Іменем України
02 червня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/657/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом Середи Ігоря Євгеновича в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
01.04.2025 до Луганського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшов позов Середи Ігоря Євгеновича в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) з такими позовними вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 08 лютого 2017 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням базового місяця - січень 2008 року;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 08 лютого 2017 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням базового місяця - січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач, колишній військовослужбовець ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), проходив дійсну військову службу за контрактом осіб сержантського та старшинського складу у Військовій частині НОМЕР_1 в період з 08 лютого 2017 року по 01 жовтня 2022 року, виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, в зв'язку з переміщенням для подальшого проходження військової служби до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, з 01.10.2022 відповідно до наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_1 ) від 30.09.2022 № 3089-ОС.
18 березня 2025 року звернувся до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) із заявою з проханням здійснити зі мною повний розрахунок грошового забезпечення при виключенні зі списків особового складу частини, а саме здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 08 лютого 2017 року по 28 лютого 2018 року включно встановивши базовий місяць індексу споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з січня 2008 року.
Відповідач листом від 20 березня 2025 року №09/А-929/1041 повідомив, що розмір індексації грошового забезпечення за вказаний період проходження військової служби, визначено згідно вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України №0.11-5760/0/6/-20-Вих від 02.06.2020 «Про окремі питання індексації грошового забезпечення» та з урахуванням базових місяців, в яких відбувалося підвищення грошових доходів.
Таким чином, відповідачем за спірний період не проведено нарахування та виплату всіх сум грошового забезпечення при виключенні зі списків особового складу частини, а саме не здійснено виплату індексації грошового забезпечення позивача з використанням січня 2008 року як базового місяця для її обрахунку, що є протиправною бездіяльністю з його боку.
Ухвалою суду від 02.04.2025 відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
17.04.2025 від Військової частини НОМЕР_1 через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти позовних вимог з огляду на наступне.
Згідно довідки від 15.04.2025 №08/2030 позивач проходив службу з 07.02.2017 по 01.10.2022.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 30.09.2022 №3089-ОС «Про особовий склад» позивач виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв'язку з вибуттям для подальшого проходження служби до НОМЕР_2 прикордонного загону з 01.10.2022.
Таким чином, позивач з військової частини НОМЕР_1 позивач не звільнявся.
Проходження військової служби врегульовано спеціальним законодавством, до якого відноситься, зокрема, Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затверджене Указом Президента України від 29.12.2009 №1115/2009.
Відповідно до пункту 7 Положення № 1115/2009 закінченням проходження громадянином військової служби вважається день, зазначений у наказі про виключення військовослужбовця зі списків особового складу Адміністрації Держприкордонслужби чи її розвідувального органу, регіональних управлінь, органів охорони державного кордону, загонів Морської охорони, навчальних закладів, науково-дослідних установ або органів (підрозділів) забезпечення Держприкордонслужби у зв'язку з його звільненням з військової служби в запас або у відставку, загибеллю (смертю), визнанням судом безвісно відсутнім або оголошенням померлим.
Згідно з пунктом 12 Положення № 1115/2009 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців з державою, зокрема включення їх до списків особового складу органів Держприкордонслужби або виключення з таких списків, присвоєння та позбавлення військових звань, пониження та поновлення у військових званнях, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку тощо, оформлюється письмовими наказами на підставі документів, види та форма яких установлюються Адміністрацією Держприкордонслужби.
Норми абзацу двадцять першого пункту 13 глави 10 розділу II Інструкції з організації обліку особового складу Державної прикордонної служби України затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.06.2017 № 468 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.08.2017 за № 1011/30879) визначають, що в наказах начальників органів Держприкордонслужби про виключення зі списків особового складу органу Державної прикордонної служби України у зв'язку зі звільненням з військової служби в обов'язковому порядку зазначається які необхідно здійснити виплати: матеріальної допомоги на оздоровлення, додаткових грошових винагород, одноразової грошової допомоги при звільненні, в якому розмірі та за який термін військової служби.
Вказана норма є доцільною та логічною, з огляду на те, що оскільки військовослужбовець, за тривалий час може проходити службу в кількох військових частинах, у разі незгоди з кінцевим розрахунком не буде змушений звертатись за захистом своїх прав до різних частин. В той же час це також надає можливість захисту від зловживань недобросовісних осіб, які звертаються вимогами про стягнення коштів за тотожні періоди до різних військових частин, а саме: до останньої, в якій проходили службу та тої, в під час проходження в якій могли бути допущені помилки в нарахуваннях.
Таким чином, наказом про виключення зі списків особового складу фіксуються всі належні військовослужбовцю виплати і їх розмір.
Військова частина, яка є останнім місцем служби військовослужбовця, проводить аналіз по всім виплатам та за необхідності робить відповідні перерахунки та здійснює виплати.
Також Адміністрацією Державної прикордонної служби України прийнято розпорядження від 03.03.2020 №Т/116-1743 та розпорядження від 02.06.2020 №01.11-5760/0/6-20-Вих згідно яких визначено виплачувати індексацію грошового забезпечення тим органом, з якого військовослужбовця було виключено зі списків особового складу у зв'язку із звільненням з військової служби.
Оскільки останнім місцем проходження військової служби позивача є не військова частина НОМЕР_1 , тому позивач повинен звернутися зі своїми вимогами до належного відповідача, який на день виключення із списків особового складу повинен розрахувати позивача за всіма видами належного йому на день звільнення матеріального та грошового забезпечення, у тому числі індексації грошового забезпечення.
З урахування викладеного, відповідач вважає, що є неналежним відповідачем у справі.
Також відповідач зазначає, що відповідно до довідки - розрахунку індексації грошового забезпечення № 431 від 15.04.2025 позивачу нарахована індексація грошового забезпечення з урахуванням базового місяця лютий 2017, березень 2018.
Незважаючи на це, позивач вважає, що відповідачем невірно взятий базовий місяць лютий 2017, оскільки в даному випадку, як вважає позивач, має бути базовий місяць для обрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008.
Відповідач не згоден з даним обґрунтуванням та вважає, що базовий місяць лютий 2017 визначений вірно, з огляду на наступне.
Предметом спору у даній справі є визначення базового місяця для обчислення індексу споживчих цін та правильність обрахунку сум індексації грошового забезпечення позивача.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).
Згідно з п. 1-1 Порядку № 1078 (у редакції, чинній з 01.01.2015) підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (до 01.01.2016 - 101 відсоток). Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом i не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Відповідно до п. 2,4 Порядку № 1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового i начальницького складу, посадових осіб митної служби. Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендій. Сума індексацій грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Пунктом 5 Порядку № 1078 (в редакції, чинній до 01.12.2015) було визначено, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулось підвищення, вважаться базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексацій грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. 3 наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
3 01.12.2015 редакція п.5 Порядку № 1078 передбачає, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації i розміром підвищення доходу.
Аналіз редакцій норми пункту 5 Порядку № 1078 дозволяє прийти до висновку, що до грудня 2015 зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць було визначено як підстава для зміни базового місяця при обчисленні індексу споживчих цін для цілей визначення наявності або відсутності підстав для нарахування індексації.
Отже, до 01.12.2015 будь-яке зростання доходів громадян, в тому числі військовослужбовців, мало наслідком зміну базового місяця для нарахування індексації.
Таким чином, базовий місяць для обрахунку індексації не був прив'язаний до події зростання тарифних окладів працівника.
Редакція ж вказаної норми, яка діє з 01.12.2015, покладає обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення військовослужбовців) на підприємства, установи, організації у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації з урахуванням базового місяця, в якому відбулося підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання тарифних ставок (окладів).
Тобто, лише з 01.12.2015 на зміну базового місяця для нарахування індексації стало впливати виключно підвищення тарифних ставок (окладів), а не як вважає позивач, що базовий місяць має бути встановлений з 01.01.2008.
При цьому, в якості підстави для зміни базового місяця Порядок визначає саме зміну тарифних окладів, що відбулась після набрання чинності новою редакцією пункту 5 Порядку, передбаченою Постановою КМУ від 09.12.2015 №1013 Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів.
Пунктом 1 вказаної Постанови 1013 передбачено підвищення з 01.12.2015 посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери та деяких інших правників.
При цьому підвищення окладів не стосувалось військовослужбовців. Тобто, Постановою №1013 були підвищені оклади майже в ycix галузях бюджетної сфери (за винятком працівників 1-3 тарифних розрядів за ЄТС), окрім окладів у складі грошового забезпечення військовослужбовців.
Зміна грошового забезпечення військовослужбовців відбулась лише з 01.03.2018 у зв'язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового i начальницького складу та деяких інших осіб", якою затверджено нову тарифну сітку розрядів i коефiцiентiв посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського i старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового i начальницького складу. Це стало підставою для зміни місяця підвищення (базового місяця) в цілях нарахування індексацій військовослужбовцям за березень 2018 року.
Отже, з прийняттям Постанови №1013, якою було змінено порядок проведення індексації, тобто з 01.12.2015, i включно до 01.03.2018 посадові оклади військовослужбовців не змінилися.
Згідно з пунктом 3 Постанови №1013 міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 р. розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов'язані з сумою індексацій, яка склалась у грудні 2015 р., з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 р. перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року.
Отже, вказаною постановою Урядом фактично запропоновано в грудні 2015 року підвищити зарплати працівникам бюджетної сфери за рахунок збільшення посадових окладів (тарифних ставок) та підвищення постійних складових зарплати, з тією метою, щоб з січня 2016 року розпочати заново обчислювати індекс споживчих цін для проведення індексації.
Тобто, Постановою №1013 не лише істотно змінено порядок проведення індексації доходів населення починаючи з 01.12.2015, алей визначено базовий місяць (січень 2016 року), з якого в подальшому необхідно відштовхуватись для проведення індексації. Проте, військовослужбовцям не підвищувалось грошове забезпечення.
Також відповідач зазначає, що аналіз редакцій пункту 10-2 Порядку № 1078 свідчить про те, що:
- до 01.12.2015 за працівником при його переведенні на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі або організації, а також переведенні на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість зберігалася сума індексації, але тільки за умови, якщо збільшення заробітної плати є меншим від суми індексації за відповідний місяць; в іншому випадку місяць збільшення заробітної плати стає новим базовим;
- після 01.12.2015 - для новоприйнятих та переведених працівників обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник тобто після прийняття на службу або переміщення по службі має визначатися новий базовий місяць для обрахування індексації після підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.
Відповідно обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення здійснюється індивідуально для кожного працівника (військовослужбовця) та залежить, в тому числі, від його просування по службі.
Таким чином, базовий місяць лютий 2017 для обрахунку індексації грошового забезпечення відповідачем був застосований вірно.
На підставі викладеного, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Не погодившись із доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, позивач надав відповідь на відзив, в якій зазначив наступне.
Посилання відповідача на те що відповідно до позовних вимог він є неналежним відповідачем - є хибними, оскільки відповідно до спірного періоду з 07.02.2017 по 28.02.2018 позивач перебував на фінансовому забезпеченні у Військовій частині НОМЕР_1 , що не заперечується відповідачем.
В той же час, із наданої відповідачем довідки-розрахунку №431 від 15.04.2025, вбачається, що відповідачем за спірний період нараховано, але не виплачено, індексацію грошового забезпечення: у липні - жовтні 2017 року по 69,04 грн, відповідно, у листопаді 2017 року - 134,72 грн, у грудні 2017 року та січні 2018 року - 140, 96 грн, у лютому 2018 року - 199,11 грн.
Відповідач продовжує порушувати виплату грошового забезпечення позивачу і після спірного періоду, а саме нараховує індексацію грошового забезпечення за період з грудня 2018 року по жовтень 2022 року, але не виплачує її в зв'язку з відсутністю фінансування.
Посилання відповідача на норму статті 293 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній служби України не можуть бути застосовані в даній справі, оскільки спір не стосується розрахунку грошового забезпечення при звільненні з військової служби, позивач не скаржиться на те що з ним не проведено повного розрахунку при звільненні, разом з тим зазначає, що під час проходження служби та перебуванні на фінансовому забезпеченні у відповідача ним не до отримано індексацію його грошового забезпечення в зв'язку з невірно встановленим базовим місяцем, що не заперечує відповідач (зазначив, що встановлено базовий місяць лютий 2017, березень 2018).
Посилання відповідача на розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 03.03.2020 №Т/116-1743 та розпорядження від 02.06.2020 №01.11- 5760/0/6-20-Вих згідно яких визначено виплачувати індексацію грошового забезпечення тим органом, з якого військовослужбовця було виключено зі списків особового складу у зв'язку із звільненням з військової служби - є неприйнятними з огляду на те, що вони суперечать нормативно правовому акту який має вищу юридичну силу та є внутрішнім документом суб'єкта владних повноважень, в той же час, в силу статті 8 Конституції України - в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Також позивач вважає, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації починаючи з грудня 2015 року здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.
Оскільки останнє підвищення окладу за штатними посадами відбулось у січні 2008 року, то для визначення суми індексації грошового забезпечення має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з січня 2008 року до березня 2018 року, оскільки після прийняття Постанови № 704, якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб сержантського і старшинського складу Збройних Сил, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року.
Отже, базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно є січень 2008 року, в якому Постановою № 1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців.
Дослідивши матеріали судової справи у змішаній формі, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України судом встановлено таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , має зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , що підтверджено копіями паспорту громадянина України, картки платника податків, витягом з реєстру територіальної громади.
Довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 15.04.2025 № 08/2030 та військовим квитком НОМЕР_5 підтверджується, що позивач з 07.02.2017 по 01.10.2022 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 .
У відповідь на звернення позивача щодо виплати індексації грошового забезпечення із застосуванням базового місяця січень 2008 року відповідач листом від 20.03.2025 № 09/А-929/1041 повідомив, що розмір індексації грошового забезпечення, за вказаний період проходження військової служби, визначено згідно вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України №0.11-5760/0/6/-20-Вих від 02.06.2020 «Про окремі питання індексації грошового забезпечення» та з урахуванням базових місяців, в яких відбувалося підвищення грошових доходів.
Водночас повідомляю, що посадові оклади, оклади за військове звання, щомісячні додаткові та одноразові види грошового забезпечення за вказаний період нараховувалися відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим званням, які розраховувалися виходячи з розміру 1762 гривні та визначалися шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 даної постанови.
Дослідженням особистих карток позивача на грошове забезпечення та архівних відомостей за 2017-2022 роки встановлено, що у 2017-2018 роках індексація грошового забезпечення не нараховувалася та не виплачувалася, у січні 2019 року нараховано та виплачено індексацію у розмірі 82,60 грн, у листопаді 2019 року нараховано та виплачено індексацію у розмірі 1642,56 грн, у грудні 2019 року нараховано та виплачено індексацію у розмірі 216,51 грн, в період з січня по червень 2020 року нараховано та виплачено індексацію у розмірі 216,51 грн щомісяця, у липні 2020 року нараховано та виплачено індексацію у розмірі 82,60 грн, у період серпень-листопад 2020 року індексація грошового забезпечення не нараховувалася та не виплачувалася, у грудні 2020 року нараховано та виплачено індексацію у розмірі 1138,97 грн, в період січень-березень 2021 року нараховано та виплачено індексацію у розмірі 331,42 грн щомісяця, в період квітень-червень 2021 року нараховано та виплачено індексацію у розмірі 415,41 грн щомісяця, в період липень-листопад 2021 року нараховано та виплачено індексацію у розмірі 540,03 грн щомісяця, у грудні 2021 року індексація грошового забезпечення не нараховувалася та не виплачувалася, у січні 2022 року нараховано та виплачено індексацію у розмірі 540,03 грн, у лютому 2022 року нараховано та виплачено індексацію у розмірі 704,00 грн, в період з березня по серпень 2022 року індексація грошового забезпечення не нараховувалася та не виплачувалася, в період з вересня по грудень 2022 року нараховано та виплачено індексацію у розмірі 704,00 грн щомісяця.
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII “Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною першою статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до статті 18 Закону України від 05 жовтня 2000 року № 2017-III “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017-III) законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Частиною другою статті 19 Закону № 2017-III передбачено, що державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
За визначенням статті 1 Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-XII “Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII):
індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг;
індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання;
поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.
Відповідно до статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, і які не мають разового характеру, у тому числі й оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Статтею 3 Закону № 1282-XII визначено, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Відповідно до статті 4 Закону № 1282-XII:
індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (частина перша);
обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону (частина друга);
для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті (частина третя);
підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частина четверта).
Згідно з частиною другою статті 5 Закону № 1282-XII підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Частиною другою статті 6 Закону № 1282-XII визначено, що порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 8 Закону № 1282-XII перегляд розмірів державних соціальних гарантій та гарантій оплати праці відповідно до умов, визначених цим Законом, здійснюється уповноваженими на це органами протягом місяця, у якому виникли підстави для перегляду.
За наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами.
Відповідно до пункту 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078), індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (абзац перший).
У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії (абзац другий).
Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає (абзац п'ятий).
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац шостий).
У разі коли особа працює неповний робочий час, сума індексації визначається із розрахунку повного робочого часу, а виплачується пропорційно відпрацьованому часу (абзац сьомий).
Згідно з пунктом 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків (абзац перший).
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення (абзац другий).
Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац третій).
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (абзац четвертий).
Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.
Згідно з пунктом 10-2 Порядку № 1078 для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
Пунктом 14 Порядку № 1078 визначено, що роз'яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики.
З вищевикладеного слідує, що індексація оплати праці (грошового забезпечення) є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, які мають систематичний (щомісячний) характер.
За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи, проведення якої не залежить від волевиявлення роботодавців чи працівників.
Застосування положень статті 5 Закону № 1282-XII, як на підставу ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення, згідно з якою проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік, є протиправним.
Означене не відповідає нормам Закону № 1282-XII та пункту 11 Порядку № 1078, яким визначено, що додаткові витрати, пов'язані з індексацією грошових доходів громадян, відображаються у складі витрат, до яких відносяться виплати, що індексуються.
Отже, в кошторисі доходів і видатків бюджетної установи, організації індексація заробітної плати відображається не як самостійна витрата, а в складі витрат на виплату заробітної плати.
Тобто, сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
Індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов'язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.
Згідно з частинами першою та другою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з частиною першою статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
При розгляді справи “Кечко проти України» (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 “Бурдов проти Росії»).
Таким чином, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 825/874/17.
Щодо позовних вимог, які стосуються невиплати в повному обсязі позивачу індексації грошового забезпечення за період 08 лютого 2017 року по 28 лютого 2018 року, суд зазначає таке.
Пункт 5 Порядку № 1078, який застосовується з 01 грудня 2015 року в редакції, яка діяла до 15 березня 2018 року, передбачав:
у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків (абзац перший);
обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення (абзац другий);
сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац третій);
якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (абзац четвертий);
у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру (абзац п'ятий).
З викладеного слідує, що підставою для встановлення місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) є підвищення, зокрема, посадових окладів особи. Зміна розміру доплат, надбавок та премій не випливає на встановлення місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.
На час виникнення спірних правовідносин визначення розміру посадових окладів військовослужбовців здійснювалося відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено нові схеми посадових окладів військовослужбовців (далі - Постанова № 1294).
Пунктом 13 постанови № 1294 визначено, що остання набирає чинність з 01 січня 2008 року.
Постанова № 1294 діяла до дати набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме до 01 березня 2018 року.
Проаналізувавши Постанову № 1294 в період її дії з 01 січня 2008 року до 28 лютого 2018 року (період оскаржуваних правовідносин), суд вбачає незмінність розмірів посадових окладів військовослужбовців.
Отже, внаслідок незмінності до 01 березня 2018 року посадових окладів військовослужбовців, місяцем для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базовим місяцем) у межах спірних правовідносин за період з 08 лютого 2017 року по 28 лютого 2018 року включно є січень 2008 року.
Щодо суми індексації, належної позивачу до виплати за період з 08 лютого 2017 року по 28 лютого 2018 року, суд зазначає таке.
Сума індексації грошового забезпечення у період з 08 лютого 2017 року по 28 лютого 2018 року визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для періоду з 08 лютого 2017 року по 28 лютого 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у період з 08 лютого 2017 року по 28 лютого 2018 року, поділений на 100 відсотків.
Розрахунок індексації грошового забезпечення позивача за період з 08 лютого 2017 року по 28 лютого 2018 року здійснюється наступним чином:
лютий 2017 року - індекс споживчих цін до попереднього місяця - 101,00%, індекс - 101,00%, наростаючий індекс - 298,60%, величина приросту - 198,60%, прожитковий мінімум - 1 600,00 грн, сума індексації - 3177,60 грн, належить до виплати - 3177,60 грн;
березень 2017 року - індекс споживчих цін до попереднього місяця - 101,80%, індекс - 102,82%, наростаючий індекс - 310,00%, величина приросту - 210,00%, прожитковий мінімум - 1 600,00 грн, сума індексації - 3360,00 грн, належить до виплати - 3360,00 грн;
квітень 2017 року - індекс споживчих цін до попереднього місяця - 100,90%, індекс - 103,74%, наростаючий індекс - 310,00%, величина приросту - 210,00%, прожитковий мінімум - 1600,00 грн, сума індексації - 3360,00 грн, належить до виплати - 3360,00 грн;
травень 2017 року - індекс споживчих цін до попереднього місяця - 101,30%, індекс - 101,30%, наростаючий індекс - 310,00%, величина приросту - 210,00%, прожитковий мінімум - 1684,00 грн, сума індексації - 3536,40 грн, належить до виплати - 3536,40 грн;
червень 2017 року - індекс споживчих цін до попереднього місяця - 101,60%, індекс - 102,92%, наростаючий індекс- 321,50%, величина приросту - 221,50%, прожитковий мінімум - 1684,00 грн, сума індексації - 3730,06 грн, належить до виплати - 3730,06 грн;
липень 2017 року - індекс споживчих цін до попереднього місяця - 100,20%, індекс - 103,13%, наростаючий індекс - 321,50%, величина приросту індексу споживчих цін - 221,50%, прожитковий мінімум - 1684,00 грн, сума індексації - 3730,06 грн, належить до виплати - 3730,06 грн;
серпень 2017 року - індекс споживчих цін до попереднього місяця - 99,90%, індекс - 99,90%, наростаючий індекс - 321,50%, величина приросту- 221,50%, прожитковий мінімум - 1684,00 грн, сума індексації - 3730,06 грн, належить до виплати - 3730,06 грн;
вересень 2017 року - індекс споживчих цін до попереднього місяця - 102,00%, індекс - 101,90%, наростаючий індекс - 331,40%, величина приросту - 231,40%, прожитковий мінімум - 1684,00 грн, сума індексації - 3896,78 грн, належить до виплати - 3896,78 грн;
жовтень 2017 року - індекс споживчих цін до попереднього місяця - 101,20%, індекс - 103,12%, наростаючий індекс - 331,40%, величина приросту - 231,40%, прожитковий мінімум - 1684,00 грн, сума індексації - 3896,78 грн, належить до виплати - 3 896,78 грн;
листопад 2017 року - індекс споживчих цін до попереднього місяця - 100,90%, індекс - 100,90%, наростаючий індекс - 331,40%, величина приросту - 231,40%, прожитковий мінімум - 1 684,00 грн, сума індексації - 3896,78 грн, належить до виплати - 3896,78 грн;
грудень 2017 року - індекс споживчих цін до попереднього місяця - 101,00%, індекс - 101,91%, наростаючий індекс - 341,70%, величина приросту - 241,70%, прожитковий мінімум - 1 762,00 грн, сума індексації - 4258,75 грн, належить до виплати - 4258,75 грн;
січень 2018 року - індекс споживчих цін до попереднього місяця - 101,50%, індекс - 103,44%, наростаючий індекс - 341,70%, величина приросту - 241,70%, прожитковий мінімум - 1 762,00 грн, сума індексації - 4 258,75 грн, належить до виплати - 4258,75 грн;
лютий 2018 року - індекс споживчих цін до попереднього місяця - 100,90%, індекс - 100,90%, наростаючий індекс - 341,70%, величина приросту - 241,70%, прожитковий мінімум - 1762,00 грн, сума індексації - 4258,75 грн, належить до виплати - 4258,75 грн;
Отже, розмір індексації за період з 08 лютого 2017 року по 28 лютого 2018 року, який належить до виплати позивачу, складає 48296,46 грн (2383,29 грн (3177,60 грн/28 днів * 21 день) + (3360,00 грн х 2) + 3536,40 грн + (3730,06 грн х 3)+ (3896,78 грн х 3) + (4258,75 грн х 3)).
Розрахунок індексації грошового забезпечення позивача за період з 08 лютого 2017 року по 28 лютого 2018 року включно здійснений судом з урахуванням розрахунку індексації грошового забезпечення військовослужбовця за період з 08 лютого 2015 року до 28 лютого 2018 року, наведеного Верховним Судом у постанові від 08 листопада 2024 року у справі № 200/16532/21.
Факт невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період свідчить про допущення відповідачем протиправної бездіяльності.
Європейський суд прав людини підкреслює особливу важливість принципу “належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах “Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, “Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, “Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і “Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах “Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і “Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі “Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття “ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи “Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року), Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статті 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Рішенням Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року у справі № 3-рп/2003р визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) за період з 08 лютого 2017 року по 28 лютого 2018 року включно - “січень 2008 року»;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 08 лютого 2017 по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (місяця підвищення доходу) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, в сумі 48296,46 грн, з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів при її виплаті.
Щодо доводів військової частини НОМЕР_1 про те, що вона є неналежним відповідачем, оскільки позивач не звільнений з військової служби, суд зазначає таке.
Пунктом 2 Постанови № 704, яка є чинною з 01 березня 2018 року, установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи) (абзац перший пункту 3 Постанови № 704).
Згідно з пунктом 1.3 розділу I “Загальні положення» Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20 травня 2008 року № 425 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 червня 2008 року за № 537/15228 (далі - Інструкція № 425), яка була чинною до 10 серпня 2018 року, грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем служби. Не за місцем служби грошове забезпечення виплачується військовослужбовцям:
а) тимчасово прикомандированим на тривалі терміни до інших органів Держприкордонслужби - в органах Держприкордонслужби за місцем прикомандирування, якщо прикомандирування дозволено Головою Державної прикордонної служби України або його першим заступником;
б) які протягом тривалого часу перебувають на лікуванні в лікувальних закладах поза місцем дислокації органу Держприкордонслужби - у цих лікувальних закладах з дозволу начальника фінансово-економічного управління Адміністрації Державної прикордонної служби України;
в) направленим на термін понад три місяці в навчальні заклади Державної прикордонної служби України для навчання, на курси, на навчальні збори і залікові сесії для підготовки та захисту дипломних проектів - за місцем навчання;
г) направленим на термін понад три місяці для навчання у військові навчальні заклади Міністерства оборони України та навчальні заклади інших органів виконавчої влади.
Відповідно до пункту 1.9 розділу I “Загальні положення» Інструкції № 425 індексація грошового забезпечення військовослужбовцям здійснюється в порядку та розмірах, установлених законодавством.
Пунктом 3 розділу І “Загальні положення» Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 липня 2018 року за № 854/32306 (далі - Інструкція № 558), яка є чинною з 10 серпня 2018 року, передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату.
Індексація грошового забезпечення військовослужбовцям здійснюється в порядку та розмірах, установлених законодавством (пункт 9 розділу І “Загальні положення» Інструкції № 558).
Частиною першою статті 9 Закону № 1282-XII передбачено, що індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
Посилання відповідача на телеграму Адміністрації Державної прикордонної служби України від 03 березня 2020 року № Т/116-1743 суд відхиляє, оскільки відповідно до статті 9 Закону № 1282-XII, який має вищу юридичну силу у спірних правовідносинах, індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів. Окрім того, така телеграма (“розпорядження» як зазначає відповідач-І) не є нормативно-правовим актом, а по суті є пропозицією керівника Адміністрації Державної прикордонної служби України здійснювати виплату індексації грошового забезпечення військовослужбовцям, які звільняються з військової служби.
Разом з цим, військова частина, з якої звільняється військовослужбовець, не може здійснити розрахунок розміру належної до виплати індексації за попереднім місцем проходження служби військовослужбовця.
Отже, за цими позовними вимогами належним відповідачем є саме військова частина НОМЕР_1 .
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. “Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є обґрунтованими, у зв'язку з чим позов належить задовольнити повністю та із виходом за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для ефективного захисту прав позивача.
Питання про розподіл судових витрат по сплаті судового збору відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач у спірних правовідносинах згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ “Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги Середи Ігоря Євгеновича в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код за ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) за період з 08 лютого 2017 року по 28 лютого 2018 року включно - “січень 2008 року»;
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 08 лютого 2017 по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (місяця підвищення доходу) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, в сумі 48 296,46 грн (сорок вісім тисяч двісті дев'яносто шість гривень 46 коп.), з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів при її виплаті.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.Г. Секірська