Справа № 760/20387/24 Суддя (судді) першої інстанції:Застрожнікова К.С.
02 червня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Бєлової Л.В.
суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,
за участю секретаря судового засідання: Керімова К.Е.,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Солом'янського районного суду м.Києва від 11 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Полтавській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії EHA № 2854070 від 17.08.2024, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.
Рішенням Солом'янського районного суду м.Києва від 11 лютого 2025 року адміністративний позов задоволено.
Постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії EHA № 2854070 від 17.08.2024, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. - скасовано.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП - закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Зокрема, апелянт вважає помилковими твердження позивача та суду першої інстанції про те, що в силу приписів ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» інспектор не мав права використовувати прилад вимірювальної техніки TruCam не в автоматичному режимі, оскільки дана норма закону не виключає можливість використання органами поліції вимірювачів швидкості руху у ручному режимі.
Апелянт не погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що відповідачем не надано до суду доказів того, що фіксація правопорушення здійснювалась в зоні дії дорожнього знаку 5.76 «Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху», оскільки відповідно до відповіді служби відновлення та розвитку інфраструктури у Полтавській області дорожній знак 5.49 «Початок населеного пункту», що позначає розташування м. Решетилівка в межах а/д М-03 «Київ - Харків - Довжанський» знаходиться на відмітці 304+950 км. Перед ним, з урахуванням існуючої дорожньої обстановки, розміщені дорожні знаки « 5.76 «Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху» також на відмітці 304+950 км.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Солом'янського районного суду м.Києва від 11 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Полтавській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав.
Після надходження матеріалів справи, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2025 року призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 28 травня 2025 року.
У судове засідання сторони не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, 17.08.2024 поліцейським 2 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області рядовим поліції Бабич Святославом Петровичем складено постанову серії EHA № 2854070 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень, за порушення п. 12.4 ПДР України.
Зі змісту постанови вбачається, що 17.08.2024 о 15:45:06 год. у місті Решетилівка на а/д Київ-Харків-Довжанський 306 км, водій, керуючи транспортним засобом TOYOTA д.н.з. НОМЕР_1 в межах міста Решетилівка рухався зі швидкістю 76 км/год, при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 26 км/год. Швидкість руху вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості руху транспортних засобів TRUCAM LTI 20/20 ТС №008425, чим порушив п. 12.4 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернулася до суду з цим адміністративним позовом.
Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив та зазначив, що відповідачем не надано до суду доказів того, що лазерний вимірювач швидкості TruCam в момент фіксації правопорушення був стаціонарно розміщений, а також доказів того, що фіксація правопорушення здійснювалась в зоні дії дорожнього знаку 5.70.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з частиною першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 12.4 ПДР України, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності регламентовано нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення Правил дорожнього руху (частини перша, друга, третя, четверта, шоста і сьома статті 122). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Статтею 258 КУпАП визначено випадки, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається.
Зокрема, протокол про адміністративне правопорушення не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено, зокрема, до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі (ч. 2 ст. 258 КУпАП).
Згідно з ч.4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Остання, наразі, містить вимоги до змісту постанови про правопорушення.
Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07.11.2015 р. № 1395.
У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (п. 4 розділ 1 Інструкції).
Пункт 1 розділу ІІІ Інструкції, визначає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Постанова у справі про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені частиною першою статті 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення (пункт 2 розділу ІІІ).
Частиною 1 статті 122 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).
Отже, обов'язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 71 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову (постанова Верховного Суду від 14.03.2018 по справі №760/2846/17; постанова Верховного Суду від 14.02.2018 по справі№536/583/17).
Як зазначалося, оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП, яка передбачає, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, 17.08.2024 о 15:45:06 год у місті Решетилівка на а/д Київ-Харків-Довжанський 306 км, водій (позивач), керуючи транспортним засобом TOYOTA д.н.з. НОМЕР_1 в межах міста Решетилівка рухався зі швидкістю 76 км/год, при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 26 км/год. Швидкість руху вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості руху транспортних засобів TRUCAM LTI 20/20 ТС №008425.
Зазначений доказ (TRUCAM LTI 20/20 ТС №008425) суд визнає допустимим доказом з огляду на те, що у спірній постанові зазначено, який технічний прилад застосовувався при вимірюванні швидкості та вказано про фіксування на портативний пристрій та TruCam LTI 20/20 ТС №008425, що свідчить про правомірність застосування такого лазерного вимірювача швидкості.
Наданий відповідачем відеозапис та фото з приладу TruCam LTI 20/20 ТС №008425 свідчать про те, що транспортний засіб TOYOTA д.н.з. НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 76 км/год в межах міста Решетилівка позначеному д.з. 5.49 на білому фоні, чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху більше на 26 км/год.
З контексту пояснень позивача вбачається, що фактично вона не заперечує проти того факту, що її автомобіль рухався зі швидкість більшою ніж дозволено у населеному пункті.
Також позивач не наводить доводів про те, що поліцейським не дотримана передбачена законодавством процедура розгляду справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Отже, відповідачем на виконання покладеного на нього обов'язку доказування, регламентованого частиною другою статті 77 КАС України, доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, за яке останню було притягнуто до адміністративної відповідальності.
У свою чергу, лазерний вимірювач швидкості руху TruCam LTI 20/20 №ТС008425 має допустиму похибку при вимірюванні швидкості руху в ручному режимі +/- 2 км/год. Навіть з урахуванням вказаної похибки під час використання ручного режиму, позивач все одно рухався з перевищенням встановленого обмеження швидкості руху у населеному пункті.
Сама незгода позивача щодо його притягнення до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення від адміністративної відповідальності.
При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбачених частиною першою статті 122 КУпАП, а доводи позивача не спростовують висновки поліцейського.
Вказане у сукупності з урахуванням всіх зібраних матеріалів, в достатній мірі підтверджує наявність в діях позивача ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статтею 122 КУпАП.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини в справі «O'Halloran and Francis v. the United Kingdom» будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов'язки.
Тобто, водій при керуванні автомобілем зобов'язаний, в першу чергу, дотримуватись вимог Правил дорожнього руху України.
Отже, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови серії EHA № 2854070 від 17.08.2024.
Щодо доводів позивача про те, що відповідачем застосовано прилад TruCam в ручний спосіб, а не в автоматичному режимі, що не відповідає вимогам статті 40 Закону України «Про Національну поліцію», суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Як зазначалось, факт вчинення адміністративного правопорушення зафіксований лазерним вимірювачем швидкості транспортних засобів TruСАМ LTI 20/20 №ТС008425.
Так, лазерний вимірювач швидкості TruСАМ LTI 20/20 №ТС008425 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Правомірність використання відповідачем технічного приладу вимірювання швидкості TruCAM LTI 20/20 №ТС008425, підтверджується свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/29490, виданого ДП «Укрметртестстандарт» від 21.11.2023, чинне до 21.11.2024, відповідно до якого лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruСАМ LTI 20/20 №ТС008425 за результатами повірки відповідає вимогам технічної документації на вимірювач. Діапазон вимірювань від 2 км/год. до 320 км/год. Максимальна допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимі складає ± 2 км/год. в діапазоні від 2 км/год. до 200 км/год.
Також правильність використання приладу вимірювання швидкості TruCAM LTI 20/20 №ТС008425, виробництва Laser Technology Inc., США, підтверджується наявністю виданого Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України експертного висновку № 04/05/02-1179/ВС1 від 15.12.2023, який зазначає про правильність реалізації криптографічного алгоритму шифрування AES, визначений п.5.1 ДСТУ ISO/IES 18033-3:2015 (у режимі ЕСВ, визначеному ДСТУ ISO/IES 10116, із довжиною ключа 128 біт). Термін дії протягом періоду дії правового режиму воєнного стану в Україні.
Так, із тексту адміністративного позову вбачається, що позивач, посилаючись на положення статті 40 Закону України «Про Національну поліцію», вказує, що при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу автоматична фото - і відеотехніку повинна бути розміщена в порядку визначеному вказаною нормою Закону (стаціонарно вмонтованим способом), натомість ручне розміщення засобів автоматичної фото - і відеотехніки для вимірювання та фіксації швидкості суперечить приписам статті 40 названого Закону.
Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Отже, вказаною нормою не встановлено обмежень щодо використання лазерного вимірювача швидкості TruCam в ручному режимі.
Крім цього, правомірність використання приладу TruCam саме в ручному режимі підтверджується листом Державного підприємства «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» Міністерства економічного розвитку та торгівлі (ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ») від 21.11.2023 № 22-01/29490, відповідно до якого лазерний вимірювач TruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювання.
Можливість використання приладу TruCam LTI 20/20 у ручному режимі прямо передбачена свідоцтвом про повірку приладу, сертифікатом, інструкцією з експлуатації, а також самою конструкцією приладу (наявність ручки для тримання) та не суперечить вимогам законодавства.
Отже, використання приладу TruCam відбувається у автоматичному режимі як у мобільному, так і у статичному положенні, а тому користування приладом у ручному режимі не є порушенням. При цьому, лазерний вимірювач TruCam відноситься саме до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто, конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань.
З огляду на викладене, доводи позивача, що використання приладу TruCam у ручному режимі суперечить вимогам статті 40 Закону України «Про Національну поліцію», є безпідставними.
Також, не заслуговують на увагу доводи позивача про те, що контроль швидкості повинен відбуватися лише в місцях, які облаштовані дорожнім знаком « 5.70», оскільки знак 5.70 «Зміна схеми руху» позначає, що за цим знаком тимчасово або постійно змінено схему руху та (або) встановлено нові дорожні знаки. Застосовується протягом не менш як трьох місяців у випадку зміни руху на постійній основі. Застосовується протягом необхідного проміжку часу у випадку зміни руху на тимчасовій основі та встановлюється не менш як за 100 м до першого тимчасового знака. Тобто, його наявність чи відсутність жодним чином не впливає на розгляд цієї справи.
Проте, дорожній знак 5.76 передбачає: «Інформування учасників дорожнього руху про фіксацію (фотозйомку або відеозапис) фактів адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху стаціонарними технічними засобами (приладами контролю) здійснюється не пізніше початку роботи таких технічних засобів (приладів контролю) на визначених місцях (ділянках вулично-дорожньої мережі) шляхом установлення відповідних дорожніх знаків на вулично-дорожній мережі, а також шляхом розміщення відповідних відомостей на офіційних веб-сайтах МВС та Національної поліції.
Слід зазначити, що наявність або відсутність дорожнього знаку 5.76 не звільняє водіїв від обов'язку виконувати вимоги ПДР щодо дотримання швидкості руху саме у населених пунктах.
Пункт 14.7.67 Національного стандарту України ДСТУ 4100-2021 визначає, що дорожній Знак 5.76 «Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху» застосовують для позначення ділянок доріг, де можливе здійснення контролю за порушенням правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та/або електронних засобів. Для зазначення довжини ділянки дороги, на якій можливе здійснення контролю за порушенням правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та/або електронних засобів, знак 5.76 застосовують із табличкою 7.2.1. Дозволено довжину ділянки зазначати у нижній частині знака 5.76.
Встановлення дорожнього знаку 5.76 передбачається, якщо порушення фіксуються за допомогою автоматичної системи вимірювання швидкості (камери автоматичної фіксації). Встановлення даного дорожнього знаку перед використанням приладу TruCAM має рекомендаційний характер і законодавством не передбачено обов'язковість їх встановлення.
Отже, обставини наявності чи відсутності дорожнього знаку жодним чином не свідчать про відсутність у позивача обов'язку дотримання запровадженого ПДР швидкісного режиму.
Крім того, згідно з листом ТОВ «ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШНЛ» від 02.08.2024 № 02/08/24 м. Решетилівка обладнана дорожніми знаками 5.49, 5.76, 7.2.1.
З огляду на викладене, суд першої інстанції викладених обставин не врахував, у зв'язку з чим прийшов до помилкових висновків про скасування постанови серії EHA № 2854070 від 17.08.2024, з огляду на те, що відповідачем не надано до суду доказів того, що лазерний вимірювач швидкості TruCam в момент фіксації правопорушення був стаціонарно розміщений, а також доказів того, що фіксація правопорушення здійснювалась в зоні дії дорожнього знаку 5.70.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з ч. 2 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Оскільки суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, то відповідно до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 243, 315, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Солом'янського районного суду м.Києва від 11 лютого 2025 року - задовольнити.
Рішення Солом'янського районного суду м.Києва від 11 лютого 2025 року - скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Полтавській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Л.В. Бєлова
Судді В.О. Аліменко,
Н.В. Безименна