30 травня 2025 року справа №320/8412/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві та Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві та Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, у якому просить суд:
- визнати протиправним рішення про відмову у призначенні пенсії від 19.01.2024 №262640006605 заступника начальника управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг - начальника відділу призначення пенсій ГУ ПФУ в Рівненській області Тараса Либака;
- скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії від 19.01.2024 №262640006605 заступника начальника управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг - начальника відділу призначення пенсій ГУ ПФУ в Рівненській області Тараса Либака;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві прийняти рішення про призначення пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві визнати копію трудової книжки НОМЕР_1 від 14.04.1982 ОСОБА_1 належним доказом наявності необхідного трудового стажу для призначення пенсії за віком.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачка зазначила, що спірним рішенням їй було відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058) з підстав надання позивачем копії трудової книжки, а не оригіналу.
Позивачка не погоджується з правомірністю прийняття відповідачем спірного рішення, оскільки надана нею копія трудової книжки є належним документом, який підтверджує страховий стаж.
Позивач зауважив, що в неї відсутній оригінал трудової книжки, оскільки вказаний документ зберігається в адміністративній будівлі прокуратури Донецької області, що розташована в м.Донецьк на тимчасово окупованій території.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.03.2024 відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідачі, заперечуючи проти позовних вимог, зазначили, що до страхового стажу позивачки не було зараховано періоди роботи згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_1 від 14.04.1982, оскільки було долучено сканкопію, а не оригінал вказаного документа, що не відповідає Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідачі зауважили, що до страхового стажу позивачки був зарахований стаж з 01.05.2001 згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК-5.
У зв'язку з цим, відповідачі вважають, що спірне рішення прийнято правомірно та обґрунтовано.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З огляду на зазначене, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Будьонівським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області 02.06.1998.
Судом встановлено, що позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві із заявою від 16.01.2024 про призначення пенсії за віком.
До вказаної заяви позивачем були долучені такі документи: паспорт громадянина України - ОСОБА_1 ; довідка Донецької обласної прокуратури від 21.06.2023 №07-726ВИХ-23; копія трудової книжки серії НОМЕР_1 від 14.04.1982; диплом серії НОМЕР_3 від 28.02.1983; довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 02.09.2019 №3006-500085774 від 02.09.2019; витяг з Державного реєстру акті цивільного стан громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 11.01.2024 №00043071369.
Вказані документи були передані для розгляду Головному управлінню Пенсійного фонду України в Рівненській області, яким було прийнято рішення від 19.01.2024 №262640006605 про відмову у призначенні позивачці пенсії за віком з підстав відсутності необхідного страхового стажу.
Так, у спірному рішенні відповідач зазначив, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_1 від 14.04.1982, оскільки було долучено скан копії не оригіналів документів про стаж, що суперечить пункту 2.23 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Стаж зараховано з 01.05.2001 згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК-5.
Страховий стаж позивачки становить 20 років 11 місяців 17 днів.
Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем рішенням, позивач звернувся до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування та зобов'язання вчинити певні дії, з приводу чого суд зазначає таке.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі-Закон №1058, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних відносин) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Згідно з частиною першою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною третьою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною першою статті 44 Закону №1058-IV обумовлено, що заява призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Підпунктом 2 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління ПФУ від 25 листопада 2005 року №22-1 (в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за №785/25562, а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
Відповідно до пункту 2.23 розділу ІІ Порядку при поданні особою заяви в паперовій формі документи можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.
Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах.
Згідно з пункту 4.2 розділу IV Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Частиною п'ятою статті 45 Закону №1058-IV визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
У спірному рішенні відповідач, відмовляючи у призначенні позивачу пенсії, зазначив, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_1 від 14.04.1982, оскільки було долучено скан копії не оригіналів документів про стаж, що суперечить пункту 2.23 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Стаж зараховано з 01.05.2001 згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК-5, з приводу чого суд зазначає таке.
У трудовій книжці зазначено, що позивачка, зокрема, працювала:
- з 13.04.1982 по 21.09.1982 - робочим в РБУ зеленого будівництва;
- з 01.09.1979 по 01.03.1983 - навчання в технікумі зеленого будівництва;
- з 01.04.1983 по 22.08.1983 - майстром зеленої зони в Миколаївському обласному РБУ зеленого будівництва;
- з 12.09.1983 по 16.11.1986 - робочим в РБУ зеленого будівництва;
- з 17.11.1986 по 31.10.1992 - робочим в Донецький промисловий трест зеленого господарства;
- з 02.11.1992 по 12.07.1996 - інженером проектної групи в РБУ зеленого будівництва;
- з 01.08.1996 по 02.01.1999 - начальником юридичного відділу в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Варпа";
- з 03.01.1999 по 26.01.2004 - директором з економіко-правових питань в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Варпа";
- з 27.01.2004 по 03.10.2004 - секретарем судового засідання в Господарському суді Донецької області;
- з 04.10.2004 по 20.11.2006 - помічником судді в Господарському суді Донецької області;
- з 20.12.2006 по 02.05.2007 - старшим прокурором відділу участі прокурорів у розгляді справ Апеляційним судом Донецької області управління підтримування державного обвинувачення;
- з 03.05.2007 - прокурором відділу забезпечення участі в судах управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в суді прокуратури Донецької області.
Відповідно до розрахунку стажу (форма РС-право) позивачці зараховано до страхового стажу такі періоди: з 01.09.1979 по 23.02.1983, з 09.08.1988 по 04.08.1992, з 01.05.2001 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 26.01.2004, з 27.01.2004 по 20.11.2006 та з 20.12.2006 по 16.10.2014.
За правилами статті 62 Закону №1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, наявність трудового стажу підтверджується у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637, в редакції, яка була чинна на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку №637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано:
періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу;
професія або посада;
характер виконуваної роботи;
розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи;
первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
До того ж, згідно з пунктом 18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Отже, законодавець чітко визначив, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка і саме за відсутності такої або відповідних записів у ній, стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, що також визначено і Порядком №637.
Відтак, виключно у випадку не підтвердження записами трудової книжки пільгового стажу особи виникає необхідність подання додаткових документів, та/або, у випадку необхідності звернення до даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У позовній заяві позивач підтвердив, що ним до заяви про призначення пенсії було додано саме копію, а не оригінал трудової книжки.
Разом з тим, неможливість подання оригіналу трудової книжки позивач пояснює залишенням її на території, що тимчасово окупована рф.
На підтвердження неможливості надання оригіналу трудової книжки до заяви про призначення пенсії через відсутність оригіналу відповідного документу позивач долучив до заяви довідку Донецької обласної прокуратури від 21.06.2023 №07-726ВИХ-23.
Так, у вказаній довідці позивачу повідомлено про неможливість видачі їй оригіналу трудової книжки позивачки, оскільки документ зберігається в адміністративній будівлі прокуратури Донецької області за адресою: вул.імені генерала Антонова, буд.2, м.Донецьк, яку з травня 2014 року по теперішній час захоплено незаконними збройними формуваннями.
На теперішній час трудова книжка позивачки у відділі кадрової роботи та державної служби обласної прокуратури відсутня.
Статтею 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 №1207-VII (далі-Закон №1207) визначено, що тимчасово окупована російською федерацією територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частини першої-третьої статті 9 Закону №1207 державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною 2 цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 (який був чинний на момент виникнення), вся територія Донецького району з 07.04.2024 належить до Тимчасово окуповані Російською Федерацією території України.
Отже, з вищенаведеного вбачається, що ненадання позивачкою разом із заявою про призначення пенсії оригіналу трудової книжки, як документу, що підтверджує її право на належне пенсійне забезпечення, зумовлено об'єктивними обставинами, які не залежать від волі позивачки.
Таким чином, в даному випадку у зв'язку з тимчасовою окупацією деяких територій Донецької області, де проживала позивачка відмова відповідача у реалізації права позивача на призначення пенсії за віком з підстави відсутності оригіналу трудової книжки та, відповідно, неможливості отримати уточнюючі довідку не є пропорційною меті, якої намагався досягти відповідач цією відмовою, та така відмова порушує баланс між конституційним правом позивача на соціальне забезпечення та завданням відповідача щодо перевірки правильності нарахування пенсії.
Водночас, всі необхідні записи містяться у копії трудової книжки, наданої позивачем.
Суд зазначає, що копія трудової книжки не є її оригіналом, однак в силу складних обставин, що викликані агресією рф проти України право позивача на пенсійне забезпечення має бути захищено.
Будь-яких доказів, які б спростовувати доводи позивача про періоди його роботи, матеріали справи не містять (відповідачем не надано).
Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
Тобто в розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав.
В силу положень статті 64 Закону №1058 виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи, зокрема, мають право:
1) отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, пов'язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України;
2) проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсійні виплати.
Отже відповідач мав право вчинити дії для перевірки інформації, що надійшла від позивача для її підтвердження або спростування.
В той же час пункт 43 Порядку гарантує, що право особи на одержання пенсії встановлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Разом з тим, матеріали справи не місять доказів, що відповідачем учинялись дій, спрямовані на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити стаж роботи позивача.
Враховуючи вказане, суд вважає, що копія трудової книжки є належним та допустимим доказам підтвердження трудового стажу позивачки.
Враховуючи вказане, суд вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області безпідставно відмовило позивачці у призначенні пенсії за віком.
Враховуючи вказане, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 19.01.2024 №262640006605.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві прийняти рішення про призначення пенсії ОСОБА_1 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві визнати копію трудової книжки НОМЕР_1 від 14.04.1982 ОСОБА_1 належним доказом наявності необхідного трудового стажу для призначення пенсії за віком, суд зазначає таке.
Так, згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 №1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оскільки відповідачем було протиправно відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком, суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.
Відповідно до частини першої статті 45 Закону № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Судом встановлено, що позивачка досягнула пенсійного віку (60 роки), необхідного для призначення пенсії за віком, 24.12.2023, а із заявою про призначення пенсії звернулася 16.01.2024.
Таким чином, позивачка набула право на призначення пенсії за віком з наступного дня, після досягнення нею 60 років, тобто з 25.12.2023.
Враховуючи вказане, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, як суб'єкта владних повноважень, яким було прийнято спірне рішення зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи, які вказані у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 14.04.1982 та призначити їй пенсію за віком з 25.12.2023.
Щодо позовної вимоги, заявленої до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, то суд не вбачає підстав для її задоволення, оскільки спірні правовідносини виникли виключно у зв'язку з прийняттям протиправного рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Під час звернення до суду позивачкою сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн., що підтверджується квитанцією №РМ-2651 від 08.02.2024.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сума судового збору, яка підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, становить 1211,20 грн.
Керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 19.01.2024 №262640006605 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи, які вказані у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 14.04.1982, та призначити їй пенсію за віком з 25.12.2023.
4. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять грн. 20 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (ідентифікаційний код 21084076, місцезнаходження: 33028, Рівненська обл., м.Рівне, вул.Борисенка Олександра, 7).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Дудін С.О.