П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
30 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/26550/24
Суддя першої інстанції: Бутенко А.В.
Час та місце ухвалення судового рішення «--:--», м. Одеса
Повний текст судового рішення складений 22.10.2024
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Крусяна А.В.,
суддів Єщенка О.В., Яковлєва О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
22.08.2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання протиправною бездіяльність щодо проведення перевірки періоду його страхового стажу, зазначеного в заяві-розрахунку №00032112-2024-65 по листку непрацездатності №11774914-2022087986-1; зобов'язання провести перерахунок та виплату йому допомоги по тимчасовій непрацездатності згідно листка непрацездатності №11774914-2022087986-1 із врахуванням періоду страхового стажу 30 років 10 місяців або 370 місяців, набутого: з 01.03.1991 по 01.01.1997; з 03.03.1997 по 01.06.1998; з 09.06.1998 по 02.11.1998; з 03.11.1998 по 18.03.1999; з 03.07.2000 по 08.09.2000; з 09.09.2000 по 03.07.2001; з 16.07.2001 по 25.07.2016; з 23.12.2016 по 13.01.2020; з 28.01.2020 по 31.12.2023.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем за період з 06.04.2024 по 10.04.2024 року нарахована і сплачена позивачу допомога по тимчасовій непрацездатності. Під час розрахунку періоду страхового стажу позивача, пенсійним органом протиправно враховано 124 місяці страхового стажу (зазначений в заяві-розрахунку по листку непрацездатності АТ «Державний експортно-імпортний банк України»), оскільки його загальний страховий стаж становить 370 місяців (30 років 10 місяців). Як зазначає позивач, пенсійний орган не вчинив жодних дій щодо перевірки інформації, викладеної у заяві щодо визначення періоду його загального страхового стажу, не перевірив достовірність обрахованого стажу, чим допустив протиправну бездіяльність.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.10.2024 у задоволенні позову відмовлено. Суд першої інстанції зазначив, що виплата матеріального забезпечення у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам проводиться на підставі заяви-розрахунку, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення та яка подається страхувальником до робочого органу виконавчої дирекції Пенсійного фонду України або його відділення за своїм місцезнаходженням чи місцем проживання. Враховуючи, що згідно з додатком до заяви-розрахунку АТ «Державний експортно-імпортний банк України» страховий стаж позивача складає 124 місяці, відповідачем правомірно здійснено нарахування та виплату позивачу допомоги по тимчасовій непрацездатності відповідно до п.4 ч.1 ст.17 Закону №1105-XIV (у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж понад вісім років).
Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, не взяв до уваги, що позивач звертався до ГУ ПФУ в м.Києві не лише із заявою про невиплачену/недоплачену допомогу по тимчасовій непрацездатності із врахуванням загального страхового стажу 30 років 10 місяців, а також із заявою про здійснення перевірки інформації періоду його загального страхового стажу, визначеного в додатку 1 до заяви-розрахунку №00032112-2024-65, із врахуванням наданих документів (трудова книжка, послужний список). Крім того, незважаючи на максимально можливу виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності, апелянт наголошує, що перевірку інформації щодо визначення періоду його загального страхового стажу відповідачем проведено не було. Вказані обставини, як зазначає позивач, завдають шкоди його інтересам та негативно впливають на вірне визначення загального страхового стажу від якого залежить пенсійне забезпечення.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю внаслідок захворювання, що не пов'язане з нещасним випадком на виробництві на ім'я ОСОБА_1 оформлено лист непрацездатності №11774914-2022087986-1 за період з 06.04.2024 по 10.04.2024. /а.с.17-20/
Акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» подано до Пенсійного фонду України заяву-розрахунок від 18.04.2024 №00032112-2024-65 щодо виплати позивачу допомоги по тимчасовій непрацездатності. /а.с.14-16/
Заява-розрахунок опрацьована та профінансована Пенсійним фондом України 19.04.2024 та має статус «Оплачено», що не заперечується сторонами.
01.07.2024 позивач звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою, в якій просив провести перевірку інформації щодо періоду його загального стажу, визначеного в додатку 1 до заяви- розрахунку від 18.04.2024 за №00032112-2024-65, провести перерахунок та виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності відповідно до листка непрацездатності №11774914-2022087986-1 із врахуванням загального страхового стажу 30 років 10 місяців або 370 місяців, набутого у періоди з 01.03.1991 по 01.01.1997, з 03.03.1997 по 01.06.1998, з 09.06.1998 по 02.11.1998, з 03.11.1998 по 18.03.1999, з 03.07.2000 по 08.09.2000, з 09.09.2000 по 03.07.2001, з 16.07.2001 по 25.07.2016, з 23.12.2016 по 13.01.2020, з 28.01.2020 по 31.12.2023. /а.с.8/
05.08.2024 листом №31200-29727/З-03/8-2600/24 пенсійний фонд повідомив, що в заяві-розрахунку №00032112-2024-65 по листку непрацездатності №11774914-2022087986-1 в колонці «Страховий стаж (в повних місяцях) загальний» страхувальником зазначено 124 місяці, в колонці «Страховий стаж (в повних місяцях) (за останні 12 місяців)» - 12 місяців, що відповідає нормам ч.1 ст.17 Закону №2620. В свою чергу, ПФУ в межах повноважень виконав свої зобов'язання та здійснив фінансування належних страхових виплат в розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу), оскільки загальний страховий стаж застрахованої особи, який становить понад 96 місяців (вісім років) оплачується в розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) та не може бути більшим. Таким чином, як вказав відповідач, допомога по тимчасовій непрацездатності виплачена в повному обсязі та не може перевищувати середню заробітну плату, оскільки страхова виплата згідно діючого законодавства, є компенсацією втраченого заробітку і перерахунку не підлягає. /а.с.12-13/
Вважаючи протиправною бездіяльність пенсійного органу щодо проведення перевірки періоду страхового стажу із врахуванням 30 років 10 місяців або 370 місяців, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Перевіривши матеріали справи, судова колегія приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №1105-XIV (надалі - Закон №1105-XIV).
Частиною 1 ст.12 Закону №1105-XIV визначено, що право на страхові виплати за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи - громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їхніх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом.
Згідно п.1 ч.1 ст.13 Закону №1105-XIV за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності надаються такі види страхових виплат, зокрема, допомога по тимчасовій непрацездатності, включаючи догляд за хворою дитиною, догляд за дитиною віком до 14 років або дитиною з інвалідністю віком до 18 років на весь період надання реабілітаційної допомоги, за наявності медичного висновку про необхідність стороннього догляду за дитиною.
Допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі страхових виплат, які повністю або частково компенсують втрату заробітної плати (доходу), у разі настання одного з таких страхових випадків, а зокрема тимчасова непрацездатність внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, а також тимчасова непрацездатність на період реабілітації внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві (п.1 ч.1 ст. 15 Закону №1105-XIV).
Відповідно до ч.2 ст.15 Закону №1105-XIV допомога по тимчасовій непрацездатності у випадках, зазначених у пунктах 1 і 7 частини першої цієї статті, виплачується уповноваженим органом управління застрахованим особам з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності), незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.
Згідно п.4 ч.1 ст.17 Закону №1105-XIV допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується застрахованим особам залежно від страхового стажу у розмірі: 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж понад вісім років.
При цьому, сума допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною або хворим членом сім'ї) в розрахунку на місяць не повинна перевищувати розмір максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, з якої сплачено страхові внески. Сума допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною або хворим членом сім'ї) в розрахунку на місяць, що виплачується працівникам та гіг-спеціалістам резидентів Дія Сіті, не має перевищувати розмір заробітної плати (доходу) таких осіб, з якого фактично сплачено страхові внески (ч.3 ст.17 Закону №1105-XIV).
Статтею 18 Закону №1105-XIV визначено, що страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності на інших підставах.
Відповідно до ст.19 цього Закону право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи - громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом.
Частиною 1 ст.23 Закону №1105-XIV установлено, що підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є сформований на основі медичного висновку про тимчасову непрацездатність листок непрацездатності.
Відповідно до ч.2 ст. 22 Закону №1105-XIV рішення про призначення страхової виплати приймається страхувальником або уповноваженими ним особами. Страхувальник або уповноважені ним особи здійснюють контроль за правильністю нарахування і своєчасністю здійснення страхових виплат, приймають рішення про відмову в призначенні або припинення страхових виплат (повністю або частково), розглядають підставу і правильність видачі документів, які є підставою для надання страхових виплат.
Порядок розрахунку середньої заробітної плати (доходу) для обчислення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах визначений ст.25 Закону №1105-XIV, а зокрема при обчисленні середньої заробітної плати (доходу) для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах враховуються всі види заробітної плати (доходу) в межах граничної суми місячної заробітної плати (доходу), на яку нараховуються страхові внески.
Статтею 26 Закону №1105-XIV установлено, що фінансування страхувальників для надання страхових виплат за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою непрацездатності застрахованим особам здійснюється територіальними органами уповноваженого органу управління в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України. Підставою для фінансування страхувальників територіальними органами уповноваженого органу управління є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми страхових виплат за їх видами. Територіальні органи уповноваженого органу управління здійснюють фінансування страхувальників протягом трьох робочих днів після надходження заяви-розрахунку, в тому числі в електронній формі.
З матеріалів справи вбачається, що АТ «Державний експортно-імпортний банк України» подано до Пенсійного фонду України заяву-розрахунок №00032112-2024-65 з додатком 1, відповідно до якого страховий стаж ОСОБА_1 складає 124 місяці.
Разом з тим, заява-розрахунок опрацьована та профінансована Пенсійним фондом України 19.04.2024 відповідно до п.4 ч.1 ст.17 Закону №1105-XIV (допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується застрахованим особам які мають страховий стаж понад вісім років у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу)) та має статус «оплачено», що не заперечується сторонами.
Предметом спору в даній справі є встановлення наявності/відсутності бездіяльності в діях ГУ ПФУ в м.Києві щодо проведення перевірки загального страхового стажу позивача, зазначеного в заяві-розрахунку №00032112-2024-65 по листку непрацездатності №11774914-2022087986-1, а також проведення перерахунку та виплати позивачу допомоги по тимчасовій непрацездатності згідно з листка непрацездатності із врахуванням страхового стажу 30 років 10 місяців або 370 місяців.
При вирішенні справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що пенсійним органом, на підставі наданої заяви-розрахунку АТ «Державний експортно-імпортний банк України», в якій зазначено страховий стаж позивача 124 місяці, здійснено нарахування та виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності у відповідності до Закону України №1105-XIV, оскільки виплата матеріального забезпечення у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам проводиться на підставі заяви-розрахунку, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення.
Колегія суддів вважає вірним такий висновок суду першої інстанції, оскільки виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності виплачена позивачу в максимальному розмірі виходячи з положень ст.17 Закону України №1105-XIV, у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) та не може бути більшою, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності згідно з листка непрацездатності №11774914-2022087986-1 із врахуванням страхового стажу в обсязі 30 років 10 місяців або 370 місяців, набутого у періоди: з 01.03.1991 по 01.01.1997; з 03.03.1997 по 01.06.1998; з 09.06.1998 по 02.11.1998; з 03.11.1998 по 18.03.1999; з 03.07.2000 по 08.09.2000; з 09.09.2000 по 03.07.2001; з 16.07.2001 по 25.07.2016; з 23.12.2016 по 13.01.2020; з 28.01.2020 по 31.12.2023 не підлягають задоволенню.
В апеляційній скарзі позивач зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги обставини щодо його звернення до управління пенсійного фонду із заявою про перевірку інформації щодо періоду загального страхового стажу, визначеного в додатку 1 до заяви-розрахунку №00032112-2024-65, враховуючи надані ним документи - трудову книжку та послужний список.
Надаючи оцінку зазначеним доводам колегія суддів приходить до наступного.
Як зазначалось вище, ст.17 Закону №1105-XIV визначено, що допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується застрахованим особам залежно від страхового стажу, зокрема, у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж понад 96 місяців (вісім років).
В заяві-розрахунку №00032112-2024-65 по листку непрацездатності №11774914-2022087986-1 в колонці «Страховий стаж (в повних місяцях) загальний» страхувальником зазначено страховий стаж позивача - 124 місяці.
Відповідно до інформації щодо розрахунку стажу, загальний стаж позивача складає 30 років 10 місяців 16 днів, тобто, вбачається наявність у позивача більшої кількості стажу, ніж зазначено у розрахунку. При цьому, вказані відомості надавались позивачем до пенсійного органу разом із заявою від 01.07.2024 щодо перевірки інформації стосовно кількості його загального страхового стажу.
Так, пп.4 п.1 ст.6 Закону передбачено, що уповноважений орган управління та його територіальні органи мають право перевіряти достовірність відомостей, поданих страхувальником для отримання страхових коштів, дотримання порядку використання страхувальником наданих йому страхових коштів, відмовляти у фінансуванні виплат у разі відмови або перешкоджання страхувальником проведенню перевірки, виявлення фактів подання страхувальником до уповноваженого органу управління недостовірних відомостей або порушення порядку використання страхових коштів.
Водночас, в матеріалах справи відсутні жодні докази щодо вчинення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на перевірку достовірності інформації, викладеної в заяві-розрахунку №00032112-2024-65 по листку непрацездатності №11774914-2022087986-1, як просив позивач у заяві від 01.07.2024.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що ГУ ПФУ в м.Києві допущено бездіяльність щодо проведення перевірки загального страхового стажу, зазначеного в заяві-розрахунку №00032112-2024-65 по листку непрацездатності №11774914-2022087986-1 відповідно до заяви від 01.07.2024 та в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом зобов'язання відповідача провести перевірку загального страхового стажу позивача, зазначеного в заяві-розрахунку №00032112-2024-65 по листку непрацездатності №11774914-2022087986-1.
На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що при вирішенні справи судом першої інстанції неповно встановлено обставини, які мають значення для справи, а тому рішення суду першої інстанції в порядку ст.317 КАС України підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо проведення перевірки загального страхового стажу, зазначеного в заяві-розрахунку №00032112-2024-65 по листку непрацездатності №11774914-2022087986-1 відповідно до заяви від 01.07.2024.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Керуючись ст.ст.139, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо проведення перевірки загального страхового стажу ОСОБА_1 , зазначеного в заяві-розрахунку №00032112-2024-65 по листку непрацездатності №11774914-2022087986-1.
Ухвалити у цій частині постанову, якою визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо проведення перевірки загального страхового стажу ОСОБА_1 , зазначеного в заяві-розрахунку №00032112-2024-65 по листку непрацездатності №11774914-2022087986-1.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві провести перевірку загального страхового стажу ОСОБА_1 , зазначеного в заяві-розрахунку №00032112-2024-65 по листку непрацездатності №11774914-2022087986-1 відповідно до заяви від 01.07.2024.
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року залишити без змін.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (код ЄДРПОУ 42098368) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1211(одна тисяча двісті одинадцять)грн. 20коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.
Суддя-доповідач А.В. Крусян
Судді О.В. Єщенко О.В. Яковлєв