справа №380/5088/25
30 травня 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової часини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернувся з позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у звільненні з військової служби ОСОБА_2 на підставі підпункту «г» п.2 ч.4, абз.13 п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу»;
- зобов'язати відповідача прийняти рішення про звільнення ОСОБА_2 з військової служби на підставі підпункту «г» п.2 ч.4, абз.13 п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Посилається на те, що він є військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та проходить службу на посаді начальника медичного пункту 1 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 . Вказав, що 27.06.2024 року позивач «по команді» подав рапорт з додатками про звільнення з військової служби за підп.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з огляду на необхідність здійснення постійного догляду за членом сім'ї другого ступеня споріднення - бабусею ОСОБА_3 , яка є особою з інвалідністю II групи. Однак відповідач відмовив у задоволенні рапорту, зазначивши про відсутність можливості достеменно встановити наявність або відсутність інших членів сім'ї, які можуть здійснювати постійний догляд за його бабусею. Вважаючи бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не звільнення позивача з військової служби на підставі підп.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом. Просить позов задовольнити повністю.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що позивачем не надано визначеного Додатком 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 року №170, переліку документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби. За таких обставин, вважає, що дії Військової частини НОМЕР_2 є правомірними та такими, що ґрунтуються на Конституції та законах України, а вимоги позивача - безпідставними та необґрунтованими. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.
Ухвалою судді від 24.03.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою від 12.05.2025 року суд, в порядку ч.13 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), залишив зазначену позовну заяву без руху, а позивачу надав строк для усунення виявлених недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом та доказів поважності причин його пропуску.
Ухвалою суду від 27.05.2025 року продовжено розгляд справи.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Позивач проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 за призовом під час мобілізації, на особливий період на посаді начальника медичного пункту 1 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 .
27.06.2024 року позивач звернувся до відповідача з рапортом, у якому просив звільнити його з військової служби у запас згідно п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» через такі сімейні обставини: «необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я» у зв?язку з тим, що його бабуся, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , являється особою з інвалідністю ІІ групи та не має інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення. До рапорту позивачем додано копії таких документів: паспорт серії НОМЕР_3 , виданого ОСОБА_3 18.04.2001 року; висновку КНП «Друга міська поліклініка м.Львова» №146 від 07.12.2023 року про наявність порушень функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, виданого ОСОБА_3 ; довідки серії 12 ААГ №610778 від 05.04.2024 року до акта огляду МСЕК №593 від 03.04.2024 року, виданої ОСОБА_3 ; свідоцтва про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_4 від 14.04.1984 року; паспорта серія НОМЕР_5 , виданого ОСОБА_2 26.06.2000 року; довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, виданої ОСОБА_2 05.05.2001 року; нотаріально посвідченої заяви (афідевіт) ОСОБА_3 від 03.05.2024 року на підтвердження відсутності у неї, крім рідного онука, інших родичів; свідоцтва про шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 серії НОМЕР_6 від 12.08.2015 року(видане повторно); свідоцтва про смерть ОСОБА_4 від 02.07.2015 року серія НОМЕР_7 ; свідоцтва про народження ОСОБА_1 серія НОМЕР_8 від 08.08.1963 року; свідоцтва про розірвання шлюбу НОМЕР_9 від 06.03.1960 року ОСОБА_1 з ОСОБА_5 ; апостилю свідоцтва про смерть ОСОБА_1 від 04.10.2010 року №5763290, виданого Департаментом охорони здоров?я Співдружності Пенсильванія (Сполучені Штати Америки); свідоцтва про народження ОСОБА_6 серії НОМЕР_10 від 01.05.2024 РОКУ (видане повторно); свідоцтва про смерть ОСОБА_6 від 12.08.1988 року серії НОМЕР_11 ; витягу №2024/000282246 від 10.01.2024 року з реєстру територіальної громади, відомості про особу, надані з відомчої інформаційної системи Державної міграційної служби на підставі відомостей, отриманих від Львівської територіальної громади; відомостей з реєстру Львівської міської територіальної громади про кількість зареєстрованих осіб №148283 від 16.01.2024 рорку, виданих ОСОБА_3 ; акта Львівського КП «Південне» Франківської РДА Львівської міськради №158 від 18.02.2024 року щодо фактичного проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 ; розпорядження в.о.голови Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 10.01.2024 року №10 про призначення ОСОБА_3 помічника ОСОБА_2 .
Листом від 02.07.2024 року №5827, з яким ознайомлено позивача 07.03.2025 року, відповідач відмовив у задоволенні вказаного рапорту, повідомивши, що додані до рапорту документи не містять доказів сімейних відносин із ОСОБА_3 .
Вважаючи протиправною відмову відповідача у звільненні з військової служби на підставі абз.4 підп.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.
Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон №2232-ХІІ (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Частинами 1 та 5 ст.1 цього Закону визначено, що Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
За змістом ч.1 ст.2 Закону №2232-ХІІ, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом (ч.2 ст.2).
Згідно з ч.ч.3 і 4 ст.2 Закону №2232-ХІІ, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону №2232-ХІІ, правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 року, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб. Строк дії Указу та, відповідно, воєнного стану в подальшому продовжено відповідними Указами Президента України. На момент розгляду цієї справи воєнний стан в Україні триває.
Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» №69/2022 від 24.02.2022 року постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Спірним у даній справі питанням є наявність у позивача передбачених Законом №2232-XII підстав для його звільнення з військової служби та й, відповідно, у відповідача підстав для фактичної відмови щодо такого звільнення. Надаючи відповідь на питання, суд зазначає таке.
Відповідно до ч.7 ст.26 Закону №2232-XII, звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Пунктом 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008, передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
З огляду на введення в Україні військового стану та зважаючи на вид військової служби, яку проходить позивач, підстави звільнення його з військової служби визначені ч.4 ст.26 Закону №2232-ХІІ.
Пунктом 1 визначені підстави для звільнення таких військовослужбовців під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану), а п.2 - під час воєнного стану.
Відповідно до підпункту «г» п.2 ч.4 цієї статті, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, зокрема, під час дії воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Так, згідно з абз.14 п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232-ХІІ, військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах, серед іншого, під час дії воєнного стану:
необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Зі змісту наведеної норми висновується, що для звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, достатньою є наявність однієї з таких умов:
- відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи;
- інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Суть спірних правовідносин полягає у тому, що позивач, будучи військовослужбовцем, призваним по мобілізації в особливий період, звернувся до відповідача з рапортом про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» п.2 ч.4, абз.14 п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232-ХІІ, а саме, за сімейними обставинами, у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за своєю бабусею, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є особою з інвалідністю II групи. Проте вказаний рапорт відповідач не задовольнив і позивача не звільнив, оскільки відсутня можливість достеменно встановити наявність або відсутність інших членів сім'ї, які можуть здійснювати постійний догляд за його бабусею. До рапорту позивачем, серед іншого, додано висновок КНП «Друга міська поліклініка м.Львова» №146 від 07.12.2023 року про наявність порушень функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, виданий ОСОБА_3 .
Даючи оцінку вказаному, суд враховує наступне.
Відповідно до Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України 09.03.2021 року №407, висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 року №859.
Обумовлений висновок призначений для надання до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районної, районної у мм.Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчих органів міської, міста обласного значення, районної в місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади за місцем проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, або до структурного підрозділу, що визначений договором про співробітництво територіальних громад для вирішення питання призначення особі соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.
При цьому суд враховує, що долучений позивачем до рапорту на звільнення висновок ЛКК №16 від 07.12.2023 року про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (форма №080-4/0) не містить інформації про те, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має необхідність у постійному сторонньому догляді. Більше того, як зазначено у цьому висновку №146 такий дійсний до 07.12.2024 року (виданий на 1 рік), тобто є строковим.
Також у п.4 Висновку №146 міститься перелік рекомендованих соціальних послуг та вказано «необхідне підкреслити», однак жодної соціальної послуги не підкреслено.
Таким чином, наданий Висновок №146 від 07.12.2023 року не підтверджує необхідність здійснення постійного догляду, а його призначенням є отримання компенсації по догляду на непрофесійній основі.
Крім того, щодо медичного висновку про необхідність здійснення постійного догляду, то Верховний Суд у постановах від 21.02.2024 року у справі №120/1909/23 та від 11.04.2024 року у справі №420/16689/23 сформував правовий висновок з вказаного питання, який враховується судом до спірних правовідносин на підставі ч.5 ст.242 КАС України, а саме:
« 69. Водночас, Верховний Суд враховує, що відповідно до абзацу 6 постанови Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 року №413 «Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу» військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини, зокрема:
- необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.
70. Отже, Верховний Суд доходить висновку, що Закон №2232-XII встановлює загальну правову норму, яка передбачає коло документів і перелік органів, які можуть підтверджувати відповідні обставини. Зі свого боку приписи постанови Кабінету Міністрів України розмежовують повноваження таких органів залежно від суб'єкта, якому надається відповідний висновок.».
Відтак, суд приходить висновку, що позивачем не доведено в установленому порядку належними доказами обставин з приводу того, що його бабуся має необхідність саме у постійному сторонньому догляді. А, відтак, відсутні підстави для звільнення, визначені підп.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Поряд з тим, суд не приймає до уваги доданий позивачем до позовної заяви висновок КНП «Друга міська поліклініка м.Львова» №372 від 14.11.2024 року, оскільки такий не досліджувався відповідачем при розгляді рапорту військовослужбовця від 27.06.2024 року.
Щодо посилання відповідача на ненадання позивачем акта обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки, то суд такі не враховує, адже обов'язок його подання виник з 02.10.2024 року - з набранням чинності наказу Міністерства оборони України від 23.07.2024 року №495 «Про затвердження Змін до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України».
З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті вищенаведених норм, суд приходить висновку, що законні підстави для звільнення позивача з військової служби на підставі поданого рапорту від 27.06.2024 року та долучених до нього документів є відсутніми. Разом з тим, відповідачем, Військовою частиною НОМЕР_1 , в межах спірних правовідносин не було вчинено протиправних дій, а тому його поведінка не призвела до порушення прав та законних інтересів позивача.
Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у позовній заяві та відзиві на неї не зазначено та з матеріалів справи не встановлено.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин, суд дійшов висновку, що докази, подані позивачем, переконують у безпідставності позовних вимог. Натомість, відповідач виконав покладений на нього ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок, а саме довів правомірність своїх дій та рішень, чим спростував твердження позивача про порушення його прав, свобод та інтересів.
А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає, що в задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової часини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - слід відмовити.
Щодо судового збору, то відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, сплачений позивачем судовий збір поверненню не підлягає.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у задоволенні позову - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ланкевич А.З.