30 травня 2025 року справа №640/3557/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
Суть спору: ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві в якому просить суд:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо здійснення перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 54% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді з урахуванням довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в м.Києві від 27.07.2020 №626 та фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 54% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді з урахуванням довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в м.Києві від 27.07.2020 №626 та фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачка повідомила, що вона є суддею у відставці та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.
Позивачка зазначила, що Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.05.2021 у справі №640/30874/20 здійснило перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації у місті Києві від 27.07.2020 №676 та встановлено його в розмірі 50% винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
На думку позивачки, відповідач неправомірно зменшив відсоткове значення розміру довічного грошового утримання судді у відставці з 54% до 50%, не врахувавши до стажу роботи, який дає судді право на відставку, половину строку її навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі (2 роки 6 місяців 1 день).
Так, позивачка зауважила, що її стаж роботи, який дає судді право на відставку становить 22 роки 8 місяців і 18 днів, а тому щомісячне довічне грошове утримання повинно виплачуватись позивачу саме в розмірі 54% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.02.2022 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
13.12.2022 Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" №2825-IX, статтею 1 якого встановлено ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва.
Пунктом 1 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
14.12.2022 вказаний Закон був опублікований в газеті "Голос України" №254 та набрав чинності 15.12.2022.
28.03.2023 на адресу Київського окружного адміністративного суду від Окружного адміністративного суду міста Києва надійшли матеріали адміністративної справи та за результатом автоматизованого розподілу були передані на розгляд судді ОСОБА_2 .
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.11.2023 (суддя ОСОБА_2.) прийнято адміністративну справу до провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 13.02.2024 №411/0/15-24 звільнено ОСОБА_2 з посади судді Київського окружного адміністративного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку.
За результатами повторного автоматизованого розподілу 01.03.2024 адміністративна справа була передана для розгляду судді Дудіну С.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.03.2024 прийнято адміністративну справу до провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що ним було виконано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.05.2021 у справі №640/30874/20 та здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 як судді у відставці з 19.02.2020 відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації у місті Києві від 27.07.2020 №676 та встановлено його в розмірі 50% винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Указом Президента України від 27.06.1996 №482/96 позивачку призначена на посаду судді Ленінградського районного суду м. Києва строком на п'ять років.
Постановою Верховної Ради України від 21.06.2001 №2576-III ОСОБА_1 обрано на посаду судді Ленінградського районного суду м. Києва безстроково.
Указом Президента України від 28.10.2001 №104//2001 позивачка переведена на посаду судді Святошинського районного суду м. Києва.
Постановою Верховної Ради України від 22.09.2016 №1600-VIII позивачку звільнено у відставку на підставі п.4 ч.6 ст.126, 131 Конституції України, ст. 112, 116, 137, п.25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій та статус суддів".
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2018 у справі №826/8932/18:
- визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 07.06.2018р. в перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до ст.137 п.25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст. 43 Закону України "Про статус суддів, у розмірі 84 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання починаючи з 11.12.2017р. з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.05.2021 у справі №640/30874/20:
- визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із заявою ОСОБА_1 від 29.09.2020;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації у місті Києві від 27.07.2020 №676, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.
Судом встановлено, що позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві із заявою від 07.10.2021 про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 54% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації у місті Києві від 27.07.2020 №676.
Так, у вказаній заяві позивачка зазначила про необхідність врахування до стажу роботи, який дає судді право на відставку, половину строку навчання за денною формою у вищому навчальному закладі.
Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві листом від 04.11.2021 №29337-29811/1-02/8-2600/21 повідомило позивачці, що на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.05.2021 у справі №640/30874/20 здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації у місті Києві від 27.07.2020 №676, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.
Відповідач зазначив, що перерахунок згідно рішення суду проведено відповідно до ч.3 ст.142 Закону України "Про статус суддів", відповідно до якої щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Розмір щомісячного довічного грошового утримання 19.02.2020 становить 59118,75 грн.
Виплату розміру пенсії за рішенням суду розпочато з жовтня 2021 року.
Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
В силу статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
На час виходу позивачки у відставку чинним був Закон України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VІ від 07 липня 2010 року (далі - Закон № 2453-VІ).
30.09.2016 набрав чинності Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02 червня 2016 року (далі - Закон № 1402-VIII), який визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон №2453-VI, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Законом № 1402-VIII запроваджено різні підходи до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку.
Досліджуючи поняття щомісячне довічне грошове утримання судді, Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14 грудня 2011 року № 18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов'язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
У Рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року №3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
Крім цього, зазначений підхід до статусу судді у відставці та питання належного матеріального забезпечення суддів у відставці знайшов своє продовження у Рішенні Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016, у абзаці другому пункту 3 мотивувальної частини якого Суд зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов'язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.
Відповідно до частини третьої статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частинами четвертою та п'ятою статті 142 Закону №1402-VIII передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:
1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Тобто, для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді за правилами частини четвертої статті 142 Закону №1402-VIII у формулі його обрахунку має застосуватись розмір відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, визначений частиною третьою Закону №1402-VIII.
Крім того, слід звернути увагу, що перерахунок грошового утримання судді у відставці, виходячи із розміру відсоткового значення, визначеного частиною третьої статті 141 Закону №2453-VI від заробітної плати працюючого судді, ставить діючих суддів та суддів, які вийшли у відставку за Законом №1402-VIII, у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом №2453-VI, що не відповідає базовому принципу єдності статусу суддів, який означає однаковий підхід до встановлення рівня матеріального забезпечення судді.
Аналогічна правова позиція, висловлена Верховним Судом у справах, що виникли у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 24.09.2021 у справі №620/5437/20 та від 11.10.2021 у справі №160/10640/20.
За правовим висновком Верховного Суду, викладеним у рішенні від 16.06.2020 у зразковій справі №620/1116/20 (провадження Пз/9901/5/20), у судді у відставці, який отримує щомісячне довічне грошове утримання у розмірі, обчисленому згідно з положеннями Закону №2453-VI, дійсно наявне право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону №1402-VIII.
Відповідно до пункту 34 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402-VIІІ судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
На час призначення позивачки на посаду судді питання визначення стажу, який давав право на відставку, регулювалося частиною четвертою статті 43 Закону України від 15.12.1992 №2862-ХІІ «Про статус суддів» (далі - Закон №2862-ХІІ) та Указом Президента України від 10.07.1995 №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів».
Згідно з абзацом 2 пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» (яка була чинною одночасно із Законом №2862-ХІІ; втратила чинність 01.01.2012), доповненим згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 № 545, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Судом встановлено, що у період з 01.09.1988 по 30.06.1993 позивачка навчалась в Київському університеті імені Тараса Шевченка, що підтверджується копією диплому НОМЕР_1 та копією її трудової книжки.
Відповідно до матеріалів пенсійної справи стаж роботи судді складає 20 років 2 місяці 19 днів, а отже згідно з копією трудової книжки та диплому, половину періоду навчання у вищому навчальному закладі позивачці до стажу роботи судді зараховано не було.
Оскільки стаж роботи позивачки на посаді судді становить не менше 10 років, до стажу роботи, який дає судді право на відставку, враховується також половина строку навчання за денною формою у вищому навчальному закладі, яка складає 2 роки 6 місяців 1 день.
Таким чином, стаж роботи, який дає позивачці право на відставку складає 22 роки 8 місяців 18 днів.
Крім того, суд зазначає, що наявність у позивачки стажу у розмірі 22 роки 8 місяців 18 днів підтверджено рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2018 у справі №826/8932/18.
З огляду на вказане, суд вважає, що щомісячне довічне грошове утримання повинно виплачуватись позивачці в розмірі 54% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (50%+ 4% (2роки*2%)).
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 12.03.2024 у справі №620/238/21, від 24.09.2021 у справі №620/5437/20, від 11.10.2021 у справі №160/10640/20, від 15.02.2022 у справі №340/161/21, від 02.08.2022 у справі №620/6361/20 та від 26.01.2023 у справі №500/6626/21.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
За таких обставин суд вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача щодо відмови Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві у здійсненні перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 54% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в м.Києві від 27.07.2020 №626, починаючи з 19.02.2020.
Відповідно до Рекомендації № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Враховуючи, що відповідач безпідставно відмовив позивачці у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 54% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в м.Києві від 27.07.2020 №626, починаючи з 19.02.2020.
За таких обставин, позов слід задовольнити повністю.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачкою сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн., що підтверджується наявною у справі квитанцією.
Вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві.
Керуючись статтями 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві у здійсненні перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 54% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в м.Києві від 27.07.2020 №626, починаючи з 19.02.2020.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 54% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в м.Києві від 27.07.2020 №626, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві грн. 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (ідентифікаційний код 42098368, місцезнаходження: 04053, м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, буд.16).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Дудін С.О.