22 травня 2025 року м. Дніпросправа № 160/13176/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.12.2024 року (головуючий суддя Ремез К.І.)
в адміністративній справі №160/13176/24 за позовом ОСОБА_1 до відповідачів Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся 21.05.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до відповідачів Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідача-2), просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо незарахування до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 08.08.1983 по 15.08.1983 до загального страхового стажу та здійснення розрахунку пенсії за віком з 26.04.2024 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) працівників, зайнятих в галузях економіки України за три останні календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2016-2018 роки;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 08.08.1983 по 15.08.1983 та здійснити перерахунок пенсії з 26.04.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити розрахунок пенсії за віком ОСОБА_1 з 26.04.2024 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) працівників, зайнятих в галузях економіки України за три останні календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2021-2023 роки.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що він перебуває на обліку в Головному управлінню Пенсійного фонду України в Донецькій області (відповідач-1) та отримує пенсію за вислугу років з 11.04.2019 згідно Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення». Досягнувши 60-річного віку, 19.07.2024 позивач звернувся (через портал електронних послуг) до відповідача-2 із заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки. З 01.04.2021 органи Пенсійного фонду застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсій, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованого в Мін'юсті 16.03.2021 № 339/35961. Враховуючи принцип екстериторіальності, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (відповідач-1) розглянуло вказану заяву та зазначили, що позивача переведено на пенсію за віком, але зазначив, що застосування показника середньої заробітної плати за 2021-2023 роки можливе лише за умови переведення вперше із пенсії по інвалідності на пенсії за віком при наявності не менше 24 місяців страхового стажу після попереднього призначення/перерахунку пенсії. Позивач вважає бездіяльність відповідача-2 незаконною, прийнятим усупереч положенням чинного законодавства, а тому його права підлягають захисту в судовому порядку, внаслідок чого нею подається цей позов до суду.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.12.2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо незарахування до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 08.08.1983 по 15.08.1983 до загального страхового стажу та здійснення розрахунку пенсії за віком з 26.04.2024 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) працівників, зайнятих в галузях економіки України за три останні календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2016-2018 роки.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 08.08.1983 по 15.08.1983 та здійснити перерахунок пенсії з 26.04.2024.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити розрахунок пенсії за віком ОСОБА_1 з 26.04.2024 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) працівників, зайнятих в галузях економіки України за три останні календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2021-2023 роки.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що врахування записів наданої трудової книжки, до страхового стажу позивача підлягають зарахуванню спірні періоди роботи позивача (08.08.1983 по15.08.1983) до його страхового стажу.
Вказав, що позивачу у цій справі була призначена пенсія відповідно до Закону №1788-XII. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Частина 3 статті 45 Закону № 1058-ІV вказує на порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV. Отже, пенсія позивачу відповідно до Закону № 1058-IV має бути призначена виходячи з показника середньої заробітної плати по Україні за три останні роки, що передують зверненню за призначенням пенсії, тобто за 2016- 2018 роки, що передували року звернення (2019 рік) за призначенням пенсії за віком до територіального управління Пенсійного фонду України. У зв'язку із чинністю вказаної вище норми Порядку № 22-1 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Донецькій області розглянуто заяву позивача про призначення пенсії, який у розглянутому спорі є органом, що призначає пенсію. Отже, суд зобов'язує саме Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області вчинити дії, направлені на поновлення порушених ним прав позивача.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Вказує, що заява Позивача не містила вимог щодо зарахування до страхового стажу останнього періоду роботи з 08.08.1983 по 15.08.1983, отже Головним управлінням пенсійного фонду України в Донецькій області рішення щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу Позивача періоду роботи з 08.08.1983 по 15.08.1983 не приймалося у зв'язку з чим Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не може бути належним відповідачем у частині покладення зобов'язання щодо зарахування до страхового стажу Позивача періоду роботи з 08.08.1983 по 15.08.1983.
Зазначає, що позивач отримував пенсію за вислугу років, а не пенсію по інвалідності, правом на застосування нового показника середньої заробітної плати вже скористався при призначенні пенсії за вислугу років у 2019 році, тому законні підстави для застосування показника середньої заробітної плати з 2021-2023 роки відсутні.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що Позивач перебуває на обліку в Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідач-2) та отримує пенсію за вислугу років (з 11.04.2019), з 26.04.2024 позивача переведено на пенсію за віком за заявою ОСОБА_1 згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ.
26.04.2024 після досягнення 60-річного віку позивач звернувся через портал електронних послуг до відповідача 1 із заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки.
З 01.04.2021 органи Пенсійного фонду застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсій, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованого в Мін'юсті 16.03.2021 № 339/35961.
Враховуючи принцип екстериторіальності, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (відповідач-1) надав відповідь в якій Пенсійний фонд зазначив, що до страхового стажу не зараховано згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 10.12.1982 період роботи з 08.08.1983 по 15.08.1983, оскільки трудову книжку заповнено з порушенням вимог пункту 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях від 20.06.1974 №162 (дата заповнення трудової книжки 10.12.2982, а запис про прийняття на роботу вперше 14.06.1982).
Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідачів щодо незарахування до загального страхового стажу періоду роботи з 08.08.1983 по 15.08.1983 та не здійснення розрахунку пенсії за віком з 26.04.2024 із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2021-2023 роки.
Суд першої інстанції позов задовольнив частково.
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. №1788-ХІІ.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
В силу статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Зазначене у вказаній статті право деталізоване у Законах України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV.
Згідно до ст. 8 Закону №1058 передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV особам, які мають право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один з цих видів пенсії за їх вибором.
Пенсіонер, який отримує пенсію за вислугу років, після досягнення ним віку, встановленого ст. 26 Закону України № 1058-IV, має право перейти на пенсію за віком.
Згідно зі статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на призначення пенсії за віком мають чоловіки та жінки після досягнення 60, 63 або 65 років. Вік виходу на пенсію визначає набутий особою страховий стаж.
Так, для отримання пенсії після досягнення у 2024 році 60 років необхідно мати не менше 31 рік страхового стажу.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом №1788-ХІІ.
У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Отже, рішення Пенсійного фонду, яким не зараховано до стажу позивача спірний період роботи з 08.08.1983 по 15.08.1983, що стало підставою для відмови в призначенні пенсії, є протиправним та підлягає скасуванню, а позовна вимога задоволенню.
Незарахування спірного стажу позивача буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29.06.2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Право особи на гарантоване Конституцією і законами України пенсійне забезпечення не може ставитись в залежність від дотримання відповідальною особою правильності заповнення довідок про заробітну плату, належне зберігання архівної документації, або неможливості підтвердження даних зазначених у трудовій книжці через надзвичайні або непереборні події, у тому числі війни чи ведення бойових дій на території, де розташоване підприємство, оскільки трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами довідок про заробітну плату, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку їх заповнення.
При цьому, при вирішенні цієї справи суд враховує те, що позивач жодним чином не впливає на дотримання порядку заповнення трудової книжки та не може нести негативні наслідки за окремі недоліки у внесених в ній записах.
Законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці та підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при її заповненні.
Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі №754/14898/15-а.
З огляду на викладене, з урахуванням висновків суду щодо врахування записів наданої трудової книжки, до страхового стажу позивача підлягають зарахуванню спірні періоди роботи позивача (08.08.1983 по15.08.1983) до його страхового стажу.
Статтею 9 Закону № 1058-ІV передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
пенсія за віком;
пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);
пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до статті 43 Закону №1058-ІV перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Для перерахунку пенсій, призначених до набрання чинності цим Законом, враховується заробітна плата (дохід), з якої було раніше обчислено пенсію, за документами, наявними в пенсійній справі, або за вибором пенсіонера - заробітна плата (дохід) за період, передбачений абзацом першим частини першої статті 40 цього Закону.
При цьому, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до частини 2 статті 40 цього Закону із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України.
Згідно з положеннями статті 10 Закону № 1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсій за її вибором.
Частиною 3 статті 45 Закону № 1058-ІV передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Системний аналіз наведених положень дає змогу дійти висновку, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV встановлено порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший, а відтак показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 348/2271/16-а.
Позивачу у цій справі була призначена пенсія відповідно до Закону № 1788- XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058-ІV позивач звернувся вперше.
Отже, у позивача наявні права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV.
Поруч з цим, згідно з приписами частини 2 статті 40 Закону №1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:
Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.
Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n);
К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Частиною 3 статті 45 Закону № 1058-IV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду України.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Частина 3 статті 45 Закону № 1058-ІV вказує на порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший.
Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV.
Як наслідок, пенсія позивачу відповідно до Закону №1058-IV має бути призначена виходячи з показника середньої заробітної плати по Україні за три останні роки, що передують зверненню за призначенням пенсії, тобто за 2016-2018 роки, що передували року звернення (2019 рік) за призначенням пенсії за віком до територіального управління Пенсійного фонду України. Суд апеляційної інстанції бере до уваги висновок Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 22.10.2024 по справі №300/5450/23, відповідно до якого статтею 13 Закону № 1788-ХІІ для відповідних категорій осіб передбачено не окремий вид пенсійного забезпечення, а пільгові умови для призначення пенсії за віком, які полягають у зменшенні пенсійного віку. Пенсія за віком на пільгових умовах призначається та виплачується у порядку та на умовах, що визначені Законом №1058-IV.
У зазначеній постанові Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила також, що висновки, викладені в раніше ухвалених постановах Верховного Суду від 17.06.2021 у справі №336/7438/16-а, від 13.02.2019 у справі №334/917/17 та інших, у яких викладено правовий висновок про наявність в осіб, яким призначалась пенсія за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону 1788-XII, права на призначення пенсії за віком на загальних підставах (після досягнення пенсійного віку) відповідно до Закону №1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують зверненню за призначенням пенсії, є такими, що не ґрунтуються на правильному правозастосуванні.
З огляду на вказане Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відступила від таких висновків та сформувала такі:
"…1) ст. 13 Закону 1788-XII для відповідних категорій осіб передбачено не окремий вид пенсійного забезпечення, а пільгові умови для призначення пенсії за віком, які полягають у зменшенні пенсійного віку;
2) пільгова пенсія за віком, призначена з урахуванням положень Закону 1788-XII, призначається та виплачується в порядку та на умовах, що визначені Законом №1058-IV, а тому особи, які отримують таку пенсію, не мають права на перехід на пенсію за віком на загальних підставах відповідно до Закону №1058-IV після досягнення ними пенсійного віку…".
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 11.04.2019 року та отримує пенсію за вислугу років, що передбачена пунктом «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» 1788-XII.
26.04.2024 позивач звернувся до відповідача з заявою про переведення на пенсію за віком.
Головним управління Пенсійного фонду України в Донецькій було розглянуто заяву від 26.04.2024 та з 06.04.2024 переведено ОСОБА_1 на пенсію за віком згідно Закону №1058-IV.
Водночас, оскільки позивачу призначена пенсія за вислугу років з 11.04.2019, то пенсія позивачу призначена із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2016-2018 роки, що передували року звернення (2019 рік) за призначенням пенсії.
З огляду на вищенаведене, пенсія позивачу відповідно до Закону № 1058-IV має бути призначена виходячи з показника середньої заробітної плати по Україні за три останні роки, що передують зверненню за призначенням пенсії, тобто за 2016-2018 роки, що передували року звернення (2019 рік) за призначенням пенсії за віком до територіального управління Пенсійного фонду України - саме такого висновку дійшов суд першої інстанції.
Однак, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що суд першої інстанції дійшовши вказаних вище висновків у мотивувальній частині рішення (а саме, що пенсія позивачу має бути призначена виходячи з показника середньої заробітної плати по Україні за три останні роки, що передують зверненню за призначенням пенсії, тобто за 2016-2018), - у резолютивній частині рішення зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити розрахунок пенсії за віком ОСОБА_1 з 26.04.2024 із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників за 2021-2023 роки.
З огляду на викладене, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.12.2024 року в цій частині слід скасувати та відмовити в задоволенні позову в цій частині, оскільки згідно ч.1 ст.40 Закону України №1058-IV при переведенні з одного виду пенсії на інший застосовується показник середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення попереднього виду пенсії (про що зазначено в постанові Верховного Суду від 22.10.2024 у справі №300/5450/23).
В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.122024 року - залишити без змін.
Керуючись ст. 241-245, 250, 311, 317, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.12.2024 року скасувати в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити розрахунок пенсії за віком ОСОБА_1 з 26.04.2024 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) працівників, зайнятих в галузях економіки України за три останні календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2021-2023 роки, - та в цій частині в задоволенні позову відмовити.
В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.12.2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття 22.05.2025 та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
В силу п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова