30 травня 2025 рокусправа № 320/3087/19
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Кедик М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить:
- скасувати рішення та визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру в Київській області у наданні дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 гектара у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Аркадіївської сільської ради Згурівського району Київської області згідно із заявою від 11.12.2018 № 22274/0/94-18, оформлене листом Головного управління Держгеокадастру в Київській області від 10.01.2019 № 22274/0-215/0/17-19;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру в Київській області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 гектара у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Аркадіївської сільської ради Згурівського району Київської області.
Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 24.06.2019 адміністративну справу № 320/3087/19 передано на розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.07.2019 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.08.2019 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
На виконання Закону України “Про внесення зміни до пункту 2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 № 399 передано судові справи Львівському окружному адміністративному суду.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 320/3087/19 передано для розгляду судді Кедик М.В.
Ухвалою від 31.03.2025 суддя прийняла до провадження справу № 320/3087/19.
Ухвалою від 20.05.2025 суд допустив у справі заміну відповідача - Головного управління Держгеокадастру у м. Києві (код ЄДРПОУ 39802366) його правонаступником - Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області (місцезнаходження: 03115, вул. Серпова, 3/14, м. Київ, код ЄДРПОУ 39817550).
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що дії відповідача щодо відмови у наданні дозволу на відведення земельної ділянки у власність не відповідають Земельному кодексу України. Відповідач у листі від 10.01.2019 не вказав про невідповідність розташування земельної ділянки вимогам законів, зазначивши підставу для відмови, яка не передбачена статтею 118 ЗК України (зарезервовано для потреб військовослужбовців-учасників АТО).
Відповідач подав відзив на позовну заяву від 08.04.2025 (вх. № 29664), у якому зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 №1423-ІХ, який набрав чинності 27.05.2021, розділ X «Перехідні положення Земельного кодексу України» доповнено пунктом 24, відповідно до якого з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад. Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом. З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними. Також зазначає, що під час нового розгляду суду слід вирішити спір з урахуванням обмеження на безоплатну передачу земель, передбачене Розділом X «Перехідні положення» ЗК України. Просить відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 11.12.2018 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Київській області з клопотанням про надання йому дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, яка розташована на території Аркадіївської сільської ради Згурівського району Київської області, як учаснику бойових дій на підставі рішення Аркадіївської сільської ради.
Головне управління Держгеокадастру у Київській області листом від 10.01.2019 № П22274/0-215/0/17-19 надало відповідь, якою фактично відмовило у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою, оскільки бажана до відведення земельна ділянка розташована на земельному масиві, який зарезервовано для потреб військовослужбовців-учасників АТО (для ведення особистого селянського господарства, площею по 0,5000 га).
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмову у видачі дозволу на розробку документації із землеустрою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Даючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.
Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель урегульовано Земельним кодексом України (далі - ЗК України).
Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Частиною 7 статті 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 813/481/17, від 18.10.2018 у справі № 527/43/17, від 25.02.2019 у справі № 347/964/17 та від 22.04.2019 у справі № 263/16221/17.
Водночас, суд виходить з того, що правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333, чинного на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Положення № 333).
Пунктом 8 Положення № 333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.
Вимоги щодо документування управлінської інформації та організації роботи з документами, створеними у паперовій формі Секретаріатом Кабінету Міністрів України, центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади, підприємствами, установами, організаціями, що належать до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим встановлює Типова інструкція з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 №55 (Інструкція).
Згідно з пунктом 80 вказаної Інструкції, накази (розпорядження) видаються як рішення організаційно-розпорядчого чи нормативно-правового характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основної діяльності установи, адміністративно-господарських або кадрових питань.
Водночас у силу пункту 123 вказаної Інструкції, службові листи складаються з метою обміну інформацією між установами як відповіді на виконання завдань, визначених в актах органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, дорученнях вищих посадових осіб, на запити, звернення, а також кореспонденцію Верховної Ради України, на виконання доручень установ вищого рівня, на запити інших установ, звернення громадян, запити на інформацію, а також як ініціативні та супровідні листи.
Отже, за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, останнім має видаватися відповідний наказ, отже рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або відмова в наданні такого дозволу повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу ГУ Держгеокадастру в області.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 06.08.2019 у справі №140/1992/18, від 14.08.2019 у справі № 0640/4434/18, від 29.08.2019 у справі № 420/5288/18, від 17.10.2019 у справі № 811/1845/18 та від 08.11.2019 № 420/914/19.
В межах даного адміністративного спору позивач звернувся до відповідача із клопотанням, за наслідками розгляду якої суб'єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення, в той час, як останній протиправно направив позивачу відповідь у формі листа від 10.01.2019 № 22274/0-215/0/17-19.
Відсутність належним чином оформленого рішення Головного управління Держгеокадастру у Київській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його наданні у формі наказу, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправними дій Головного управління Держгеокадастру у Київській області щодо відмови згідно з листом від 10.01.2019 № 22274/0-215/0/17-19 у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 гектара у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Аркадіївської сільської ради Згурівського району Київської області згідно з клопотанням від 11.12.2018.
Суд вважає за необхідне зазначити, що відмова Головного управління Держггеокадстру в Київській області, оформлена листом, всупереч приписам частини 7 статті 118 ЗК України мотивована лише посиланням на розташування бажаної позивачем земельної ділянки в земельному масиві, який зарезервовано для потреб військовослужбовців - учасників АТО.
Суд звертає увагу, що позивач є учасником АТО, на підтвердження чого ним надано відповідачеві відповідні копії посвідчення учасника бойових дій від 05.08.2015 № 021006 та довідки від 31.05.2017 № 3587/125/05/38-2017 про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, які протиправно не були враховані відповідачем.
Втім, із наданого відповідачем листа вбачається, що питання, визначені частиною 7 статті 118 ЗК України відповідачем не досліджувались.
У матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про відсутність можливості та наміру суб'єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення у формі, передбаченій чинним законодавством, з урахуванням позиції суду.
З урахуванням викладеного належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, в даному випадку є саме зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із прийняттям відповідного рішення.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16.05.2019 справа № 826/17220/17.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими частково, а тому позов підлягає частковому задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", судові витрати стягненню не підлягають.
Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області (вул. Серпова, 3/14, м. Київ, 03115, ЄДРПОУ 39817550) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру в Київській області щодо відмови згідно з листом від 10.01.2019 № 22274/0-215/0/17-19 у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 гектара у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Аркадіївської сільської ради Згурівського району Київської області згідно з клопотання від 11.12.2018.
3. Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 11.12.2018 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із прийняттям відповідного рішення.
4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 30.09.2025.
Суддя Кедик М.В.