методом визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів.
Судом встановлено, що, керуючись вказаною нормою законодавства, експертами здійснено розрахунок амортизації прямолінійним методом, а саме: первісна вартість повітряно-розподільну установку «Linde» (повітряно-розподільна установка Linde DE, будівля машзали з допом. приміщеннями, резервуарний парк комплекса ПРУ Linde) поділено на термін експлуатації - 300 міс.
Крім того, вказаний розрахунок суми нарахуваної амортизації на первісну вартість повітряно-розподільної установки «Linde» у розмірі 1 998 492, 10 гривень з використанням прямолінійного методу за 2014 рік викладений у Додатку № 9 до Висновку судово-економічної експертизи від 29.03.2021 № 1041/51101, який міститься в матеріалах справи.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з вказаного висновку судово-економічної експертизи, за результатами співставлення даних, наведених в бухгалтерському обліку ПрАт «Ер Лікід Єнакієве» та в Розрахунку проведеному експертами (Додаток № 9 до Висновку), відхилень щодо нарахування амортизації не виявлено.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неправомірність нарахування контролюючим органом спірної суми амортизаційних відрахувань у розмірі 16 574 331,00 грн.
Разом з тим, суд критично оцінює посилання відповідача на лист ДФС України від 07.11.2014 року № 6437/6/99-99-19-02-02-15 "Щодо списання основних засобів та ТМЦ, що розташовані в зоні АТО", оскільки основні засоби позивача не були знищенні, а продовжували використовуватись в його господарській діяльності, а тому вказаний лист контролюючого органу не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
За наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.09.2016 № 4182615141.
Стосовно обґрунтованості податкових повідомлень-рішень від 05.09.2016 № 4172615141 та № 1012140303, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень №4172615141 та №1012140303 за доводами відповідача слугувало те, що позивачем враховано до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, витрати, що не підтверджені відповідними первинними документами на загальну суму 40 823,00 грн. та не утримано податок з доходів фізичних осіб із додаткового доходу працівників, отриманих згідно авансових звітів, - так, працівникам позивача на власні картки було перераховано грошові кошти (аванс) в безготівковій формі на загальну суму 40 823,00 грн., а документального підтвердження витрачання коштів немає.
Водночас, листом від 29.04.2016 позивач повідомив ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві та відповідача про втрату оригіналів первинних та бухгалтерських документів за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, у тому числі, але не виключно: авансових звітів за період 01.01.2013-31.12.2013; банківських виписок та рахунків від постачальників за період 01.01.2013-31.12.2013; довідок про результати документальних позапланових перевірок правомірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за 2013 рік.
Суд враховує, що 08.08.2016 було затверджено акт про результати роботи комісії для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх можливої втрати або знищення, в якому вказано, що рахунки готелів втрачено у зв'язку з захопленням невідомими озброєними особами офісних приміщень позивача за адресою: Донецька область, м. Донецьк, вул. Артема, 138 А та м. Єнакієве, вул. Луганське шосе, 74, де зберігались відповідні документи.
На виконання вимог пункту 44.5 статті 44 Податкового кодексу України позивачем вжито заходів для відновлення втрачених документів, зокрема, направлено відповідні запити до готелів, які відмовили у наданні запитуваних рахунків.
Зокрема, позивачем наголошено, що оригінали документів були втрачені під час евакуації із зони проведення АТО до м. Києва у 2014 року, а також у зв'язку з нестійким суспільно-політичним становищем у Донецькій області та проведенням АТО у цьому регіоні, у зв'язку із чим позивач був вимушений змінити своє місцезнаходження на м. Київ. Незважаючи на те, що позивачеві вдалось перевезти більшу частину первинної та бухгалтерської документації, все ж незначна частина оригіналів первинних та бухгалтерських документів залишилась за колишнім місцезнаходженням офісних приміщень позивача за адресою: Донецька область, м. Донецьк, вул. Артема, 138 А, та м. Єнакієве, вул. Луганське шосе, 74.
Відповідно до пункту 44.5 статті 44 ПК України, у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.
Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.
Відповідно до пункту 6.10 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення № 88) у разі пропажі або знищення первинних документів, облікових регістрів і звітів керівник підприємства, установи письмово повідомляє про це правоохоронні органи та наказом призначає комісію для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх пропажі або знищення.
Для участі в роботі комісії запрошуються представники слідчих органів, охорони і державного пожежного нагляду.
Результати роботи комісії оформляються актом, який затверджується керівником підприємства, установи. Копія акта надсилається органу, в сфері управління якого перебуває підприємство, установа, а також державній податковій інспекції - підприємствами та місцевому фінансовому органу - установами, в 10-денний строк.
Матеріали справи містить наказ № 18 від "Про призначення комісії для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх можливої пропажі або знищення" (далі - наказ № 18) (том 20, арк. 151-157), відповідно до якого на комісію було покладено наступні функції:
- встановлення переліку оригіналів первинних та бухгалтерських документів за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, які перебувають в колишніх офісних приміщеннях позивача в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження;
- розслідування причин можливої пропажі або знищення оригіналів первинних та бухгалтерських документів за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, які перебувають в колишніх офісних приміщеннях позивача, які знаходяться в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Судом також встановлено наявність у матеріалах справи запрошень до участі в роботі комісії для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх можливої пропажі або знищення, адресованих наступним суб'єктам, а саме:
- ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві (том 20, арк. 152-153);
- Шевченківському районному управлінню ДСНС України у м. Києві (том 20, арк. 156-157);
- Шевченківському УП ГУНП України у м. Києві (том 20, арк. 154-155).
Крім того, в матеріали справи містить акт про результати роботи комісії для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх можливої пропажі або знищення (том 20, арк. 158-161), засвідчені копії якого в той же день були подані до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві (том 20, арк. 162) та ГУ ДФС у м. Києві (том 20, арк. 163).
З метою відновлення втрачених документів позивачем було направлено:
- звернення від 22.06.2016 року № 700 про відновлення втрачених документів, що підтверджують відрядження працівників компанії до Міні-готель "Домінік" (том 27, арк. 19-21), проте, засобами електронного зв?язку отримано відповідь щодо неможливості відновлення документів у зв?язку із втратою бази даних за 2013 рік (том 27, арк. 22-23);
- звернення від 22.06.2016 року № 701 про відновлення втрачених документів, що підтверджують відрядження працівників компанії до Apart Hall Panorama (том 27, арк. 24-26), однак відповіді не отримано;
- звернення від 21.06.2016 року № 712 про відновлення втрачених документів, що підтверджують відрядження працівників компанії до Готельний комплекс "Либідь" (том 27, арк. 27-28), на яке отримано відповідь щодо неможливості відновлення документів у зв?язку із зміною власника;
- звернення від 22.06.2016 року № 714 про відновлення втрачених документів, що підтверджують відрядження працівників компанії до Рейкарц Хотел Менеджмент (том 27, арк. 30-31), у відповідь на яке надано скан-копії рахунків (том 27 арк. 32-35);
- звернення від 22.06.2016 року № 718 про відновлення втрачених документів, що підтверджують відрядження працівників компанії до Готель "Салют" (том 27 арк. 36-37), однак відповідь не надано у зв?язку з припиненням існування готелю;
- звернення від 30.06.2016 року № 723 про відновлення втрачених документів, що підтверджують відрядження працівників компанії до Hotel Ibis la Defense Centre (том 27, арк. 38-40), проте, засобами електронного зв?язку отримано відповідь щодо неможливості відновлення документів у зв?язку із закінченням строків зберігання документів (том 27 арк. 41);
- звернення від 30.06.2016 року № 724 про відновлення втрачених документів, що підтверджують відрядження працівників компанії до Hotel Kyriad Prestige Joinville Le Pont (том 27, арк. 42-46), однак відповіді не отримано;
- звернення від 30.06.2016 року № 728 про відновлення втрачених документів, що підтверджують відрядження працівників компанії до Hotel Splendid Tour Eiffel (том 27, арк. 47-49), проте, засобами електронного зв?язку отримано відповідь щодо неможливості відновлення документів у зв?язку із припиненням існування готелю та відсутністю доступу до документів (том 27, арк. 51).
Крім того, судом встановлено, що в матеріалах справи містяться документи, що підтверджують факт понесення витрат та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, а саме звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт посвідчення про відрядження, розрахункові квитанції, рахунки (том 20, арк. 165-253, т. 27, арк. 1-18).
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність нарахування відповідачем грошових зобов'язань згідно податкових повідомлень-рішень №4172615141 та №1012140303, оскільки в матеріалах справи наявні докази використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, посвідчення про відрядження, розрахункові квитанції, рахунки.
Крім того, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, а саме наказу № 18, запрошень до участі в роботі комісії, акту про результати роботи комісії з доказами їх надання ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві та ГУ ДФС у м. Києві, звернень до контрагентів-готелів, судом встановлено факт вжиття позивачем всіх заходів, передбачених положеннями пункту 44.5 статті 44 ПК України та пункту 6.10 Положення № 88 у випадку втрати первинних документів.
За наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.09.2016 № 4172615141 та № 1012140303.
Відповідно до ч. 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.
При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.
Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев
cуддя О.В.Епель
суддя В.В.Файдюк