30 травня 2025 року Київ справа №320/13510/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Будпостач» до Рівненської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,
встановив:
До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «Будпостач» до Рівненської митниці, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними та скасувати рішення Рівненської митниці від 27.02.2025 №UA204150/2025/000021/2 про коригування митної вартості товарів.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що при митному оформленні товару за митною декларацією від 27.02.2025 №25UA204150000515U0, який ввозився на митну територію України, ним було визначено його митну вартість за основним методом за ціною договору (контракту). Позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару надало митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному в частині 2 статті 53 Митного кодексу України (далі МК України), підтверджують митну вартість товару та містять об'єктивні відомості про складові митної вартості товару, подані документи не містять розбіжностей.
Позивач стверджує, що митний орган зазначених документів не врахував, у зв'язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням другорядних методів.
Відповідачем, на переконання позивача, неправомірно було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 27.02.2025 №UA204150/2025/000021/2, яким скориговано заявлену позивачем митну вартість товару в митній декларації від 27.02.2025 №25UA204150000515U0, незважаючи на подані позивачем необхідні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товару за ціною, заявленою декларантом.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.03.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому представник митного органу вказує, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, не дають можливості перевірити розрахунок числового значення митної вартості та містять розбіжності.
Також, Рівненською митницею заявлено клопотання про розгляд даної справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Відповідно до ч. 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частиною 2 статті 257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Так, за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом розгляду даної справи є правомірність прийняття контролюючим органом рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Тобто, дана справа не належить до переліку, визначеного ч. 4 статті 257 КАС України.
Згідно з ч. 1 статті 260 КАС України, питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача протягом двох днів із дня її надходження до суду постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням (ч. 4 статті 260 КАС України).
Суд зазначає, що згідно з ухвалою про відкриття провадження у цій справі сторонам була надана можливість повною мірою скористатися своїми процесуальними правами, у тому числі, але не виключно, надати суду відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення, пояснення з приводу заявлених позовних вимог, а також докази, які заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог КАС України.
Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників.
Враховуючи предмет і підстави позову, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін, оскільки спірні правовідносини та предмет доказування у даній справі не вимагають його проведення для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Також суд не знайшов підстав для задоволення клопотання відповідача про залишення позовної заяви без руху після відкриття провадження, з огляду на його безпідставність.
Розглянувши подані документи й матеріали, всебічно й повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи й вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Приватне підприємство «Будпостач» (місцезнаходження: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9Е, кім. 314, ідентифікаційний код 24267110) зареєстроване в якості юридичної особи 07.03.1996, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань зроблено запис №1 067 120 0000 000680 від 27.09.2004.
Судом встановлено, що 25.05.2023 між позивачем (далі в т.ч. покупець) та виробником товарів компанією LINYI SHUANGMING LABOR PROTECTION CO.,LTD (Китай) (далі в т.ч. продавець) було укладено прямий контракт №1534, відповідно до якого продавець виробляє та продає, а покупець приймає і оплачує товари: рукавички. Найменування (перелік), кількість, ціна за одиницю і загальна вартість товару, умови та строки поставки вказуються у проформах-інвойсах та інвойсах, що є невід'ємною частиною контракту. Сторони домовилися, що при здійсненні поставки товарів за даним контрактом, вони керуються правилами Інкотермс 2020, що зазначаються в інвойсі.
Попередньо, 24.02.2020, для організації перевезення товарів до України позивач уклав з ТОВ «Мерск Україна Лтд» (далі експедитор) договір транспортного експедирування №UА00072711.
Попередньо, 14.02.2022 для перевезення товарів до України позивач уклав з компанією Maersk А/S (Данія) (далі перевізник) договір UА00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів.
17.09.2024 продавець надав позивачу прайс-лист щодо ціни на рукавички трикотажній (див. додаток 3) на умовах поставки FOB порт QINGDAO Китай правил Інкотермс 2020.
18.09.2024 продавець надав позивачу проформу інвойс № YSN20240918 для оплати товарів за ціною 61 602,00 доларів США на умовах оплати безвідкличний акредитив з відстрочкою платежу у 120 календарних днів від дати відвантаження, що зазначена у коносаменті, на умовах поставки FOB порт QINGDAO Китай правил Інкотермс 2020.
11.12.2024 позивач згідно з контрактом від 25.05.2023 №1534 відкрив на ім'я продавця в АТ «Таскомбанк» акредитив №LСІ-102/2024 на суму 61 602,00 доларів США, для оплати товарів, вказаних у проформі інвойсі від 18.09.2024 № YSN20240918.
19.12.2024 продавець надав позивачу комерційний інвойс №YSN20240918 для відвантаження товарів за ціною 61 602,00 доларів США на підставі акредитива від 11.12.2024 №LСІ-102/2024, на умовах поставки FOB порт QINGDAO Китай правил Інкотермс 2020.
19.12.2024 на товари, що вказані в комерційному інвойсі, був виписаний сертифікат походження №24С3728А2057/50004, що підтверджує країну походження товарів Китай.
21.12.2024 для вивезення товарів із Китаю до України митними органами Китаю була оформлена митна декларація №421320240000262636 за ціною 61 602,00 доларів США, що відповідає ціні, зазначеній у проформі інвойсі, акредитиві та комерційному інвойсі.
31.12.2024 продавець передав товари перевізнику для доставки у порт Гданськ у Польщі та одержав, як підтвердження передачі товарів, коносамент № АРU091506.
11.02.2025 для оплати позивачем наданих транспортних та експедиційних послуг експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав рахунок фактуру №5653455618, а перевізник компанія Maersk A/S (Данія) виписав інвойси №5653455619 та №5653455620.
17.02.2025 для підтвердження витрат на транспортування товарів експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав позивачу довідку про транспортні витрати №24, згідно з якою вартість послуг транспортування товарів за межами території України складає 240 441,60 грн, а також 2 877,94 доларів США.
Відповідно до накладної УМВС від 23.02.2025 №01278 товари залізничним транспортом були доставлені із порту Гданськ у Польщі до Рівненської митниці.
27.02.2025 позивач подав відповідачу митну декларацію №25UА204150000515U0 для митного оформлення товарів, у якій митну вартість визначив за основним методом за ціною договору (контракту), а у графі 22 декларації зазначив загальну суму за рахунком 61 602,00 доларів США.
Для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації №25UА204150000515U0 декларант додав передбачені ст. 53 МК України документи, які вказані у графі 44 митної декларації. Доказами надання документів є також відомості у картці відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні №UА204150/2025/000051, виписаної відповідачем, а саме:
- Контракт від 25.05.2023 №1534 між позивачем та компанією LINYI SHUANGMING LABOR PROTECTION CO.,LTD (Китай);
- Прайс-лист продавця від 17.09.2024 щодо ціни товарів на умовах поставки FOB порт QINGDAO Китай правил Інкотермс 2020;
- Комерційний інвойс від 19.12.2024 YSN20240918 для відвантаження товарів відповідно контракту №1534 від 25.05.2023 за ціною 61 602,00 доларів США, на умовах поставки FOB порт QINGDAO Китай правил Інкотермс 2020;
- Акредитив від 11.12.2024 №LСІ-102/2024 відкритий позивачем на ім'я продавця в АТ «Таскомбанк» на суму 61 602,00 доларів США, для оплати товарів, вказаних у проформі інвойсі від 18.09.2024 №YSN20240918;
- Митну декларацію Китаю від 21.12.2024 №421320240000262636 для вивезення товарів в Україну за ціною 61 602,00 доларів США;
- Сертифікат походження товару від 19.12.2024 №24С3728А2057/50004, згідно якого країною походження товарів є Китай.
- Договір транспортного експедирування від 24.02.2020 №UА00072711 між позивачем та ТОВ «Мерск Україна ЛТД»;
- Договір від 14.02.2022 №UА00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів між позивачем і компанією Maersk A/S (Данія);
- Коносамент від 31.12.2024 №АРU091506 про перевезення товарів водним транспортом від порту QINGDAO Китай до порту Гданськ у Польщі;
- Рахунок-фактуру експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» від 11.02.2025 № 5653455618 для оплати позивачем експедиторських послуг при транспортуванні товарів;
- Інвойси компанії перевізника Maersk A/S (Данія) від 11.02.2025 №5653455619 та №5653455620 для оплати позивачем послуг з транспортування товарів;
- Довідку експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 17.02.2025 №24, згідно з якою вартість послуг транспортування товарів за межами території України складає 240 441,60 грн., а також 2 877,94 доларів США;
- Залізничну накладну УМВС від 23.02.2025 №01278, згідно з якою товари з порту Гданськ у Польщі були доставлені до Рівненської митниці;
- Виписку з бухгалтерських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та подібних (аналогічних) товарів на території України;
- Відомості з мережі Інтернет про ціну ідентичних товарів на ринках Китаю;
- Декларацію митної вартості.
27.02.2025 відповідач направив до декларанта електронне повідомлення №18318 у якому зобов'язав декларанта надати додатково документи:
1) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;
2) виписку з бухгалтерської документації продавця про формування ціни товарів на заявлених комерційних умовах поставки;
3) транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення, перевантаження, зберігання оцінюваних товарів;
4) проформу- інвойс від 18.09.2024 №YSN20240918;
5) переклад митної декларації країни відправлення (Китай);
6) специфікацію;
7) MRN №25РL322080NS9168M0, 25PL322080NS9169M0;
8) пакувальний лист.
27.02.2025 у відповідь на електронне повідомлення позивач повідомив відповідача, що всі наявні документи, що підтверджують митну вартість товару були додані до митної декларації.
Відповідачу була надана довідка експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 17.02.2025 №24, згідно з якою вартість послуг транспортування товарів за межами території України складає 240 441,60 грн., а також 2 877,94 доларів США, яка є допустимим документом для підтвердження вартості перевезення товарів.
Крім цього, відповідачу були надані інші документи, для підтвердження вартості перевезення товарів, зокрема:
- Договір транспортного експедирування від 24.02.2020 №UА00072711 між позивачем та ТОВ «Мерск Україна ЛТД»;
- Договір від 14.02.2022 №UА00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів між позивачем і компанією Maersk A/S (Данія);
- Коносамент від 31.12.2024 №АРU091506 про перевезення товарів водним транспортом від порту QINGAO Китай до порту Гданськ у Польщі;
- Рахунок-фактуру експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» від 11.02.2025 №5653455618 для оплати позивачем експедиторських послуг при транспортуванні товарів;
- Інвойси компанії перевізника Maersk A/S (Данія) від 11.02.2025 №5653455619 та №5653455620 для оплати позивачем послуг з транспортування товарів;
- Залізничну накладну УМВС від 23.02.2025 №01278, згідно з якою товари з порту Гданськ у Польщі були доставлені до Рівненської митниці.
27.02.2025 Рівненська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA204150/2025/000021/2, яким визначила митну вартість імпортованих позивачем товарів за резервним методом: товару №1 на рівні 4,41 доларів США/кг., джерело інформації митна декларація від 10.02.2025 №500591/2025/000221, а товару №2 на рівні 4,21 доларів США/кг., джерело інформації митна декларація від 09.02.2025 №500080/2025/001147.
27.02.2025 Рівненська митниця виписала картку відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні товарів № UA204150/2025/000051.
27.02.2025 з врахуванням визначеної відповідачем митної вартості позивач заявив товари за митною декларацією №UA204150000520U0, по якій були надмірно сплачені митні платежі: мито на 215 450,81 грн., ПДВ на 577 424,66 грн., разом на 792 875,47 грн.
У графі 33 оскаржуваного рішення №UA204150/2025/000021/2 та електронному повідомленні від 27.02.2025 №18318 зазначено наступне:
- митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом, оскільки: відповідно до п. 5.3 зовнішньоекономічного контракту від 25.05.2023 №1534, умови оплати за товар по контракту мають бути вказані у відповідній проформі - інвойсі або в інвойсі продавця;
- у поданому до митного оформлення інвойсі від 19.12.2024 №YSN20240918, умови оплати відсутні;
- у інвойсі від 19.12.2024 №YSN20240918 та банківському платіжному від 11.12.2024 №LCI - 102/2024 є посилання на проформу - інвойс від 18.09.2024 №YSN20240918, щодо митного оформлення не надавався;
- наданий документ, що заявлений як «Прайс-лист» від 01.09.2023 №б/н не може розглядатись як джерело цінової інформації щодо продажу товарів для широкого кола покупців в умовах вільної конкуренції, оскільки не містить інформацію лише щодо продажу товарів, які зазначені у інвойсі від 19.12.2024 №YSN2024018, що наштовхує на спеціальну ціну для конкретного підприємства, а саме імпортера за поданим інвойсом;
- в графі 24 накладної УМВС від 23.02.2025 №01278 зазначені пакувальний лист та специфікаія, які до митного оформлення ненадані;
- інформація з джерел інтернету від 27.02.2025 б/н не кореспондується з заявленими до митного оформлення товарами;
- відповідно до коносаменту від 21.11.2023 №232281439 портом прибуття Gdansk, Poland. Згідно наданої залізничної накладної від 17.02.2024 №03878 транспортування товарів залізничними шляхами здійснено за маршрутом Шебжешин - Хрубешов - Ізов - Клевань. При цьому до МД не надано транспортних документів та документів, що підтверджують понесені витрати за усім маршрутом перевезення товарів до митного кордону України;
- в графі 28 накладної УМВСУ від 04.02.2025 №00740, зазначеної декларації MRN, які стосуються товару, що декларується та не надано до митного оформлення.
Як вже було встановлено судом, 27.02.2025 позивач подав відповідачу митну декларацію №25UA204150000515U0 для митного оформлення товарів, у якій митну вартість товарів визначив за основним методом за ціною договору (контракту), а у графі 22 декларації зазначив загальну суму за рахунком 61 602,00 доларів США.
27.02.25 відповідач направив до декларанта електронне повідомлення №18318, у якому зазначив, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товарів, а саме, надані декларантом документи для містять неточності та зобов'язав декларанта надати додаткові документи:
- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;
- виписку з бухгалтерської документації продавця про формування ціни товарів на заявлених комерційних умовах поставки;
- транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення, перевантаження, зберігання оцінюваних товарів;
- проформу- інвойс від 18.09.2024 №YSN20240918;
- переклад митної декларації країни відправлення (Китай);
- специфікацію;
- MRN №25РL322080NS9168M0, 25PL322080NS9169M0;
- пакувальний лист.
27.02.2025 у відповідь на електронне повідомлення №18318 позивач повідомив відповідача, що всі наявні документи, що підтверджують митну вартість товару були додані до митної декларації.
27.02.2024 Рівненська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів UA204150/2025/000021/2, яким визначила митну вартість імпортованих позивачем товарів за резервним методом: товару №1 на рівні 4, 41 доларів США/кг., джерело інформації митна декларація від 10.02.2025 №500591/2025/000221, а товару №2 на рівні 4, 21 доларів США/кг., джерело інформації митна декларація від 09.02.2025 №500080/2025/00147.
27.02.2025 Рівненська митниця виписала картку відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні товарів №UA204150/2025/000051.
27.02.2025 з врахуванням визначеної відповідачем митної вартості позивач заявив товари, за митною декларацією №25UA204150000520U0, по якій були надмірно сплачені митні платежі, а саме: мито у розмірі 215 450, 81 грн, ПДВ у розмірі 577 424, 66 грн, тобто разом 792 875, 47 грн.
Для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації від 27.02.2025 №25UA204150000515U0 декларант додав передбачені ст. 53 МК України документи, які вказані у графі 44 митних декларацій. Доказами надання документів є також відомості в картках відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні №UA204150/2025/00051 виписаної відповідачем, а саме:
- рахунок - фактура №YSN20240918 від 19.12.2024;
- коносамент №APU091506 від 31.12.2024;
- накладна УМВС 01278 ВІД 23.02.2025
- сертифікат про походження товару №24С3728А2057/50004 від 19.12.2024;
- рішення про визначення коду товару згідно УКТЗЕД КТ-UA100670-0007-2020 від 30.11.2020;
- банківський платіжний документ, що стосується товару LCI-102/2024 від 11.12.2024;
- рахунок - фактура про надання транспортно - експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно - експедиційні послуги №5653455618 від 11.02.2025;
- рахунок - фактура про надання транспортно - експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно - експедиційні послуги №5653455619 від 11.02.2025;
- рахунок - фактура про надання транспортно - експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно - експедиційні послуги №5653455620 від 11.02.2025;
- документ, що підтверджує вартість перевезення товару №24 від 17.02.2025;
- прейскурант (прайс - лист) виробника товару №б/н від 17.09.2024;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі - продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №1534 від 25.05.2023;
- договір (контракт) про перевезення № UA00072649 від 14.02.2022;
- договір (контракт) про перевезення № UA00072711 від 24.02.2020;
- інші некласифіковані документи, а саме: видаткові накладні від 27.12.2024; інформація з джерел інтернету від 27.02.2025;
- копія митної декларації країни відправлення №421320240000262636 від 21.12.2024;
- митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №25 UA204150000515 U0 від 27.02.2025.
Не погоджуючись із рішеннями відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з з наступного.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Митний кодекс України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.
Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно зі статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).
Частиною сьомою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.
Статтями 49 та 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 МК України).
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).
Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частинами четвертою та п'ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Згідно зі статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п'ятої статті 54 МК України).
Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до положень статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У силу положень частини п'ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» №3018-VI від 15.02.2011, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).
Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою-третьою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:
1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;
2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;
3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;
4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;
5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;
6) мінімальної митної вартості;
7) довільної чи фіктивної вартості.
Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною другою статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).
Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто умовою, з якою закон пов'язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.
Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. Обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Вказаний правовий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, адміністративне провадження № К/9901/45484/18.
Суд зазначає, що надіслане митницею повідомлення про надання документів не містить інформації, що дозволяла б з'ясувати, які саме відомості про складові числового значення митної вартості відсутні або не підтверджуються поданими позивачем документами.
Вказані відповідачем у повідомленні недоліки не дають підстави для висновку про відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та не може бути підставою для витребування у позивача додаткових документів.
Крім того, відповідач в електронному повідомленні зобов'язав позивача надати додаткові документи, проте, не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити, чим необґрунтовано обмежив позивача в можливості довести митному органу правильність визначення митної вартості товару за основним методом.
Суд зазначає, що за умови не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості.
Так, у спірному рішенні відповідачем зазначено, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана у зв'язку з тим, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, в документах, поданих до митного оформлення, документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні та на вимогу митного органу не подано документів, що підтверджують митну вартість товару.
Протиправність невмотивованого та безпідставного витребування митним органом додаткових документів підтверджується також правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 23.04.2021 у справі №808/1402/18, адміністративне провадження №K/9901/4996/19, якою визначено, що: «Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість».
Що стосується обставин не подання позивачем на вимогу митного органу витребуваних документів, суд відмічає, що витребувані відповідачем документи були надані разом зі спірною митною декларацією, а самі по собі обставини неподання документів жодним чином не свідчать про наявність у поданих документах розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості.
Отже, на переконання суду, ПП «Будпостач», здійснюючи митне оформлення вантажу за спірною митною декларацією, надало митному органу повний перелік документів, визначений частиною другою статті 53 МК України, на підтвердження всіх складових митної вартості товару.
Щодо посилання відповідача, що прайс-лист від 01.09.2023 б/н не може розглядатись як джерело інформації щодо продажу товарів для широкого кола покупців в умовах вільної конкуренції, оскільки містить інформацію щодо продажу товарів, які зазначені у інвойсі від 19.12.2024 №YSN20240918, що наштовхує на спеціальну ціну для конкретного підприємства, суд зазначає, що прайс-лист: по-перше, не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 МК України, який підтверджує митну вартість товарів, по-друге, прайс-лис - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по-третє, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів. Тобто прайс- лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару (наприклад, постанови Верховного Суду від 23.10.2020 у справі № 810/690/17 та від 01.03.2023 у справі № 420/18880/21)
Аналогічний за змістом висновок зазначено Верховним Судом і у постановах від 8 грудня 2022 року у справі № 420/2792/19, де закцентовано, що наявність же чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо умов поставки, не може свідчити про заниження митної вартості товарів.
Щодо витребування відповідачем транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення, перевантаження, зберігання оцінюваних товарів, то згідно з правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14, адміністративне провадження № К/9901/5149/18, визначено, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Суд зауважує, що відповідачу була надана довідка експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 17.02.2025 №24, згідно з якою вартість послуг транспортування товарів за межами території України складає 240 441,60 грн., а також 2 877,94 доларів США, яка є допустимим документом для підтвердження вартості перевезення товарів.
Крім цього, відповідачу були надані інші документи, для підтвердження вартості перевезення товарів, зокрема: договір транспортного експедирування від 24.02.2020 №UА00072711 між позивачем та ТОВ «Мерск Україна ЛТД»; договір від 14.02.2022 №UА00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів між позивачем і компанією Maersk A/S (Данія); коносамент від 31.12.2024 № АРU091506 про перевезення товарів водним транспортом від порту QINGAO Китай до порту Гданськ у Польщі; рахунок-фактуру експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» від 11.02.2025 №5653455618 для оплати позивачем експедиторських послуг при транспортуванні товарів; інвойси компанії перевізника Maersk A/S (Данія) від 11.02.2025 №5653455619 та №5653455620 для оплати позивачем послуг з транспортування товарів; залізничну накладну УМВС від 23.02.2025 №01278.
Щодо витребування перекладу митної декларації країни відправлення (Китай), суд зазначає, що експортна декларація країни відправлення також не входять у перелік документів, визначених ч. 2 ст. 53 МК України, з огляду на що перекладу експортної декларації не може бути підставою для витребування додаткових документів.
Наведена позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 04.11.2020 у справі №815/648/17, де встановлено, що частиною 2 статті 53 Митного кодексу України встановлений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Декларація країни відправлення не є документом, що підлягає обов'язковому поданню при митному оформленні товарів.
Верховний Суд у постанові від 15.02.2024 у справі № 815/5838/17, зазначив, що перелік основних документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведений у статті 53 Митного кодексу України і в ньому відсутній такий документ, як «експортна декларація країни відправлення». Такий документ може бути поданий для митного оформлення, але лише в якості додаткового, у тому випадку, якщо виникає необхідність в уточненні показників основних документів. Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що твердження відповідача щодо неможливості перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості товар у зв'язку з ненаданням перекладу митної декларації країни відправлення, є такими, що не ґрунтуються на законодавстві та спростовується наданими позивачем документами.
Щодо відсутності у поданому до митного оформлення інвойсі від 19.12.2024 №YSN20240918, умов оплати, суд зазначає наступне.
Відповідно до позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 23.07.2019 у справі №1140/3242/18, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв 'язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. Згідно з правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 11.06.2019 у справі №813/1755/17 «Суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для підтвердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
З огляду на наведене суд вважає необґрунтованою вимогу щодо витребування на цій підставі додаткових документів від позивача.
Щодо тверджень відповідача стосовно не надання позивачем проформу інвойс від 18.09.2024 № YSN20240918, суд зазначає наступне.
Так, згідно з п.3 ч.2 ст. 53 МК України документом, що підтверджує митну вартість є рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу).
Отже, оскільки товари у спірному випадку є об'єктом купівлі-продажу, рахунок-проформа не подається до митного оформлення.
Крім цього, самі по собі обставини ненадання рахунку-проформи не свідчать, що надані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, як підстави для витребування додаткових документів згідно з ч. 3 ст. 53 МК України.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 11.06.2019 у справі №813/1755/17, визначено: «Щодо ненадання декларантом під час митного оформлення товару рахунку-проформи, то суд першої інстанції обґрунтовано зауважив, що відповідно до пункту 3 частини другої статті 53 МК України рахунок-проформа подається митному органу для підтвердження митної вартості товарів лише в тому випадку, коли товар не є об'єктом купівлі-продажу. Натомість якщо товар є об'єктом купівлі-продажу, що має місце у розглядуваному випадку, митному органу надається рахунок-фактура (інвойс)».
Відповідно до пункту 3 висновків Пленуму ВАСУ від 13.03.2017 №2 суперечності у відомостях щодо умов оплати товару в документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування митним органом додаткових документів у декларанта.
При цьому, суд вказує, що Рівненська митниця, всупереч надання декларантом документів, які регламентовані частиною другою статті 53 МК України, витребувала у декларанта додаткові документи, які вже були надані останнім і в повній мірі підтверджували заявлену ним митну вартість товару.
Суд відмічає, що не заперечує права митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, проте для цього він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознак підробки або відсутність усіх відомостей про числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що ПП «Будпостач» було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що в документах, поданих ним до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.
Зі змісту спірного рішення слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.
Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена ПП «Будпостач» у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об'єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.
Матеріалами справи підтверджено подання позивачем разом з ЕМД №25UA204150000515U0 необхідних та додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товарів.
Отже, зазначені відповідачем у спірному рішенні обставини не можуть бути підставою для витребування додаткових документів, оскільки виключно на підставі частини третьої статті 53 МК України митний орган може витребувати додаткові документи.
Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.
Контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.
Зважаючи на викладене, в даній справі митний орган не спростував дійсності поданих до митного оформлення основних документів, достовірності зазначених у них відомостей, контрактну ціну оцінюваних товарів, а також не довів об'єктивну неможливість перевірити вартість операції на підставі наданих позивачем документів.
При цьому, сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась у постановах Верховного Суду України, зокрема, від 29.05.2012 у справі № 21-91а12 та від 31.03.2015 у справі № 21-127а15.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно із частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 11 893, 13 грн згідно платіжної інструкції від 17.03.2025 №2154, який в силу положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення Рівненської митниці від 27.02.2025 №UA204150/2025/000021/2 про коригування митної вартості товарів.
Стягнути на користь Приватного підприємства «Будпостач» (код ЄДРПОУ 24267110, адреса: вул. Бориспільська, 9-Е, кім. 314, м. Київ, 02099) судовий збір у розмірі 11 893,13 грн (одинадцять тисяч вісімсот дев'яносто три грн 13 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Рівненської митниці (код ЄДРПОУ: ВП 43958370, адреса: вул. Соборна, буд. 104, м. Рівне, України, 33028).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.