Справа № 420/10120/25
02 червня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі судді Бутенка А.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії ,-
Стислий зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Військової частини НОМЕР_1 № 174/174/27/56Але від 15.03 .2025 року щодо відмови у задоволенні рапорту ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення (наказ) про звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Позивач звернувся до відповідача із рапортом про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". Позивачу надійшла відповідь від відповідача відповідно до якої матеріали на звільнення повертаються без реалізації, у зв'язку із відсутністю підстав для звільнення. Відмова у реалізації рапорту обумовлена там, що у матеріалах наданих на звільнення відсутній акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником РТЦК та СП та громадянка ОСОБА_2 не є членом сім'ї першого чи другого ступеня споріднення.
30.04.2025 року від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву в обґрунтування якого зазначено, що відповідно до підпункту “г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу). Представником Позивача у позовній заяві зазначено про наявність права на звільнення ОСОБА_1 з підстав абзацу 14 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ. Згідно з абзацем 14 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ, військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. Представником Позивача у позовній заяві зазначено: “ ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 є сестрою батька Позивача - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 » “З числа військовозобов'язаних для свого догляду та утримання обирає свого племінника - ОСОБА_1 ». Відповідно до підпункту 14.1.263 статті 14 Податкового кодексу України, членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені. Членами сім'ї фізичної особи другого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки. Зважаючи, що ОСОБА_1 є племінником ОСОБА_3 дані особи не є такими між якими наявний другий ступінь споріднення. Слід звернути увагу шановного Суду, що Закон №2232-ХІІ визначає обов'язковою умовою для наявності права військовослужбовця для звільнення з військової служби під час дії воєнного стану з підстав, визначених абзацем 14 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ, наявність між особою, яка потребує постійного догляду та особою, яка буде здійснювати такий догляд другого ступеня споріднення. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не є членами сім'ї другого ступеня споріднення, що виключає застосування до Позивача підставу для звільнення з військової служби визначену абзацем 14 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ, а отже позовні вимоги представника Позивача є безпідставними та такими, що задоволенню шановним Судом не підлягають. Поряд з тим, враховуючи, що ОСОБА_3 інвалідність першої групи (А) встановлена внаслідок психічного розладу, Позивач не позбавлений права вжити вичерпних заходів, визначених законодавством, з метою звільнення з військової служби на підставі абзацу 15 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ.
30.04.2025 року від позивача надійшла відповідь на відзив в якій позивач підтримав позицію викладену в позовній заяві та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Заяви чи клопотання від сторін.
21.04.2025 року від Військової частини НОМЕР_1 надійшла заява про залишення позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, без розгляду.
Процесуальні дії, вчинені судом.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 року відмовлено у задоволенні заяви представника Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду.
Обставини справи.
ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із рапортом про звільнити у запас, відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме «через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною і дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу)».
Листом від 15.03.2025 року відповідач повідомив, що за результатами розгляду рапорту матеріали на звільнення повертаються без реалізації, у зв'язку з відсутністю підстав для звільнення.
Відмова у реалізації рапорту обумовлена там, що у матеріалах наданих на звільнення відсутній акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником РТЦК та СП та громадянка ОСОБА_2 не є членом сім'ї першого чи другого ступеня споріднення.
Вважаючи відмову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Джерела права й акти їх застосування.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до статті 106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
У зв'язку з військовою агресією Російською Федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє станом на сьогоднішній день.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII (далі - Закон № 2232-XII; у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).
За змістом частин першої та третьої статті 1 Закону № 2232-XII, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до абз. 4 пп. «г» п.2 ч.4 ст. 26 Закону №2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема, у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Згідно з ч.7 ст. 26 Закону № 2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення № 1153/2008), яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі (пункт 1).
Відповідно до пп. 2 п.225 Розділу ХІІ Положення №1153/2008, звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану:
а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;
б) за станом здоров'я:
на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;
за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
в) у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі;
г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
д) у зв'язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
е) у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі (для осіб вищого офіцерського складу);
з) у зв'язку із призначенням (обранням) на посаду або перебуванням на посаді судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя.
Згідно з абз. 14 п. 3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану: якщо є необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Висновки суду.
Аналіз вказаних норм законодавства свідчить про те, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються з військової служби під час воєнного стану на підставах, визначених п.2 ч.4 ст.26 Закону №2232-XII через сімейні обставини або з визначених названим Законом поважних причин, за умови, що такі військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу, серед яких така обставина як
Суд зазначає, що спір у цій справі виник у зв'язку з відмовою відповідача у звільненні позивача з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Підставою для такої відмови стало те, що у матеріалах наданих на звільнення відсутній акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником РТЦК та СП та громадянка ОСОБА_2 не є членом сім'ї першого чи другого ступеня споріднення.
Отже, для визначення підстав звільнення позивача з військової служби, суд має з'ясувати чи є громадянка ОСОБА_2 членом сім'ї першого чи другого ступеня споріднення.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є рідною сестрою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є особою з інвалідністю I «А» групи, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААВ № 556163 від 05.09.2024 року.
Відповідно до висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу № 37/2, ОСОБА_3 потребує постійного стороннього догляду.
Згідно із нотаріально засвідченою заявою ОСОБА_3 у шлюбі ніколи не перебувала та дітей не має.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 04.07.2024 року ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Так, згідно з пп 14.1.263 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені.
Членами сім'ї фізичної особи другого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.
Таким чином, ОСОБА_3 (рідна сестра батька позивача) не є членом сім'ї першого або другого ступеня споріднення.
Приписами абз. 14 п. 3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» чітко передбачено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану у разі необхідності здійснювати постійний догляд за членом сім'ї саме другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи.
Крім того, згідно з висновком лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу № 37/2, ОСОБА_3 проживає разом з ОСОБА_1 .
Проте, згідно з витягом реєстру територіальної громади ОСОБА_3 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в той час як позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
За таких обставин, позивач не має права на звільнення з військової служби згідно з підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» з підстав, що зазначені в абзаці 14 пункту 3 частині 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.
Відповідно до частини 1статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 КАС України).
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Решта доводів та заперечень висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Розподіл судових витрат.
Згідно з вимогами ст.139 КАС України судові витрати не стягуються, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Суддя А.В. Бутенко
.