Справа № 420/4150/25
30 травня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Радчука А.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом 3 Спеціального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій (вул. Арсенальна, буд. 128, с. Жеребкове, Ананьївський р-н., Одеська обл., 66410, код ЄДРПОУ 33113264) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення зайво виплаченого грошового забезпечення та частини грошової допомоги після укладення першого контракту -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява 3 Спеціального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій до ОСОБА_1 , в якій позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь 3 Спеціального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій (Код ЄДРПОУ 33113264, Банк ДКСУ, МФО 820172, р/р НОМЕР_2 ) зайво виплачене грошове забезпечення за період з 17.05.2024 по 12.07.2024 (під час відсутності на службі без поважних причин (прогул)) у сумі 20920,44 грн. (двадцять тисяч дев'ятсот двадцять грн. 44 коп.) та залишок виплаченої одноразової грошової допомоги після укладання першого контракту у сумі 17893,33 грн. (сімнадцять тисяч вісімсот дев'яносто три грн. 33 коп.), загальна сума 38813,77 грн. (тридцять вісім тисяч вісімсот тринадцять грн. 77 коп.).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказом 3 Спеціального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 19.06.2023 року № 118 “Про кадрові питання» ОСОБА_1 прийнятий на службу цивільного захисту, призначений на посаду водія автотранспортного відділення групи забезпечення аварійно-рятувальних робіт аварійно-рятувальної частини з ліквідації наслідків аварії аварійно-рятувального загону. З відповідачем був укладений Контракт про проходження служби цивільного захисту №71/23 від 19.06.2023 строком на 5 (п'ять) років. Висновком службового розслідування від 12.07.2024 №03-69/548 встановлено, що перебуваючи на посаді водія автотранспортного відділення групи забезпечення аварійно-рятувальних робіт аварійно-рятувальної частини з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій аварійно-рятувального загону ухилявся від проходження служби цивільного захисту 3 Спеціального центру швидкого реагування ДСНС України, знаходячись на лікарняному з 22.04.2024 року по його закінченні, а саме 17.05.2024 року, повинен був приступити до виконання службових обов'язків, але шляхом обману, завірив своїх безпосередніх начальників у перебуванні на лікарняному в м. Одесі, що не знайшло свого підтвердження (до 3 СЦШР ДСНС України не було надано підтверджувальних документів виданих лікувальними закладами), та до 12.07.2024 року був відсутній на службі без поважних причин, чим порушив пункт 58 Закону України «Про дисциплінарний статут служби цивільного захисту» від 5 березня 2009 року №1068-VI невихід на службу без поважних причин, що призвело до безпідставного нарахування та виплати грошового забезпечення за вище вказаний період також підлягає утриманню залишок одноразової грошової допомоги (перший контракт); рекомендовано начальнику центру притягнути ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, згідно чинного законодавства, звернутися до суду з метою відшкодування зайво виплаченого грошового забезпечення та матеріали службового розслідування направити до правоохоронних органів для прийняття рішення, згідно чинного законодавства.
Надалі, наказом 3 СЦШР від 12.07.2024 №120 водія автотранспортного відділення групи забезпечення аварійно-рятувальних робіт аварійно-рятувальної частини з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій аварійно-рятувального загону ОСОБА_1 12.07.2024 звільнено зі служби цивільного захисту за пп. 6 п. 176 (у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту) Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 №593.
З огляду на зазначене, невихід позивача на службу без поважних причин у період з 17.05.2024 року по 12.07.2024 року призвів до безпідставного нарахування та виплати грошового забезпечення за вище вказаний період, а також частини одноразової грошової допомоги, що, на думку позивача, і стало підставою звернення до суду з позовною заявою щодо стягнення зайво виплаченого грошового забезпечення.
17.02.2024 року судом було направлено запит щодо доступу до персональних даних на адресу Відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області для підтвердження місця реєстрації відповідача.
21.02.2024 року до суду надійшла відповідь з Відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області про те, що ОСОБА_1 , з 05.09.2014 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що збігається з даними реєстрації відповідача, зазначеними у позові.
Ухвалою судді від 24.02.2025 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Копія ухвали про відкриття провадження від 24.02.2025 року була направлена відповідачу на адресу його реєстрації.
24.03.2025 року до суду від відповідача повернулось поштове відправлення з вкладеним, яке було направлено на адресу реєстрації позивача, що не вручено адресату з підстав «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до п.4 ч.1 ст.127 КАС України часом вручення повістки вважається день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно з ч.11 ст.126 КАС України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Таким чином, відповідач належним чином та своєчасно повідомлявся про встановлений ухвалою суду від 24.02.2025 року строк для подання відзиву на позовну заяву, проте станом на момент розгляду справи відзив на адміністративний позов до суду не надходив.
Частиною 6 ст. 162 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.
Ухвалою суду від 23.04.2025 року витребувано від 3 Спеціального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій копію картки особового рахунку ОСОБА_1 за лютий, травень - липень 2024 рік, а також пояснення щодо невідповідності суми надмірно виплаченого грошового забезпечення, зазначеної у Висновку службового розслідування №03-69/548 від 12.07.2024 року, сумі, визначеної до стягнення згідно Розрахунку грошового забезпечення; зупинено провадження у справі № 420/4150/25 до отримання витребуваних судом доказів.
На виконання ухвали суду від 23.04.2025 року представником позивача подано пояснення від 30.04.2025 року, а також копію картки особового рахунку за 2024 рік ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 30.05.2025 року поновлено провадження у справі.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.
Відповідно до витягу з Наказу 3 Спеціального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі - 3 СЦШР, позивач) від 19.06.2023 року № 118 «Про кадрові питання» ОСОБА_1 прийнятий на службу цивільного захисту із зарахуванням до кадрів ДСНС України з 19.06.2023 року та призначений на посаду водія автотранспортного відділення групи забезпечення аварійно-рятувальних робіт аварійно-рятувальної частини з ліквідації наслідків аварії аварійно-рятувального загону.
19.06.2023 року між ДСНС в особі начальника 3 Спеціального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій та ОСОБА_1 (далі - відповідач) укладено Контракт про проходження служби цивільного захисту №71/23 (далі - Контракт) строком на 5 (п'ять) років.
Згідно з укладеним контрактом, ОСОБА_1 взяв на себе зобов'язання додержуватися Конституції та законів України, сумлінно виконувати вимоги Присяги служби цивільного захисту, статутів, наказів чи розпорядження керівників (начальників), свої службові обов'язки, підвищувати свою професійну майстерність, досягати позитивних результатів з фізичної підготовки, також він був ознайомлений з функціональним обов'язками, грошовим та пенсійним забезпеченням.
Наказом 3 СЦШР від 10.07.2024 №НС-221 призначено службове розслідування за фактом відсутності на службі ОСОБА_1 з 17.05.2024 по 10.07.2024 та визначено склад комісії.
За результатами проведеного службового розслідування 12.07.2024 року складено Висновок службового розслідування №03-69/548 (далі - Висновок)
Відповідно до вказаного Висновку проведеним службовим розслідуванням встановлено, що в період з 17.05.2024 року по 12.07.2024 року водій автотранспортного відділення групи забезпечення аварійно-рятувальних робіт аварійно-рятувальної частини з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій аварійно-рятувального загону сержант служби цивільного захисту ОСОБА_1 ухилявся від проходження служби цивільного захисту у 3 Спеціальному центрі швидкого реагування ДСНС України шляхом обману своїх безпосередніх начальників перебуванням на лікарняному, а саме знаходячись на лікарняному з 22.04.2024 року по його закінченні, а саме 17.05.2024 року, повинен був приступити до виконання службових обов'язків, але шляхом обману, завірив своїх безпосередніх начальників у перебуванні на лікарняному в м. Одесі, що не знайшло свого підтвердження, та до 12.07.2024 року був відсутній на службі без поважних причин, чим порушив пункт 58 Закону України «Про дисциплінарний статут служби цивільного захисту» від 5 березня 2009 року №1068-VI невихід на службу без поважних причин, що призвело до безпідставного нарахування та виплати грошового забезпечення за вище вказаний період в сумі 26942,94 грн., залишку одноразової грошової допомоги (перший контракт) в сумі 6835,87 грн., а також вартості речового майна на суму 1712, 15 грн., на загальну суму 35490,96 грн.
У результаті пунктом 2 Висновку рекомендовано ОСОБА_1 притягнути до дисциплінарної відповідальності, згідно чинного законодавства, пунктом 3 - звернутись до суду для відшкодування надмірно виплаченого грошового забезпечення на загальну суму 35 490,96 грн.
Відповідно до витягу з Наказу 3 Спеціального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 12.07.2024 року № 120 «По особовому складу» за невихід на службу без поважних причин на водія автотранспортного відділення групи забезпечення аварійно-рятувальних робіт аварійно-рятувальної частини з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій аварійно-рятувального загону сержанта служби цивільного захисту ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту.
Як зазначає позивач, дії ОСОБА_1 призвели до безпідставної виплати йому грошового забезпечення за період з 17.05.2024 року по 12.07.2024 року у.
Відповідно до розрахунку грошового забезпечення та залишку одноразової грошової допомоги, зайво виплачене грошове забезпечення за період з 17.05.2024 по 12.07.2024 (під час відсутності на службі без поважних причин (прогул)) становить 20920,44 грн., залишок виплаченої одноразової грошової допомоги після укладання першого контракту - 17893,33 грн., загальна сума 38813,77 грн.
Розбіжності в сумах які підлягають стягненню, зазначені у Висновку службового розслідування від 12.07.2024 та у Розрахунку грошового забезпечення, позивач обґрунтовує тим, що у Висновок службового розслідування було внесено залишок виплаченої одноразової грошової допомоги після укладання першого контракту в сумі 6835,87 грн. помилково розрахованої з розрахунку укладання контракту з ОСОБА_1 на три роки (36 міс.). Враховуючи що Контракт про проходження служби цивільного захисту з ОСОБА_1 від 19.06.2023 №71/23 було укладено на 5 років, підлягає утриманню залишок виплаченої одноразової грошової допомоги після укладання першого контракту станом на 12.07.2024 з розрахунку 21472,00 / 60 міс. (5 років - строк на який укладений контракт)*50 міс. (строк до закінчення контракту) = 17893,33 грн. (сімнадцять тисяч вісімсот дев'яносто три грн. 33 коп.). Крім того у Висновку службового розслідування зазначалася вартість речового майна 1712,15 грн. Однак, відповідно до постанови КМУ від 14.02.2018 №81 “Про затвердження опису та зразків форменого одягу і відповідних знаків розрізнення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та норм забезпечення форменим одягом», вартість речового майна строк експлуатації (носіння) якого не закінчився не утримується.
19.07.2024 року позивачем було направлено відповідачу лист №01-7/174 та запропоновано перерахувати на рахунок 3 СЦШР ДСНС України залишок виплаченої одноразової грошової допомоги після укладання першого контракту та зайво виплачене грошове забезпечення.
Не відшкодування відповідачем сум надмірно нарахованого та виплаченого грошового забезпечення у добровільному порядку зумовило звернення позивача в суд із цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 101 Кодексу цивільного захисту України (далі - КЦЗ України) служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.
Відповідно до статті 115 КЦЗ України держава забезпечує соціальний та правовий захист осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, працівників органів управління та сил цивільного захисту і членів їхніх сімей відповідно до Конституції України, цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Згідно статті 125 КЦЗ України держава гарантує достатнє грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з метою створення умов для належного та сумлінного виконання ними службових обов'язків. Порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Умов та розміри виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту визначені Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженою наказом МВС України від 20.07.2018 року №623 (далі - Інструкція №623).
Відповідно до пункту 3 розділу І Інструкції №623 грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 5 розділу І Інструкції №623 при виплаті грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день перебування на службі визначається шляхом поділу суми грошового забезпечення, належного за повний місяць, на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
Відповідно до пункту 7 розділу І Інструкції № 623, за час відсутності особи рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту на службі без поважних причин (прогул) грошове забезпечення не виплачується. Підставою для припинення виплати грошового забезпечення особі рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту є мотивований рапорт безпосереднього керівника про обставини невиходу на службу та наказ керівника органу управління (підрозділу), у якому зазначається, за який період припиняється виплата грошового забезпечення.
Підставами для виплати грошового забезпечення є наказ:
керівника органу управління (підрозділу) про призначення на штатну посаду, яка входить у його номенклатуру, та встановлення відповідних окладів, надбавок, доплат тощо;
керівника навчального закладу про зарахування на навчання із встановленням відповідних окладів, надбавок, доплат тощо;
керівника органу управління (підрозділу) про зарахування в розпорядження.
Проекти зазначених наказів по особовому складу органів управління (підрозділів) готують підрозділи по роботі з персоналом (кадрами) та погоджують з відповідними фінансовими і юридичними підрозділами (п. 8 розділу І Інструкції №623).
Грошове забезпечення виплачується особам рядового і начальницького складу за місцем їх постійної служби(п. 9 розділу І Інструкції №623).
Виплата грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу здійснюється щомісяця у період із 20 по 25 число (п. 10 розділу І Інструкції №623).
Відповідно о Розділу 26 Інструкції №623 особам рядового і начальницького складу після укладання керівником органу управління (підрозділу) з ними першого контракту та вступу до виконання обов'язків за посадою, на яку вони призначені, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року:
особам рядового складу - вісім;
особам молодшого начальницького складу - дев'ять;
особам середнього, старшого та вищого начальницького складу - десять.
Виплата особам рядового і начальницького складу одноразової грошової допомоги після укладання першого контракту здійснюється на підставі наказу керівника органу управління (підрозділу), в якому вони проходять службу за контрактом, проект якого готується підрозділом персоналу.
Одноразова грошова допомога після укладання особами рядового і начальницького складу першого контракту не виплачується в разі:
прибуття таких осіб для подальшого проходження служби цивільного захисту з інших органів та військових формувань, утворених відповідно до законів України і зарахованих до ДСНС, крім осіб, які прибули після закінчення вищих військових закладів освіти ДСНС та не перебували на посаді;
повторного прийняття на службу цивільного захисту за контрактом.
У разі звільнення особи рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту зі служби до закінчення терміну першого контракту (крім звільнених за віком, станом здоров'я, через систематичне невиконання умов контракту керівником відповідного органу управління (підрозділу) та у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) проводиться утримання виплаченої одноразової грошової допомоги після укладання першого контракту в сумі, обчисленій у повних календарних місяцях пропорційно часу, який залишився до закінчення дії контракту.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідача звільнено зі служби у поліції з 12 липня 2024 року у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за невихід на службу без поважних причин.
Як вбачається з розрахунку зайво виплаченого грошового забезпечення за період невиходу на службу з 17.05.2024 року по 12.07.2024 року ОСОБА_1 виплачено грошове забезпечення у розмірі 29 529,13 грн. Утримано 8671,69 грн. Грошове забезпечення, що підлягає стягненню - 20 920,44 грн.
Відповідно до витягу з Наказу 3 СЦШР ДСНС України від 12.02.2024 №29 “Про кадрові питання", в лютому 2024 року ОСОБА_1 було виплачено одноразову грошову допомогу після укладання першого контракту в сумі 21472,00 грн. (двадцять одна тисяча чотириста сімдесят дві грн. 00 коп.).
Таким чином, відповідно до Розділу №623 підлягає утриманню виплачена одноразова грошова допомога з розрахунку 21472,00 / 60 міс. (5 років - строк на який укладений контракт)*50 міс. (строк до закінчення контракту) =17893,33 грн.
Доказів, які б спростовували факт існування за відповідачем вказаної заборгованості суду не надано.
За приписами ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Частиною другою вказаної статті передбачено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Згідно з п. 1 ч.1 ст 1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №753/15556/15-ц зазначила, що у статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати.
Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц зазначив, що під час застосування правил статті 1215 ЦК України як винятку із статті 1212 ЦК України суди зобов'язані встановлювати наявність не двох, а трьох критеріїв для відмови у поверненні безпідставно набутого майна: добровільність дій боржника, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів.
Таким чином, Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що не підлягають поверненню безпідставно набуті кошти за умови наявності одночасно таких умов, як здійснення виплати добровільно, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів. У разі якщо відсутня одна із наведених умов, передбачених п.1 ч.1 ст. 1215 ЦК України, то грошові кошти, виплачені набувачу, підлягають поверненню платнику.
Із обставин встановлених під час розгляду справи вбачається, що відповідача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за відсутність його за місцем служби з 17.05.2024 по 12.07.2024, у зв'язку з чим відповідач звільнений зі служби.
Суд зазначає, що доказів набуття відповідачем грошового забезпечення в сумі 38813,77 грн. (20 920,44 грн.+ 17893,33 грн.) у результаті рахункової помилки позивача матеріали справи не містять, однак такі грошові кошти набуті відповідачем недобросовісно, що підтверджено наказом про застосування дисциплінарного стягнення від 12.07.2024 року № 120.
Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача виник обов'язок щодо повернення позивачу безпідставно набутого грошового забезпечення.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги позивача про стягнення зайво виплаченого грошового забезпечення за період з 17.05.2024 по 12.07.2024 (під час відсутності на службі без поважних причин (прогул)) у загальній сумі 38813,77 грн., є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов слід задовольнити.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. У зв'язку з тим, що судові витрати пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз в цій справі відсутні, інші судові витрати з відповідача стягненню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 12, 72, 77, 90, 139, 229, 246, 255, 293, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов 3 Спеціального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій (вул. Арсенальна, буд. 128, с. Жеребкове, Ананьївський р-н., Одеська обл., 66410, код ЄДРПОУ 33113264) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення зайво виплаченого грошового забезпечення та частини грошової допомоги після укладення першого контракту - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь 3 Спеціального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій зайво виплачене грошове забезпечення за період з 17.05.2024 по 12.07.2024 (під час відсутності на службі без поважних причин (прогул)) у сумі 20920,44 грн. (двадцять тисяч дев'ятсот двадцять грн. 44 коп.) та залишок виплаченої одноразової грошової допомоги після укладання першого контракту у сумі 17893,33 грн. (сімнадцять тисяч вісімсот дев'яносто три грн. 33 коп.), у загальній сумі 38813,77 грн. (тридцять вісім тисяч вісімсот тринадцять гривень сімдесят сім копійок).
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук