Справа № 420/10340/25
02 червня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі судді Бутенка А.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування припису,-
Стислий зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, в якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати припис Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 06.11.2024 року про зупинення підготовчих та будівельних робіт.
Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем винесено припис про зупинення підготовчих і будівельних робіт, яким з 06.11.2024 року зобов'язано зупинити виконання будівельних робіт з будівництва об'єкту будівництва, усунути порушення у термін до 06.12.2024 року шляхом приведення об'єкту будівництва у відповідність до вимог будівельних норм і правил. Позивач вважає припис таким, що не відповідає вимогам законодавства, та таким, що є протиправним та заздалегідь не виконуваним, у зв'язку з чим звернувся до суду з цим позовом.
19.04.2025 року від Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради надійшов відзив на позовну заяву в обґрунтування якого зазначено, що під час виїзду на об'єкт будівництва 01.11.2024 за адресою: м. Одеса, вул. Садовського, 14-Б у присутності Позивача зафіксовано факт здійснення будівельних робіт з нового будівництва житлового будинку монолітно-каркасного типу, а саме влаштовано монолітну фундаментну плиту орієнтовно загальними розмірами 15,2 х 5,7 м вздовж вхідної групи на подвір'я з боку АДРЕСА_1 та по межі суміжної земельної ділянка, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Садовського, 14, 14-Б влаштовано кам'яне огородження з цегли висотою біля 2,5 метрів, впритул до якого влаштовані монолітні залізо-бетонні колони двох поверхів, встановлено опалубку для улаштування перекриття третього поверху. Нове будівництво житлового будинку здійснюється впритул до кам'яного огородження, що розташовано по межі суміжних земельних ділянок на відстані біля 0,586 м до межі суміжної земельної ділянки по вул. Садовського, 14, 14-Б, на відстані 0,602 м до існуючого двоповерхового житлового будинку, який розташовано на суміжній земельній ділянці за адресою: м. Одеса, вул. Садовського, 14. В ході розгляду зазначеної схеми намірів забудови земельної ділянки, встановлено, що запроєктований двоповерховий житловий будинок з мансардним та цокольним поверхами розміщено в північно-західній частині земельної ділянки, по червоній лінії вздовж вул. Садовського, по межах суміжних земельних ділянок та впритул до існуючого двоповерхового житлового будинку, який розміщено на суміжній земельній ділянці, що є порушенням вимог 6.1.33, 6.1.40, 6.1.41, 15.2.2 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» та ст. 26 Закону України «Про архітектурну діяльність» та з порушеннями законних прав та інтересів власників і користувачів будинків і споруд, прилеглих до ділянки забудови. Згідно п. 6.1.33 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», житлові будинки на присадибних ділянках слід розміщувати з відступом від червоних ліній магістральних вулиць- 6 м, житлових- 3м. Згідно п. 6.1.40 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій» при розташуванні житлових будинків та громадських будівель на земельних ділянках необхідно забезпечувати вимоги санітарних норм та пожежних вимог, у тому числі для житлових та громадських будинків на суміжних земельних ділянках. Згідно з п. 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій» при розміщенні будинків в кварталах із сформованою забудовою для догляду за будинками і здійснення поточного ремонту відстань до межі суміжної ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни будинку слід приймати не менше ніж 1, 0 м. При цьому, має бути забезпечене виконання необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть попаданню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок або взаємоузгоджене водовідведення. Для садибної та дачної забудови у разі розміщення житлових будинків в північно-східній, північній та північно-західній частинах земельної ділянки відстань від межі слід встановлювати не менше 3 м. Згідно п. 15.2.2 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», в умовах забудови, що склалася, протипожежні відстані між житловими будинками та від житлових будинків до будівель і споруд іншого призначення слід визначати згідно з протипожежними вимогами даних норм, наведеними у табл. 15.2, а саме від 6 до 9 метрів. Відповідно до вказаної схеми намірів забудови на плані цокольного поверху схеми намірів в експлікації приміщень зазначено: 1- відкритий простір, площею 92,19 кв.м, 2 - топкова, загальною площею 5,86 кв.м., 3- електрощитова, загальною площею 2,98 кв.м та сходова клітка. В розділі 3 Архітектурні рішення схеми намірів забудови заначено, що за умовну відмітку 0.000 прийнята відмітка чистої підлоги цокольного поверху житлово будинку. Висота приміщень на цокольному поверсі (від підлоги до стелі) складає 2,60 м. За конструктивною схемою житловий будинок являє собою двоповерхову будівлю каркасного типу з залізобетонними колонами повздовжніми та поперечними несучими стінами. Основні несучі та огороджувальні конструкції житлового будинку: фундаменти- стрічкові, монолітні залізобетонні; колони - монолітні залізобетонні, зовнішні стіни вище відм. 0,000- кладка з блоків газобетону, перекриття- збірне, багатопустотні залізобетонні панелі, покрівлі- плоска, з покриттям м'якими рулонними матеріалами. На Розрізі А-А схеми намірів забудови зазначено, що висота житлового будинку складає + 11,90 м. Висота цокольного поверху складає 2,65 м., при цьому 1,050 м під землею, а 1,60м над рівнем землі. Згідно з пп. 3.29 п. 3 Основні положення ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення», поверх- частина будинку між двома перекриттям, що являє собою і проходів (коридорів), розташованих на одному рівні і з'єднаних вертикальними комунікаціями (сходовими клітками, ліфтами) з іншими поверхами. Висота поверху визначається від його підлоги до підлоги наступного поверху. Згідно з пп. 3.37 п. 3 Основні положення ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення», поверх цокольний - поверх з позначкою підлоги приміщення нижче планувальної позначки землі на висоті не більше половини висоти приміщень. Це частина будівлі, яка знаходиться в ґрунті і є єдиною конструкцією з фундаментом. В ході проведення перевірки виявилось, що збудований нижній поверх житлового будинку не відповідає вимогам цокольного поверху, а саме: збудовано повноцінний поверх над фундаментною плитою без занурення у ґрунт, що дає можливість вважати, що замовником будівництва здійснюється не нове будівництво двоповерхового житлового будинку з цокольним та мансардним поверхом, а нове будівництво трьохповерхового житлового будинку з мансардою. Також будівництво житлового будинку здійснюється з відхиленнями від схеми намірів забудови. Таким чином, за результатами перевірки на місці та, враховуючи наявні документи, вбачається, що нове будівництво житлового будинку садибного типу за вказаною адресою не підпадає під критерії будівництва індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) площею 500 кв.м, зазначені в ч. 1 ст. 27 Закону № 3038-VI. За вказаною адресою на підставі схеми намірів здійснюється будівництво трьохповерхового житлового будинку з мансардою, проведення зазначених робіт потребує отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, розроблення проектної документації та проведення її експертизи відповідно до ст. 26 та ст. 29 Закону України № 3038-VI. Враховуючи вищевикладене, замовником будівництва ОСОБА_1 здійснюється будівництво з істотним порушенням державних будівельних норм і правил, у зв'язку із чим, фактично виконані роботи не відповідають схемі намірів забудови, та будівництво здійснюється без отримання містобудівних умов та обмежень.
Заяви чи клопотання від сторін.
24.04.2025 року від Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради надійшло клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, яке обґрунтовано тим, що складність даної справи полягає у характері спірних правовідносин та предметі спору, які потребують надання усних пояснень з метою з'ясування всіх обставин.
12.05.2025 року від представника ОСОБА_2 надійшла заява про залучення її до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача у справі № 420/9597/25.
Процесуальні дії, вчинені судом.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про розгляд справи № 420/10340/25 за правилами загального позовного провадження; відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_2 про залучення до участі у справі № 420/10340/25 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2
Обставини справи.
ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий № 5110136900:43:005:0002, площею 0,0376 га.
Відповідно до схеми намірів забудови від 13.06.2024 року реєстраційний номер NВ01:9729-1233-4038-7715 позивачка задекларувала наміри щодо забудови належної їй земельної ділянки.
На підставі схеми намірів забудови відповідачкою було зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт № ОД051249618584 від 19.06.2024 року.
23.07.2024 року на адресу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на підставі звернення надійшло звернення адвоката Самойленко К.І., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , в якому просила здійснити заходи державного архітектурно-будівельного нагляду та контролю щодо самочинного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки 5110136900:43:005:0002); вжити заходи відповідно до статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» щодо знесення самочинно збудованого об'єкта за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки 5110136900:43:005:0002).
Відповідно до протоколу засідання Комісії № 280 від 31.07.2024 року, розглянувши звернення (від 22.07.2024 вх. № 01-10/105-3Г) ОСОБА_2 про порушення суб'єктом містобудування за адресою: м. Одеса, вул. Садовського, 146, вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, комісія Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради щодо розгляду звернень фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вирішила, що наявні рекомендації щодо обґрунтованості позапланової перевірки та необхідності її проведення на підставі звернення (від 22.07.2024 вх. № 01-10/105-ЗГ) фізичної особи про порушення суб'єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, за адресою: м. Одеса, вул. Садовського, 146, у зв'язку з наявністю загрози, що має негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров'я людини, зазначеної заявницею та її представником.
Департамент просторового планування територій та архітектури Міністерства розвитку громад та територій України на виконання абзацу четвертого пункту 1 наказу Мінінфраструктури від 19 травня 2023 р. № 424 «Про проведення позапланових заходів державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду) на період воєнного стану» (зі змінами) та у зв'язку з листами Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 23.07.2024 № 01-17/42-гл, від 31.07.2024 №№ 01-10/101-3Г, 01-0/108-3Г, 01-6/212-пр, від 19.08.2024 № 0117/42гл направив копії наказів Міністерства розвитку громад та територій України від 11 жовтня 2024 р. № 1100 «Про погодження здійснення позапланового заходу державного архітектурно-будівельного контролю», № 1101 «Про погодження здійснення позапланового заходу державного архітектурно-будівельного контролю», № 1102 «Про погодження здійснення позапланового заходу державного архітектурно-будівельного контролю», № 1106 «Про погодження здійснення позапланового заходу державного архітектурно-будівельного контролю».
18.10.2024 року Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, відповідно до ст. 41 Закону України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності», п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 № 303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану», п.п. 7 та 71 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553, відповідно до Положення про Управління державного архітектурнобудівельного контролю Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеського міської ради від 03.11.2021 № 671-VIII, на підставі звернення адвокатки Приходи А.А. про порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності (від 23.07.2024 вх. № 01-6/212-ПР) з урахуванням рекомендацій, наведених у висновку комісії Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради щодо розгляду звернень фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності від 31.07.2024 № 850, наказу Міністерства розвитку громад та територій України (далі - Міністерство) 11.10.2024 № 1106 «Про погодження здійснення позапланового заходу державного архітектурно-будівельного контролю», видано наказ від 18.10.2024 року № 01-13/35 ДАБК «Про проведення позапланової перевірки» щодо проведення позапланової перевірки на об'єкті будівництва: «Нове будівництво житлового будинку садибного типу з літньою кухнею та господарською будівлею за адресою: Одеська обл., Одеський район, Одеська територіальна громада, м. Одеса, вул. Садовського, 14-Б».
Предмет перевірки: дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
18.10.2024 року Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, на підставі наказу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 18.10.2024 року № 01-13/35 ДАБК, наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 11.10.2024 року № 1106 «Про погодження здійснення позапланового заходу державного архітектурно-будівельного контролю» та звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності (від 23.07.2024 № 01-6/212-ПР), видано направлення для проведення планового (позапланового) заходу № 000013 для проведення перевірки на нове будівництво житлового будинку садибного типу з літньою кухнею та господарською будівлею за адресою: м. Одеса, вул. Садовського, 14-Б.
За результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності складено Акт № 000013 від 06.11.2024 року.
За результатами проведення заходу державного нагляду (контролю) встановлено наступні порушення:
- що будівництво житлового будинку садибного типу на земельній ділянці загальною площею 376 кв.м. кадастровим номером: 51110136900:43:005:002 за адресою м. Одеса, вул. Садовського, 14-Б здійснюється з порушеннями п. 6.1.32, п. 6.1.33 п. 15.2.2, п. 6.1.40, 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудови територій» та з відхиленнями від схеми намір забудови;
- у повідомленні про початок виконання будівельних робіт на підставі будівельного паспорта від 19.06.2024 № ОД 051240618584 «Нове будівництво житлового будинку садибного типу з літньою кухнею та господарською будівлею за адресою: Одеська область, Одеський район, Одеська територіальна громада, м. Одеса, вул. Садовського, 14-Б», зазначені не достовірні дані, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, чим порушено п. 11 Постанови Кабінету Міністрів України № 466 від 13.04.2011.
06.11.2024 року Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради видано припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт від 06.11.2024 року, щодо зупинення виконання будівельних робіт з будівництва об'єкту будівництва та усунути порушення у термін до 06.12.2024 року шляхом приведення об'єкту будівництва у відповідності до вимог будівельних норм і правил.
Джерела права й акти їх застосування.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів визначено Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно частини 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.
Згідно з ч. 1 ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
Частиною 2 вказаної статті визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". Державний архітектурно-будівельний контроль замовників будівництва, які є фізичними особами, здійснюється відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" з урахуванням особливостей правового статусу таких осіб. Порядок здійснення архітектурно-будівельного контролю визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.3 ст.6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» до органів державного архітектурно-будівельного контролю належать:
1) структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;
2) виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.
Органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.
Примірне положення про органи державного архітектурно-будівельного контролю затверджується Кабінетом Міністрів України.
Згідно п.1 Положення про управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради № 3043-VII від 21.03.2018 р. Управління є виконавчим органом Одеської міської ради та створено відповідно до законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про архітектурну діяльність» та інших нормативно-правових актів з метою здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, виконання дозвільних та реєстраційних функцій у сфері містобудівної діяльності на території м. Одеси.
Згідно з пунктом 2.1 Положення про управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради № 3043-VII від 21.03.2018, основним завданням Управління є здійснення на території м. Одеси державного архітектурно-будівельного контролю, виконання дозвільних та реєстраційних функцій у сфері містобудівної діяльності відповідно до чинного законодавства України.
Таким чином, Управління державного-архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради є уповноваженим органом на здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва. Суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів.
Відповідно ч. 5 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:
1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;
2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;
3) затвердження проектної документації;
3-1) отримання права на виконання підготовчих та будівельних робіт у випадках, визначених цим Законом;
4) виконання підготовчих та будівельних робіт;
4-1) державна реєстрація спеціального майнового права на об'єкт незавершеного будівництва та майбутній об'єкт нерухомості у випадках, визначених законом;
4-2) проведення контрольного геодезичного знімання закінчених будівництвом об'єктів (крім об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1)) та здійснення їх технічної інвентаризації (крім об'єктів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування);
5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів;
6) державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом та прийнятий в експлуатацію у випадках, визначених цим Законом, об'єкт (його складову).
Згідно частини 1 статті 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», проектна документація на будівництво об'єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм і правил та затверджується замовником.
У відповідності до положень частини 1 статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник має право виконувати будівельні роботи після:
1) подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об'єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України;
3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля".
Зазначені у частині 1 цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва (частина 2 статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).
Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт, порядок його подання, форма повідомлення про зміну даних у поданому повідомленні визначаються Кабінетом Міністрів України (ч.3 ст.36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).
Частиною 7 статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що право на початок виконання будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, може бути припинено відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю у разі:
1) подання замовником заяви про припинення права, набутого на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт;
2) отримання відомостей про ліквідацію юридичної особи, що є замовником;
3) на підставі судового рішення, що набрало законної сили.
Замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданому ним повідомленні про початок виконання будівельних робіт, та за виконання будівельних робіт без повідомлення (ч.8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).
Відповідно до пп.1 п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2022 № 722 «Деякі питання здійснення дозвільних та реєстраційних процедур у будівництві в умовах воєнного стану», на період дії воєнного стану в Україні та протягом одного року з дня припинення чи скасування воєнного стану:
будівництво індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) площею до 500 кв. метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки за рішенням замовника відповідно до містобудівної документації на місцевому рівні, а у разі відсутності затвердженої містобудівної документації на місцевому рівні - відповідно до цільового призначення земельної ділянки та обмежень у використанні земель, визначених Законом України "Про охорону культурної спадщини", може здійснюватися замовником без отримання будівельного паспорта забудови земельної ділянки.
У такому разі замовник звертається до архітектора або інженера-проектувальника, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат, на підставі укладеного між ними договору, архітектор або інженер-проектувальник забезпечує створення та/або завантаження до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (далі - Електронна система) з накладенням кваліфікованого електронного підпису схеми намірів забудови земельної ділянки (місце розташування будівель та споруд на земельній ділянці, відстані до меж сусідніх земельних ділянок та розташованих на них об'єктів, інженерних мереж і споруд, фасади та плани поверхів об'єктів із зазначенням габаритних розмірів, перелік систем інженерного забезпечення, у тому числі автономного, що плануються до застосування, тощо), створеної з дотриманням вимог законодавства, будівельних норм і правил.
Згідно з ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Водночас, відповідно до ч.2 ст.39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», у разі якщо замовник самостійно виявив технічну помилку у надісланому повідомленні про початок виконання підготовчих чи будівельних робіт, зареєстрованій декларації про готовність об'єкта до експлуатації, а також у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які не є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом відповідно до закону, до такого повідомлення або декларації вносяться зміни у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Замовник зобов'язаний протягом трьох робочих днів надати достовірні дані щодо інформації, яка потребує змін, для внесення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю відповідних відомостей до реєстру, а також до повідомлення або декларації.
У свою чергу, згідно пункту 15 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466 «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання наведених у надісланому повідомленні недостовірних даних, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, а також у разі набрання законної сили судовим рішенням про скасування містобудівних умов та обмежень відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю:
видає припис про зупинення підготовчих або будівельних робіт;
звертається до суду із позовом про припинення права на виконання підготовчих або будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення, протягом двох місяців з дня закінчення строку для усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил, визначеного у приписі про зупинення підготовчих або будівельних робіт.
Право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, може бути припинено відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю:
у разі подання замовником заяви про припинення права, набутого на підставі повідомлення про початок виконання підготовчих або будівельних робіт;
у разі отримання відомостей про ліквідацію юридичної особи, що є замовником;
на підставі судового рішення, що набрало законної сили.
Процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями (далі - суб'єкти містобудування) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт регулює Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 р. № 553 (далі - Порядок № 553).
Відповідно до п.5 Порядку № 553, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.
Пунктом 7 Порядку №553 передбачено, що позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.
Підставами для проведення позапланової перевірки є:
подання суб'єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об'єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням;
необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів;
виявлення факту самочинного будівництва об'єкта;
перевірка виконання суб'єктом містобудування вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю;
вимога головного інспектора будівельного нагляду ДІАМ про проведення перевірки за наявності підстав, передбачених законом;
звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності;
вимога правоохоронних органів щодо проведення перевірки, складена на підставі ухвали слідчого судді.
Під час проведення позапланової перевірки підлягають контролю виключно питання, які стали підставою для проведення такої перевірки.
Пунктами 16-17 Порядку №553 визначено, що за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.
У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, складається протокол, видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт (далі - припис).
У приписі обов'язково встановлюється строк для усунення виявлених порушень згідно з додатком.
Висновки суду.
Звертаючись з цим позовом до суду, позивач стверджував, що оскаржуваний припис від 06.11.2024 року є таким, що не відповідає вимогам законодавства, оскільки містить суперечливі вимоги, якими позивача зобов'язано одночасно зупинити виконання будівельних робіт та усунути порушення шляхом приведення об'єкту будівництва у відповідність до вимог будівельних норм та правил.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суд не може підміняти собою інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.
Аналіз статті 19 Конституції України дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом».
Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Суд враховує, що аналізуючи наявність чи відсутність дискреції в органів публічної влади, суд застосовує підхід, взявши до уваги Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Суд зауважує, що можна виокремити, зокрема, такі основні види дискреції органу:
- дискреція щодо прийняття або вчинення як такого рішення/дії, тобто орган має право самостійно вирішувати, чи буде/не буде приймати або вчиняти рішення/діяти у конкретній ситуації;
- дискреція щодо вибору одного з декількох варіантів рішення/дії, тобто органу, у передбачених законом підставах та варіантів надається можливість прийняти одне з юридично допустимих рішень або вчинити одну із юридично допустимих дій за даних обставин;
- дискреція щодо способу дії, тобто органу надається можливість самостійно вирішити, яким чином він буде діяти/приймати рішення, яке він вважає найкращим за даних обставину конкретній ситуації.
Дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами: 1) за допомогою оціночних понять, наприклад: "за наявності поважних причин орган вправі надати …", "у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити…", "рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам…" тощо; 2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав; 3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів; 4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису.
Судова практика ЄСПЛ щодо статті 6 ЄСПЛ (з питань необхідного обсягу судового контролю) встановлює загальну рамку, в межах якої дискреційна влада може здійснюватися і юридично контролюватися. Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи, Венеційської комісії хоч формально і не мають обов'язкового характеру, однак вони є дуже важливими для національної практики, зокрема для надання змістовного тлумачення, а також розширення принципів, втілених в процесуальних кодексах України, які встановлюють вимоги, зокрема й для реалізації дискреційних повноважень.
У практиці ЄСПЛ вироблено низку принципів і тестів, які дають судам орієнтири під час судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень адміністративними органами.
Аналіз норм статей 124, 19 Конституції України, статті 8 Закону № 877-V, норм процесуального права, які закріплені в КАС України щодо компетенції суду, дає підстави дійти висновку, що останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.
Відтак, суд наголошує, що перевіряючи дії Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на відповідність законодавству України, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) Управління ДАБК ОМР поза межами перевірки за наявними підставами щодо зміни, скасування чи визнання недійсними рішень Управління ДАБК ОМР. Водночас, суд може контролювати як відповідність реалізації дискреції закону (праву), так і узгодженість рішень /дій, прийнятих на підставі дискреції, з правами особи, загальними принципами публічної адміністрації, процедурними нормами, обставинами справи, наявними ресурсами тощо.
Відтак, під час розгляду цієї справи суд, не втручаючись у дискрецію (вільний розсуд) Управління ДАБК ОМР має з'ясовувати і визначати наявність чи відсутність передбачених статтею 8 Закону № 877-V підстав для визнання, зокрема недійсним припису Управління ДАБК ОМР.
Саме таким чином, суд і здійснює перевірку на відповідність реалізації дискреції закону (праву), так і на узгодженість рішень/дій, прийнятих на підставі дискреції, з правами особи, загальними принципами публічної адміністрації, процедурними нормами, обставинами справи тощо.
Отже, у цьому спорі, враховуючи звернення позивача до суду з вимогою про визнання протиправними та скасування припису Управління ДАБК ОМР про зупинення підготовчих та будівельних робіт, саме на суд покладено обов'язок перевірки дотримання посадовими особами Управління ДАБК ОМР вимог законодавства та здійснення ним рішення на підставі, у спосіб та у межах повноважень, передбачених законодавством України та за наявності доведеності обґрунтованості підстав, змінити, скасувати чи визнати недійсним вищевказаний припис, з урахуванням меж заявлених позивачем вимог та неухильним дотриманням принципів адміністративного судочинства, закріплених у статті 2 КАС України.
З аналізу наведених вище норм слідує, що на законодавчому рівні встановлено алгоритм дій щодо проведення заходів державного архітектурно-будівельного контролю у сфері містобудівної діяльності. Суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється перевірка, має право бути присутнім під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та за його наслідками отримувати акт перевірки, припис, надавати письмові пояснення, зауваження або заперечення до акта перевірки. При цьому в акті фіксуються порушення законодавства у сфері містобудівної діяльності у разі їх виявлення. На підставі акту складаються обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, а також відповідні протоколи, які у встановлений Порядком №533 строк подаються для винесення постанови про накладення штрафу.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 19.06.2024 року в реєстрі будівельної діяльності зареєстровано повідомлення № ОД 051240618584 про початок виконання будівельних робіт на об'єкті «Нове будівництво житлового будинку садибного типу з літньою кухнею та господарською будівлею за адресою: АДРЕСА_1 ».
06.11.2024 року посадовими особами Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради проведено позаплановий захід контролю дотримання позивачем будівельних норм.
За результатами проведення позапланової перевірки встановлено наступне:
- що будівництво житлового будинку садибного типу на земельній ділянці загальною площею 376 кв.м. кадастровим номером: 51110136900:43:005:002 за адресою м. Одеса, вул. Садовського, 14-Б здійснюється з порушеннями п. 6.1.32, п. 6.1.33 п. 15.2.2, п. 6.1.40, 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудови територій» та з відхиленнями від схеми намір забудови;
- у повідомленні про початок виконання будівельних робіт на підставі будівельного паспорта від 19.06.2024 № ОД 051240618584 «Нове будівництво житлового будинку садибного типу з літньою кухнею та господарською будівлею за адресою: АДРЕСА_1 », зазначені не достовірні дані, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, чим порушено п. 11 Постанови Кабінету Міністрів України № 466 від 13.04.2011.
Суд зазначає, що ОСОБА_1 набула права власності на індивідуальний житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 09.12.2021 року.
На підставі рішення Одеської міської ради від 21.02.2024 року № 1910-УІІІ позивачка набула право власності на земельну ділянку площею 0,0376 га, кадастровий № 5110136900:43:005:0002, за адресою АДРЕСА_1 .
Згідно із технічним паспортом на будинок садибного типу з господарськими будівлями і спорудами, виготовленим станом на 26.11.2021 року на земельній ділянці наявні житловий будинок, літня кухня, вбиральня, сараї, гараж та мостіння.
Як встановлено судом, згідно з повідомленням про початок виконання будівельних робіт від 13.06.2024 року, що підтверджується витягом з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про схеми намірів забудови земельної ділянки Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, у графі «Вид будівництва» зазначено «Нове будівництво», в графі «Назва об'єкта будівництва» вказано: Нове будівництво житлового будинку садибного типу з літньою кухнею та господарською будівлею за адресою: Одеська обл., Одеський район, Одеська територіальна громада, м. Одеса, вулиця Садовського, 14-Б.
Суд звертає увагу, що відповідно до повідомленням від 19.11.2024 року були внесені зміни щодо об'єкту будівництва, а саме: внесено зміну щодо виду будівництва - «Реконструкція» та в назву об'єкту будівництва - «Реконструкція житлового будинку садибного типу з літньою кухнею та господарською будівлею за адресою: Одеська обл., Одеський район, Одеська територіальна громада, м. Одеса, вулиця Садовського, 14-Б».
Як зазначає позивачка, нею здійснюється реконструкція житлового будинку садибного типу з літньою кухнею та господарською будівлею.
Суд звертає увагу, що згідно з нормами ДБН А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», реконструкція це перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об'єкта будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, внаслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників (загальна площа, потужність тощо), забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня, доступність для маломобільних груп населення.
Реконструкція передбачає повне або часткове збереження елементів несучих і огороджувальних конструкцій та призупинення на час виконання робіт експлуатації об'єкта в цілому або його частин (за умови їх автономності).
Тобто, реконструкція житлового будинку - це комплекс будівельних робіт, який передбачає демонтаж або монтаж конструкцій з метою розширення площі або перепланування житла з урахуванням індивідуальних потреб власника. В свою чергу, такі роботи можуть припускати знесення господарських будівель, літньої кухні, повна зміна зовнішнього вигляду будинку, добудову мансард, монтаж додаткових віконних, дверних прорізів та приховування непотрібних, добудову нових кімнат та споруд. Додатково можуть монтуватися нові системи та комунікації, трубопровід, електропроводка, газопостачання, вентиляція.
Проте, суд звертає увагу, що згідно з наданими фотоматеріалами вбачається саме будівництво житлового будинку, а не його реконструкція.
Так, згідно з п. 6.1.33 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», житлові будинки на присадибних ділянках слід розміщувати з відступом від червоних ліній магістральних вулиць- 6 м, житлових- 3м.
Відповідно до п. 6.1.40 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій» при розташуванні житлових будинків та громадських будівель на земельних ділянках необхідно забезпечувати вимоги санітарних норм та пожежних вимог, у тому числі для житлових та громадських будинків на суміжних земельних ділянках.
Згідно з п. 6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій» при розміщенні будинків в кварталах із сформованою забудовою для догляду за будинками і здійснення поточного ремонту відстань до межі суміжної ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни будинку слід приймати не менше ніж 1, 0 м. При цьому, має бути забезпечене виконання необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть попаданню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок або взаємоузгоджене водовідведення. Для садибної та дачної забудови у разі розміщення житлових будинків в північно-східній, північній та північно-західній частинах земельної ділянки відстань від межі слід встановлювати не менше 3 м.
У відповідності до п. 15.2.2 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», в умовах забудови, що склалася, протипожежні відстані між житловими будинками та від житлових будинків до будівель і споруд іншого призначення слід визначати згідно з протипожежними вимогами даних норм, наведеними у табл. 15.2, а саме від 6 до 9 метрів.
Наданими фотоматеріалами підтверджено, що житловий будинок розміщено по межах суміжних земельних ділянок та впритул до існуючого двоповерхового житлового будинку, який розміщено на суміжній земельній ділянці, що є порушенням вимог 6.1.33, 6.1.40, 6.1.41, 15.2.2 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій».
Належних та допустимих доказів щодо того, що за адресою: АДРЕСА_1 здійснюється саме реконструкція житлового будинку садибного типу з літньою кухнею та господарською будівлею позивачем до суду не надано.
Також, суд звертає увагу, що відповідно до п.17 Порядку №553, у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт (далі - припис).
Як вбачається з матеріалів справи відповідачем, з метою усунення виявлених порушень під час проведення позапланової перевірки, видано припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт, яким зобов'язано позивача усунути виявлені порушення, а саме привести об'єкт будівництва у відповідності до вимог будівельних норм і правил. Тобто на виконання вимог припису про зупинення підготовчих та будівельних робіт від 06.12.2024 року необхідно зупинити проведення будь-яких будівельних робіт.
Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.
В контексті зазначеного, суд звертає увагу на наступне.
Так, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні по справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (від 09.12.1994 № 18390/91), вказав, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція) не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов'язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
В рішенні «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 06.09.2005) Суд також звернув увагу на те, що ст. 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Разом з цим, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Підсумовуючи зазначене вище, беручи до уваги кожен аргумент, наведений учасниками справи, суд приходить до висновку, що відповідач у спірних правовідносинах діяв у межах своїх повноважень, на підставі та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України у сфері містобудівної діяльності, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Розподіл судових витрат.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (вул. Артура Савельєва, 6, м. Одеса, 65062, код ЄДРПОУ 40199728) про визнання протиправним та скасування припису - відмовити.
Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Суддя А.В. Бутенко
.