ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"02" червня 2025 р. справа № 640/29300/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гомельчука С.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник Сайко Юрій Васильович, до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
ОСОБА_1 (далі - позивачка), в інтересах якої діє представник Сайко Юрій Васильович, звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.06.2021 № 00445932418.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.12.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
На виконання Закону України Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, судові справи передано Івано-Франківському окружному адміністративному суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.03.2025 адміністративна справа №640/29300/21 передана для розгляду головуючому судді Гомельчуку С.В.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.03.2025 прийнято до розгляду адміністративну справу №640/29300/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.06.2021 № 00445932418, стягнення моральної шкоди. Розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження.
В обгрунтування позовних вимог представником ОСОБА_1 зазначено, що нею, як громадянкою, яка потребує поліпшення житлових умов, за рахунок пільгового іпотечного житлового кредиту придбано квартиру АДРЕСА_1 за державною програмою: «Надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла», що реалізується в рамках постанови Кабінету Міністрів України від 29 травня 2001 року №584. 16 березня 2021 року позивачка задекларувала право на отримання податкової знижки в загальній сумі 27 377,12 грн, яка була сформована в результаті витрат на навчання у розмірі - 3 223,80 грн. (пп. 166.3.3 п. 166.3 ст. 166 Податкового кодексу України) та витрат на погашення пільгового іпотечного житлового кредиту та процентів за ним у розмірі - 24 153,20 грн. (пп. 166.3.8 п. 166.3 ст. 166 Податкового кодексу України), шляхом подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2020 рік до Головного управління ДПС у м. Києві з документальним підтвердженням витрат, що включаються до податкової знижки відповідно до п. 166.2 ст. 166 Податкового кодексу України.
На підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст. 76, ст. 176 Податкового кодексу України відповідачем проведено камеральну перевірку податкової декларації позивачки про майновий стан і доходи за 2020 рік, за результатами якої складено акт від 28 квітня 2021 року № 35712/Ж5/26-15-24-18-21, яким встановлено відсутність підстав для нарахування податкової знижки за частиною витрат з погашення пільгового іпотечного житлового кредиту і процентів за користування ним в сумі 24153,20 грн. 08 червня 2021 року, враховуючи висновки акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 00445932418, яким позивачці відмовлено у зменшенні суми податку на доходи фізичних осіб за 2020 рік (на 24 153,20 грн.) згідно із поданою нею декларацією.
Як зазначив представник ОСОБА_1 , на переконання відповідача, з наданих разом з декларацією документів не вбачається, що кошти, які були спрямовані на погашення кредиту і сплату процентів за його користування у 2020 році, є витратами, що: «понесені безпосередньо на будівництво (придбання) доступного житла у рамках бюджетних програм, згідно зі ст. 4 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва».
Водночас, згідно пп. 166.3.8 п. 166.3 ст. 166 Податкового кодексу України, до переліку витрат, дозволених до включення до податкової знижки, відносяться суми витрат платника податку на сплату видатків на будівництво (придбання) доступного житла, визначеного законом, у тому числі на погашення пільгового іпотечного житлового кредиту, наданого на такі цілі, та процентів за ним.
Представник позивачки вказав, що декларуючи своє право на отримання податкової знижки, вона обґрунтовувала свої вимоги з посиланням на пп. 166.3.8 п. 166.3 ст. 166 Податкового кодексу України, позаяк придбала житло за вищевказаною державною програмою. Вважає, що витрати з погашення у 2020 році кредиту та сплату процентів за його користування, відповідно до умов Кредитного договору, є витратами, які узгоджуються з пп. 166.3.8 п. 166.3 ст. 166 Податкового кодексу України, а висновок відповідача про протилежне - необгрунтованим та надуманим, що у свою чергу вказує на протиправність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення. Просить позов задовольнити в повному обсязі.
29.12.2021 відповідачем було подано відзив, з якого вбачається, що ГУ ДПС у м. Києві на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, в порядку ст. 76 та ст. 176 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку податкової декларації про майновий стан і доходи ОСОБА_1 , поданої за 2020 рік. За результатами перевірки складено акт камеральної перевірки податкової декларації про майновий стан і доходи, поданої за 2020 рік, якою встановлено завищення суми витрат, дозволених до включення податкової знижки, оскільки платником документально не підтверджено договорами, що задекларовані витрати, понесені безпосередньо на будівництво (придбання) доступного житла у рамках бюджетних програм згідно зі ст. 4 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва». Отже, сума податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету за результатами звітного податкового 2020 року становить 3829,66 грн.
Стверджує, що ОСОБА_1 порушено п.п. 14.1.170 п. 14,1 ст. 14, п.п. 166.2.1 п.166.2, п.п.166.3.8 п. 166.3 ст.166 Податкового кодексу України. Враховуючи вищевикладене, ГУ ДПС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 08.06.2021 року № 00445932418 у розмірі 24153.20 грн.
Від представника позивачки 03.02.2022 надійшла відповідь на відзив, з якої слідує, що, на його думку, доводи відповідача є надуманими та жодним чином не спростовують наведених обставин та правових підстав позову, оскільки витрати, за рахунок яких ОСОБА_1 у 2020 році сформувала спірну податкову знижку у розмірі 24 153,20 грн є витратами з погашення у звітному році кредиту та сплати процентів за його користування відповідно до умов Кредитного договору. При цьому та обставина, що кредитні кошти за Кредитним договором мають статус пільгового іпотечного житлового кредиту, за рахунок якого позивачка придбала житло, підтверджується, як безпосередньо Кредитним договором (про це вказано в преамбулі договору та його додатку № 2), так і листом Іпотечного центру в м. Києві та Київській області Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» № 735 від 27 листопада 2019 року.
Вказав, що Шостим апеляційним адміністративним судом у справі № 826/5489/18 в постанові від 28.11.2019 та у справі № 640/18014/19 в постанові від 02.06.2021 встановлено, що позивачкою, як громадянкою, яка потребує поліпшення житлових умов, за рахунок пільгового іпотечного житлового кредиту придбано квартиру за державною програмою: «Надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла», що реалізується в рамках постанови Кабінету Міністрів України від 29 травня 2001 року №584, а відтак вона вправі, згідно з пп. 166.3.8 ст. 166 Податкового кодексу України, включити до податкової знижки, як витрати на погашення пільгового іпотечного житлового кредиту, так і сплату процентів за ним у відповідному періоді. Тобто обставини, встановлені у справах № 826/5489/18 і № 640/18014/19, є ідентичними тим, якими мотивовано позов у даній справі, а отже в силу ч. 4 ст. 78 КАС України не підлягають повторному доказуванню, що, у свою чергу, спростовує доводи відповідача про те, що ОСОБА_1 документально не підтверджено витрати, за рахунок яких сформовано податкову знижку у розмірі 24153,20 грн.
22.05.2025 Івано-Франківським окружним адміністративним винесено ухвалу про витребування доказів.
Відповідно до ухвали суду від 02.06.2025 позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник Сайко Юрій Васильович, до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві в частині стягнення моральної шкоди в сумі 10000 грн - залишено без розгляду.
Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши позовну заяву, відзив на позов, інші заяви та в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги, встановив таке.
Позивачкою за рахунок пільгового іпотечного житлового кредиту (а.с.22-28) придбано квартиру АДРЕСА_1 за державною програмою «Надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла», що реалізується в рамках постанови Кабінету Міністрів України від 29 травня 2001 року №584.
Також суд, з огляду на приписи ч.4 ст. 78 КАС України, зауважує, що обставини, що стосувались придбання ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 за рахунок пільгового іпотечного житлового кредиту вже досліджувались Шостим апеляційним адміністративним судом у справі № 826/5489/18 (постанова від 28.11.2019) та у справі № 640/18014/19 (постанова від 02.06.2021). Дані постанови набрали законної сили.
16 березня 2021 року ОСОБА_1 подано до відповідача Податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2020 рік, в якій задекларовано право на отримання податкової знижки на загальну суму 27377,12 грн, яка була сформована в результаті витрат позивачки на навчання у розмірі 3223,80 грн та витрат на погашення пільгового іпотечного житлового кредиту та процентів за ним у розмірі 24153,20 грн, та Розрахунок суми податку, на яку зменшуються податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, у зв'язку з використанням права на податкову знижку(а.с.31-32).
28.04.2021 ГУ ДПС у м. Києві проведено камеральну перевірку податкової декларації про майновий стан і доходи ОСОБА_1 , поданої за 2020 рік, та вищевказаного Розрахунку.
За результатами перевірки складено акт камеральної перевірки податкової декларації про майновий стан і доходи за № 35712/Ж5/26-15-24-18-21. У ході перевірки встановлено, що громадянкою ОСОБА_1 завищено суму витрат, дозволених до включення податкової знижки за наслідками звітного (податкового) 2020 року, оскільки платником документально не підтверджено договорами, що задекларовані витрати, понесені безпосередньо на будівництво (придбання) доступного житла у рамках бюджетних програм згідно зі ст. 4 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва». Сума податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню, складає 3829,66 грн (а.с. 33-34).
За наслідками перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 08.06.2021 № 00445932418, в якому встановлено порушення пп.14.1.170 п.14.1 ст. 14, пп.166.2.1 п.166.2 ст. 166, пп.166.3.8 п.166.3 ст. 166 Податкового кодексу України та визначено суму завищення ПДФО, задекларованого до повернення з бюджету, в розмірі 24153,20 грн.
Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, вважаючи його протиправним, позивачка, в інтересах якої діє представник, звернулась до суду із даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, а також платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі також - ПК України).
Відповідно до пп. 166.1.1 п. 166.1 ст. 166 Податкового кодексу України платник податку має право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року.
Підпунктом 14.1.170 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб'єктами господарювання, - документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку - резидента у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати, у випадках, визначених цим Кодексом.
Підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації, яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року (підпункт 166.1.2 пункту 166.1 вказаної статті).
Згідно з пп.166.3.8. п. 166.3. ст. 166 ст. 166 Податкового кодексу України до переліку витрат, дозволених до включення до податкової знижки, входять суми витрат платника податку на сплату видатків на будівництво (придбання) доступного житла, визначеного законом, у тому числі на погашення пільгового іпотечного житлового кредиту, наданого на такі цілі, та процентів за ним. При цьому статтею 175 Податкового кодексу України встановлено визначення суми процентів, сплачених платником податку за користування іпотечним житловим кредитом з метою нарахування податкової знижки.
Відтак, умовою отримання податкової знижки з огляду на вищенаведені норми ПК України є, зокрема, фактичне понесення платником витрат на погашення саме пільгового іпотечного житлового кредиту, наданого на такі цілі, та процентів за ним.
Згідно з пп. 166.2.1. пп.166.2.2. п. 166.2. ст. 162 ПК України до податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і особу, яка звертається за податковою знижкою (їх покупця (отримувача), а також копіями договорів за їх наявності, в яких обов'язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк оплати за такі товари (роботи, послуги);
- копії зазначених у підпункті 166.2.1 цього пункту документів (крім електронних розрахункових документів) надаються разом з податковою декларацією, а оригінали цих документів не надсилаються контролюючому органу, але підлягають зберіганню платником податку протягом строку давності, встановленого цим Кодексом.
У разі якщо відповідні витрати підтверджені електронним розрахунковим документом, платник податків зазначає в податковій декларації лише реквізити електронного розрахункового документа.
Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» державна підтримка будівництва доступного житла полягає у сплаті державою 30 відсотків вартості будівництва (придбання) доступного житла та/або наданні пільгового іпотечного житлового кредиту.
Згідно із частиною 4 статті 4 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» пільговий іпотечний житловий кредит - фінансовий кредит, що надається громадянинові для будівництва або придбання доступного житла уповноваженим банком, рефінансування якого здійснює Державна іпотечна установа або Національний банк України, чи фінансовою установою - виконавцем державної цільової програми будівництва (придбання) доступного житла.
За приписами ч. 11 статті 4 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» умови здешевлення вартості будівництва доступного житла також створюються шляхом зменшення податкового навантаження на громадян через поширення механізму податкового кредиту на видатки, понесені ними для будівництва (придбання) доступного житла.
Згідно з пунктом 5 Паспорта Державної цільової соціально-економічної програми будівництва (придбання) доступного житла на 2010-2017 року, затвердженої постановою Кабінета Міністрів України від 11 листопада 2009 року №1249 «Про затвердження Державної цільової соціально-економічної прогарами будівництва (придбання) доступного житла на 2010-2017 роки», Державна спеціалізована фінансова установа «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» є одним із виконавців цієї програми.
Як зазначалось судом вище, позивачка 16 березня 2021 року задекларувала право на отримання податкової знижки згідно із підпунктом 166.3.8 пункту 166.3 статті 166 Податкового кодексу України, надавши до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2020 рік із документальним підтвердженням витрат, що включаються до податкової знижки відповідно до пункта 166.2 статті 166 Податкового кодексу України. Зокрема, копію Кредитного договору № 9 (щодо надання кредиту на будівництво (реконструкцію) чи придбання житла за рахунок власних коштів), що укладений 27 жовтня 2015 року між ОСОБА_1 та Державною спеціалізованою фінансовою установою «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», копію довідки Іпотечного центру в м. Києві та Київській області Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» № 735 від 27.11.2019 (а.с.29).
За умовами п.1.1. Кредитного договору № 9 від 27.10.2015 (в редакції Додаткового договору до Кредитного договору №9 (щодо надання кредиту на будівництво (реконструкцію) чи придбання житла за рахунок власних коштів) від 03.11.2015 (а.с.18)), кредит у розмірі 1012066,00 грн надавався позичальниці на будівництво житла - однокімнатної квартири АДРЕСА_2 згідно з Попереднім договором купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 12.10.2015.
До того ж, згідно з п.1.1, абз. 2 п.8.1 Договору купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно від 03.11.2015 , укладеного між ТОВ «УМК» та ОСОБА_1 , позивачка набула у власність майнові права на вищевказану однокімнатну квартиру. При цьому продавцеві було відомо, що грошові кошти, які будуть сплачені за майнові права на нерухоме майно, отримані позивачкою на умовах Кредитного договору №9 (а.с.19-21).
03.11.2015 між Державною спеціалізованою фінансовою установою «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» та позивачкою укладено Договір іпотеки. 01.11.2017 року між цими ж сторонами укладено договір про внесення змін до Договору іпотеки, за яким Договір іпотеки викладено в новій редакції, а його предмет замінено на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідно до довідки Іпотечного центру в м. Києві та Київській області Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» № 735 від 27.11.2019 ОСОБА_1 отримала 1012066,00 грн пільгового іпотечного житлового кредиту на будівництво (придбання) квартири за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.29).
Крім того, як вбачається з довідки Іпотечного центру в м. Києві та Київській області Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» № 15 від 13.01.2021, за 2020 рік позивачкою було сплачено кредиту в розмірі 134185,10 грн (а.с.30). Саме така сума зазначена позивачкою в Розрахунку суми податку, на яку зменшуються податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, у зв'язку з використанням права на податкову знижку - Додаток Ф3 до Податкової декларації про майновий стан і доходи, як сума витрат платника податку на сплату видатків на будівництво (придбання) доступного житла, визначеного законом, у тому числі на погашення пільгового іпотечного житлового кредиту, наданого на такі цілі та процентів за ним (п.8, норма ПКУ - підпункт 166.3.8 пункту 166.3 статті 166 Податкового кодексу України) (а.с.31-32).
З урахуванням наведеного, суд вважає, що задекларовані позивачкою витрати, понесені безпосередньо на будівництво (придбання) доступного житла у рамках бюджетної програми згідно зі ст. 4 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», а саме державної програми «Надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла», що реалізується в рамках постанови Кабінета Міністрів України від 29 травня 2001 року №584. Відтак, позивачка, отримавши пільговий іпотечний житловий кредит і понісши відповідні витрати на його погашення та процентів за ним, має право на податкову знижку з посиланням на підпункт 166.3.8 пункту 166.3 статті 166 Податкового кодексу України.
З огляду на вищевикладене, суд вважає хибними висновки контролюючого органу про відсутність з боку позивачки документального підтвердження договорами, що задекларовані витрати, понесені безпосередньо на будівництво (придбання) доступного житла у рамках бюджетних програм згідно зі ст. 4 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва».
Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з вимогами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На переконання суду, відповідач належними, допустимими та достовірними доказами не довів, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення ухвалене на підставі діючого законодавства, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття, з дотриманням необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав та інтересів позивачки та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення. Натомість, з матеріалів справи вбачається порушення прав ОСОБА_1 в частині відмови у зменшенні суми податку на доходи фізичних осіб за 2020 рік на 24 153,20 грн згідно із поданою нею декларацією.
Підсумовуючи викладене, суд доходить висновку, що податкове повідомлення - рішення від 08.06.2021 № 00445932418 належить до скасування, як протиправне. Відтак, даний позов слід задовольнити.
З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, до стягнення з відповідача, за рахунок бюджетних асигнувань, на користь позивачки, належать судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн, понесення яких підтверджується квитанцією від 13.10.2021 (а.с.77), яка міститься серед матеріалів справи.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 08.06.2021 № 00445932418.
Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ 44116011) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Гомельчук С.В.