П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
30 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/10/25
Головуючий першої інстанції Ярощук В.Г.
Час та місце ухвалення судового рішення «--:--», м. Миколаїв
Повний текст судового рішення складений 07.02.2025
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Крусяна А.В.,
суддів Єщенка О.В., Яковлєва О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року про повернення позовної заяви в частині позовних вимог у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
27.12.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність щодо нарахування та виплати йому щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення 4463,15грн. за період з 25.02.2022 по 31.12.2022 включно в сумі 45269,10грн. відповідно до абз.абз.3, 4, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078; зобов'язання нарахувати та виплатити йому за час проходження військової служби у Збройних Силах України у ІНФОРМАЦІЯ_2 з 25.02.2022 по 30.11.2024 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 4463,15грн. за період з 25.02.2022 по 31.12.2022 включно в сумі 45269,10грн. відповідно до абз.абз.3,4,6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, включно з одночасним відрахуванням 1,5% військового збору, та із одночасною грошовою компенсацією суми податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.01.2025, на підставі ч.1 ст.123 КАС України, відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про поновлення строку звернення до суду; позовну заяву залишено без руху у зв'язку з поданням особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин пропуску строку звернення з позовом до суду.
20.01.2025 ОСОБА_1 , на виконання вимог вищезазначеної ухвали, подав до суду заяву про поновлення процесуальних строків звернення до суду через те, що відповідач відмовив йому у виплаті індексації грошового забезпечення за період з 25.02.2022 по 31.12.2022 листом від 16.12.2024 № 9/2/2601; у період з 25.02.2022 по 30.11.2024 він проходив військову службу під час мобілізації, в особливий період, постійно перебував у місці служби у зв'язку з відбиттям збройної агресії з боку російських збройних сил.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.01.2025, на підставі п.9 ч.2 ст.123 КАС України визнано неповажними вищезазначені причини пропуску процесуального строку звернення з позовом до суду та повернуто позивачу позовну заяву в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення 4463,15грн. за період з 19.07.2022 по 31.12.2022 включно відповідно до абз.абз.3, 4, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078; зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу за час проходження військової служби у Збройних Силах України у ІНФОРМАЦІЯ_2 з 25.02.2022 по 30.11.2024 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 4463,15грн. за період з 19.07.2022 по 31.12.2022 відповідно до абз.абз.3, 4, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, включно з одночасним відрахуванням 1,5% військового збору, та із одночасною грошовою компенсацією суми податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм процесуального права, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апелянт посилається на те, що судом першої інстанції помилково повернуто позовну заяву, оскільки він подав заяву про поновлення процесуального строку звернення до суду із зазначенням поважних причин пропуску цього строку.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст.5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Проте, процесуальним законом передбачені певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.
Відповідно до ст.118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Отже, звернення до суду за захистом прав, свобод чи інтересів особа може реалізувати в межах терміну, визначеного адміністративним процесуальним законодавством або іншими законами.
Повертаючи позовну заяву суд першої інстанції встановив наявність подання позову після закінчення строку, установленого законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин пропуску строку звернення до суду.
Предметом розгляду даної справи є визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення 4463,15грн. за період з 19.07.2022 по 31.12.2022 включно відповідно до абз.абз.3, 4, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Так, відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-IX, надалі - Закон №2352-IX) працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частину 1 ст.233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
У рішенні від 06.04.2023 у зразковій справі №260/3564/22 Верховний Суд виклав правову позицію щодо поширення дії ч.1 ст.233 Кодексу законів про працю України в редакції Закону №2352-IX лише на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
При цьому, відповідно до п.1 глави XIX «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 року №383 «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року №338 і постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236» дію карантину через COVID-19 продовжено до 30.06.2023.
Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених ст.233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
Таким чином, позивач мав право звернутися до суду із позовом про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення 4463,15грн. за період з 19.07.2022 по 31.12.2022 включно відповідно до абз.абз.3, 4, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 протягом трьох місяців з моменту закінчення карантину через COVID-19, чого не зробив.
Колегія суддів звертає увагу на те, що приписи ч.1 ст.233 Кодексу законів про працю України пов'язують відлік тримісячного строку звернення до суду з днем, коли особа (працівник, службовець) дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Відповідно до абз.3 п.9 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий.
Отже, позивач мав бути обізнаний про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення не пізніше першого числа місяця, що слідує за наступним від оплаченого, тому тримісячний строк звернення до суду щодо виплати йому фіксованої індексації грошового забезпечення 4463,15грн. за період з 19.07.2022 по 31.12.2022 спливає через три місяці з дня, коли він дізнався про порушення свого права.
Тобто, є безпідставними посилання апелянта на те, що про порушення своїх прав щодо отримання індексації грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 31.12.2022 в належному розмірі він дізнався лише з листа ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16.12.2024 № 9/2/2601, оскільки про розмір виплаченого йому грошового забезпечення він дізнавався щомісячно, і не був позбавлений права під час проходження військової служби на звернення до відповідача про надання йому роз'яснень щодо складових виплаченого йому грошового забезпечення та проведених утримань податку та інших обов'язкових платежів.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України »Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, що діє по теперішній час.
Відповідно до положень статей 12-2 та 26 Закону України »Про правовий режим воєнного стану», суди Миколаївської області не припиняли, не призупиняли своєї діяльності та продовжували здійснювати правосуддя.
Колегія суддів вважає, що сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки, у зв'язку із запровадження такого, не може безумовно вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.
Позивач зазначає, що проходження ним військової служби у період з 25.02.2022 по 30.11.2024 перешкоджало зверненню до суду, а тому є поважною причиною для поновлення строку звернення до суду з цим позовом.
Як вбачається з матеріалів справи, у період з 25.02.2022 по 30.11.2024 позивач проходив військову службу за мобілізацією, в особливий період на офіцерських посадах у ІНФОРМАЦІЯ_2 , який знаходиться у тому ж населеному пункті, де проживає позивач, а саме: у м. Первомайськ Первомайського району Миколаївської області.
Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 Первомайська міська територіальна громада не відноситься і не відносилась до територій, на який ведуться (велися) бойові дії.
Відповідно до абз.1 п.1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (надалі - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно з пунктом 8 Положення №154 завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, здійснення контролю за його станом, зокрема в місцевих держадміністраціях, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та розвідувальних органів України), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів з приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
Відтак, позивач проходив військову службу у органі військового управління, який не залучається до ведення бойових дій.
Отже, матеріали справи свідчать, що позивач у період з 25.02.2022 по 30.11.2024 проходив військову службу на офіцерській посаді в органі військового управління, який не залучається до ведення бойових дій; проходив військову службу у населеному пункті, де він проживає, і на території якого не ведуться і не велися бойові дії; не відряджався (не перебував) під час виконання своїх службових обов'язків за межами населеного пункту, де він проживав.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що у вказаний період позивач не був обмежений у доступі до правової допомоги, мав можливість займатися особистими справами, зокрема ініціювати судові спори.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом без поважних причин, а тому і наявності підстав для повернення позовної заяви на підставі ч.2 ст.123 КАС України.
За змістом ч.1 ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року про повернення позовної заяви в частині позовних вимог, - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.
Суддя-доповідач А.В. Крусян
Судді О.В. Єщенко О.В. Яковлєв