02 червня 2025 року м. Дніпросправа № 160/22876/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),
суддів: Коршуна А.О., Чепурнова Д.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Третього апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.10.2024 в адміністративній справі №160/22876/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов?язання вчинити певні дії,-
22 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ у Київській області від 15.09.2022р. № 045750019515 про відмову у призначенні позивачці пенсії;
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ у Дніпропетровській області від 30.08.2023р. №045750019515 про призначення позивачці пенсії в частині дати призначення пенсії;
- зобов'язати ГУ ПФУ у Дніпропетровській області призначити позивачці пенсію за віком з 28.08.2022р.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що рішення Пенсійного фонду про призначення позивачці пенсії з 23.08.2023 є протиправним, оскільки позивач відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» звернулась із заявою про призначення пенсії в межах трьох місяців з дня досягнення пенсійного віку. Позивач вважає, що наслідками протиправних дій відповідача є порушення прав позивача на гарантований державою соціальний захист та недоотримання ним належної йому пенсії за період з моменту подання першої заяви 08.09.2022. Наведені обставини стали підставою для звернення до суду з позовом.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.10.2024 в адміністративній справі №160/22876/24 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у Дніпропетровській області від 30.08.2023 року №045750019515 про призначення пенсії в частині дати призначення пенсії; Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 28.08.2022 року. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України), суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанці встановленої, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягнувши 27.08.2022 року пенсійного віку звернулась 08.09.2022 із заявою і документами про призначення пенсії до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
15.09.2022 року Головним управлінням ПФУ у Київській області було прийнято рішення № 045750019515, яким відмовлено у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком. В обґрунтування рішення зазначено наступне:
-Пенсійний вік, визначений статтею 60 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» становить 60 років.
-Вік заявниці 60 років.
-Необхідний страховий стаж, визначений статтею 60 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» становить 29 років.
-Страховий стаж особи становить 26 років 05 місяців 18 днів.
-За результатами розгляду документів, доданих до заяви:
-За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди:
-за трудовою книжкою з 03.08.1982 по 25.01.1983, оскільки запис не завірений підписом відповідальної особи та печаткою, період отримання допомоги по безробіттю з 22.09.1997 по 21.06.1998, оскільки наявна розбіжність в записі про дату припинення виплати з наказом.
-Додатково повідомляємо про те, що період роботи в Чехії можливо буде зарахувати після отримання підтвердження даного стажу Чеською стороною (формуляром).
-Працює.
-Право на пенсійну виплату набуде 28.08.2025.
08.08.2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було отримано Пенсійного фонду України формуляр CZ/UA 205, зі змісту якого вбачається, що загальна тривалість страхового стажу позивача становить 4 роки 165 днів.
23.08.2023 року позивачем було подано заяву про призначення пенсії.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 30.08.2023 року №045750019515 було призначено пенсію позивачеві з 23.08.2023 року.
Не погодившись з датою призначення пенсії позивач звернулась до відповідача-1 із заявою про проведення перерахунку пенсії із дати первинного звернення.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, а також меж перегляду рішення суду першої інстанції, визначених у ст. 308 КАС України, колегія суддів виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно зі ст. 1 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Згідно з положеннями частини першої ст. 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Спірним у цій справі є відсутність необхідного страхового стажу. Додатково повідомлено про те, що період роботи в Чехії можливо буде зарахувати після отримання підтвердження даного стажу Чеською стороною (формуляром).
Суд також вважає необхідним зазначити, що те, що необхідні документи надійшли на адресу пенсійного органу лише 08.08.2023 року, мало місце не з вини позивача.
Встановлено, що необхідні документи надійшли на адресу пенсійного органу лише 08.08.2023 року, мало місце не з вини позивача.
Позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії в межах визначеного статтею 45 Закону №1058, а тому пенсія за віком повинна бути призначена з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку,
Оскільки позивач досягла пенсійного віку ІНФОРМАЦІЯ_2 , то пенсія йому повинна бути призначена з 28.08.2022 року.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. 242, 243, 311, 315, 316, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.10.2024 в адміністративній справі №160/22876/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції в строк, передбачений ст. 329 КАС України.
Головуючий - суддя С.В. Сафронова
суддя А.О. Коршун
суддя Д.В. Чепурнов