справа №380/7432/25
30 травня 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Самбірського відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області за участі - третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області, про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернулася з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною відмову відповідача у вклеюванні фотокартки до паспорта громадянина України у формі книжечки (зразка 1994 року);
- зобов'язати відповідача зді снити вклеювання фотокартки до паспорта позивача відповідно до встановленої форми без вимоги оформлення ID-картки.
Посилається на те, що 08.02.2025 року звернулася до відповідача із заявою для здійснення процедури вклеювання фотокартки в паспорт громадянина України у вигляді паспортної книжечки за зразком 1994 року. Вказала, що не бажає отримувати паспорт нового зразку. Втім, листом Самбірського відділу Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області повернуто паспортний документ позивача без виконання. Наведене і зумовило позивача звернутись до суду за судовим захистом. Просить позов задовольнити повністю.
Ухвалою судді від 21.04.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Копію вказаної ухвали вручено відповідачу 29.04.2025 року о 10:29 год, однак станом на момент розгляду цієї справи, жодних заяв по суті справи на адресу суду не надходило. При цьому, суд враховує, що згідно ч.4 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. А, відповідно до ч.6 ст.162 цього ж Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області, надійшли пояснення щодо позову
У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що позивачем не дотримано встановленої законодавством процедури вклеювання фотокартки в паспорт громадянина України у формі книжечки. Зокрема, вказав, що позивач не зверталася до відповідача із заявою встановленого зразка (додаток 1 до Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 року №456) та необхідним пакетом документів. У зв'язку із цим, зазначив, що лист відповідача, з яким висловила незгоду позивач, не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а має роз'яснювальний характер. Крім того, звернув увагу, що позивач має паспорт у формі паспортної книжечки, при цьому з вимогою вклеїти фотокартку у зв'язку з досягненням 45-річного віку звернулася лише 08.02.2025 року, тобто з порушенням місячного строку (через сім років), визначеного у постанові Верховної Ради України №2503-XII від 26.06.1992 року «Про затвердження положень про паспорт громадянина України». З урахуванням викладеного вважає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, має паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки, виданий Самбірським РВ УМВС України у Львівській області 02.09.1998 року.
03.02.2025 року позивач звернулася до відповідача із заявою довільної форми, в якій просила вклеїти в її паспорт фотокартку у зв'язку із досягненням 45-річного віку. Повідомила, що обмінювати паспорт у вигляді картки не бажає через релігійні переконання.
Листом відповідача від 13.02.2025 року повідомлено позивачу наступне: «…Вклеювання фото до паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року здійснюється за зверненням особи за зареєстрованим місцем у відповідному територіальному підрозділі ДМС України.
Надання адміністративної послуги регламентується наступними актами законодавства: Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 року №5492-VI; Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо перемішених осіб» від 20.10.2014 року №1 706-VII; Положення про паспорт громадянина України, затверджене Постановою ВРУ «Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон» від 26.06.1992 року №2503-XII; Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року №509; Постанова Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року №302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України»; Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 року №456 «Про затвердження Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України».
Розділом 5 Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.06.2019 року №456 регламентований порядок уклеювання фотокарток до паспорта громадянина України зразка 1994 року.
Додатково звертаємо Вашу увагу, що підстави надання адміністративної послуги - досягнення 25-ти та 45-ти річного віку. Під час візуального огляду паспортного документа, наданого для отримання адміністративної послуги, встановлено, що Ви досягли 52-ох річного віку, що виключає можливість надання адміністративної послуги.
Враховуючи вищевикладене, повертаємо Вам паспортний документ без виконання.».
Вважаючи у зв'язку із цим свої конституційні права та інтереси порушеними та такими, що потребують захисту, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.
Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.
За змістом ч.ч.1, 2 ст.24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Відповідно до ч.1 ст.92 Основного Закону, виключно законами України, зокрема, визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; громадянство, правосуб'єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства, засади регулювання демографічних та міграційних процесів.
Згідно з ч.1 ст.1 Закону України від 20.11.2012 року №5492-VI «Про Єдиний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі - Закон №5492-VI), суспільні відносини, пов'язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону №5492-VI, Єдиний державний демографічний реєстр (Реєстр) - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
Реєстр та майнові права інтелектуальної власності на створені на замовлення уповноважених суб'єктів для функціонування Реєстру об'єкти інтелектуальної власності належать державі. Відчуження, передача чи інше використання, ніж визначено цим Законом, Реєстру, його структурних складових та майнових прав інтелектуальної власності забороняються. Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.
Згідно з ч.ч.2, 3 ст.4 Закону №5492-VI визначені цим Законом уповноважені суб'єкти для обліку даних ведуть відомчі інформаційні системи (далі - ВІС). Порядок ведення Реєстру та взаємодії між уповноваженими суб'єктами встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.1 ст.10 Закону №5492-VI, внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб'єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних».
У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.
За ч.1 ст.13 Закону №5492-VI, документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, і документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус. Одним із документів Реєстру, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, зазначено паспорт громадянина України (підп.«а» п.1 ч.1 ст.13 Закону №5492-VI).
Відповідно до ч.3 ст.13 Закону №5492-VI, паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, … містять безконтактний електронний носій.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.14 Закону №5492-VI, форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.
Відповідно д оч.2 ст.15 Закону №5492-VI, бланки документів, якщо інше не визначено цим Законом, виготовляються за єдиними зразками та технічними описами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч.1 ст.16 Закону №5492-VI, оформлення, видача, обмін документів, їх пересилання, вилучення, повернення державі та знищення відбуваються в порядку, встановленому законодавством, якщо інше не передбачено цим Законом.
Відповідно до ч.ч.4. 5 ст.16 Закону №5492-VI, головний обчислювальний центр здійснює автоматизовану перевірку даних, отриманих з бази даних розпорядника Реєстру, формує набори даних та забезпечує виготовлення документів. За фактом виготовлення документа відомості про серію та номер документа, дату персоналізації, номер використаного бланка в електронній формі передаються ВІС відповідним уповноваженим суб'єктом.
Підстави, за яких уповноважений суб'єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа, встановлено в ч.7 ст.16 Закону №5492-VI.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.21 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.4 ст.21 Закону №5492-VI, паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Перелік інформації, яка вноситься до паспорта громадянина України, визначено у ч.7 ст.21 Закону №5492-VI. Він містить, зокрема: унікальний номер запису в Реєстрі; відцифрований образ обличчя особи; відцифрований підпис особи.
Поряд із цим, у ст.7 Закону №5492-VI визначено перелік інформації про особу, яка вноситься до Реєстру, в якій, крім зазначеного, передбачено, що у разі оформлення паспорта громадянина України до Реєстру за згодою особи вносяться також відцифровані відбитки пальців рук особи (п.13 ч.1 ст.7).
Інформація, яку тут виокремлено, у розумінні п.2 ч.1 ст.3 Закону №5492-VI, є біометричними даними, параметрами, тобто сукупністю даних про особу, зібраних на основі фіксації її характеристик, що мають достатню стабільність та істотно відрізняються від аналогічних параметрів інших осіб.
Згідно ч.6 ст.7 Закону №5492-VI, забороняється вимагати від осіб та вносити до Реєстру інформацію, не передбачену цим Законом. Забороняється вимагати від осіб персональні дані, що свідчать про етнічне походження, расу, політичні, релігійні чи інші переконання, звинувачення у скоєнні злочину або засудження до кримінального покарання, а також дані щодо здоров'я або статевого життя.
На виконання положень ч.2 ст.15 та абз.2 ч.2 ст.21 Закону №5492-VI Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 25.03.2015 року №302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» (далі - Постанова №302), якою затвердив: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.
За змістом п.2 Постанови №30, із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:
з 01 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII;
з 01 листопада 2016 року - оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
Відповідно до п.3 Постанови №302: до завершення роботи із забезпечення в повному обсязі територіальних підрозділів Державної міграційної служби матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією постановою, паспорт громадянина України може оформлятися з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки; прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 01.11.2016 припиняється; паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 01.11.2016, є чинним протягом строку, на який його було видано.
Згідно положень п.6 ч. 6 Постанови Кабінету Міністрів України №302, обмін паспорта здійснюється у разі, якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулась в установленому законодавством не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорту зразка 1994 року нових фотокарток.
Відповідно до п.п.1, 2 додатка 2 «Технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм» до Постанови №302, бланк паспорта громадянина України (далі - паспорт) виготовляється у формі пластикової картки типу ID-1, що містить безконтактний електронний носій. У паспорт імплантовано безконтактний електронний носій, який відповідає вимогам нормативних документів України у сфері технічного та криптографічного захисту інформації. Безконтактний електронний носій відповідає вимогам стандарту ISO/IEC 14443 щодо запису і зчитування даних. До безконтактного електронного носія вноситься інформація, яка зазначена на лицьовому та зворотному боці паспорта, біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя, відцифрований підпис особи), а також дані щодо забезпечення захисту інформації, що внесена на безконтактний електронний носій, відповідно до вимог Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус».
Згідно з п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1474-VIII, до приведення законодавства у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону, якщо інше не передбачено цим Законом. Поряд із тим, за п.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1474-VIII, Кабінет Міністрів України зобов'язано, з-поміж іншого, у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
У межах встановленого Законом №1474-VIII строку уряд прийняв постанову від 26.10.2016 року №745, якою вніс відповідні зміни до Постанови №302 (положення цієї Постанови (у новій редакції) наведено). Постанова №745 набрала чинності з 01.11.2016 року, і з тієї ж дати офіційно встановлено, що паспорт громадянина України оформляється виключно у формі картки з безконтактним електронним носієм з використанням бланка, затвердженого Постановою №302.
Положення про паспорт (у редакції постанови Верховної Ради України від 02.09.1993 року №3423-ХІІ) прийнято на виконання вимог ст.5 Закону України від 08.10.1991 року №1636-ХІІ «Про громадянство України» (який втратив чинність згідно із Законом України від 18.01.2001 року №2235-ІІІ «Про громадянство України»).
На підставі Положення про паспорт (у редакції постанови Верховної Ради України від 02.09.1993 року №3423-ХІІ) Кабінет Міністрів України постановою від 04.06.1994 року №353 (далі - Постанова №353) затвердив зразок бланка паспорта громадянина України. Цю постанову з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 року №185 «Деякі питання виконання Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» визнано такою, що втратила чинність. Однак постановою від 12.06.2013 року №415 уряд зупинив дію постанови від 13.03.2013 року №185, заодно відновивши дію Постанови №353, якою було затверджено зразок бланка паспорта громадянина України (зразка 1994 року).
Відповідно до п.п.3, 5, 6, 8 Положення про паспорт, бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
Паспортна книжечка являє собою зшиту в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис « Україна » , нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис «Паспорт». На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис «Паспорт громадянина України». На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім'я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п'ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев'ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев'ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення.
Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.
Суд встановив, що позивач звернулася до відповідача з пропуском місячного строку, визначеного п.18 Положення №2503-ХІІ, для здійснення процедури вклеювання у паспорт громадянина України фотокартки у зв'язку із досягненням 45-річного віку. Зокрема, звернення позивачки здійснено через 7 років після дня народження з вимогою вклеїти фотокартку до вже недійсного паспорту громадянина України зразка 1994 року серії НОМЕР_1 від 02.09.1998 року.
Даючи оцінку вказаному, суд враховує, що на час звернення позивача до відповідача законодавством було встановлено правові наслідки недотримання строку на звернення для вклеювання фотокартки, а саме: п.6 ч. 6 Постанови Кабінету Міністрів України №302 (із змінами, 05.10.2018 року набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 №795 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302») - обмін паспорта здійснюється у разі, якщо особа досягла 25- чи 45- річного віку та не звернулась в установленому законодавством не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорту зразка 1994 року нових фотокарток.
Однак, як установлено судом та й не заперечується самим позивачем, остання не зверталася до відповідача із заявою встановленого зразка про вклеювання фотокартки при досягненні 45 років.
При цьому, суд зауважує, що реалізація волевиявлення особи на отримання паспорта або вклеювання фотокартки при досягненні віку 25 або 45 років особи, на ім'я якої оформлений паспорт, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви-анкети до компетентного органу разом із об'єктивно необхідними для цього документами, зокрема, для вклеювання фотокартки при досягненні віку 25 або 45 років особи паспорта зразка 1994 року - заяви про вклеювання фотокартки, паспорт і дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см із зображенням, яке відповідає досягнутому особою віку.
Аналогічна позиція була неодноразово висловлена Верховним Судом у своїх постановах (наприклад: від 28.04.2020 року у справі №200/2694/19-а) та суд не знаходить підстав для відступлення від такої позиції.
Щодо аргументів позовної заяви стосовно застосування до спірних правовідносин правових висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 19.09.2018 року у справі №806/3265/17, слід зазначити наступне.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 року у справі №806/3265/17 визначено, що ознаками цієї типової справи є:
а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ;
б) відповідач - територіальні органи ДМС України;
в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов'язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.
Також вказано, що висновки Великої Палати Верховного Суду у цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ.
Враховуючи наведене, суд приходить висновку про те, що з огляду на встановлені обставини, а саме - звернення позивача до відповідача з вимогою щодо здійснення процедури вклеювання фотокартки в паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ з пропуском місячного строку без наявності обставин, що визначені у висновках типової справи №806/3265/17, неможливим є застосування до спірних правовідносин правових висновків Великої Палати Верховного Суду, висловлених у постанові від 19.09.2018 року у справі №806/3265/17.
Інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин, судом не встановлено.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин, суд дійшов висновку, що докази, подані позивачем, переконують у безпідставності позовних вимог. Натомість, відповідач виконав покладений на нього ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок, а саме довів правомірність своїх дій та рішень, чим спростував твердження позивача про порушення її прав, свобод та інтересів.
А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є необґрунтованими, а тому у задоволенні позову ОСОБА_1 до Самбірського відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області за участі - третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області, про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії - слід відмовити повністю.
Щодо судового збору, то такий позивачем не сплачувався, оскільки відповідно до п.9 ст.5 Закону України «Про судовий збір» остання звільнена від його сплати.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у задоволенні позову - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ланкевич А.З.