28 травня 2025 року Справа № 280/3008/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., при секретарі судового засідання Іорової К.Я.,
за участі:
представника позивача - Олійник О.С.
представника відповідача - не прибув
представника третьої особи - не пибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява (уточнена) ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, відповідно до якої позивач просить суд:
визнати протиправним рішення про відмову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про яке поінформовано у листі від 24.03.2025 №21902-2-261, у належному виконанні рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20.02.2024 по справі №280/3060/23 (виконавчий лист Запорізького окружного адміністративного суду від 21.11.2024 по справі №280/3060/23) про зобов'язання ГУ ПФУ в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, на підставі довідок Господарського суду Запорізької області від 05.03.2020 № 05-62/16, від 25.01.2021 № 05-62/03 та від 16.02.2022 №05-62/06, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020;
зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) вчинити всі встановлені Законом України “Про виконавче провадження» виконавчі дії з примусового виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20.02.2024 по справі №280/3060/23 (виконавчого листа Запорізького окружного адміністративного суду від 21.11.2024 по справі №280/3060/23 про зобов'язання ГУ ПФУ в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, на підставі довідок Господарського суду Запорізької області від 05.03.2020 № 05-62/16, від 25.01.2021 № 05-62/03 та від 16.02.2022 №05-62/06, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року), яке полягає у здійсненні Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області перерахунку та виплати ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, на підставі довідок Господарського суду Запорізької області від 05.03.2020 № 05-62/16, від 25.01.2021 № 05-62/03 та від 16.02.2022 №05-62/06, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 та з врахуванням набувших законної сили постанови Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12.12.2016 у справі №335/11789/16-а та рішення Запорізького окружного адміністративного від 16.10.2018 по справі №808/2591/18, а саме: встановивши ОСОБА_1 довічно грошове утримання судді в місячному розмірі 102157,2 грн., із розрахунку загального проценту розрахунку пенсії від заробітку - 90%, нарахуванні заборгованості за минулий період з 18.02.2020 в сумі 1 486 486,80 грн., та виплату вказаних сум.
Також, у позовні заяві просить постановити додаткове рішення про стягнення з відповідача судових витрат, вказано, що докази будуть подані через 5 днів після постановлення остаточного рішення.
Ухвалою від 23.04.2025 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 25.04.2025 постановлено вважати необґрунтованим заявлений представником позивача Олійник О.С. відвід судді Запорізького окружного адміністративного суду Сіпаці Андрію Васильовичу. Для вирішення питання про відвід, матеріали адміністративної справи №280/3008/25 передано на автоматизований розподіл для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, і визначається у порядку, встановленому частиною 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Ухвалою від 28.04.2025 (суддя Конишева О.В.) у задоволенні заяви представника позивача про відвід судді Сіпаки А.В. відмовлено.
Ухвалою від 05.05.2025 відкрито провадження по справі з урахуванням особливостей визначених приписами ст. 287 КАС України для вказаної категорії справ. Призначено судове засідання на 22 травня 2025 року.
Ухвалою від 05.05.2025 призначено розгляд справи №280/3008/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в онлайн системі відеоконференцзв'язку “EasyСon». Судове засідання, яке відбудеться 22 травня 2025 року о 10 годині 00 хвилин призначено в режимі відеоконференції.
Ухвалою від 07.05.2025 постановлено вважати необґрунтованим заявлений представником позивача Олійник О.С. відвід судді Запорізького окружного адміністративного суду Сіпаці Андрію Васильовичу. Для вирішення питання про відвід, матеріали адміністративної справи №280/3008/25 передано на автоматизований розподіл для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, і визначається у порядку, встановленому частиною 1 статті 31 КАС України.
Ухвалою від 07.05.2025 (суддя Кисіль Р.В.) залишено без розгляду заяву представника ОСОБА_1 від 07.05.2025 про відвід судді Сіпаки А.В. в адміністративній справі №280/3008/25.
Ухвалою від 22.05.2025 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви. 26.05.2025 недоліки позовної заяви усунуті.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивач зазначив, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20.02.2024 по справі №280/3060/23 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно його заяви від 17.03.2023. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, у розмірі 80% грошового утримання судді, працюючого на відповідній посаді, на підставі довідок Господарського суду Запорізької області від 05.03.2020 № 05-62/16, від 25.01.2021 № 05-62/03 та від 16.02.2022 №05-62/06, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.08.2024 у справі №280/3060/23 частково змінено рішення суду першої інстанції - змінено абзац третій резолютивної частини рішення, викладено його у редакції: «Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, на підставі довідок Господарського суду Запорізької області від 05.03.2020 № 05-62/16, від 25.01.2021 № 05-62/03 та від 16.02.2022 №05-62/06, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року». У решті рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року в адміністративній справі №280/3060/23 - залишено без змін. Таким чином, вказав, рішення суду по справі №280/3060/23 набрало законної сили 26.08.2024. 22.11.2024 стягувач звернувся до відповідача про примусове виконання виконавчого листа Запорізького окружного адміністративного суду від 21.11.2024 по справі №280/3060/23 про зобов'язання Головного управління ПФУ в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, на підставі довідок Господарського суду Запорізької області від 05.03.2020 № 05-62/16, від 25.01.2021 № 05-62/03 та від 16.02.2022 №05-62/06, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020. 02.12.2024 відповідачем на підставі вищевказаного виконавчого листа відкрито виконавче провадження №76627812. 07.03.2025 представник стягувача звернувся до відповідача із клопотанням про початок примусового виконання рішення суду. Листом від 24.03.2025 №21902-2-261 відповідач повідомив представника стягувача про те, що боржник повідомив відділ, що на виконання вимог виконавчого листа проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 19.02.2020 на підставі довідок Господарського суду Запорізької області. В результаті перерахунку за період з 19.02.2020 по 30.09.2024 стягувачу донараховано сума 1 047 665,79 грн., яка внесена до Реєстру судових рішень, виконання яких гарантовано державою (реєстраційний порядковий №739396). Щодо виплати донарахованої суми, яка зазначена вище, відділом повідомлено про те, що сума, яка нарахована за рішенням суду, не може бути виплачена за рахунок коштів Пенсійного фонду України без фінансування з Державного бюджету України. Виплата донарахованої суми за рішенням суду, яка перевищує бюджетні призначення на поточний рік, буде здійснена після відповідного фінансування з Державного бюджету України. Стосовно вжитих заходів примусового виконання Відділом повідомлено, що за зазначеними категоріями рішень, зокрема, щодо зобов'язання державного органу здійснити перерахунок та виплату пенсій, наявна стала судова практика Верховного Суду, згідно якої визначено, що невиконання судового рішення державним органом в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Щодо обчислення перерахунків пенсії Відділом повідомлено про те, що виконуючи рішення суду державний виконавець не має повноважень встановлювати правильність проведення розрахунку пенсії органом Пенсійного фонду України, оскільки такою компетенцією наділений лише суд. У виконавчому листі №280/3060/23, виданому 21.11.2024 Запорізьким окружним адміністративним судом, відсутні вимоги щодо здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі саме 90% грошового забезпечення судді або 102157,20 грн. Додатково повідомлено, що стягувач також наділений правом, передбаченим статтями 254, 381, 383 КАС України, звернутися до Запорізького окружного адміністративного суду із заявами про роз'яснення судового рішення, встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - боржником на виконання рішення суду. Тобто, вказано, отримавши лист боржника від 25.12.2024 №0800-0801-5/118634, відповідач фактично припинив здійснювати примусове виконання рішення суду по справі №280/3060/23. Представник позивача вважаючи таку бездіяльність органу примусового виконання судового рішення протиправною та такою, що порушують права та інтереси позивача, звернувся з даною позовною заявою до суду.
25.03.2025 через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначає, що на примусовому виконанні у відділі перебуває виконавче провадження № 76627812, яке відкрито 02.12.2024, з примусового виконання виконавчого листа № 280/3060/23, виданого 21.11.2024 Запорізьким окружним адміністративним судом, про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, на підставі довідок Господарського суду Запорізької області від 05.03.2020 № 05-62/16, від 25.01.2021 № 05-62/03 та від 16.02.2022 №05-62/06, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року». Листом від 25.12.2024 боржник Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повідомив відділ, що на виконання вимог вищезазначеного виконавчого листа проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 19.02.2020 на підставі довідок Господарського суду Запорізької області. В результаті перерахунку за період з 19.02.2020 по 30.09.2024 стягувачу донараховано сума 1047665,79 грн., яка внесена до Реєстру судових рішень, виконання яких гарантовано державою (реєстраційний порядковий № 739396). З посиланням на правову позицію викладену, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10 вересня 2019 року у справі № 0840/3476/18, від 07 листопада 2019 року у справі № 420/70/19 та від 15 квітня 2020 року у справі № 811/1324/18, від 24 січня 2018 року у справі № 405/3663/13-а, від 21 лютого 2018 року у справі № 814/2655/14 вказує, що відсутні підстави для застосування до боржника Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у межах виконавчого провадження № 76627812 заходів примусового виконання. У позовній заяві позивача наведені обставини, які не були навіть предметом дослідження під час розгляду адміністративної справи № 280/3060/23 та не стосуються проведення перерахунку пенсії стягувача у межах виконавчого провадження № 76627812, а тому просить суд в задоволенні позову відмовити повністю.
15.05.2025 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, яка судом до уваги не береться, оскільки відповідно до частини першоїстатті 269 (далі КАС України у справах, визначенихстаттями 273-277, 280-283-2, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).
У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи заяви по суті справи та надав пояснення аналогічні цим доводам.
Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не прибули. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Будь-яких заяв, клопотань суду не надіслали.
28.05.2025 на підставі статті 250 КАС України, у судовому засіданні було проголошено скорочену частину судового рішення, оскільки Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21.11.2024 № 4094-IX, який набрав чинності 19.12.2024, у Кодексі адміністративного судочинства України абзац перший частини першої статті 271 викладено в такій редакції: у справах, визначених статями 273-277, 280-286, 288, 289, 289-5 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення.
Розгляд справи здійснювався за правилами статті 287 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження № 76627812 з примусового виконання виконавчого листа №280/3060/23, виданого 21.11.2024 Запорізьким окружним адміністративним судом, про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, на підставі довідок Господарського суду Запорізької області від 05.03.2020 № 05-62/16, від 25.01.2021 № 05-62/03 та від 16.02.2022 №05-62/06, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року.
У відповідності до вимог статей 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», 02.12.2024 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №76627812.
07.03.2025 представник позивача звернувся із завою до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про початок примусового виконання рішення суду, в якій просив розпочати проведення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа Запорізького окружного адміністративного суду від 21.11.2024 по справі №280/3060/23 про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням того, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 , як судді у відставці, має здійснюватися із розрахунку 90% від суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, що становить 102 157,20 грн. щомісячно.
Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) листом від 24.03.2025 вих. №21902-2-261 з посиланням на приписи ч.2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» повідомив представника позивача про те, що виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та впорядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Відсутні підстави для застосування до боржника Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у межах виконавчого провадження № 76627812 заходів примусового виконання. Додатково повідомлено про те, що стягувач що стягувач також наділений правом, передбаченим статтями 254, 381, 383 КАС України, звернутися до Запорізького окружного адміністративного суду із заявами про роз'яснення судового рішення, встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - боржником на виконання рішення суду.
Не погодивши з таким рішенням відповідача щодо відмови у належному виконанні судового рішення, вважаючи його протиправним, представник позивача звернувся з даною позовною заявою до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина 5 статті 124 Конституції України передбачає, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Належним доказом вжиття усіх передбачених Законом заходів виконання рішення суду, є повне виконання рішення суду. Невиконання рішення суду, яке набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дії, що є недопустимим з огляду на положення ст. 129-1 Конституції України щодо обов'язковості судових рішень.
Відповідно до статті 5 Закону України №1404 «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України №1403 «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно статті 1 Закону України №1404 «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII) під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно ч. 1 ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Отже, з норм права примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка зобов'язана вживати заходи щодо примусового виконання рішень, які передбачені Законом України 1404.
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.
Відповідно до частини 3 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; з метою захисту інтересів стягувана одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувана і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду; безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням; використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувана або боржника за їхньою згодою для перевезення майна; звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувана; звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання; звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувана; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Суд зазначає, що належним доказом вжиття усіх передбачених Законом заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дії, є повне виконання рішення суду. Невиконання рішення суду, яке набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дії, що є недопустимим з огляду на положення ст. 129-1 Конституції України щодо обов'язковості судових рішень.
Як вбачається із матеріалів справи, на примусовому виконанні у відділі перебуває виконавче провадження № 76627812, яке відкрито 02.12.2024, з примусового виконання виконавчого листа № 280/3060/23, виданого 21.11.2024 Запорізьким окружним адміністративним судом, про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, на підставі довідок Господарського суду Запорізької області від 05.03.2020 № 05-62/16, від 25.01.2021 № 05-62/03 та від 16.02.2022 №05-62/06, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року.
Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області листом від 25.12.2024 повідомило Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про те, що на виконання рішення суду по справі № 280/3060/23 Управлінням проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 19.02.2020 на підставі довідок Господарського суду Запорізької області. В результаті перерахунку за період з 19.02.2020 по 30.09.2024 стягувачу донарахована сума 1 047 665,79 грн. Боржник зауважив, що сума донарахованого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці внесена до Реєстру судових рішень (порядковий № 739396), а також те, що не має об'єктивної можливості виплатити вказану суму, у зв'язку з відсутністю відповідного бюджетного фінансування.
Верховний Суд у постанові від 31 травня 2021 року у справі №560/594/20 зауважив, що невиконання пенсійним органом рішення суду дозволяє державному виконавцю вжити заходи реагування у вигляді накладення штрафу, проте необхідно встановити, що послугувало причиною до невиконання рішення суду на момент накладення штрафу. Якщо встановлено, що невиконання відбулось без поважних причин, то наявні підстави для накладення штрафу, а у протилежному випадку (наявні реальні обставини, що є перешкодою до виконання), необхідно враховувати їх поважність та у кожному конкретному випадку виходити з цих обставин. Крім того, у вказаній постанові Верховний Суд наголосив на важливості встановлення під час розгляду справи обставин щодо того, чи відсутнє у територіального органу Пенсійного фонду України відповідне фінансове забезпечення та чи відсутні кошти, виділені бюджетом та спрямовані на виконання рішення суду саме за відповідними напрямками виплат, а також чи вживав він заходів, спрямованих на реальне виконання судового рішення для того, щоб дійти висновку про незаконність накладення штрафу на позивача.
Однак, як вбачається із матеріалів справи, відповідачем не було перевірено повідомлені боржником обставини, не надано оцінки наявності поважних причин не проведення позивачем виплати заборгованості ОСОБА_1 та вжиття боржником заходів щодо виділення бюджетних коштів для здійснення відповідної виплати, не встановлено вини та умислу щодо невиконання виконавчого листа, не встановлено факту невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Конституційний Суд України у рішенні від 15 травня 2019 року №2-р(ІІ)2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Конституційний Суд України зробив висновок, що принцип розподілу влади очевидно зазнає порушення, якщо законодавчий орган своїм актом тимчасово зупиняє виконання остаточних судових рішень.
Виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження, є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, складовою права на справедливий суд.
Згідно з частинами першою та другою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - ЄСПЛ) суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
ЄСПЛ також звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у праві «Скордіно проти Італії» (Scordino у Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі «Сіка проти Словаччини» (Sika v. Slovaki), №2132/02, п.п.24-27, від 13.06.2006, п.п. 18 рішення «Ліпісвіцька проти України» №11944/05 від 12.05.2011).
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України», №29439/02, від 26.04.2005 тау справі «Крищук проти України», №1811/06, від 19.02.2009).
Європейський суд з прав людини зазначив, що «право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін» (рішення від 29.06.2004 у справі «Жовнер проти України», №56848/00, 167;33).
Крім того, у рішеннях ЄСПЛ у справах «Бурдов проти Росії»; від 07.05.2002, «Ромашов проти України»; від 27.07.2004, «Шаренок проти України» від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі Федоренко проти України; (№ 25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути існуючим майном; або виправданими очікуваннями щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями»; отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства (Stretch V. the United Kingdom № 44277/98).
Крім того, суд зазначає, що накладення штрафу та направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника не є єдиними та останніми діями, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом №1404-VIII заходів щодо притягнення боржника до відповідальності, а також повідомлення уповноважених органів про невиконання обов'язкового рішення суду. Здійснюючи примусове виконання судових рішень немайнового характеру, за якими боржники зобов'язані особисто вчинити певні дії, державний виконавець має право здійснювати інші заходи примусового характеру, оскільки в такому випадку він не вийде за межі наданих йому повноважень та не буде діяти не у спосіб, встановлений Законом, як приклад - звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
З огляду на вказане суд погоджується із доводами представника позивача та приходить до висновку, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) щодо неналежного здійснення примусового виконання виконавчого листа №280/3060/23, виданого 21.11.2024 Запорізьким окружним адміністративним судом у ВП №76627812.
Верховний суд неодноразово висловлював позицію, що ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.
Так Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 22 вересня 2020 року по справі № 910/3009/18: вказала, що ефективний спосіб захисту прав повинен: 1) забезпечити поновлення порушеного права 2) в разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування 3) такий захист повинен бути повним (тобто не частковим) 4) забезпечувати мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії 5) забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.
Визнання судом протиправною бездіяльність відповідача не поновлює порушені права позивача, а тому з метою повного захисту порушених прав суд вважає відповідно до ст.9 КАС України вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача вижити необхідні заходи визначені Законом України «Про виконавче провадження» для примусового виконання рішення суду.
При цьому, суд зазначає, що посилання представника позивача на преюдиційність рішень у контексті виконавчого провдження ґрунтується на хибному тлумаченні норм чинного законодавства.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові Крім того, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 24.04.2020 у справі № 826/10454/18 наголосив, що преюдиційність не може розглядатися розширено і не може поширюватися на обставини, які не є предметом прямого встановлення у попередній справі.
Також в адміністративній справі № 640/18568/20 (постанова ВС від 01.07.2021) суд зазначив, посилання на преюдиційність можливе виключно у випадку повного збігу предмета спору, складу сторін та правових підстав.
У контексті виконання судових рішень, Верховний Суд України неодноразово наголошував на обмеженому застосуванні принципу преюдиційності. Зокрема, у постанові від 18 червня 2024 року у справі № 914/585/22 зазначено, що преюдиційне значення мають лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися та були встановлені судом у попередній справі, за участю тих самих сторін або особи, щодо якої встановлено ці обставини. Правова оцінка таких обставин, здійснена іншим судом, не має преюдиційного значення.
Таким чином, при виконанні судових рішень, органи виконавчої служби повинні діяти виключно в межах, визначених виконавчим документом, не виходячи за його межі та не тлумачачи його зміст. Будь-які спірні питання щодо змісту або обсягу зобов'язань, викладених у виконавчому документі, повинні вирішуватися виключно в судовому порядку. З огляду на викладене, слід відмовити у задоволенні цієї частини позовних вимог.
Щодо заважень представника позивача стосовно не дискреційності повноважень, суд зазначає, що у рішеннях по справах "Клас та інші проти Німеччини", "Фадєєва проти Росії", "Єрузалем проти Австрії" Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Науковий висновок Верховного Суду щодо меж дискреційного повноваження суб'єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією від 13 квітня 2018 року.
Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи бездіяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким;
- дискреційне повноваження надається у спосіб його закріплення в оціночному понятті, відносно-визначеній нормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеною гіпотезою. Для позначення дискреційного повноваження законодавець використовує, зокрема, терміни "може", "має право", "за власної ініціативи", "дбає", "забезпечує", "веде діяльність", "встановлює", "визначає", "на свій розсуд". Однак наявність такого терміну у законі не свідчить автоматично про наявність у суб'єкта владних повноважень дискреційного повноваження; подібний термін є приводом для докладного аналізу закону на предмет того, що відповідне повноваження є дійсно дискреційним;
- при реалізації дискреційного повноваження суб'єкт владних повноважень зобов'язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог.
- критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності публічної адміністрації, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об'єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Таким чином, суди не наділені повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України та не вправі підміняти собою держані органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що вирішення питання щодо зобов'язання відповідача вчинити виконавчі дії з примусового виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20.02.2024 по справі №280/3060/23 (щодо здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, на підставі довідок Господарського суду Запорізької області від 05.03.2020 № 05-62/16, від 25.01.2021 № 05-62/03 та від 16.02.2022 №05-62/06, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року), яке полягає у здійсненні Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області перерахунку та виплати ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, на підставі довідок Господарського суду Запорізької області від 05.03.2020 № 05-62/16, від 25.01.2021 № 05-62/03 та від 16.02.2022 №05-62/06, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 та з врахуванням набувших законної сили постанови Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12.12.2016 у справі №335/11789/16-а та рішення Запорізького окружного адміністративного від 16.10.2018 по справі №808/2591/18, а саме: встановивши ОСОБА_1 довічно грошове утримання судді в місячному розмірі 102157,2 грн., із розрахунку загального проценту розрахунку пенсії від заробітку - 90%, нарахуванні заборгованості за минулий період з 18.02.2020 в сумі 1 486 486,80 грн., та виплату вказаних сумм, віднесено до дискреційних повноважень відповідача, а тому суд позбавлений можливості вручатися у дискреційні повноваження відповідача та зобов'язувати встановлювати грошове утримання у визначених розмірах.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про їх часткове задоволення.
Частиною третьою статті 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
З урахуванням механізму розподілу витрат зі сплати судового збору, який застосовано Верховним Судом у рішенні від 16.06.2020 у справі №620/1116/20, сплачений позивачем судовий збір у 968,96 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то такі будуть вирішені судом із урахуванням та в порядку, передбаченому частиною сьомою статті 139, статтею 252 КАС України, після надання представником позивача доказів їх фактичного понесення.
Керуючись статтями 139, 243-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо неналежного здійснення примусового виконання виконавчого листа №280/3060/23, виданого 21.11.2024 Запорізьким окружним адміністративним судом, у ВП №76627812.
Зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) вжити заходи необхідні для примусового виконання виконавчого листа №280/3060/23, виданого 21.11.2024 Запорізьким окружним адміністративним судом, у ВП №76627812, визначені Законом України “Про виконавче провадження», з урахуванням висновків суду.
В задоволені решти позовних вимог, - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядок та строки, передбачені ст.ст. 287, 297 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складено та підписано 02.06.2025.
Суддя А.В. Сіпака