КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, тел. +380 (044) 207 80 91
22 травня 2025 року № 320/25650/24
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Леонтович А.М.,
при секретарі судового засідання Нагорному М.В.,
за участю:
представника позивача - Заболотня В.С.,
представника відповідача - Раєнко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України " Лють "
про визнання протиправним та скасування наказу,
I. Зміст позовних вимог
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « Лють », в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « Лють » від 13.12.2023 №78 в частині застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « Лють » від 10.01.2024 №18 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Департамент поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « Лють » поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді інспектора взводу №2 роти №1 («Полтава-1») штурмового батальйону №2 полку управління поліції особливого призначення №3 Департамент поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « Лють » з 14.02.2024;
- зобов'язати Департамент поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « Лють » виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 14.02.2024 по день винесення рішення суду про поновлення на службі;
- рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді на посаді інспектора взводу №2 роти №l («Полтава-1») штурмового батальйону №2 полку управління поліції особливого призначення №3 Департамент поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « Лють » з 10.01.2024 допустити до негайного виконання.
II. Позиція позивача та заперечення відповідача
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що наказ Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « Лють » від 13 грудня 2023 року № 78 про застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийнятий без дотримання вимог Дисциплінарного статуту Національної поліції України, без належного службового розслідування, без врахування поважних причин його відсутності на службі. Позивач посилається на те, що перебував на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, що підтверджується відповідними медичними документами, однак не був належно повідомлений про проведення службового розслідування, не був залучений до надання пояснень, а рішення приймалося особою, яка не мала відповідних повноважень.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, скасувати наказ про застосування дисциплінарного стягнення та поновити позивача на службі.
Відповідач проти позову заперечив, вказавши, що дисциплінарне стягнення до позивача застосовано обґрунтовано, на підставі висновків службового розслідування, у ході якого встановлено факт тривалої відсутності позивача на службі без поважних причин протягом періоду з 02.06.2023 по 17.10.2023. При цьому, позивачем не було надано підтверджуючих документів про тимчасову непрацездатність у встановленому порядку, а відповідна інформація з медичних закладів також свідчила про відсутність у визначені строки фактів лікування. Відповідач також зазначив, що дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення застосовано з урахуванням тривалості прогулу, відсутності належної комунікації та попередніх запевнень позивача надати документи, які не були виконані.
У судовому засіданні представник відповідача позов заперечив, просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі.
III. Процесуальні дії у справі
04.06.2024 р. позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду.
За результатом автоматизованого розподілу, справу №320/25650/24 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Леонтовичу А.М.
11.06.2024 р. ухвалою Київського окружного адміністративного суду у справі було відкрито провадження, вирішено здійснювати розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено судове засідання на 16.07.2024
16.07.2024 р. адміністративна справа № 320/25650/24 знята з розгляду у зв'язку з перебуванням судді у відпустці. Наступне судове засідання призначено на 03.09.2024.
03.09.2024 р. у підготовчому судовому засіданні взяли участь представники сторін. У зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів судом надано учасникам справи час для подання таких доказів, при цьому суд звернув увагу на можливість витребування документів позивачем самостійно. З огляду на зазначене, суд ухвалив перенести розгляд справи та призначив наступне судове засідання на 10.10.2024 р.
10.10.2024 р. у судове засідання прибув представник відповідача. Від представника позивача надійшло клопотання про перенесення судового засідання. Суд, дослідивши його зміст, ухвалив задовольнити клопотання та відклав підготовче судове засідання на 12.11.2024.
Крім того, під час цього ж засідання представник відповідача заявив клопотання про винесення окремої ухвали з метою надання до суду документів, а саме наказу, довідки та положення, що містять гриф «Для службового користування», які не можуть бути передані до суду без відповідного процесуального рішення. Суд, розглянувши це клопотання, ухвалив його задовольнити про подання відповідних документів до матеріалів справи в порядку, передбаченому законодавством про захист службової інформації.
12.11.2024 р. адміністративна справа № 320/25650/24 знята з розгляду у зв'язку з перебуванням судді у відпустці. Наступне судове засідання призначено на 13.02.2025.
13.02.2025 р. у судове засідання з'явилися сторони. Суд ухвалив закрити підготовче провадження та перейти до розгляду справи по суті. У зв'язку з відсутністю процесуального часу суд оголосив перерву до 10.03.2025 року о 15:00 та зобов'язав позивача надати оригінали документів, що підтверджують проходження ним лікування.
10.03.2025 р. сторони у судове засідання не з'явились. Позивач не прибув, документи не надав, явку представника не забезпечив. Відповідач подав клопотання про відкладення розгляду. Суд, дослідивши його зміст клопотання, ухвалив задовольнити клопотання відповідача та переніс судове засідання на 15.04.2024.
15.04.2024 .р у судове засідання з'явився представник відповідача. Представник позивача у засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Суд, розглянувши обставини, визнав неявку представника позивача без поважних причин та ухвалив перенести розгляд справи на 22.05.2025.
22.05.2025 у судове засідання прибули сторони. Судом оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
ОСОБА_1 (далі - позивач), наказом Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « Лють » (далі - ДПОП «ОШБ « Лють ») від 10 травня 2023 року № 417 о/с був призначений на посаду інспектора взводу № 2 роти № 1 («Полтава-1») штурмового батальйону № 2 полку управління поліції особливого призначення № 3.
12.05.2023 р. позивача було направлено на первинну професійну підготовку до тренінгового центру ГУНП у Черкаській області (наказ № 422 о/с).
19.05.2023 р. позивача було відраховано з числа слухачів тренінгового центру у зв'язку з хворобою (наказ ГУНП в Черкаській області № 824), що відповідає підпункту 6 пункту 6 розділу ІІІ Положення про організацію первинної професійної підготовки поліцейських.
23.05.2023 р. позивач звернувся за медичною допомогою до КП «Волинська обласна клінічна лікарня», де перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом «повний розрив ахіллового сухожилка справа», що підтверджується випискою з медичної карти.
З 01.06.2023 р., за твердженням позивача, він перебував на амбулаторному лікуванні, однак довідками КНП «Любомльське ТМО» підтверджено лише факт перебування на стаціонарному лікуванні з 23 жовтня 2023 року. За період з 20 травня по 16 жовтня 2023 року відомості про звернення за медичною допомогою відсутні.
З 18.09.2023 р., як зазначено у матеріалах службового розслідування, позивач припинив виходити на зв'язок із кадровим підрозділом, попри попередні обіцянки надати документи, що підтверджують лікування.
18.10.2023 р. позивач прибув до місця дислокації полку, однак підтверджуючих документів, що засвідчують законність його відсутності у період з 02 червня по 17 жовтня 2023 року, не надав.
18.10.2023 р. розпочато службове розслідування за фактом відсутності позивача на службі без поважних причин.
15.11.2023 р. строк перебування на лікуванні ОСОБА_1 не був зарахований як поважна причина у межах розслідування (наказ № 416).
13.12.2023 р. за результатами дисциплінарного провадження видано наказ № 78 про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, як за вчинення дисциплінарного проступку у вигляді тривалої відсутності на службі без поважних причин.
10.01.2024 р. наказ № 78 був реалізований відповідним наказом по особовому складу № 18, який позивач отримав 31 січня 2024 року.
Не погоджуючись із вищевказаними діями та рішеннями відповідача, вважаючи своє звільнення безпідставним та таким, що прийняте з порушенням вимог законодавства, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
V. Норми права, які застосував суд
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини регулюються Законом України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII), Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут), та іншими нормативно-правовими актами.
Законом №580-VIII визначено правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Згідно з частинами 1 - 3 статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Відповідно до частини 1 статті 15 Дисциплінарного статуту проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії.
Пунктом 4 розділу V Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за №1355/32807 (далі - порядок №893), встановлено, що службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Згідно із пунктами 1, 2 розділу VI Порядку №893 зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу. Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.
Відповідно до пункту 5 розділу VI Порядку №893 у резолютивній частині висновку службового розслідування дисциплінарною комісією зазначаються: висновок щодо наявності або відсутності в діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону, іншого нормативно-правового чи організаційно-розпорядчого акта, наказу керівника, який було порушено; вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського в разі наявності в його діянні ознак дисциплінарного проступку.
Пунктом 7 розділу V Порядку №893 визначено, що розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження.
Під час розгляду справи у формі письмового провадження поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, надає пояснення в письмовій формі.
Під час службового розслідування позивач надав письмові пояснення, що свідчить про його обізнаність з проведенням службового розслідування.
Згідно із пунктами 1, 2 частини 1 статті 18 Закону №580-VIII поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Відповідно до частини 1 статті 64 Закону №580-VIII особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки".
Згідно з частиною 1 статті 91 Закону №580-VIII особливий характер служби в поліції містить такі спеціальні умови для певних категорій поліцейських: 1) службу у святкові та вихідні дні; 2) службу позмінно; 3) службу з нерівномірним графіком; 4) службу в нічний час.
Частиною 3 статті 1 Дисциплінарного статуту встановлено, що службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.
Відповідно до частин 1, 2 статті 19 Закону №580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України". Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
VI. Оцінка суду
Відповідно до абзаців 1, 3 пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейського, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 № 1179, під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та Присяги поліцейського; поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України.
Згідно із частиною першою статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Частинами першою, другою, третьою статті 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Відповідно до частини третьої статті 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Відповідно до частини першої - четвертої статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Відповідно до частини першої статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.
Згідно частин першої, другої статті 26 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Службове розслідування призначається та проводиться у формі письмового провадження.
Службове розслідування за фактом порушення поліцейським службової дисципліни може проводитися як дисциплінарною комісією, так і однією особою, у тому числі безпосередньо уповноваженим керівником, який одноособово здійснює передбачені Статутом повноваження дисциплінарної комісії (далі - уповноважена особа).
Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2018 № 893 (далі - Порядок № 893).
Згідно із пунктом першим розділу II Порядку №893 службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Пунктом четвертим Розділу V Порядку №893 встановлено, що службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Відповідно до пунктів 1, 2, 5 розділу VI Порядку №893 зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу.
У резолютивній частині висновку службового розслідування дисциплінарною комісією зазначаються висновок щодо наявності або відсутності в діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону, іншого нормативно-правового чи організаційно-розпорядчого акта, наказу керівника, який було порушено; вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського в разі наявності в його діянні ознак дисциплінарного проступку.
Відповідно до пункту сьомого Розділу V Порядку №893 розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження.
Пунктом 13 розділу V Порядку №893 передбачено, що поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інші особи можуть надавати усні чи письмові пояснення з приводу відомих їм відомостей про діяння, що стало підставою для призначення службового розслідування.
Згідно з пунктом 17 розділу V Порядку №893 факт відмови поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інших осіб від надання пояснень фіксується шляхом складення акта про відмову надати пояснення.
В акті обов'язково зазначаються відомості про дату, час і місце його складення, посади, звання, прізвища, імена, по батькові осіб, які його склали, прізвище, ім'я, по батькові особи, якій було запропоновано надати пояснення та яка відмовилася це зробити, а також (у разі повідомлення) - причини такої відмови. Акт про відмову надати пояснення підписують член дисциплінарної комісії, присутній під час відмови, та інші особи, присутні під час відмови.
Акт про відмову надати пояснення реєструється в службі діловодства (канцелярії) органу (підрозділу, закладу, установи) поліції, ЗВО, в якому утворена дисциплінарна комісія, та долучається до матеріалів службового розслідування.
За змістом пункту 1 розділу VІІ Порядку №893 у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.
Згідно з частиною п'ятнадцятою статті 15 Дисциплінарного статуту, за результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку.
У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Частиною 1 статті 27 Дисциплінарного статуту передбачено, що під час проведення службового розслідування уповноважена особа зобов'язана запропонувати поліцейському або іншій особі, обізнаній з обставинами вчинення дисциплінарного проступку, надати пояснення.
Згідно з частинами 1, 2 статті 29 Дисциплінарного статуту у разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.
Як встановлено судом, наказом управління поліції особливого призначення №3 Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « Лють » від 18 жовтня 2023 року було розпочато службове розслідування у формі письмового провадження за фактом відсутності інспектора взводу №2 роти №1 («Полтава-1») штурмового батальйону №2 ОСОБА_1 на службі без поважних причин у період з 02 червня по 17 жовтня 2023 року та утворено відповідну дисциплінарну комісію.
За результатами проведеного службового розслідування, матеріали якого містяться у справі, дисциплінарною комісією було встановлено, що ОСОБА_1 у період з 02 червня по 17 жовтня 2023 року був відсутній на службі без поважних причин, що, на думку відповідача, свідчить про вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 9 частини першої статті 67 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
На підставі зазначених висновків службового розслідування, наказом т.в.о. начальника управління - командира полку управління поліції особливого призначення №3 від 13 грудня 2023 року №78, на ОСОБА_1 було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Надалі, зазначений наказ був реалізований шляхом видання відповідного наказу по особовому складу від 10 січня 2024 року №18.
З матеріалів дисциплінарного провадження вбачається, що відповідачем було дотримано процедуру притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, передбачену Дисциплінарним статутом Національної поліції України. Зокрема, відповідно до частини першої статті 13 зазначеного Статуту, дисциплінарне провадження здійснюється з метою з'ясування обставин вчинення дисциплінарного проступку, що і було забезпечено шляхом проведення службового розслідування.
Позивачу було надано можливість надати письмові пояснення щодо обставин своєї відсутності на службі, що підтверджується відповідними рапортами та службовими записками, наявними в матеріалах справи. Крім того, наявні докази того, що позивач був ознайомлений зі змістом матеріалів дисциплінарного провадження, зокрема з витягом з акту службового розслідування, який було вручено йому особисто, про що свідчать відповідні підписи та супровідні документи.
Таким чином, суд не вбачає порушень вимог частини другої статті 17 Дисциплінарного статуту, оскільки позивачу було забезпечено можливість реалізувати свої права у межах дисциплінарного провадження, а відсутність окремого письмового запису про ознайомлення з повним актом розслідування, за наявності інших підтверджень ознайомлення з його змістом, не може вважатися істотним процесуальним порушенням, що саме по собі впливало б на законність прийнятого рішення.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що наказ про звільнення №78 від 13.12.2023 р. є протиправним, оскільки дисциплінарне стягнення було накладене за порушення, які не підтверджені належними доказами. Зокрема, позивач вказує, що його тривала відсутність на службі мала поважні причини - стан здоров'я, перебування на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, що підтверджується медичною документацією. Він також стверджує, що мав об'єктивні труднощі у передачі медичних документів до підрозділу, проте вживав заходів для підтримання зв'язку з кадровим апаратом.
Разом з тим, судом встановлено, що 19.05.2023 року позивача було виключено зі списків слухачів тренінгового центру у зв'язку з хворобою, що підтверджується наказом № 824. Вже 23.05.2023 року ОСОБА_1 звернувся до КП «Волинська обласна клінічна лікарня», де йому встановлено діагноз «повний розрив ахіллового сухожилка справа». У той же час, у період з 20 травня по 22 жовтня 2023 року матеріали справи не містять, і не встановлено судом, жодних підтверджень факту проходження позивачем лікування чи інших обставин, які б об'єктивно перешкоджали виконанню ним службових обов'язків, хоча саме цей часовий проміжок є ключовим для встановлення факту можливого порушення службової дисципліни. Лише з 23 жовтня 2023 року до матеріалів справи долучено довідку КНП «Любомльське ТМО» про перебування позивача на стаціонарному лікуванні. Крім того, як вбачається з матеріалів службового розслідування, починаючи з 18 вересня 2023 року позивач припинив виходити на зв'язок із кадровим підрозділом, попри раніше надані ним обіцянки надати відповідні підтверджуючі документи.
Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, службова дисципліна полягає у неухильному дотриманні Конституції і законів України, актів Президента, КМУ, наказів керівництва та Присяги поліцейського.
Частина перша статті 5 Дисциплінарного статуту встановлює обов'язок поліцейського неухильно виконувати накази керівників у встановлені строки.
Судом встановлено, що позивач 10.05.2023 року був ознайомлений з посадовою інструкцією під підпис, яка містить обов'язок прибути до підрозділу після відрахування з центру підготовки. Неявка на службу без повідомлення керівництва та без надання підтверджуючих документів є порушенням цих обов'язків.
Висновками службового розслідування, оформленими у довідці та підтвердженими Наказом №416 від 15.11.2023 року, встановлено, що відсутність позивача на службі впродовж понад 4 місяців не була підтверджена належними документами та визнана без поважних причин.
Відповідно до статті 67 Закону України «Про Національну поліцію», дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби застосовується, зокрема, у разі грубого або систематичного порушення службової дисципліни, якщо поліцейський не виконує без поважних причин обов'язків, визначених законодавством та посадовими інструкціями.
Аналогічного змісту підхід викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі №805/1976/16-а, де зазначено, що "тривала неявка на службу без належного підтвердження поважності причин є достатньою підставою для звільнення працівника правоохоронного органу, оскільки підриває авторитет служби та є проявом дисциплінарного проступку".
Крім того, в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №480/4197/19 підкреслено, що «відсутність поліцейського на службі без належного обґрунтування навіть у зв'язку із хворобою, яка не підтверджена належними документами у визначений час, не може бути визнана поважною причиною».
Таким чином, суд вважає, що дії позивача не свідчать про належне виконання службових обов'язків, оскільки протягом тривалого періоду він був відсутній на службі без належного документального підтвердження поважних причин такої відсутності, не підтримував зв'язок із кадровим підрозділом та не надав жодних об'єктивних доказів, які б унеможливлювали виконання ним службових обов'язків. Проведене дисциплінарне провадження здійснено з дотриманням передбачених законом процедур, а висновки дисциплінарної комісії ґрунтуються на належних, допустимих та достатніх доказах, зокрема документах службового розслідування, медичних довідках та службовому листуванні. Доводи позивача, наведені у позовній заяві, не спростовують фактичних обставин, встановлених у ході службового розслідування, та не дають підстав вважати, що його відсутність на службі була викликана поважними та об'єктивно непереборними причинами. Отже, твердження позивача про безпідставність застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи та не свідчать про порушення відповідачем норм чинного законодавства. Суд доходить висновку, що відповідач діяв у межах наданих повноважень, у відповідності до вимог Дисциплінарного статуту Національної поліції України, а обране дисциплінарне стягнення відповідає характеру, тяжкості та наслідкам вчиненого дисциплінарного проступку, не є надмірним та не порушує принципу пропорційності.
Щодо аргументів позивача про відсутність повноважень у тимчасово виконуючого обов'язки начальника полковника поліції Поліщука Р. на видання наказу №78 від 13.12.2023 року про застосування дисциплінарного стягнення, суд зазначає таке.
Позивач стверджує, що наказ №78 про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення був виданий особою, яка не мала відповідних повноважень. Зокрема, за твердженням позивача, полковник поліції Поліщук Р. , який підписав спірний наказ, виконував обов'язки начальника полку лише тимчасово та не мав права приймати рішення про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення.
На думку позивача, повноваження щодо звільнення поліцейських належать виключно постійному керівнику органу поліції, у штатному порядку призначеному наказом Національної поліції України, і не можуть бути передані у порядку тимчасового виконання обов'язків. Отже, на думку позивача, наказ №78 був виданий з порушенням вимог чинного законодавства, що нівелює його правові наслідки.
Разом із тим, відповідно до частини другої статті 71 Закону України «Про Національну поліцію», дисциплінарні стягнення застосовуються керівниками органів (підрозділів) поліції або особами, які тимчасово виконують їх обов'язки, в межах їх повноважень. Аналогічні положення містяться і в пункті 5 розділу ІІ Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.03.2006 № 3475-IV.
Судом досліджено Положення про Департамент поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « Лють », затверджене наказом Національної поліції України в редакції від 16.04.2024 № 403. Згідно з пунктом 7 розділу ІІІ цього Положення, керівник структурного підрозділу (у тому числі полку) має право приймати рішення щодо заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності підлеглого особового складу.
З матеріалів справи вбачається, що на момент видання наказу №78 від 13.12.2023 року Поліщук Р. виконував обов'язки начальника полку управління поліції особливого призначення №3 на підставі відповідного наказу Департаменту; у матеріалах справи відсутні докази, що спростовують факт належного делегування Поліщуку Р. повноважень з тимчасового виконання обов'язків керівника; у службових документах, зокрема у матеріалах дисциплінарного провадження та наданих супровідних листах, Поліщук Р. зазначений як посадова особа, яка здійснює повноваження керівника полку.
У практиці судів адміністративної юрисдикції неодноразово висловлювався підхід, відповідно до якого особа, що виконує обов'язки керівника, вправі видавати накази дисциплінарного характеру, включно з наказами про звільнення, за умови належного документального підтвердження такого призначення.
Зокрема, у постанові Верховного Суду від 20.04.2022 року у справі № 380/12485/20 зазначено: «Факт виконання обов'язків керівника підтверджує наявність відповідних управлінських повноважень, в тому числі щодо застосування заходів дисциплінарного впливу до підлеглого складу, включаючи накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення».
Таким чином, суд не вбачає порушень з боку відповідача при виданні наказу №78 від 13.12.2023 року, оскільки Поліщук Р. діяв у межах повноважень, делегованих йому як т.в.о. начальника підрозділу, що підтверджено належними доказами у матеріалах справи.
Доводи позивача щодо відсутності повноважень у т.в.о. начальника полковника поліції Поліщука Р. на підписання наказу №78 не знайшли підтвердження під час судового розгляду. Відповідач діяв у межах своїх повноважень та відповідно до чинного законодавства. Вказаний наказ має юридичну силу та не є таким, що порушує права позивача.
Щодо доводів позивача про безпідставність притягнення його до дисциплінарної відповідальності у зв'язку з порушенням процедури проведення службового розслідування, суд зазначає таке.
Суд зазначає, що відповідно до вимог частини 1 статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, службове розслідування проводиться для з'ясування обставин дисциплінарного проступку, встановлення вини поліцейського та визначення доцільності застосування заходів дисциплінарного впливу.
З матеріалів справи вбачається, що наказом Департаменту поліції особливого призначення «ОШБ «Лють» № 431 від 18.10.2023 року було призначено службове розслідування щодо обставин тривалої відсутності позивача на службі без поважних причин. У межах цього розслідування збиралися письмові пояснення, запити до медичних установ, здійснювалася перевірка обставин хвороби позивача та наявності документального підтвердження його лікування у період з червня по жовтень 2023 року.
У судовому засіданні позивач стверджував про порушення процедури службового розслідування, зокрема про відсутність належного виклику до участі у проведенні розслідування, необґрунтовану відмову враховувати надані ним медичні документи, та неотримання копії висновку дисциплінарної комісії. Разом з тим, як убачається з матеріалів справи, позивач був належним чином повідомлений про хід дисциплінарного провадження, що підтверджується службовими записками та реєстраційними листами, а також прибув до місця несення служби 18.10.2023 року, тобто вже після більш ніж чотиримісячної відсутності.
Доводи позивача про надання медичних довідок у ході розслідування були досліджені дисциплінарною комісією, однак відповідно до витягу з її висновків, надані документи не містили належного підтвердження безперервного перебування на лікуванні у критичний період відсутності на службі. Зокрема, довідки охоплюють лише періоди з 23.05.2023 по 05.06.2023 та з 23.10.2023 року. Натомість, з 06.06.2023 по 22.10.2023 року жодного об'єктивного підтвердження хвороби або непрацездатності надано не було.
Оцінюючи дії відповідача, суд вважає, що службове розслідування проведено з дотриманням положень глави ІІ Дисциплінарного статуту. Позивачу надано можливість подати документи та пояснення, але їхній зміст не був переконливим або достатнім для визнання поважності причин його відсутності. Крім того, матеріали службового розслідування не містять ознак упередженості або порушення базових процедур - строк дотримано, результати оформлено належним актом, наказ видано уповноваженою особою.
Суд бере до уваги усталений підхід Верховного Суду, згідно з яким процедурні порушення в дисциплінарному провадженні можуть бути підставою для визнання рішення протиправним лише у разі, якщо такі порушення мали істотне значення та призвели до позбавлення особи можливості реалізувати свої права (постанова ВС від 02.07.2019 у справі № 826/8917/18).
Оскільки позивач мав реальну можливість взяти участь у дисциплінарному провадженні, надавати пояснення та документи, але належних підтверджень своїх доводів не надав, підстав вважати, що відповідач порушив процедуру службового розслідування, суд не вбачає.
Таким чином, доводи позивача щодо порушення процедури службового розслідування не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, у зв'язку з чим підстав для визнання наказу №78 протиправним з огляду на вказані обставини не встановлено.
Щодо доводів позивача про відсутність у його діях складу дисциплінарного проступку, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що наказом Департаменту поліції особливого призначення «ОШБ «Лють» від 10.05.2023 № 417 о/с ОСОБА_1 призначено на посаду інспектора взводу №2 роти №1 штурмового батальйону №2 полку управління поліції особливого призначення №3. 12.05.2023 позивача направлено на первинну професійну підготовку до тренінгового центру ГУНП у Черкаській області, звідки він був відрахований 19.05.2023 у зв'язку з хворобою. 23.05.2023 позивач звернувся за медичною допомогою, отримавши діагноз - повний розрив ахіллового сухожилка.
Позивач посилається на те, що відсутність на службі з 20 травня по 17 жовтня 2023 року була обумовлена станом здоров'я, та вказує, що перебував на амбулаторному лікуванні. Однак з матеріалів справи убачається, що жодних документів, які підтверджують факт безперервного лікування у зазначений період, до дисциплінарної комісії або до суду не подано. Надані медичні довідки охоплюють лише періоди стаціонарного лікування з 23.05.2023 по 05.06.2023 та з 23.10.2023, що не покриває понад чотиримісячного періоду відсутності на службі.
Крім того, як убачається з матеріалів службового розслідування, позивач, попри неодноразові попередження та запити кадрового підрозділу, не виходив на зв'язок та не надавав жодного підтвердження про своє місцезнаходження або обставини неприбуття на службу. Лише 18.10.2023 позивач прибув до підрозділу, однак і на той момент документів, що об'єктивно підтверджували б поважність його тривалої відсутності, не надав.
Суд також враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, поліцейський зобов'язаний неухильно виконувати накази керівників та дотримуватися службової дисципліни, а згідно з п. 1 розд. II посадової інструкції, затвердженої 01.07.2024, заступник командира взводу зобов'язаний планувати роботу взводу, забезпечувати виконання завдань і безумовно виконувати бойові розпорядження, зокрема в умовах воєнного стану. Позивач ознайомлений з посадовою інструкцією під підпис 10.05.2023.
Аналогічного підходу дотримувалась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.11.2019 у справі № 9901/529/18, де зазначено, що службова бездіяльність у вигляді самовільної відсутності на службі без поважних причин може бути підставою для звільнення навіть за відсутності прямого умислу на порушення дисципліни, якщо така поведінка свідчить про нехтування службовими обов'язками.
Оцінюючи сукупність наведених обставин, суд приходить до висновку, що дії позивача - тривала відсутність на службі без належного документального підтвердження поважних причин - об'єктивно свідчать про наявність в його поведінці складу дисциплінарного проступку, передбаченого Дисциплінарним статутом, що і стало підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Дії відповідача щодо проведення розслідування та прийняття рішення про застосування стягнення у вигляді звільнення були вчинені з дотриманням вимог чинного законодавства.
Щодо доводів позивача про невиправданість застосування до нього найсуворішого виду дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції, суд зазначає таке.
Суд звертає увагу, що відповідно до частини третьої статті 10 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, вид дисциплінарного стягнення має відповідати тяжкості дисциплінарного проступку, обставинам, за яких він був вчинений, ступеню вини, поведінці поліцейського, який вчинив дисциплінарний проступок, та його попередній дисциплінарній практиці.
Позивач вважає, що накладення на нього найсуворішого дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції - є безпідставним, надмірним і невиправданим. Він посилається на те, що не мав умислу ухилятись від проходження служби, а тривала відсутність зумовлена станом здоров'я. Зазначає, що намагався інформувати керівництво про обставини хвороби та об'єктивно не мав змоги з'явитись до місця служби раніше. Також наголошує на відсутності раніше виявлених порушень службової дисципліни.
Водночас, суд бере до уваги, що з матеріалів справи встановлено: позивач був відрахований із тренінгового центру за станом здоров'я ще 19.05.2023 року; лише 23.05.2023 звернувся за медичною допомогою до стаціонару, що підтверджується випискою з медичної карти; згідно з довідками КНП «Любомльське ТМО», наступне підтверджене лікування мало місце лише з 23.10.2023 року, що вказує на відсутність підтвердженої непрацездатності протягом понад 4 місяців; позивач не виходив на зв'язок з кадровим підрозділом з вересня 2023 року, хоча попередньо обіцяв надати підтверджуючі документи про лікування; лише 18.10.2023 року з'явився до місця дислокації полку, не надавши документів, які б обґрунтовували його відсутність з червня по жовтень 2023 року.
Відповідач, обґрунтовуючи доцільність застосування саме звільнення, вказує на системний та тривалий характер дисциплінарного проступку, що полягав у невиконанні вимог статей 1, 5, 12 Дисциплінарного статуту, порушенні присяги поліцейського, ігноруванні законних вимог командування, ухиленні від зв'язку, а також на відсутність обставин, що пом'якшують відповідальність.
Суд погоджується з правом відповідача у межах службового розсуду оцінити тяжкість дисциплінарного проступку. При цьому, як убачається з практики Верховного Суду, дисциплінарне стягнення не може визнаватись надмірним, якщо тривала самовільна відсутність на службі не була належно обґрунтована й фактично тривала кілька місяців (постанова КАС ВС від 07.11.2023 у справі № 240/8251/22, в якій аналогічну відсутність визнано без поважних причин, а звільнення - законним заходом дисциплінарного впливу).
Суд бере також до уваги, що наявність одного-єдиного дисциплінарного проступку не виключає застосування звільнення, якщо цей проступок має істотний характер і негативні наслідки для служби (постанова Великої Палати ВС від 14.05.2019 у справі № 522/2739/17).
Таким чином, враховуючи характер порушення, тривалість відсутності, небажання позивача взаємодіяти з керівництвом, ненадання належних підтверджень у визначений час, суд доходить висновку про обґрунтованість застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, як такого, що відповідає тяжкості вчиненого проступку, обставинам справи та рівню службової відповідальності поліцейського.
Щодо дотримання процедури ознайомлення з висновком службового розслідування, суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 17 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, особа, щодо якої проводилось службове розслідування, має бути ознайомлена з матеріалами такого розслідування до прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення, про що складається відповідний письмовий запис.
Позивач у межах своїх доводів посилається на те, що його не було ознайомлено з висновком службового розслідування, що, на його переконання, є істотним порушенням дисциплінарної процедури. Однак твердження позивача є загальними, не підтверджуються належними та допустимими доказами, ані у формі запиту до керівництва, ані фіксацією відмови в ознайомленні з відповідними матеріалами.
Водночас із матеріалів справи вбачається, що позивач після прибуття до місця дислокації 18 жовтня 2023 року мав можливість ознайомитися з обставинами дисциплінарного провадження, а також був поінформований про його наявність. Надалі, у період з 18 жовтня по 13 грудня 2023 року, позивач не скористався правом подати будь-які письмові пояснення або звернення щодо відомих йому обставин, чим фактично усунувся від участі в процедурі, на яку сам посилається як на порушену.
Крім того, відповідно до листа, долученого до матеріалів службового розслідування, позивачу надавалися відомості про перебіг дисциплінарної процедури. Суд також бере до уваги, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази звернення позивача до кадрового підрозділу із проханням ознайомити його з висновком службового розслідування, що також свідчить про його пасивну поведінку в межах внутрішньої дисциплінарної процедури.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що сам факт недолучення до матеріалів справи письмового запису про ознайомлення з висновком службового розслідування не є безумовною підставою для визнання рішення про звільнення протиправним, якщо загальні гарантії дотримано, а сам працівник не виявляв ініціативи щодо реалізації свого права на участь у провадженні (постанова КАС ВС від 01.06.2021 у справі № 540/410/20).
Таким чином, суд не вбачає у діях відповідача істотного порушення порядку проведення службового розслідування, яке б могло вплинути на правомірність виданого наказу №78 від 13.12.2023 року. Відсутність окремого письмового запису про ознайомлення не є самостійною достатньою підставою для визнання дисциплінарного стягнення протиправним, враховуючи поведінку самого позивача та надані відповідачем пояснення.
Оцінивши в сукупності надані сторонами докази, доводи позову, заперечення відповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали дисциплінарного провадження, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді інспектора взводу № 2 роти № 1 полку управління поліції особливого призначення № 3 ДПОП «ОШБ «Лють», у період з червня по жовтень 2023 року не з'являвся на службу без поважних причин, не виконував обов'язків поліцейського, не надав доказів поважності своєї відсутності, а також ухилявся від комунікації з кадровим підрозділом. Наявні медичні документи підтверджують лише окремі періоди перебування на лікуванні та не охоплюють весь період відсутності.
Дисциплінарне провадження було проведене з дотриманням встановленої процедури, за його результатами об'єктивно встановлено факт тривалої самовільної відсутності на службі, що є грубим порушенням службової дисципліни, передбаченим Дисциплінарним статутом Національної поліції України. Позивача було ознайомлено з висновками службового розслідування, факт делегування повноважень т.в.о. командира полку Поліщуку Р. підтверджено матеріалами справи.
Аналогічного підходу щодо правомірності звільнення поліцейських за відсутності на службі без поважних причин дотримано у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 540/410/20 та від 23.11.2023 у справі № 420/10267/20, де підкреслено, що дотримання службової дисципліни та обов'язку інформування керівництва про причини відсутності є обов'язковим для кожного поліцейського, незалежно від його особистих обставин.
З огляду на наведене, суд доходить висновку, що наказ №78 від 13.12.2023 та наказ №18 о/с від 10.01.2024, яким оформлено звільнення позивача з особового складу, прийняті уповноваженою посадовою особою в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством, з дотриманням вимог Дисциплінарного статуту Національної поліції України та процедури службового розслідування. Факт тривалої відсутності позивача на службі без поважних причин, як підстава для дисциплінарного стягнення, підтверджується матеріалами службового розслідування, а доводи позивача не спростовують висновків дисциплінарного розслідування, не підтверджені належними доказами та не свідчать про порушення його прав.
Оскільки за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про правомірність накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, дотримання відповідачем установленої процедури дисциплінарного провадження та відсутність порушень вимог чинного законодавства при ухваленні відповідних наказів, відповідно відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про поновлення на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та допустимість рішення суду до негайного виконання. Зазначені вимоги мають похідний характер, є процесуально залежними від основних вимог про скасування наказів, у задоволенні яких відмовлено, а відтак не підлягають задоволенню через відсутність як фактичних, так і правових підстав.
Ураховуючи викладене, адміністративний позов є необґрунтованим і задоволенню не підлягає.
VІI. Висновок суду
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.
VIІI. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позові підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Леонтович А.М.
Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення- 02 червня 2025 р.