Рішення від 02.06.2025 по справі 400/1563/25

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2025 р. № 400/1563/25

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаГоловного сервісного центру МВС, вул. Лук'янівська, 62,м. Київ, 04085,

провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного сервісного центру МВС про визнання протиправною бездіяльність Головного сервісного центру МВС щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористанні 14 днів додаткової оплачуваної відпустки, як учаснику бойових дій за 2020 рік, 14 днів додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за 2021 , 14 днів додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за 2022 ,14днів додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за 2023, 14 днів додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за 2024, зобов'язання здійснити нарахування та виплату грошової компенсації за невикористанні 14 днів додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за 2020, 14 днів додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за 2021, 14 днів додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за 2022 14 днів додаткової оплачуваної відпустки як учасник бойових дій за 2023 рік , 14 днів додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за 2024 рік;

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що станом на день прийняття наказу звільнення відповідач не провів з ним розрахунків щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні соціальної відпустки, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Відповідач надав відзив на позов, просив відмовити у задоволенні позову, оскільки правових підстав для виплати позивачу компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2020-2024 роки, як учаснику бойових дій немає.

Відповідно до ст.262 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідив докази, суд дійшов висновку:

Позивач є учасником бойових дій з 2015р. року, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 02.09.2015 року.

З 18 грудня 2020 року до 24 вересня 2024 року ОСОБА_1 обіймав посаду адміністратора територіального сервісного центру в територіальному сервісному центрі МВС № 4843, № 4845, № 4841 регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Миколаївській області, регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях відповідно.

24 вересня 2024р. наказом Головного сервісного центру МВС «Про звільнення ОСОБА_1 » №2/30/268-кл від 16.09.2024р. позивач звільнений з посади адміністратора територіального сервісного центру №4841 ( на правах відділу, м. Миколаїв) регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській Миколаївській та Херсонській областях ( філія ГСЦ МВС ) за угодою сторін, із припиненням державної служби.

06.12.2024 листом за вих.№31/30/061139-аз/08-2024-855-2024 відповідач повідомив, що позивач як учасник бойових дій ( надалі УБД) відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551, ст.77-2 Кодексу законів про працю та статті 16-2 Закону України «Про відпустки» № 504 , мав право на додаткову оплачувану відпустку , тривалість якої становить 14 календарних днів на рік та в 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 в додаткових оплачуваних відпустках не перебував.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивача звільнено із державної служби відповідно до ч.2 ст.86 Закону України « Про державну службу» державний службовець може бути звільнений до закінчення двотижневого строку, передбаченого частиною першою цієї статті, в інший строк за взаємною домовленістю із суб'єктом призначення, якщо таке звільнення не перешкоджатиме належному виконанню обов'язків державним органом.

Згідно зі ст.5, пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час. Учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Положеннями статті 4 Закону України «Про відпустки» передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Відповідно до статті 16-2 Закону України «Про відпустки» учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.(ст.77-2КЗпП).

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.(ст.83 КЗпП).Аналогічна норма міститься у ст.24 Законі України «Про відпустки»

Спірні правовідносини виникли у зв'язку із реалізацією права позивача на грошову компенсацію за невикористану відпустку як учаснику бойових дій.

Зміст пункту 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до якого державою гарантується надання учасникам бойових дій пільг, зокрема, додаткової відпустки із збереженням заробітної плати, строком 14 календарних днів на рік.

Тобто, зазначена норми фактично встановлює право особи, яка є учасником бойових дій, на отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів кожного року.

У випадку звільнення учасника бойових дій, йому виплачується компенсація за всі невикористані ними дні відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16- 2 Закону України «Про відпустки» та статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Верховний Суд у постанові від 31.05.2021 по справі № 200/13837/19а зазначив, що положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.05.2020 у справі № 360/4127/19 та від 14.04.2021 у справі № 620/1487/20.

Отже позивач, як учасник бойових дій має право на грошову компенсацію за невикористану відпустку, як учаснику бойових дій.

Відповідно до ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Тому позовні вимоги слід задовольнити.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в сумі 10 000 грн.

Відповідача заперечує проти стягнення цієї суми.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п'ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Частиною 9 статті 139 КАС України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто, не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.

Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката

У зв'язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд також має враховувати, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

На підставі наведеного у сукупності, з огляду на зміст та обсяг робіт проведених адвокатом під час розгляду справи, пов'язаність витрат на послуги адвоката з розглядом справи, обґрунтованість та пропорційність витрат до предмета спору, обґрунтованість визначення розміру гонорару, значення справи для сторін, суд дійшов висновку, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу у даній справі, тому суд вважає за можливо стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в сумі 1000 грн.

Судовий збір по справі відсутній.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати протиправною бездіяльність Головного сервісного центру МВС щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористанні 14 днів додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за 2020 , 2021, 2022, 2023, 2024.

3.Зобов'язати Головний сервісний центр МВС ( 04052, м. Київ, вул.Лукьянвська,62, код ЄДРПОУ 40109173) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) грошової компенсації за невикористанні 14 днів додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за 2020, 14 днів додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за 2021, 14 днів додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за 2022, 14 днів додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за 2023, 14 днів додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за 2024.

4. Стягнути з Головного сервісного центру МВС ( 04052, м. Київ, вул.Лукьянвська,62, код ЄДРПОУ 40109173) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на правничу допомогу в сумі 1000 грн.( одна тисяча грн.).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Т. О. Гордієнко

Попередній документ
127801029
Наступний документ
127801031
Інформація про рішення:
№ рішення: 127801030
№ справи: 400/1563/25
Дата рішення: 02.06.2025
Дата публікації: 04.06.2025
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Миколаївський окружний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто у апеляційній інстанції (30.09.2025)
Дата надходження: 19.02.2025
Предмет позову: визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
Розклад засідань:
30.09.2025 00:00 П'ятий апеляційний адміністративний суд
Учасники справи:
головуючий суддя:
ВЕРБИЦЬКА Н В
суддя-доповідач:
ВЕРБИЦЬКА Н В
ГОРДІЄНКО Т О
відповідач (боржник):
Головний сервісний центр МВС
за участю:
помічник судді Ложнікова Ю.С.
заявник апеляційної інстанції:
Головний сервісний центр МВС України
позивач (заявник):
Подорога Ігор Георгійович
представник відповідача:
Гаврилова Ганна Олександрівна
представник позивача:
Бойченко Геннадій Анатолійович
секретар судового засідання:
Худик С.А.
суддя-учасник колегії:
ДЖАБУРІЯ О В
КРАВЧЕНКО К В