30 травня 2025 рокусправа № 380/22139/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС у Львівській області, відповідач), з такими вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Львівській області щодо неприйняття рішення про визнання податкового боргу безнадійним та щодо неприйняття рішення про списання безнадійного податкового боргу ФОП ОСОБА_1 в сумі 28815,43 грн.;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Львівській області прийняти рішення про визнання податкового боргу ФОП ОСОБА_1 в сумі 28815,43 грн. безнадійним.
Позов обґрунтовано тим, що 24.10.2024 на портал ДІЯ надійшла постанова головного державного виконавця Личаківського ВДВС у м. Львові від 22.10.2024 про відкриття виконавчого провадження, згідно якої державним виконавцем відкрито виконавче провадження на підставі вимоги № Ф-3879-23У, виданої 22.11.2018 ГУ ДПС у Львівській області. З даної постанови також вбачається, що документ (вимога) вступив у законну силу 04.02.2019. Отже, лише 24.10.2024 позивач дізнався про існування податкової вимоги від 22.11.2018. Ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження, позивач ознайомився і з наявною там вимогою від 22.11.2018, згідно якої станом на 31.10.2018 у ФОП ОСОБА_1 існує заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 28815,43 грн. Як стверджує позивач, про вказану вимогу йому нічого відомо не було. Більш того, зазначає, що ще у 2020 році позивачем була припинена підприємницька діяльність як фізичною особою-підприємцем, про що була подана відповідна заява і відповідачем прийнято відповідне рішення. Тобто на момент винесення рішення про припинення підприємницької діяльності позивача у відповідача не було до нього жодних претензій. Натомість, у жовтні 2024 року відповідач подав до державної виконавчої служби вимогу від 22.11.2018 з метою стягнення з позивача у примусовому порядку коштів по заборгованості, яка склалась станом на 31.10.2018. Тобто, відповідач через майже 6 років намагається стягнути з позивача заборгованість, хоча зобов'язаний був вчинити дії про визнання боргу безнадійним. Бездіяльність відповідача щодо невизнання боргу безнадійним позивач вважає протиправною, а, відтак, позовні вимоги просить задовольнити.
Ухвалою суду від 04.11.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії було залишено без руху.
07.11.2024 від позивача надійшла заява (вх. № 82733) про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою судді від 11.11.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, подати відзив на позовну заяву та всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову.
Відповідач 25.11.2024 за вх. № 87141 подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив таке. Станом на 31.10.2018 у позивача обліковувалася недоїмка у розмірі 28815,43 грн. Тому, відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» ГУ ДПС у Львівській області виставлено вимогу про сплату боргу № Ф-3879-23У від 22.11.2028 на суму 28815,43 грн. Така вимога була скерована в орган державної виконавчої служби тричі - 29.03.2019, 28.02.2020 та 02.10.2024. Постановою Личаківського ВДВС у м. Львові повернуто виконавчий документ стягувачу, а саме про сплату боргу № Ф-3879-23У від 22.11.2028 у зв'язку з відсутністю майна, на яке можна звернути стягнення боргу, з правом повторного пред'явлення. З огляду на це ГУ ДПС у Львівській області 02.10.2024 повторно скеровувало у Личаківський ВДВС у м. Львові заяву про відкриття виконавчого провадження. Враховуючи вище наведене, відсутні підстави для визнання податкового боргу безнадійним та його списання. Відтак, ГУ ДПС у Львівській області просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Позивач з 08.09.2006 перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Львівській області як фізична особа-підприємець.
17.09.2020 позивачем подано заяву про припинення його підприємницької діяльності.
При цьому, згідно баз даних інформаційної системи станом на 31.10.2018 у позивача існувала заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 28815,43 грн.
ГУ ДПС у Львівській області виставлено вимогу про сплату боргу № Ф-3879-23У від 22.11.2018 на суму 28 815,43 грн., тобто ще до прийняття позивачем рішення про припинення його підприємницької діяльності.
У жовтні 2024 року відповідач подав до державної виконавчої служби вимогу про сплату боргу № Ф-3879-23У від 22.11.2018 з метою стягнення з позивача у примусовому порядку коштів по заборгованості, яка склалась станом на 31.10.2018.
Постановою Личаківського ВДВС у м. Львові повернуто виконавчий документ стягувачу, а саме про сплату боргу № Ф-3879-23У від 22.11.2018 у зв'язку з відсутністю майна, на яке можна звернути стягнення боргу, з правом повторного пред'явлення.
З огляду на це, ГУ ДПС у Львівській області 02.10.2024 повторно скеровано у Личаківський ВДВС у м. Львові заяву про відкриття виконавчого провадження.
22.10.2022 державним виконавцем Личаківського ВДВС у м. Львові відкрито виконавче провадження ВП № 76359725 з примусового виконання вимоги про сплату боргу № Ф-3879-23У від 22.11.2018.
Позивач зазначає, що підприємницька діяльність ним була припинена ще у 2020 і відповідачем було прийняте про це відповідне рішення. Відтак, позивач звернувся з даним позовом до суду, оскільки вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо невизнання податкового боргу безнадійним та його списання.
При вирішенні спору суд застосовує наступні норми права.
Відповідно до преамбули Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI, в редакції, чинній на момент спірних правовідносин, далі - Закон № 2464-VI, цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Згідно з ст. 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; 3) застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску, крім іншого, є фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту).
Стаття 5 Закону № 2464-VI визначає засади обліку платників єдиного внеску.
Так, зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених в абзацах другому, п'ятому та сьомому пункту 1 та пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, платників єдиного внеску - фізичних осіб - підприємців, - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці шостому пункту 1 та пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", - за їхньою заявою після проведення передбачених законодавством перевірок платників, звірення розрахунків та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці восьмому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - за їхньою заявою
Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 було затверджено Порядок обліку платників податків і зборів, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за № 1562/20300 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок № 1588).
Відповідно до п. п. 1.1, 1.2 вказаного Порядку цей Порядок розроблений відповідно до Податкового кодексу України з метою використання єдиної раціональної методики обліку платників податків і зборів у контролюючих органах.
Ведення обліку платників податків є одним із способів податкового контролю. Облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно з п. 11.22 Порядку № 1588 зняття з обліку самозайнятих фізичних осіб як платників податків у контролюючих органах здійснюється у такому порядку: фізичні особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність, знімаються з обліку після припинення такої незалежної діяльності, за наявності документально підтвердженої інформації відповідного державного органу, що реєструє таку діяльність або видає документи про право на заняття такою діяльністю (свідоцтва, дозволи, сертифікати тощо), та/або поданих до контролюючого органу за основним місцем обліку: заяви за формою № 8-ОПП, дата якої фіксується в журналі за формою № 6-ОПП (п.п. 2 п. 11.22 Прядку № 1588).
Внесення до Реєстру самозайнятих осіб запису про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця чи незалежної професійної діяльності фізичної особи здійснюється у разі:
визнання фізичної особи недієздатною або обмеження її цивільної дієздатності - з дати набрання законної сили відповідним рішенням суду;
смерті фізичної особи, у тому числі оголошення такої особи померлою, що підтверджується свідоцтвом про смерть (витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інформацією органу державної реєстрації актів цивільного стану), а також визнання фізичної особи безвісно відсутньою, що підтверджується судовим рішенням;
внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця - з дати державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця;
реєстрації припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи у відповідному уповноваженому органі - з дати реєстрації;
закінчення строку, на який було видано свідоцтво про реєстрацію чи інший документ (дозвіл, сертифікат тощо), - з дати закінчення такого строку;
заборони судом фізичній особі провадити підприємницьку діяльність або незалежну професійну діяльність - з дати набрання законної сили відповідним рішенням суду, якщо інше не визначене у рішенні суду;
наявності обмежень права на провадження підприємницької діяльності або незалежної професійної діяльності, які встановлені законодавством, - з дати надходження відповідних документів до контролюючого органу за місцем обліку фізичної особи, якщо інше не встановлено законом чи рішенням суду;
анулювання чи скасування згідно із законодавством свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), що підтверджує право фізичної особи на провадження підприємницької або незалежної професійної діяльності, - з дати такого анулювання чи скасування (п.п. 3 п. 11.22 Прядку № 1588).
Державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Реєстру самозайнятих осіб запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов'язань та застосування санкцій за їх невиконання. (п.п. 4 п. 11.22 Прядку № 1588).
У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи чи реєстрації у відповідному уповноваженому органі припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи (якщо така реєстрація була умовою ведення незалежної професійної діяльності) погашення грошових зобов'язань та/або податкового боргу здійснюється за рахунок майна зазначеної особи.
Особою, відповідальною за погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу фізичної особи - підприємця або фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, є така фізична особа (п.п. 2 п. 11.22 Прядку № 1588).
Після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа - платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності.
Така фізична особа має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності, в установлені строки подати відповідному контролюючому органу річну податкову декларацію за звітний рік, у якому проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Контролюючий орган може призначити та провести документальну перевірку такої фізичної особи - платника податків за наявності підстав та з урахуванням строків давності, передбачених Податковим кодексом України;
Після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців, місцем проживання яких є тимчасово окупована територія або територія проведення антитерористичної операції, процедури та дії, визначені цим підпунктом, можуть проводитись за місцем перебування таких осіб у разі їх звернення до відповідних контролюючих органів з документальним підтвердженням особи та місця перебування (п.п. 5 п. 11.22 Прядку № 1588).
Крім того, наказом Міністерством фінансів України від 24.11.2014 № 1162 (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03.12.2014 за № 1553/26330) затверджено Порядок обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та Положення про реєстр страхувальників (далі - Порядок № 1162, в редакції чинній на момент спірних правовідносин).
Вказаний Порядок розроблено відповідно до ст. 5 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та інших нормативно-правових актів.
Цим Порядком визначаються питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - платники єдиного внеску) у територіальних органах Державної фіскальної служби України (далі - контролюючі органи), надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01 січня 2016 року, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування даних про взяття/зняття з обліку платників єдиного внеску.
Відповідно до розділу V Порядку № 1162 такий регламентує процедуру зняття з обліку платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755.
У разі прийняття відповідними органами (особами) рішення про ліквідацію, припинення діяльності платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755, платник єдиного внеску зобов'язаний у десятиденний строк з дня прийняття відповідного рішення подати до контролюючого органу заяву про зняття з обліку платника єдиного внеску за формою № 7-ЄСВ згідно з додатком 4 до цього Порядку та копії таких документів:
розпорядчого документа (рішення) власника або органу, уповноваженого на те засновницькими документами про ліквідацію;
розпорядчого документа про утворення ліквідаційної комісії;
розпорядчого документа про припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи.
Фізична особа знімається з обліку також за наявності довідки про смерть фізичної особи - платника або про визнання її померлою, безвісно відсутньою чи недієздатною згідно із законодавством за умови відсутності в такої особи боргу.
У разі отримання заяви від платника єдиного внеску про зняття з обліку контролюючий орган повідомляє Пенсійний фонд України та фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування про прийняття рішення платником щодо зняття з обліку.
Відповідні органи Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування протягом десяти календарних днів з дня отримання інформації про прийняття рішення платником щодо зняття з обліку надають відповідному контролюючому органу довідку про наявність або відсутність заборгованості зі сплати страхових коштів за формою № 8-СК згідно з додатком 5 до цього Порядку.
Отримавши заяву за формою № 7-ЄСВ (додаток 4), контролюючий орган у строк, зазначений у пункті 1 цього розділу, проводить позапланову документальну перевірку щодо правильності нарахування та сплати єдиного внеску або звірення розрахунків з фізичними особами, які забезпечують себе роботою самостійно. На основі акта перевірки або акта звірки платник єдиного внеску здійснює остаточні розрахунки з контролюючим органом.
У разі ненадання органами Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування довідок за формою № 8-СК (додаток 5) у зазначений строк або у разі встановлення заборгованості платника єдиного внеску, який знімається з обліку, контролюючий орган складає довідку про стан розрахунків за платежами до контролюючого органу, Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування за формою № 9-ЄСВ згідно з додатком 6 до цього Порядку, яку надсилає (видає) платнику єдиного внеску чи уповноваженій особі платника.
Після проведення остаточного розрахунку платником єдиного внеску контролюючий орган знімає його з обліку та вносить відповідні записи до реєстру страхувальників із зазначенням дати та підстави зняття з обліку.
Платникам єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755, видається (надсилається) повідомлення про зняття з обліку платника єдиного внеску за формою № 10-ЄСВ згідно з додатком 7 до цього Порядку.
Датою зняття з обліку платника єдиного внеску є дата внесення запису до реєстру страхувальників.
З аналізу наведених вище норм права можна зробити висновок, що для зняття з обліку платників єдиного внеску позивачу слід було подати не тільки відповідну заяву (за формою № 8-ОПП та № 7-ЄСВ), але й вчинити дії, спрямовані на забезпечення остаточних розрахунків з бюджетом, оскільки державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Реєстру самозайнятих осіб запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов'язань та застосування санкцій за їх невиконання.
Як встановлено судом з наданих відповідачем ідентифікаційних даних з ІС «Податковий блок» ОСОБА_1 , підприємницьку діяльність останній припинив за своїм рішенням.
Водночас, ОСОБА_1 не знятий з обліку (КОР не пусті), дата зміни статусу: 17.09.2020.
Матеріали справи не містять доказів того, що позивач вчиняв будь-які дії для зняття його з обліку в податковому органі, а також того, що погасив заборгованість з ЄСВ (недоїмку), що виникла станом на 30.10.2018.
А, відтак, позивач продовжує перебувати на податковому обліку в ГУ ДПС у Львівській області.
Відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» ГУ ДПС у Львівській області було виставлено вимогу про сплату боргу № Ф-3879-23У від 22.11.2028 на суму 28815,43 грн.
Суд звертає увагу на той факт, що позивач вищевказану вимогу не оскаржує та не зазначає жодних підстав незгоди з визначеною такою вимогою сумою недоїмки.
Відповідно ч. 7 ст. 24 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачає, що сума недоїмки не підлягає списанню, зокрема, до вимог Кодексу України з процедур банкрутства, крім випадків повної ліквідації юридичної особи або смерті фізичної особи, визнання її безвісти відсутньою, недієздатною, оголошення померлою та відсутності осіб, які відповідно до цього закону несуть зобов'язання зі сплати єдиного внеску.
Згідно з п. 65.10.4 Податкового кодексу України внесення до Державного реєстру запису про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця чи незалежної професійної діяльності фізичної особи здійснюється у разі анулювання чи скасування згідно із законодавством свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності, або скасування реєстраційної дії щодо державної реєстрації фізичної особи підприємцем - з дати такого анулювання чи скасування.
Державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Державного реєстру запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов'язань та застосування штрафних санкцій і нарахування пені за їх невиконання.
Відповідно до п.п. 97.4.3 Податкового кодексу України особою, відповідальною за погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу платника податків стосовно фізичної особи підприємця або фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність є така фізична особа.
Крім того, згідно з ч. 4 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа виконує обов'язки і несе відповідальність, передбачену для платника ЄСВ, у частині діяльності, яка здійснювалася ним як підприємцем.
Враховуючи все наведене вище у сукупності, суд приходить до висновку, що наявні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача ГУ ДПС у Львівській області щодо неприйняття рішення про визнання податкового боргу безнадійним та щодо неприйняття рішення про списання безнадійного податкового боргу ФОП ОСОБА_1 в сумі 28815,43 грн.
При цьому, суд не бере до уваги покликання позивача на норми Податкового кодексу України, адже вони стосуються виключно податкового боргу, який виник на підставі та відповідно до Податкового кодексу України.
Водночас, вимога про сплату боргу № Ф-3879-23У від 22.11.2028 на суму 28815,43 грн. прийнята на підставі та відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та до податкового боргу не має жодного відношення.
А як вже було зазначено вище, ч. 7 ст. 24 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що сума недоїмки не підлягає списанню, зокрема, до вимог Кодексу України з процедур банкрутства, крім випадків повної ліквідації юридичної особи або смерті фізичної особи, визнання її безвісти відсутньою, недієздатною, оголошення померлою та відсутності осіб, які відповідно до цього закону несуть зобов'язання зі сплати єдиного внеску.
Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до приписів ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 1 ст. 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем при здійсненні покладених на нього владних управлінських функцій були дотримані в повній мірі.
Відтак, у задоволенні позову слід відмовити повністю.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, п.п. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд
у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Судові витрати в цій справі стягувати не належить.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 30.05.2025.
СуддяПотабенко Варвара Анатоліївна