02 червня 2025 року справа №320/23641/24
Київський окружний адміністративнмй суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ТОВ «КОФЕМАКСГРІН» до Київської митниці ДМС України про визнання протиправним та скасування рішення,
ТОВ «КОФЕМАКСГРІН» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці ДМС України з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів ВМО №1 Митного посту «Чайки» Київської митниці Державної митної служби України №UA100380/2023/000273/2 від 26 жовтня 2023 року;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови ВМО №1 Митного посту «Чайки» Київської митниці Державної митної служби України в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100380/2023/000933.
Ухвалою суду від 30.05.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю коригування контролюючим органом митної вартості імпортованого позивачем товару, незважаючи на надання декларантом усіх необхідних документів для митного оформлення та визначення митної вартості товару за першим (основним) методом, та порушенням контролюючим органом приписів законодавства, що регламентує митну справу в Україні, в зв'язку із безпідставним застосуванням другорядного (резервного) методу визначення митної вартості товарів при винесенні оскаржуваного рішення без наявності для того встановлених митним законодавством підстав.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з огляду на відсутність правових підстав. Зазначив, що під час здійснення митного контролю встановлено, що подані позивачем для підтвердження митної вартості документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за спірні товари позивача.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Кофемаксгрін» надійшла відповідь на відзив. Позивач у відповіді на відзив зазначає, що позивачем було надано митному органу усі документи, передбачені чинним законодавством для визначення вартості транспортування товару до митного кордону України. Митні органи не наділено жодними повноваженнями щодо перевірки «об'єктивності» документів та зміни умов договору, погоджених сторонами. Крім того, Митним кодексом України не передбачено таких підстав для коригування митної вартості товарів як різна вартість транспортування товарів до кордону України та від кордону України. Більше того, митний орган не враховує багатьох факторів ціноутворення транспортних послуг поза межами території України, таких як маршрут транспортного засобу до місця завантаження, вартості паливних матеріалів поза межами території України, тощо.
Від Київської митниці надійшли заперечення на відповідь на відзив. Відповідач у своїх запереченнях зазначає, що надані декларантом документи щодо транспортних послуг не є об'єктивними та можливо не враховують всіх наданих ТОВ «Кофемаксгрін» чи іншими підприємствами послуг, пов'язаних з транспортуванням товару на митну територію України. Наголошено, що згідно даних у документах стосовно переміщення товару зазначено, що переміщення здійснено за маршрутом Suffolk (Великобританія) - м. Київ (Вишневе). Проте розподіл транспортних витрат не відповідає протяжності відрізків маршруту.
Розглянувши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
23 жовтня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КОФЕМАКСГРІН», звернулося до ВМО №1 Митного посту «Чайки» Київської митниці Державної митної служби України щодо митного оформлення товару - кави зеленої, не смаженої, з кофеїном в зернах, у мішках, врожаю 2022 року, сорту Аrabica Guatemala загальною вагою нетто 5029 кг. за ціною 3,2 дол. США/1 кг, придбаного в постачальника - компанії «Caravela Limited», яка є юридичною особою та зареєстрована відповідно до законодавства Великобританії.
Митне оформлення здійснювалось згідно із: 1) контрактом №17-СА від 20 січня 2023 року; 2) специфікацією №0034545 від 21 вересня 2023 року; рахунком №013148 від 02 жовтня 2023 року.
Позивачем подано зазначені вище товари для розмитнення до ВМО №1 Митного посту «Чайки» Київської митниці Державної митної служби України за митною вартістю 638032,52 грн (17 461,16 доларів США по курсу НБУ на дату розмитнення (36,5401 грн/1 дол.США), що включало: 1)16092,80 доларів США - вартість товару, встановлену умовами договору та сплачену позивачем постачальнику; 2) 50000,00 грн - вартість транспортування товару до митного кордону України.
26 жовтня 2023 року відповідач ухвалив рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000273/2, встановивши митну вартість на рівні 29 818,49 доларів США, тобто 5,81 дол. США/1 кг товару.
Крім того, Київською митницею ухвалено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100380/2023/000933, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів на підставі митної декларації позивача №23UA1003806152279U8 від 23 жовтня 2023 року.
Позивач, не погоджуючись із оскаржуваними рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Засади державної митної справи, зокрема, правовий статус органів доходів і зборів, митну територію та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України(далі - МК України, МКУ) та іншими законами України.
Відповідно до пунктів 23, 24 частини першої статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Згідно зі статтею 49 МК України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відомості про митну вартість використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів (стаття 50 МК України).
Відповідно до Брюссельської Конвенції про створення уніфікованої методології визначення митної вартості товарів 1950 року (Конвенція про оцінку товарів у митних цілях), митна вартість була визначена як номінальна ціна товару, за якою відповідний товар може бути проданий в країну призначення в момент подання митної декларації (тобто ціна, що укладається між незалежними один від одного продавцем і покупцем на умов повної ринкової конкуренції).
Відповідно до Генеральної угоди про тарифи і торгівлю (ГАТТ), підписаної 30 жовтня 1947 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей (митна вартість) повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито.
Згідно Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року митною вартістю імпортованих товарів є їх контрактна вартість, тобто ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт до країни імпорту.
Частиною першою статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм Митного кодексу України.
При цьому, відповідно до частини другої статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа зобов'язані подавати митниці достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, а митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (п. 1 ч. 5 ст.54 МК України).
Як закріплено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1)декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2)зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У той же час, відповідно до частини третьої статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4)виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до частин п'ятої та шостої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Частиною першою статті 54 МК України, передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно частини четвертої статті 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У відповідності до частини п'ятої статті 54 МК України, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Водночас, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК України, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 27.03.2020 (справа № 540/2605/18), від 06.05.2020 (справа № 140/1713/19).
Згідно положень статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частиною третьою статті 57 МК України).
Відповідно до частини другої статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 МК України.
За результатами контролю митний орган визнає заявлену митну вартість або ж приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України (частина третя статті 54 МК України).
Рішення про коригування митної вартості товарів приймається митним органом у письмовій формі, якщо митним органом виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість (частина перша статті 55 МК України).
Таке рішення має містити необхідні реквізити, визначені частиною другою статті 55 МК України, а форма рішення затверджена наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (далі - Правила №598).
Так, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у випадках визначених даною частиною.
Під час митного оформлення при прийнятті митним органом письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу.
Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.
На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.
У разі відмови у митному оформленні також складається картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, форма та порядок заповнення якої визначено Порядком, затвердженим Міністерством фінансів України № 631 від 30.05.2012 (Розділ VIII).
Як було встановлено судом, позивачем було визначено митну вартість товару за основним методом за ціною контракту. Водночас відповідач здійснив коригування заявленої позивачем митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.
Відповідно до частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2)щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Частиною другою статті 58 МК України встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до частини третьої статті 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Частиною дев'ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
Частинами першою, другою статті 64 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням резервного методу, передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Судом встановлено, що Рішення про коригування, зокрема графа 33, не містила детального пояснення відповідачем причин, чому заявлену позивачем митну вартість не може бути визнано, а також обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку).
Тобто, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів всупереч положенням пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України (крім номерів митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів), не містить жодних належних обґрунтувань митного органу щодо зроблених коригувань, зокрема, умов поставки, комерційних умов подібних (аналогічних) товарів, та інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
З огляду на викладені обставини суд дійшов висновку, про недотримання митним органом вимог МК України при здійсненні перевірки правильності визначення митної вартості імпортованого товару та визначення більшої митної вартості за резервним методом.
Згідно із пунктом 2.1. Розділу ІІ Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, у графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.
У графі 33 Рішення про коригування відповідач навів підстави для ухвалення спірного рішення, які повністю спростовуються наданими позивачем документами та поясненнями.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів мають бути належним чином обґрунтованими та мотивованими.
Зокрема, у постанові від 15.02.2023 року у справі № 810/689/17 Верховний Суд зазначив: «Митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення».
Так, відповідач не навів у рішенні про коригування порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу, що є обов'язковою підставою для застосування резервного методу.
Схожі висновки відображені також у постановах Верховного Суду від 26.05.2022 у справі № 560/355/19 та від 19.08.2020 у справі № 140/754/19.
В свою чергу в постанові від 09 вересня 2020 року в справі № 400/3133/18 Верховний Суд зауважив: «Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Саме таке регулювання спірних правовідносин було покладено в основу правового висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 8 лютого 2019 року у справі № 825/648/17».
Крім того, у постанові від 22 квітня 2021 року в справі № 810/3397/16 Верховний Суд, визнавши обґрунтованим скасування рішення про коригування митної вартості, зазначив:
« 59. Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, приводом для витребування митним органом додаткових документів стало те, що надані документи містять неповні відомості та розбіжності. Однак, відповідачем не вказано обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; не зазначено обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірних рішеннях, а лише містяться посилання на норми закону».
Верховний Суд визнав, що рішення про коригування повинні містити детальне обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, а також обґрунтований математичний розрахунок ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), відсутність яких є безумовною підставою для скасування Рішення про коригування.
Серед критеріїв/принципів, які повинні застосовуватись суб'єктом владних повноважень при прийнятті ним рішень та вчиненні дій та якими керується адміністративний суд у разі оскарження таких рішень, дій, є, зокрема, критерій законності, відповідно до якого суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, а рішення суб'єкта владних повноважень має прийматися обґрунтовано. Зазначена позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.07.2023 року у справі № 640/22572/20.
Крім того, Європейський Суд з прав людини у п. 36 рішення по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) № 37801/97 від 01.07.2003 року також вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Між тим, судовим розглядом встановлено, що позивачем надано митному органу такі документи на виконання положень статті 53 Митного кодексу України:
1) митну декларацію №23UA1003806152279U8 від 23 жовтня 2023 року, у прийнятті якої було відмовлено;
2) доповнення №1 до митної декларації № 23UA1003806152279U8 від 23 жовтня 2023 року;
3) контракт №17-СА від 20 січня 2023 року;
4) додаткову угоду №1 від 25 квітня 2023 року до контракту №17-СА від 20 січня 2023 року;
5) специфікацію № 0034545 від 21 вересня 2023 року;
6) рахунок №013148 від 02 жовтня 2023 року;
7) платіжну інструкцію в іноземній валюті №157 від 12 жовтня 2023 року, яка підтверджувала юридичний факт оплати товарів;
8) сертифікат здоров?я щодо товарів від 02 жовтня 2023 року;
9) декларацію EXA №AFP17102023-02 від 17 жовтня 2023 року, яка підтверджувала юридичний факт експерту товарів із Великої Британії за заявленою вартістю товару;
10) п?ять сертифікатів походження №№2021/2022-6126, 2021/2022-6127, 2021/2022-6130, 2021/2022-6136, 2021/2022-6140 щодо кожного виду кави;
11) міжнародну товаро-транспортну накладну №0142661 від 16 жовтня 2023 року;
12) лист-підтвердження від 21 вересня 2023 року від постачальника щодо вартості товару;
13) пакувальний лист до рахунку №013148;
14) фітосанітарний сертифікат від 06 жовтня 2023 року;
15) договір №100 транспортного експедирування вантажних перевезень у міжнародному сполученні та по території України від 01 вересня 2023 року;
16) довідку ТОВ «ФЕНИКСТРАНСАВТО» вих. №23/10/03 від 23.10.2023 щодо вартості транспортування товарів;
17) рахунок-фактуру ТОВ «ФЕНИКСТРАНСАВТО» №ФН-241 від 23 жовтня 2023 року;
18) акт №ФН-241 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 27 жовтня 2023 року;
19) платіжне доручення Nє 787 від 03 листопада 2023 року щодо оплати послуг транспортування;
20) загальний сертифікат походження Nє GH2303212 від 3 жовтня 2023 року;
21) висновок Державного підприємства «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» Nє 111/407 від 23 жовтня 2023 року;
22) договір №46/2023 про надання послуг з декларування товарів та транспортних засобів, послуг з організації оформлення дозвільних документів і відміток на товаросупровідних та інших документах та послуг з організації доставки товарів від 01 квітня 2023 року з додатками;
23) картку рахунку №281 ТОВ «КОФЕМАКСГРІН».
Відтак, позивачем надано митному органу всі документи, передбачені положеннями статті 53 Митного кодексу України, які підтверджували митну вартість товару за методом ціни договору та яких було достатньо для визнання заявленої позивачем митної вартості товарів.
У своєму відзиві на позовну заяву відповідач посилається на не, то ТОВ «КОФЕМАКСГРІН» при розрахунку складової митної вартості не враховані транспортні витрати.
Суд, дослідивши вказані обставини та відповідні докази, зазначає.
Відповідно до п. 2.3. контракту №17-CА від 20 січня 2023 року ціна на Товар вказується в доларах США або в ЄВРО та включає в себе усі витрати мита та інші платежі. пов?язані з виконанням умов даного контракту на території Продавця.
Отже, умовами контракту №17-CА від 20 січня 2023 року чітко передбачено, що всі витрати та інші платежі, пов?язані з виконанням умов договору на території Продавця, тобто в місці завантаження товару (Suffolk), включені в ціну товару.
Як наслідок, у Позивача не виникли та не могли виникнути додаткові витрати по завантаженню товару.
По-друге, згідно із п. 3.1. контракту №17-CА від 20 січня 2023 року поставка Товару здійснюється Продавцем відповідно до умов Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція - 2020 року) - «Інкотермс-2020».
Отже, сторони погодили здійснювати поставку товарів на умова Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція - 2020 року) - «Інкотермс-2020».
Як вказано у рахунку №013148 від 02 жовтня 2023 року, поставка товарів здійснюється на умовах: «FCA Suffollo».
Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція - 2020 року), термін «FCA» означає, що обов?язок продавця щодо поставки товару вважається виконаним:
а) якщо назване місце є приміщенням продавця, коли товар були завантажені на надані покупцем транспортні засоби; або
b) у будь-якому іншому випадку, коли товари передаються у розпорядження перевізника або іншої особи, призначеної покупцем, транспортні засоби продавця, готові до розвантаження.
У зазначеному випадку товар не був завантажений на транспортні засоби продавця та знаходився на складі продавця в регіоні Suffolk, отже, назване місце є місцем продавця, а не покупця.
Як стверджено позивачем, жодних складів або інших місць у Великій Британії останній не мав та не має. Позивачем, як покупцем, подано транспортні засоби до визначеного місця постачальника («FCA Suffolk»), а отже, обов'язок щодо завантаження товару покладався саме на постачальника.
Як наслідок, враховуючи пункт 3.1. контракту №17-CА від 20 січня 2023 року та тлумачення терміну «FCA» (у редакції Інкотермс-2020) обов?язок щодо завантаження товару покладався на продавця, а тому в покупця не виникли та не могли виникнути додаткові витрати по завантаженню товару.
При цьому, суд звертає увагу, що місто Бері (Вигу) є містом у графстві Саффолк, Велика Британія (Suffolk). Отже, місце завантаження товару, зазначене в міжнародній товаро-транспортній накладній №0142661 від 16 жовтня 2023 року, відповідає погодженому сторонами місцю поставки товару.
Разом із цим, стосовно посилань відповідача на спірне походження товару, суд зазначає, що як встановлено судовим розглядом та підтверджено наданими доказами, первісно товар виготовлено в Гватемалі та у подальшому продано компанією «CARAVELA GUATEMALA» (Гватемала) на користь компанії «CARAVELA LIMITED» (Великобританія).
Зазначене твердження підтверджується п?ятьма сертифікатами походження №2021/2022-6126, 2021/2022-6127, 2021/2022-6130, 2021/2022-6136, 2021/2022-6140 та загальним сертифікатом походження №GH2303212 від 3 жовтня 2023 року.
Отже, суд погоджується, з позивачем, що наданих ним документів відповідачу було достатньо для визначення митної вартості товарів за методом ціни договору (контракту).
Згідно з частини першої статті 9, статті 72, частини першої, другої, п'ятої статті 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 9472,21 грн, що підтверджується платіжним дорученням.
Відтак, оскільки позовні вимоги позивача задоволено, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці підлягають понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кофемаксгрін» задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів ВМО №1 Митного посту «Чайки» Київської митниці Державної митної служби України №UA100380/2023/000273/2 від 26 жовтня 2023 року.
3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови ВМО № 1 Митного посту «Чайки» Київської митниці Державної митної служби України в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100380/2023/000933.
4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кофемаксгрін» за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці судові витрати у сумі 9472 (дев'ять тисяч чотириста сімдесят дві) грн 21 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Щавінський В.Р.