справа №380/5797/25
30 травня 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сихівського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернулася з позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про припинення виплати допомоги на проживання ОСОБА_1 та її дітям ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 від 17.02.2025 року №1493869325-2025-1;
- зобов'язати відповідача поновити ОСОБА_1 та її дітям ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам з листопада 2024 року в розмірі 11000,00 грн та виплатити заборгованість з грудня 2024 року;
- зобов'язати відповідача виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу дітям та особам з інвалідністю I групи з числа внутрішньо переміщених осіб для проходження зимового періоду 2024/25 року, затвердженого постановою від 26.11.2024 року №1341, на дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
Ухвалою судді від 31.03.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Посилається на те, що перемістилась через військову агресію рф з м.Марганець Дніпропетровської області до м.Львів разом чоловіком, ОСОБА_5 , та трьома неповнолітніми дітьми: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зазначила, що усі є зареєстрованими як внутрішньо переміщені особи та знаходяться на відповідному обліку в Сихівському відділі соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради. Вказала, що у період з жовтня 2022 року по листопад 2024 року позивач, відповідно до вимог Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 року №332, отримувала допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам у розмірі 11000,00 грн щомісячно (в т.ч.: по 3000,00 грн на кожну дитину та 2000,00 грн на позивача). Однак після проведеної у жовтні 2024 року відповідачем перевірки, виплата допомоги на проживання позивачу та її трьом дітям було припинено з грудня 2024 року. Зазначила, що у грудні 2024 року позивач звернулась до відповідача з питання припинення виплати допомоги на проживання та виплати коштів за програмою «Тепла зима». Листом відповідача від 30.12.2024 року №260308/5192 повідомлено позивачу про припинення виплат з листопада 2024 року у зв'язку із встановленням факту перебування за кордоном більше 30 календарних днів підряд чоловіка позивача. Крім того, вказала, що листом від 14.02.2025 року позивачу було повідомлено про необхідність повернення суми допомоги, отриманої за листопад 2024 року, як надмірно виплаченої. Щодо виплати коштів за програмою «Тепла зима» зазначено, що родина позивача не має права на виплату коштів за цією програмою, так як відсутнє право на допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам з листопада 2024 року. Рішення про припинення виплати допомоги на проживання відповідачем було прийнято 17.02.2025 року. Вважаючи у зв'язку із цим свої конституційні права та гарантії на належний соціальний захист порушеними та такими, що потребують захисту, позивач звернулася до суду з даним позовом. Просить позов задовольнити повністю.
У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що позивач та її діти ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 перебувають на обліку в Сихівському відділі соціального захисту, як внутрішньо переміщені особи з АДРЕСА_1 , що підтверджується довідками про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб від 25.10.2022 року №1333-7001591144, від 29.08.2022 року №1333-7001461616, від 29.08.2022 року №1333-7001461567, від 29.08.2022 року №1333-7001461489. Чоловік позивача - ОСОБА_5 перебуває на обліку в Сихівському відділі соціального захисту, як внутрішньо переміщена особи з Дніпропетровської області, с.Зелений гай, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 09.01.2023 року №1333-7001684249. Зазначила, що позивач у період з жовтня 2022 року по листопад 2024 року отримувала допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам у розмірі 11000, грн щомісячно (по 3000,00 грн - на кожну дитину та 2000,00 грн на позивача. Однак, відповідно до абз.3 п.13 Порядку №332, відповідачем проведено перевірку позивача на відповідність критеріям, зазначеним у пунктах 13-1-13-4 цього Порядку та встановлено, що чоловік позивача - ОСОБА_5 перебував за межами України більше 30 календарних днів підряд. Поряд з тим, з'ясовано, що в ОСОБА_5 відсутні відомості з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (про доходи). Вказала, що оскільки чоловік позивача не відповідає критеріям, визначеним пунктами 13-1-13-4 Постанови №332, це унеможливлює як продовження виплати допомоги починаючи з листопада 2024 року, так і надання одноразової грошової допомоги на дітей з малозабезпечених сімей для проходження зимового періоду 2024/25 року захисту. Враховуючи викладене, вважає, що позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Позивач, ОСОБА_1 , перемістилась через військову агресію рф з м.Марганець Дніпропетровської області до м.Львів разом чоловіком, ОСОБА_5 , та трьома неповнолітніми дітьми: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зазначила, що усі є зареєстрованими як внутрішньо переміщені особи та знаходяться на відповідному обліку в Сихівському відділі соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради. Вказане підтверджується довідками від 25.10.2022 року №1333-7001591144, від 29.08.2022 року №1333-7001461489, від 29.08.2022 року №1333-7001461567, від 29.08.2022 року №1333-7001461616, від 09.01.2023 року №1333-7001684249, свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 06.06.2009 року та свідоцтвами про народження дітей.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 22.03.2024 року, ОСОБА_5 (чоловік позивача) зареєстрований фізичною особою-підприємцем.
У період з жовтня 2022 року по листопад 2024 року позивач, відповідно до вимог Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 року №332, отримувала допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам (на себе та трьох неповнолітніх дітей) у розмірі 11000,00 грн щомісячно, в т.ч.: по 3000,00 грн на кожну дитину та 2000,00 грн на позивача. Зокрема, 01.09.2024 року виплата допомоги позивачу продовжена автоматично на шестимісячний період.
Листом відповідача від 30.12.2024 року повідомлено позивача, що під час масового перерахунку по особовій справі позивача (в жовтні 2024 року) в результаті проведеної Мінфіном верифікації був встановлений факт перебування за кордоном більше 30 календарних днів підряд чоловіка ОСОБА_5 , що призвело до припинення виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам з листопада 2024 року. Вказано, що кошти зазначеної допомоги за листопад 2024 року мають бути повернуті позивачем до державного бюджету. Враховуючи вищезазначене, виплата допомоги на проживання не призначається та не поновлюється. На виплату коштів за програмою «Тепла зима» права не має.
17.02.2025 року відповідачем прийнято рішення №1493869325-2025-1 про припинення виплати допомоги на проживання ОСОБА_1 та її дітям ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
Не погоджуючись з такими діями та рішенням відповідача, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.
Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.
Згідно ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб, відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлено Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року №1706-VII (далі - Закон №1706-VII).
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону №1706-VII, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.
Згідно ч.ч.1. 2 ст.4 Закону №1706-VII, факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Кожна дитина, у тому числі яка прибула без супроводження батьків, інших законних представників, отримує довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.
Частиною 1 статті 5 Закону №1706-VII визначено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
За змістом ч.ч.2, 3 ст.7 Закону №1706-VII, Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
20.03.2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам», якою затверджено Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі - Порядок №332).
Пунктом 1 Порядку №332 визначено, що цей Порядок визначає механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі - допомога).
Відповідно до п.3 Порядку №332, з 1 листопада 2023 р. допомога призначається на шість місяців на сім'ю, яка вперше звернулася за призначенням допомоги, та виплачується щомісяця одному з членів сім'ї (далі - уповноважена особа) у такому розмірі: для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень; для інших осіб - 2000 гривень.
Допомога призначається на кожного члена сім'ї (далі - отримувач), відомості про якого включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.
Допомога призначається за повний місяць, у якому уповноважена особа звернулася за її наданням, незалежно від дати такого звернення.
До складу сім'ї уповноваженої особи включаються (незалежно від наявності відомостей щодо включення їх до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб), зокрема: чоловік, дружина, діти.
Допомога призначається внутрішньо переміщеним особам, серед інших: які перемістилися (повторно перемістилися) з 1 січня 2022 р. з територій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінреінтеграції (далі - перелік територій), щодо яких не визначено дати завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації (п.5 Порядку №332).
Постановою Кабінету Міністрів України від 26.01.2024 року №94 «Деякі питання соціальної підтримки внутрішньо переміщених осіб та інших вразливих категорій» було доповнено Порядок №332 пунктом 13-2 (з урахуванням змін, внесених згідно з Постановою КМ №331 від 22.03.2024 року), згідно якого для отримувачів допомоги, які не підпадають під дію пункту 13-1, та які перемістилися (повторно перемістилися) з 1 січня 2022 р. з територій, включених до переліку територій, для яких не визначена дата завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації, та (або) у яких житлове приміщення знищене або пошкоджене (до ступеня непридатного для проживання) внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, допомога призначається на другий шестимісячний період на підставі подання заяви на осіб із складу членів сім'ї, якщо середньомісячний сукупний дохід на одного отримувача в такій сім'ї протягом тримісячного періоду, за який враховуються доходи на момент продовження виплати допомоги, не перевищує чотирьох розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на 1 січня року, в якому приймається рішення про призначення допомоги, та у разі, коли:
у складі сім'ї є працездатні особи, які працюють, провадять підприємницьку діяльність/незалежну професійну діяльність, зокрема, які протягом попередніх шести місяців отримання допомоги працевлаштувалися, зареєструвалися як фізична особа - підприємець та розпочали відповідну діяльність або отримали допомогу на здобуття економічної самостійності/мікрогрант/грант на створення або розвиток власного бізнесу/ваучер на навчання, у складі сім'ї є діти віком до 18 років та/або особи до 23 років, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти в закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти.
Відповідно до положень п.6 Порядку №332, якщо отримувач або уповноважена особа повернувся до покинутого місця проживання, виїхав на тимчасове чи постійне місце проживання за кордон або перебуває за кордоном більш як 30 календарних днів підряд чи більш як 60 календарних днів сукупно протягом шестимісячного періоду отримання допомоги, він зобов'язаний повідомити про такі обставини органу соціального захисту населення/уповноваженій особі виконавчого органу сільської, селищної, міської ради/центру надання адміністративних послуг за місцем перебування на обліку або надіслати заяву з використанням засобів поштового/електронного зв'язку (за технічної можливості з накладенням кваліфікованого електронного підпису або використанням засобів електронної ідентифікації з високим або середнім рівнем довіри відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги»).
За наявності технічної можливості отримувач допомоги за наявності реєстраційного номера облікової картки платника податків подає повідомлення про відмову від допомоги засобами Порталу Дія, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія).
Нарахування та виплата допомоги отримувачу припиняється починаючи з місяця, що настає за місяцем, в якому стало відомо щодо його повернення до покинутого місця проживання, або з місяця виїзду за кордон на постійне місце проживання, або з місяця, що настає за місяцем, у якому строк перебування за кордоном перевищує 30 календарних днів підряд чи більш як 60 календарних днів сукупно протягом шестимісячного періоду отримання допомоги, або 60 та 90 календарних днів відповідно, в разі прийняття рішення про збільшення зазначеного строку за наявності обґрунтованих причин.
Як видно з матеріалів справи, позивач та її троє неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є внутрішньо переміщеними особами. Середньомісячний сукупний дохід на одного отримувача в такій сім'ї протягом тримісячного періоду, за який враховуються доходи на момент продовження виплати допомоги, не перевищує чотирьох розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на 1 січня року, в якому приймається рішення про призначення допомоги, позивач працює та у складі сім'ї є діти віком до 18 років, які навчаються. Вказане підтверджується довідками про дохід родини за 2024 рік, довідками про навчання дітей, довідкою за формою ОК-5. Крім того, відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 25.02.2025 року підтверджено факт працевлаштування позивача.
При цьому, зазначені обставини не оспорюються відповідачем. Обґрунтовуючи підстави припинення спірної допомоги на проживання, відповідач посилається на факт перебування за кордоном понад більш як 30 календарних днів чоловіка позивача.
Даючи оцінку вказаному, суд враховує, що у Порядку №332 не передбачено, що виїзд одного члена сім'ї автоматично анулює виплати іншим членам сім'ї, які фактично залишаються внутрішньо переміщеними особами на території України. Тобто орган соціального захисту населення має право припинити виплати лише тій особі, яка перебуває за кордоном більш як 30 календарних днів протягом шестимісячного періоду отримання допомоги.
Більше того, чоловік позивача ОСОБА_5 не є ані уповноваженою особою, ані отримувачем допомоги у розумінні вимог Порядку №332.
У спірному випадку, позивач та троє неповнолітніх дітей не перетинали державного кордону, мали довідки внутрішньо переміщених осіб та не змінювали місце фактичного проживання. Доказів протилежного суду не надано, натомість відповідач перекручує та трактує норми законодавства на власний розсуд.
За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи, суд приходить висновку, що спірне рішення відповідача про припинення виплати допомоги на проживання ОСОБА_1 та її неповнолітнім дітям ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 від 17.02.2025 року №1493869325-2025-1 не відповідає критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, адже прийняте не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а відтак порушує права та законні інтереси позивача. Тому такі слід скасувати як протиправне.
Як наслідок, похідні позовні вимоги про спонукання до вчинення дій (у цій частині) є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо вимог про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу для проходження зимового періоду 2024/25 року, на дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , суд враховує таке.
Механізм виплати одноразової грошової допомоги дітям та особам з інвалідністю I групи з числа внутрішньо переміщених осіб для проходження зимового періоду 2024/25 року (далі - одноразова грошова допомога) визначений у Порядку виплати одноразової грошової допомоги дітям та особам з інвалідністю I групи з числа внутрішньо переміщених осіб для проходження зимового періоду 2024/25 року, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2024 року №1341 (далі - Порядок №1341).
Відповідно до п.3 цього Порядку, одноразова грошова допомога виплачується сім'ям, які у листопаді 2024 р. є одержувачами допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 р. №332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам» (Офіційний вісник України, 2022 р., № 26, ст. 1418; 2023 р., № 69, ст. 3990).
Згідно з п.4 Порядку №1341, одноразова грошова допомога призначається у розмірі 6500 гривень: на кожну дитину, зареєстровану як внутрішньо переміщена особа, яка станом на 1 листопада 2024 р. не досягла 18 років; особі з інвалідністю I групи з числа внутрішньо переміщених осіб.
За змістом п.5 Порядку №1341, виплата одноразової грошової допомоги проводиться структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм.Києві та Севастополі держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчими органами міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, центрами з нарахування та здійснення соціальних виплат, які відповідають вимогам пункту 47 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України, згідно із списками осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги (далі - списки осіб), сформованими державним підприємством «Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціальної політики України» щодо одержувачів допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, що містяться в Єдиній інформаційній системі соціальної сфери, без необхідності додаткового звернення таких одержувачів.
Суд враховує, що у даній справі спірні правовідносини виникли щодо права позивача та її трьох неповнолітніх дітей на отримання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам відповідно до вимог Порядку №332. При цьому, поновлення здійснення державної допомоги відповідач ще не здійснив та, відповідно, питання про призначення одноразової грошової допомоги не вирішувалось. Судовому ж захисту, відповідно до положень ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягають лише порушені права та інтереси особи. Водночас захист права на майбутнє законодавством не передбачений. А тому, суд вважає, що зазначені позовні вимоги задоволенню не підлягають, у зв'язку з їх передчасністю.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню частково.
Стосовно клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням відповідачем судового рішення, шляхом зобов'язання у встановлений судом строк подати звіт про його виконання, то суд зазначає, що зобов'язання сторони надати звіт про виконання рішення суду є правом суду, а не обов'язком. Вимога щодо подачі звіту про виконання судового рішення слугує стимулюючим засобом для його виконання. Оскільки матеріали судової справи не містять жодного доказу того, що відповідач може ухилятися від виконання судового рішення у цій справі, тому відсутні обґрунтовані підстави для зобов'язання відповідача подати суду такий звіт.
Щодо судового збору, то відповідно до вимог ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такий відшкодовується позивачу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Сихівського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради від 17.02.2025 року №1493869325-2025-1 про припинення виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам - ОСОБА_1 та її дітям: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
Зобов'язати Сихівський відділ соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (місцезнаходження: просп.Червоної Калини, 66, м.Львів, 79070; код ЄДРПОУ: 26056848) поновити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) та її дітям ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 виплату допомоги на проживання відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №332 від 20 березня 2022 року, з листопада 2024 року в розмірі 11000,00 грн та виплатити заборгованість, з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Сихівського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (місцезнаходження: просп.Червоної Калини, 66, м.Львів, 79070; код ЄДРПОУ: 26056848) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір у сумі 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 48 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ланкевич А.З.