П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
30 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/21790/24
Суддя першої інстанції: Попов В.Ф.
Час та місце ухвалення судового рішення «--:--», м. Одеса
Повний текст судового рішення складений 13.12.2024
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Крусяна А.В.,
суддів Єщенка О.В., Яковлєва О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аквафрост» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -
10.07.2024 товариство з обмеженою відповідальністю (надалі - ТОВ) «Аквафрост» звернулося до суду з позовом до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 14.06.2024 №UA500110/2024/000066/1.
В обґрунтування позову зазначено, що ТОВ «Аквафрост» надано відповідачу вичерпний перелік наявних документів, що дозволяють використовувати основний метод визначення митної вартості імпортованих товарів - за ціною контракту відповідно до п.1 ч.1 ст.57 Митного кодексу України, однак відповідач протиправно скоригував митну вартість товарів.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.12.2024 позов задоволений з підстав того, що позивачем для оформлення товару за першим методом надано всі передбачені законодавством документи для підтвердження ціни товару, що імпортується, а митним органом безпідставно застосовано оскаржуваним рішенням резервний метод визначення митної вартості товару та прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права, тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апелянт посилається на неподання позивачем витребуваних митною службою документів визначених ч.ч.2-4 ст.53 МК України та ненадання можливості упевнитися в достовірності та точності розрахунку заявленої митної вартості, поданих для цілей визначення митної вартості.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що 25.07.2019 між ТОВ «Авкафрост» (покупець) та компанією Iceland Pelagic ehf, Ісландія (постачальник) укладено контракт №24/07/19-15, згідно умов якого постачальник поставляє за цим договором товар, який вказується в додатках до цього контракту. /а.с.22-24/
На виконання умов вищезазначеного договору продавцем поставлено на користь позивача 10010кг ікри мойви замороженої очищеної.
14.06.2024 ТОВ «Аквафрост» подано до Одеської митниці митну декларацію №24UA500110004059U1, у якій митна вартість товару визначена за ціною контракту (перший метод) у розмірі 50050 доларів США. Товар ввезено на умовах поставки FCA LT Klaipeda на виконання умов контракту 25.07.2019 №24/07/19-15. /а.с.37/
Для підтвердження митної вартості товару позивачем були надані документи, передбачені ст.53 Митного кодексу України: сертифікат якості SR031884 від 04.03.2024; пакувальний лист SR031884 від 04.03.2024; рахунок-фактуру SR031884 від 04.03.2024; автотранспортну накладну від 15.05.2024; міжнародний ветеринарний сертифікат або ветеринарне свідоцтво №LT 0349816/ L2-11437 від 15.05.2024; міжнародний ветеринарний сертифікат або ветеринарне свідоцтво №LT 0349668/ L2-11447 від 15.05.202; сертифікат про походження товару від 04.03.2024р.; банківський платіжний документ №1139 від 22.02.2024; документ що підтверджує вартість перевезення №19 від 16.05.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, №25/07/19-16 від 25.07.2019; договір про надання послуг митного брокера 2/24-БР від 01.01.2024р.; інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації №11465372 від 21.05.2024; декларацію інвойс складену уповноваженим експортером №SR031884 від 04.03.2024р.; декларацію виробника №SR031884 від 04.03.2024.
За результатами розгляду поданих підприємством документів відповідачем прийнято рішення 14.06.2024 №UA500110/2024/000066/1 про коригування митної вартості товарів, в якому митна вартість визначена за резервним методом. /а.с.43/
Не погоджуючись з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Перевіривши матеріали справи, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.
Так, за визначенням, наведеним в п.24 ч.1 ст.4 Митного кодексу України (надалі - МК України), митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.318 названого Кодексу, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу та інших законів України.
Згідно з ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 1 ст.51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту визначені в ст.57 МК України.
Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
За приписами ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та главою 9.
Стаття 53 МК України визначає, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частина друга вищезазначеної статті містить перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Такими, зокрема, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною 1 ст.54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч.5 ст.58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Так, предметом спору у даній справі є перевірка правомірності рішення про коригування митної вартості товарів від 14.06.2024 №UA500110/2024/000066/1.
В даному випадку, з вказаного рішення вбачається, що заявлену декларантом митну вартість товару не може бути визнано у зв'язку з тим, що заявлено не повні відомості про митну вартість та складові митної вартості достовірно документально не підтверджено. За результатами розгляду митну вартість визначено за резервним методом.
При цьому, за наслідком проведення митних процедур, митним органом встановлено, що: 1) у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо пакування, як складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; 2) до митного оформлення не надано пакувального листа та якісного сертифікату виробника; 3) у інвойсі №SR031884 від 04.03.2024 не вказані умови оплати, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості товару.
В свою чергу, задовольняючи позовні вимоги судом першої інстанції зроблено висновок про те, що позивачем для оформлення товару за першим методом надано всі передбачені законодавством документи для підтвердження ціни товару, що імпортується, а митним органом безпідставно застосовано оскаржуваним рішенням резервний метод визначення митної вартості товару.
Так, в оскаржуваному рішенні митного органу про коригування митної вартості товару зазначено про відсутність даних щодо пакування, як складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.
Водночас, згідно п.6.1 контакту купівлі-продажу від 25.07.2019 №24/07/19-15 товар повинний бути відправлений в експортній упаковці, що відповідає типу товару та стандарту країни постачальника. /а.с.22-24/
Отже, є безпідставним послання відповідача на те, що у наданих до митного оформлення документах відсутня будь-яка інформація щодо включення/ не включення вартості упаковки до ціни, яка фактично була сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів.
Також, з митної декларацій №24UA500110004059U1 вбачається, що в графі 37 вказано процедуру постачання «ZZ00». /а.с.37/
Відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД 37. Процедура митної декларації має бути зазначено ZZ32, в той час як у вказаній графі митних декларацій поданої Декларантом зазначено ZZ00 (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором.
Таким чином, посилання відповідача в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості на те, що у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо пакування, як складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, є безпідставними.
Як вбачається з матеріалів справи, разом з митною декларацією №24UA500110004059U1 позивачем були подані серед іншого: сертифікат якості SR031884 від 04.03.2024; міжнародний ветеринарний сертифікат або ветеринарне свідоцтво №LT 0349816/ L2-11437 від 15.05.2024; міжнародний ветеринарний сертифікат або ветеринарне свідоцтво №LT 0349668/ L2-11447 від 15.05.2024; сертифiкат про походження товару від 04.03.2024; автотранспортну накладну від 15.05.2024; документ що підтверджує вартість перевезення №19 від 16.05.2024, а тому є необґрунтованою вимога митного органу про надання вказаних документів.
Також, у рахунку-фактурі (iнвойс) Invoice №SR031884 від 04.03.2024, який наданий разом з митною декларацією №24UA500110004059U1 зазначено, що вартість товару було встановлено в розмірі 5,06 доларів США за 1 кг.
Разом з тим, зазначаючи про ненадання пакувального листа, митний орган не визначає яким чином це впливає на митну вартість товару за наявності інших документів щодо її визначення.
За таких підстав, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товару.
Відповідно до ст.ст.189, 190 Господарського кодексу України, ціна є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.
Частина 2 ст. 53 МК України містить вичерпний перелік документів, що підтверджують митну вартість, а тому виявлення розбіжностей в інших документах не надає митниці право направляти декларанту вимогу про надання додаткових документів.
Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. №598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», митним органом при визначенні митної вартості товарів у графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
Аналіз графи 33 рішення про коригування митної вартості товарів, що оскаржується свідчить про те, що відповідач не зазначив жодних конкретних підстав щодо не підтвердження числових значень складових митної вартості імпортованого товару та які саме документи містять розбіжності.
Як вбачається зі змісту графи 33 оскаржуваного рішення, попередні методи не застосовуються митницею з наступних причин: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні: - за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів; - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів; - на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості; - на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товару.
Проте, вказана графа оскаржуваного рішення не містить інформації щодо обґрунтування числового значення митної вартості товарів, відсутнє її коригування, не зазначені факти, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо обсягів, умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості тощо.
Відповідачем не надано доказів на підтвердження неможливості застосування усіх попередніх методів визначення митної вартості згідно з вимогами ст.57 МК України, у зв'язку з чим суд дійшов до висновку, що відповідачем необґрунтовано застосовано резервний метод визначення митної вартості товару.
Таким чином, позивачем надано достатню кількість документації, яка не містить розбіжностей, дані якої піддаються обчисленню та підтверджують ціну товару, а тому оскаржуване рішення митного органу про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню.
Враховуючи викладене, при розгляді справи суд першої інстанції правильно встановив обставини, які мають значення для справи, а тому рішення суду першої інстанції в порядку ст.316 КАС України підлягає залишенню без змін.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Керуючись ст.ст.139, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, -
Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2024 року залишити без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Одеську митницю.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.
Суддя-доповідач А.В. Крусян
Судді О.В. Єщенко О.В. Яковлєв