Справа № 420/8813/25
30 травня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Радчука А.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополіта Андрея, 10, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) про визнаня протиправним та скасувати рішення та зобов'язання вчинити дії,
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у якій позивачка просить суд:
визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області, код ЄДРПОУ 13814885, від 20.03.2025 року N951290128785 про відмову ОСОБА_1 , картка платника податків НОМЕР_1 , у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2024 року, виходячи з базового посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного на підставі частини 2 статті 130 Конституції України, частини 3 статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» та абзацу 4 статті 7 Закону України “Про державний бюджет України на 2024 рік», з урахуванням прожиткового мінімуму для основних соціальних демографічних груп населення- працездатних осіб -3028 грн., відповідно до довідки Луганського апеляційного суду від 04.03.2025 року за N 5-33- 2025;
зобов?язати Головне Управління Пенсійного Фонду України у Львівській області, код ЄДРПОУ 13814885, провести ОСОБА_1 , картка платника податків НОМЕР_1 , перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2024 року, з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання, виходячи з базового посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного на підставі частини 2 статті 130 Конституції України, частини 3 статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» та абзацу 4 статті 7 Закону України “Про державний бюджет України на 2024 рік», з урахуванням прожиткового мінімуму для основних соціальних і демографічних груп населення- працездатних осіб - 3028 грн., відповідно до довідки Луганського апеляційного суду від 04.03.2025 року за N 5-33-2025.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що відповідно до Постанови Верховної Ради України №1513-VII від 08.09.2016 року позивачка 16 вересня 2016 року була відрахована зі штату Апеляційного суду Луганської області у зв'язку із звільненням з посади судді за її заявою про відставку. З грудня 2016 року позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
14.03.2025 року позивачка звернулась до управління ПФУ в Одеській області із заявою про перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024 року № 5-33-2025 від 04.03.2025 року, виданої Луганським апеляційним судом на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.02.2025 року по справі № 420/27223/24, яке набрало чинності 17.03.2025 року. За принципом екстериторіальності вказану заяву було розглянуто Головним управлінням пенсійного фонду України у Львівській області, яким прийнято рішення від 20.03.2025 року №951290128785 про відмову у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Рішення було мотивоване тим, що станом на 1 січня 2024 рік прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді становить 2102 грн.
Не погоджуючись з рішенням про відмову у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням встановленого на 01.01.2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн., позивачка звернулась до суду з даним позовом.
Доводи позову мотивовані тим, що суддівська винагорода регулюється Законом України «Про судоустрій і статус суддів» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду становить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. У свою чергу, відповідно до ч. 3 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Таким чином, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року і який відповідно до абзацу 4 статті 7 Закону України «Про державний бюджет України» на 2024 рік складав 3028 грн. Посилання відповідача в рішенні від 20.03.2025 року на те, що Законом України «Про державний бюджет України» на 1 січня 2024 рік прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді становить 2102 грн., позивачка вважає незаконними, оскільки порушують гарантії незалежності суддів, одна із яких передбачена ст.130 Конституції України та ч.3 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Крім того, статтями 1, 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», тобто цим законом судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо. Оскільки змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди, не вносилося, позивачка вважає, що для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди і застосування прожиткового мінімуму в розмірі 2102 грн. відсутні законні підстави.
Ухвалою суду від 31.03.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України у письмовому провадженні.
Ухвалою суду від 16.05.2025 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення другого відповідача до справи.
16.04.2025 року до суду за допомогою системи «Електронний суд» від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області надійшов відзив на позовну заяву.
Відповідно до відзиву відповідач проти задоволення позову заперечує.
Як зазначено у відзиві, ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, де перебуває на обліку, із заявою від 13.03.2025 (встановленого взірця) про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, додавши довідку від 04.03.2025 №5-33-2025 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01 січня 2024 року. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, прийнятим за принципом екстериторіальності, відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
У своїх доводах щодо правомірності прийнятого рішення відповідач посилався на те, що статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено, що з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, становить 2102 гривні. Оскільки, положення статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» в частині визначення базового розміру посадового окладу судді є чинними, відтак підлягають обов'язковому застосуванню, отже, на переконання відповідача, підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн. відсутні.
21.04.2025 року позивачкою подано відповідь на відзив.
У відповіді на відзив позивачка вказує, що відповідачем у відзиві доводів позову не спростовано, у зв'язку з чим наполягає на задоволенні позовних вимог.
Інші заяви по суті справи учасниками справи не надавались.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, справу розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.
Позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є суддею у відставці Апеляційного суду Луганської області, яка з вересня 2016 року отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.
Відповідно до довідки Управління соціального захисту населення Одеської районної державної адміністрації від 24.01.2022 року №5125-5000424953, позивачка є внутрішньо переміщеною особою.
Позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області.
На підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.02.2025 року по справі №420/27223/24, Луганським апеляційним судом видано ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №5-33-2025 від 04.03.2025 року станом на 01.01.2024 року з розрахунку встановленого ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028 грн.
13.03.2025 року ОСОБА_1 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України в Одеській області за місцем проживання із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №5-33-2025 від 04.03.2025 року станом на 01.01.2024 року.
Відповідно до п. 1.1 розд. 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1), заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Згідно з пунктом 4.2 розділу IV Порядку, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
За принципом екстериторіальності органом для розгляду заяви позивачки визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №951290128785 від 20.03.2025 року за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 13.03.2025 року №2868 відмовлено у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
У рішенні зазначено, що починаючи з січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді становить 2102,00 грн. Оскільки Законом України «Про державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб залишено без змін, прийнято рішення про відмову у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці згідно довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024, так як на даний час підстави для перерахунку у зв'язку зі зміною розміру складових суддівської винагороди відсутні.
Не погоджуючись із рішенням про відмову у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням встановленого на 01.01.2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн., позивачка звернулась до суду з даним позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 130 Конституції України передбачено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.
Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII.
Як встановлено у статті 4 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до ч. 1 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч. 2 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:
1) вислугу років;
2) перебування на адміністративній посаді в суді;
3) науковий ступінь;
4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Відповідно до ч. 3 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», базовий розмір посадового окладу судді становить:
1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Частинами п'ятою-восьмою статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» встановлено умови виплати та розмір щомісячних доплат суддям, розмір яких встановлюється у процентному відношенні до посадового окладу.
Аналіз наведених положень Закону України “Про судоустрій і статус суддів» дозволяє дійти висновку, що розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Всі інші складові суддівської винагороди розраховуються із посадового окладу судді.
Спір у цій справі виник у зв'язку з відмовою у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням встановленого станом на 01.01.2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн., на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №5-33-2025 від 04.03.2025 року.
Відповідач зазначає, що починаючи з січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді становить 2102,00 грн.
Судом встановлено, що статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено, що з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум працездатних осіб становить 3028 гривень, а працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.
Тобто, Закон України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» передбачає прожитковий мінімум працездатних осіб та окремо прожитковий мінімум працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Вирішуючи цей спір, суд зазначає, що питання наявності підстав для застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 1 січня календарного року відповідно до абзацу четвертого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2025 року по справі № 240/9028/24.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2025 року по справі № 240/9028/24 зазначено, що окремими приписами законів України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2023 року та з 1 січня 2024 року відповідно встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні саме для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді.
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що наведені приписи абзацу п'ятого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» та абзацу п'ятого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому, застосовуючи їх для визначення посадового окладу позивачки, відповідач-1 діяв на законних підставах.
Безсумнівно, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі № 966-XIV. Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Водночас законодавець починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні.
Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
З метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі № 280/1233/22 та 21 березня 2024 року у справі № 620/4971/23.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
З огляду на вищевикладене, Велика Палата Верховного Суду не погодилась з висновком судів попередніх інстанцій щодо задоволення заявленої ОСОБА_1 позовної вимоги про визнання протиправними дій Вищого адміністративного суду України щодо проведення неповного розрахунку при звільненні та виключенні її зі штату суду, позаяк у спірних правовідносинах відповідач-1 діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 24 квітня 2025 року по справі № 240/9028/24, суд висновує, що оскільки статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні, то саме цей грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, відтак підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням встановленого на 01.01.2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн. відсутні.
Отже, у межах спірних правовідносин відповідач, відмовляючи позивачці у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням встановленого на 01.01.2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн., діяв на законних підставах.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на зазначене, оцінюючи докази, які є у справі, в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
У зв'язку з відмовою у задоволенні адміністративного позову, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополіта Андрея, 10, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) про визнаня протиправним та скасувати рішення та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку і строки, встановлені ст.ст. 293, 295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук
.