30 травня 2025 рокусправа № 380/6746/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Мартинюка В.Я., розглянувши у письмовому провадженні у м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАМП-ЗАХІД" до Львівської митниці про скасування рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАМП-ЗАХІД» звернулося з позовною заявою до Львівської митниці, в якій просить:
скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/100125/2 від 19.03.2025 року;
визнати протиправною картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2025/000817 від 19.03.2025 року та скасувати її.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачем, за результатами перевірки поданої позивачем митної декларації, прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови. Вважає таке рішення та картку відмови необґрунтованими та такими, що суперечить нормам чинного законодавства. Зазначає, що надані позивачем до митного органу документи на підтвердження митної вартості товару не містять розбіжностей та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору, шляхом застосування основного методу, що свідчить про порушення відповідачем передбаченого ст.57 Митного кодексу України порядку визначення митної вартості товару. У зв'язку з наведеним просить позовні вимоги задовольнити.
Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зокрема вказує, що під час митного оформлення товару згідно досліджуваної митної декларації Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), також чітко обґрунтовано необхідність перевірки спірних правовідносин та зазначено документи, надання яких може усунути сумнів у їх достовірності. У рішенні про коригування митної вартості наведена вичерпна інформація щодо джерел інформації для визначення митної вартості та здійснених коригувань, що відповідає вимогам нормативних документів.
Ухвалою суду від 21.04.2025 року відкрито спрощене позовне провадження у даній адміністративній справі.
Дослідивши докази, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Для митного оформлення товару позивач подав відповідачу електронну митну декларацію 25UA209230024415U3 відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації.
Одночасно, декларантом до митного контролю, разом з митною декларацієюбуло надано наступні документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її: рахунок-фактуру (інвойс) №LBS2412-587 від 28/11/2024 на поставлені товари; зовнішньо-економічний контракт №VMP20230513 від 13.05.2023 року з виробником- постачальником; рахунок на оплату транспортних послуг №LS-4629700 від 11.03.2025 року; довідку про транспортні витрати № 454742 від 11.03.2025 року; довідку про розподіл транспортних витрат № 331 від 16.03.2025 року; експортну декларацію № 310120240514846568 від 05.12.2024 року країни експортера (Китай); договір про надання транспортних послуг 25/07/2023 від 25.07.2023 року; заявку на транспортування та експедирування контейнерів №4 від 11/03/2025 року; звіт про незалежну експертну оцінку №163-03-225 від 17.03.2025 року щодо вартості поставлених товарів; бухгалтерську документацію (видаткові накладні, виписка по розрахунках з іноземним партнером); INTERNET посилання на сайти з пропозиціями аналогічних товарів на внутрішньому ринку; прайс-лист виробника-експортера; специфікацію виробника-експортера; лист імпортера щодо призначення імпортованих товарів до бюджетного сегменту легкових автомобілів; заявку імпортера по номенклатурі; копія митної декларації №25UA209230003828U7 17-01-2025 (в т.ч. інвойс).
За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення з вимогою надати додаткові документи.
На цю вимогу представник позивача надав: рахунок-фактуру (інвойс) №LBS2412-587 від 28/11/2024 на поставлені товари; зовнішньо-економічний контракт №VMP20230513 від 13.05.2023 року з виробником- постачальником; рахунок на оплату транспортних послуг №LS-4629700 від 11.03.2025 року; довідку про транспортні витрати № 454742 від 11.03.2025 року; довідку про розподіл транспортних витрат № 331 від 16.03.2025 року; експортну декларацію № 310120240514846568 від 05.12.2024 року країни експортера (Китай); договір про надання транспортних послуг 25/07/2023 від 25.07.2023 року; заявку на транспортування та експедирування контейнерів №4 від 11/03/2025 року; звіт про незалежну експертну оцінку №163-03-225 від 17.03.2025 року щодо вартості поставлених товарів; бухгалтерську документацію (видаткові накладні, виписка по розрахунках з іноземним партнером); INTERNET посилання на сайти з пропозиціями аналогічних товарів на внутрішньому ринку; прайс-лист виробника-експортера; специфікацію виробника-експортера; лист імпортера щодо призначення імпортованих товарів до бюджетного сегменту легкових автомобілів; заявку імпортера по номенклатурі; копія митної декларації №25UA209230003828U7 17-01-2025 (в т.ч. інвойс).
За результатами розгляду поданих документів Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю у зв'язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/100125/2 від 19.03.2025 року.
У рішенні зазначено наступне: "Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МК України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей у кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень ст.ст.52, 53, 54, 55, 58, 335 МК України, за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2 та 3 ст.53 МК України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена; надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.
Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення документах та встановлено наступне:
- товар постачається за прямими договором з виробником №VMP20230513 від 13.05.2023, проте -декларантом не наданий документ, що підтверджує такі норми, а також не надані документи підтверджуючи виробника товару та ТМ;
- положенням п.4.1. контракту передбачено що якість товару повинно відповідати технічним умовам виробника. Проте, декларантом не наданий документ, що підтверджує такі норми, а також не надані документи підтверджуючи виробника товару та ТМ, що може свідчити про недостовірність декларування таких відомостей;
- заявка на перевезення від 11.03.2025 №4 не містить підписів та печаток перевізника. не містить підписів уповноважених осіб експортера;
- експортна декларація країни відправлення 310120240514846568 не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення, які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару;
- відповідно до вимог п. 3.4 контракту визначено, що оплату за поставлений товар Покупець має здійснювати шляхом перерахування вартості товару на основі попередніх інвойсів. Враховуючи те, що конкретно умови оплати не визначені жодним документом, у митного органу відсутня можливість здійснити контроль правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, з огляду на те, що на момент митного оформлення оплата за оцінювані товари вже могла бути здійснена. Проте даний документ не надано митному органу;
- згідно п. 2.1 контракту визначено що ціна товару який постачається, обумовлюється безпосередньо у кожному інвойсі на поставку, разом з тим у інвойсі від 28.11.2024 № LBS2412-587 відсутні умови поставки товару;
- при умовах поставки FOB - Ningbo (Китай) експедитор повинен надавати послуги з розвантаження, перевантаження та обробки товару в порту Gdansk. Декларантом не вкючено до заявленої митної вартості товару таку складову як витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваного товару, пов'язану з його транспортуванням до місяця ввезення на митну територію України. В поданих до митного оформлення рахунку-фактурі №LS-4629700 від 11.03.2025 року та довідці про транспортні витрати №454742 від 11.03.2025 року відсутні такі складові як витрати на навантаження, вивантаження в порту призначення та обробку оцінюваних товарів, митне оформлення, портові збори, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
- згідно наданої до митного контролю CMR №454742 графах 16 та 23 перевізником заявлено ZakhidtransBudservis., а рахунок на перевезення від 11.03.2025 №LS-4629700 «ЛАМАН ШИПІНГ», проте договір з таким постачальником послуг серед наданих декларантом документів відсутній;
- також слід відмітити, що декларантом з урахуванням вимог статті 254 Кодексу не забезпечено переклад митної декларації країни відправлення (Китай);
- експорта митна декларація датується 05.12.2024. Заявка №4, яка включає вартість послуги по морському перевезенню вантажу, складена 11.03.2025, тобто на 2-3 місяці пізніше після завантаження товару та фактично після надання послуги.
На вимогу митного органу, документів які спростовують попередньо виявлені розбіжності декларантом не надано, як зазначено у спірному рішенні.
Відповідачем було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв'язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2025/000817.
Не погоджуючись вказаним рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення , позивач звернувся із даним позовом до суду.
Змістом спірних правовідносин є відповідність рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/100125/2 від 19.03.2025 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2025/000817 критеріям правомірності, передбачених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року № 2747-IV, з наступними змінами та доповненнями (далі - КАС України).
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 49 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI, з наступними змінами та доповненнями (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною другою статті 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації.
Частиною першою статті 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Відповідно до частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частина третя статті 53 МК України визначає, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Як передбачено ч.5 цієї статті, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною п'ятою статті 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Як передбачено ч.1 ст.57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Як передбачено ч.3 ст.57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (частина друга статті 58 МК України).
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (частина третя статті 58 МК України).
Згідно положень ч.1 ст.64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Частиною другою статті 64 МК України передбачено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Наведені норми у своїй сукупності дозволяють прийти до таких висновків:
- основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору;
- обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. (п.51 постанови Верховного Суду від 23 грудня 2021 року справа № 200/6508/20-а);
- повноваження митного органу при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів обмежуються перевіркою числового значення заявленої митної вартості;
- наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів (п.52 постанови Верховного Суду від 23 грудня 2021 року справа № 200/6508/20-а);
- сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (п.53 постанови Верховного Суду від 23 грудня 2021 року справа № 200/6508/20-а);
- митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності (п.54 постанови Верховного Суду від 23 грудня 2021 року справа № 200/6508/20-а), що відповідає принципу «належного урядування»;
- необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість, та буде переслідувати легітимну мету;
- застосування чи не застосування інших методів визначення митної вартості має бути обґрунтованим.
При цьому, етапи формування та перевірки митної вартості умовно можна розділити на такі:
- визначення митної вартості декларантом;
- перевірка визначеної митної вартості митним органом, яка включає:
- наявність обґрунтованих сумнівів;
- надіслання вимоги, задля усунення таких сумнівів та упевнення у тому, що декларант правильно визначив митну вартість;
- обґрунтування обраного методу визначення митної вартості.
Щодо визначення митної вартості за основним методом та наявності у органу митної служби обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Суд зазначає, що перелік поданих позивачем документів відповідає переліку документів, передбачених ст.53 МК України та підтверджує числові значення заявленої митної вартості у згаданих митних деклараціях.
При цьому, судом уважаються необґрунтованими мотиви відповідача з приводу наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, з урахуванням такого.
В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості відповідач зазначив, що товар постачається за прямими договором з виробником № VMP20230513 від 13.05.2023, проте декларантом не наданий документ, що підтверджує такі норми, а також не надані документи підтверджуючі виробника та ТМ.
Відповіднодо підпунку 1.1 п.1 договору № VMP20230513 від 13.05.2023, укладеного між ZHEJIANG ROPAS RADIATOR CO., LTD (продавець) та позивачем (покупець) продавець зобов'язується виготовити автомобільні запчастини та продавати їх тільки ТОВ "Вамп-Захід".
З наведеного вбачається, що саме продавець за даним договром є виробником товару у даному випадку.
Окрім того, сам договір № VMP20230513 від 13.05.2023 і є документом, який підтверджує факт постачання товару за прямим договором з виробником (у даному випадку ZHEJIANG ROPAS RADIATOR CO., LTD).
Щодо порушення "положенням п.4.1. контракту передбачено що якість товару повинно відповідати технічним умовам виробника. Проте, декларантом не наданий документ, що підтверджує такі норми, а також не надані документи підтверджуючи виробника товару та ТМ, що може свідчити про недостовірність декларування таких відомостей".
Як уже згадувалось, виробником товару відповідно до договору є сам продавець.
Більше того, частиною другою статті 53 МК України серед переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, не передбачено обов'язку декларанта надавати контролюючому органу документа, яким передбачено, що якість товару повинна відповідати технічним умовам виробника.
Щодо порушення "заявка на перевезення від 11.03.2025 №4 не містить підписів та печаток перевізника не містить підписів уповноважених осіб експортера".
Заявка на перевезення не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару.
Окрім того, на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) заявки на перевезення.
Суд звертає увагу, що ч.2 ст.53 МК України містить вичерпний перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Серед вказаного переліку відсутня необхідність надавати контролюючому органу будь-які замовлення на перевезення.
Щодо порушення "експортна декларація країни відправлення 310120240514846568 не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення, які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару".
Суд звертає увагу, що заповнення експортної декларації країни відправлення не здійснюється позивачем.
Вказана декларація може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.
Більше того, факт експорту товару підтверджується також іншими документами, які надавались контролюючому органу (коносамент, інвойс №LBS2412-587 від 28.11.2024, відповідні накладні).
Щодо порушення "відповідно до вимог п. 3.4 контракту визначено, що оплату за поставлений товар Покупець має здійснювати шляхом перерахування вартості товару на основі попередніх інвойсів. Враховуючи те, що конкретно умови оплати не визначені жодним документом, у митного органу відсутня можливість здійснити контроль правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, з огляду на те, що на момент митного оформлення оплата за оцінювані товари вже могла бути здійснена. Проте даний документ не надано митному органу".
Відповідно до п.3.1 уже згаданого договору, оплата за товар здійснюється по ціні, яка вказана в рахунках-фактурах чи інвойсі щодо кожного відвантаження.
Також у п.3.4 договору зазначено, що оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування вартості товару на умовах передоплати на основі попередніх інвойсів або після отримання товару протягом 360 днів.
Зазначеними пунктами не передбачено, що покупець оплачує повну вартість товару на умовах передоплати, а передбачено, що він може провести оплату цього товару протягом 360 після отримання товару.
Щодо порушення "згідно п. 2.1 контракту визначено що ціна товару який постачається, обумовлюється безпосередньо у кожному інвойсі на поставку, разом з тим у інвойсі від 28.11.2024 № LBS2412-587 відсутні умови поставки товару; при умовах поставки FOB - Ningbo (Китай) експедитор повинен надавати послуги з розвантаження, перевантаження та обробки товару в порту Gdansk".
З наведеного інвойса вбачається, що він складений відповідно до договору № VMP20230513 від 13.05.2023.
Відповідно до п.5.1 договору товар поставляється продавцем на умовах FOB NINGBO (Китай).
Відтак, судом не беруться до уваги твердження відповідача, що у інвойсі від 28.11.2024 № LBS2412-587 відсутні умови поставки товару.
Щодо порушення "при умовах поставки FOB - Ningbo (Китай) експедитор повинен надавати послуги з розвантаження, перевантаження та обробки товару в порту Gdansk. Декларантом не вкючено до заявленої митної вартості товару таку складову як витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваного товару, пов'язану з його транспортуванням до місяця ввезення на митну територію України. В поданих до митного оформлення рахунку-фактурі №LS-4629700 від 11.03.2025 року та довідці про транспортні витрати №454742 від 11.03.2025 року відсутні такі складові як витрати на навантаження, вивантаження в порту призначення та обробку оцінюваних товарів, митне оформлення, портові збори, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України".
На переконання суду, позивач надав відповідачу усі необхідні документи (договір №VMP20230513 від 13.05.2023 з виробником-постачальником; рахунок на оплату транспортних послуг №LS-4629700 від 11.03.2025; довідка про транспортні витрати № 454742 від 11.03.2025; довідка про розподіл транспортних витрат № 331 від 16.03.2025; експортна декларація 310120240514846568 від 05.12.2024 країни експортера (Китай); договір про надання транспортних послуг 25/07/2023 від 25.07.2023; заявка на транспортування та експедирування контейнерів №4 від 11/03/2025; звіт про незалежну експертну оцінку №163-03-225 від 17.03.2025 щодо вартості поставлених товарів), які у повній мірі підтверджують розмір понесених транспортних витрат у спірних правовдіносинах.
Щодо порушення "згідно наданої до митного контролю CMR №454742 графах 16 та 23 перевізником заявлено ZakhidtransBudservis., а рахунок на перевезення від 11.03.2025 №LS-4629700 «ЛАМАН ШИПІНГ», проте договір з таким постачальником послуг серед наданих декларантом документів відсутній.
Підпунктом 2.2.4 п.2 договору про транспортн-експедиторське обслуговування від 12.08.2016 року, укладеного між ТОВ "Ламанш Шипінг" (експедитор) та позивачем (клієнт), передбачено, що експедитор має право доручити виконання цього договору третій особі.
Зазначена обставина пояснює зазначення у графах 16 та 23 CMR наведеної інформаціцї.
Щодо порушення "декларантом з урахуванням вимог статті 254 Кодексу не забезпечено переклад митної декларації країни відправлення (Китай)".
Зазначене порушення носить формальний характер та жодним чином не могло вплинути на можливість визначення відповідачем заявленої позивачем митної вартості тоівару.
Щодо порушення "експорта митна декларація датується 05.12.2024. Заявка №4, яка включає вартість послуги по морському перевезенню вантажу, складена 11.03.2025, тобто на 2-3 місяці пізніше після завантаження товару та фактично після надання послуги".
З пояснень позивача вбачається, що декларація була оформлена заздалегідь відповідно до митних процедур. Дата завантаження товару на судно в коносаменті підтверджує фактичний момент передачі вантажу для перевезення.
Зазначена обставина пояснює різницю між датами складання експортної декларації та заявки.
Стосовно посилань відповідача про те, що ним проводилися консультації із декларантом з метою визначення основи вартості товару, суд такі не приймає до уваги, оскільки вважає, що формальне посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на проведення консультацій із декларантом без фактичного їх проведення не може бути підтвердженням здійснення таких консультацій. Як зазначено вище, відповідач не конкретизував документи, які слід подати декларантом для підтвердження задекларованої митної вартості товару, що ставить під сумнів проведення таких консультацій в усній формі взагалі.
Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 14.06.2022 року у справі №809/257/17.
Висновуючи викладене, суд уважає, що митний орган, маючи всі необхідні та визначені чинним законодавством документи, при перевірці відповідності митної вартості визначеної декларантом у митній декларації поза межами повноважень наданими законодавством, аналізував обставини виконання контракту та надавав перевагу числовим показникам та змісту одного документу без порівняння з числовими показниками та змістом інших документів, які у своїй сукупності підтверджували митну вартість.
Щодо зобов'язання митного органу зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Зміст частини 3 статті 53 МК України вказує на те, що письмова вимога надсилається за умови наявності розбіжності у поданих документах, наявності ознаки підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як було встановлено судом вище законодавчо визначених умов для надіслання вимоги у відповідача не було, оскільки подані позивачем документи до митних декларацій у своїй сукупності підтверджували числові значення задекларованої митної вартості.
Разом з тим, наведений порядок є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість, що і є легітимною метою.
В цьому контексті слід також зазначити і про те, що орган митної служби у вимозі повинен конкретизувати документи, надання яких може усунути сумніви достовірності відомостей, які зазначені у первинно поданих документах.
Такий підхід буде відповідати принципу «належного урядування».
Деталізуючи наведений висновок, суд звертає увагу, що у п.70 рішення Європейського Суду з прав людини від 20.01.2012 року у справі «Рисовський проти України» зазначено: «Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).».
Застосовуючи даний принцип до спірних правовідносин, суд уважає, що надіслання письмових вимог, які містять загальний перелік документів, передбачений ч.3 ст.53 МК України, без конкретизації тих, які можуть усунути сумніви, буде порушувати такі складові принципу «належного урядування» як послідовність, ясність дій митного органу та юридичну визначеність у спірних правовідносинах.
Щодо застосування чи не застосування інших методів визначення митної вартості має бути обґрунтованим.
У відповідності до положень ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, у постанові від 08.02.2019 року у справі №825/648/17 Верховний Суд зазначив наступне: «… рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Між тим, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів від 28.03.2017 №UA102150/2017/00017, у ньому зазначено лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.
Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.».
Застосовуючи наведений висновок до спірних правовідносин, суд зазначає, що спірні рішення не містять жодних пояснень щодо зроблених контролюючим органом коригувань на обсяги партій ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, тощо.
Також, у цьому контексті, суд погоджується з аргументом позивача, що відповідачем у порушення п.2 ч.3 ст.64 МК України, згідно якого митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей, оскільки відповідачем при визначенні митної вартості відповідного товару обрано значно вищу митну вартість, ніж мінімальну, що була наявна у відповідача.
Крім того, обрання такої вартості не було жодним чином обґрунтовано.
Такі обставини також вказують на необґрунтованість спірного рішення при визначенні митної вартості за методом 2 ґ.
Щодо визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
У постанові від 23.07.2021 року у справі №820/3979/17 Верховний Суд зазначив наступне: «Оскільки оскаржена в судовому порядку картка відмови носить похідний характер від прийнятих рішень про коригування митної вартості, вимогу про визнання її протиправною правомірно визнано судами обґрунтованою».
Відтак, беручи до уваги вказані висновки, адміністративний позов у цій частині також підлягає задоволенню.
Інші аргументи відповідача спростовуються викладеним.
Підсумовуючи викладене, суд уважає, що під час розгляду справи встановлено невідповідність спірного рішення та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення митного органу критеріям правомірності передбачених п.1 та п.3 ч.2 ст.2 КАС України.
Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про обгрунтованість та підставність позовних вимог.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, питання щодо їх розподілу буде вирішуватись після надання позивачем відповідних доказів щодо їх понесення, зокрема, акту виконаних робіт, квитанцію про їх сплату позивачем.
Що стосується судового збору, то, у відповідності до вимог ч.2 ст.139 КАС України, такий підлягає стягненню на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/100125/2 від 19.03.2025 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2025/000817 від 19.03.2025 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (адреса: м.Львів, вул.Костюшка Т., буд.1, код ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАМП-ЗАХІД» (місцезнаходження: вул.Ковельська, 109/Б, м.Львів, 79056; код ЄДРПОУ: 36659531) судовий збір, сплачений за подання цього позову, у розмірі 6056 (шість тисяч п'ятдесят шість) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський оружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМартинюк Віталій Ярославович