30 травня 2025 року Справа № 280/1833/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прудивуса О.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовною заявою: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )
до: Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012, 69057, м. Запоріжжя, проспект Соборний, буд. 158-Б)
про: визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень, зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
13.03.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач із урахуванням уточнень просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 04.02.2025 № 084050019827 про відмову у призначенні пенсії;
- зобов'язати відповідача поновити позивачу виплату пенсії за віком на пільгових умовах з 27.09.2024.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що їй з 27.01.2005 була призначена пенсія за віком та видане пенсійне посвідчення серії НОМЕР_2 від 27.01.2005. Проживаючи у період з 2013 по 2017 роках на території Автономної Республіки Крим, позивач отримувала пенсію за місцем її фізичного перебування. З 2017 року позивач зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_2 , однак виплата пенсії в Автономній Республіці Крим продовжувалась до 2021 року. 27.09.2024 позивач, в порядку ст. 49 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», звернулася до відповідача із заявою про відновлення виплати пенсії у відповідному розмірі та доданими до неї документами. Однак, листом від 12.02.2025 № 0800-0206-8/13247 відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії від 04.02.2025 № 084050019827, оскільки відсутні підтверджуючі документи, стосовно того, що позивач не перебуває на обліку в органах пенсійного забезпечення Російської Федерації як одержувач пенсії.
За позицією позивача, такі дії відповідача є протиправними, оскільки останнім не надано жодного доказу на підтвердження наявності обгрунтованих підстав для відмови у такому поновленні пенсії. Відповідно до п. 14-4 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» громадяни України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримали громадянства Російської Федерації, не одержують пенсії та соціальні послуги від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації, мають право на отримання виплат з цим Законом у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 234 «Про затвердження Порядку виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя» визначено механізм виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії та соціальні послуги від пенсійного фонду Російської Федерації або інших міністерств та відомств, що здійснюють пенсійне забезпечення у Російській Федерації. Відповідно до п. 4 Порядку виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 234 «Про затвердження Порядку виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя» територіальний орган на підставі поданих документів надсилає запит щодо витребування пенсійної справи до органів Російської Федерації, зазначених у пункті 1 цього Порядку. Виплата пенсії після надходження пенсійної справи разом з документами про припинення виплати пенсії поновлюється з дати припинення виплати за місцем попереднього отримання пенсії. Отже, позивач вважає, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам обгрунтованості та вмотивованості, у зв'язку з чим підлягає скасуванню. З огляду на викладені обставини, позивач просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду від 17.03.2025 позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення її недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Позивачем було усунуто недоліки позовної заяви у встановлений строк.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 01.04.2025 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження).
11.04.2025 судом отримано відзив на позовну заяву (вх. № 17601 від 11.04.2024), в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки громадянами України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації, для поновлення виплати пенсії до наявних документів додається заява в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта. Орган, що призначає пенсію, здійснює поновлення виплати пенсії цим особам після надходження на запит пенсійної справи з документами про припинення виплати пенсії органами пенсійного забезпечення Російської Федерації. Згідно з пунктом 4.12 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1, 25.11.2005, при переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці орган, що призначає пенсію, надсилає запит про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем проживання (реєстрації, фактичного проживання) пенсіонера. З 24.02.2022 Укрпошта припинила поштове співробітництво з поштою Російської Федерації. Враховуючи вищезазначене, немає можливості направити запит про витребування пенсійної справи до органу, що призначив позивачу пенсію, за попереднім місцем проживання (реєстрації, фактичного проживання). Постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 “Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р за № 1566/11846 визначено, що особою подається заява в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації), однак жодних документів, які містять інформацію про припинення виплати пенсії або про неотримання пенсії за місцем перебування (АР Крим) заяви позивачем не було додано. З огляду на викладені вище обставини, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У зв'язку з розглядом даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши всі наявні у справі докази у їх сукупності,
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідача зареєстровано як юридичну особу - орган державної влади 27.06.2002.
Позивач з 27.01.2005 перебувала на обліку у відповідача та отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV), що підтверджується наявною у матеріалах справи копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 від 27.01.2005 (а.с.11). Проживаючи у період з 2013 по 2017 роках на території Автономної Республіки Крим, позивач отримувала пенсію за місцем її фізичного перебування. З 2017 року позивач проживала та з 2021 року була зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 (а.с.9), однак виплата пенсії в Автономній Республіці Крим продовжувалась до 2021 року.
27.09.2024 позивач звернулась до відповідача із заявою про відновлення виплати пенсії у відповідному розмірі згідно з ст. 49 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Листом відповідача від 12.02.2025 № 0800-0206-8/13247 позивачу було надіслано рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії № 084050019827 від 04.02.2025, в якому відповідач зазначив, що за результатами розгляду наданих матеріалів для призначення пенсії встановлено, що заявниця відповідно до заяви від 27.09.2024 отримувала пенсію в Автономній Республіці Крим по 2021 рік. Жодних документів, які містять інформацію про припинення виплати пенсії або про неотримання пенсії за місцем перебування (Автономна Республіка Крим), до заяви не додано (а.с.20).
Крім того, в рішенні № 084050019827 від 04.02.2025 про відмову у призначенні пенсії відповідач посилається на п. 1.5 розділу 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, відповідно до якого, розгляд заяв, поданих громадянами України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації, здійснюються з урахуванням Порядку виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 234, згідно з яким виплата пенсії після надходження пенсійної справи разом з документами про припинення виплати пенсії поновлюється з дати припинення виплати за місцем попереднього отримання пенсії. Інші нормативно-правові документи, які регулюють порядок виплат пенсій громадянам, які отримували пенсію в Автономній Республіці Крим після 20.02.2014 - відсутні. Враховуючи вищевикладене, відповідачем прийнято рішення відмовити позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за відсутності підтверджуючих документів, що особа не перебуває на обліку в органах пенсійного забезпечення Російської Федерації як одержувач пенсії (а.с.20).
Оцінюючи правомірність рішення відповідача щодо відмови позивачу у призначенні пенсії, суд виходить із такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції Україні органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, особливості призначення, перерахунку і виплати пенсій унормовані Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV.
Згідно зі ст. 1 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Ст. 5 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Також слід зазначити, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 02.04.2024 у справі № 520/7071/21, яка за предметом свого правового регулювання є аналогічною даному публічно-правовому спору, виснував про те, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі ст. 51 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Також Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначив, що рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009 п. 2 ч. 1 ст. 49, друге речення ст. 51 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Крім того, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначив, що згідно із приписами ст. 44 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Ч. 5 ст. 45 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду України та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Також Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 02.04.2024 у справі № 520/7071/21 зазначив про те, що Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"» затверджено «Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"» № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За змістом п. 1.5 Порядку № 22-1 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розгляд заяв, передбачених пунктом 1.1 цього розділу, поданих громадянами України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації, здійснюється з урахуванням Порядку виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 234.
Згідно з п. 2.8 Порядку № 22-1 при поновленні виплати пенсії та переведенні з одного виду пенсії на інший до наявних документів особа може додати: документи про страховий стаж за період роботи до 01 січня 2004 року, який не врахований у пенсійній справі, у тому числі після призначення пенсії. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, відділ персоніфікованого обліку подає довідку із бази даних реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 1 до Положення, а у разі необхідності за формою згідно з додатком 3 до Положення; довідку про заробітну плату відповідно до абз. 2,3 пп. 3 п. 2.1 цього розділу; документи про обставини, що впливають на розмір пенсії (наприклад, зміна кількості членів сім'ї, які перебували на утриманні пенсіонера чи померлого годувальника, виникнення (втрата) права на надбавку на непрацездатних членів сім'ї і надбавку на догляд за ними, визнання заявника одиноким і таким, що потребує сторонньої допомоги, визнання заявника інвалідом або учасником війни тощо).
Відповідно до п. 4.1 Порядку № 22-1 заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
За змістом п. 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування; проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного стажу роботи. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії; з'ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи, на створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.
П. 4.3 Порядку № 22-1 встановлює, що рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Так, судом встановлено, що позивач з 27.01.2005 перебувала на обліку у відповідача та отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 від 27.01.2005 (а.с.11). 27.09.2024 позивач звернулась до відповідача із заявою про відновлення виплати пенсії у відповідному розмірі, в порядку ст. 49 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV. Листом від 12.02.2025 № 0800-0206-8/13247 позивачу було надіслано рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії № 084050019827 від 04.02.2025, в якому відповідач зазначив, що за результатами розгляду наданих матеріалів для призначення пенсії встановлено, що заявниця відповідно до заяви від 27.09.2024 отримувала пенсію в Автономній Республіці Крим по 2021 рік. Жодних документів, які містять інформацію про припинення виплати пенсії або про неотримання пенсії за місцем перебування (Автономна Республіка Крим) до заяви не додано (а.с.20).
У контексті оцінки спірних правовідносин суд виходить із того, що за ч. 3 ст. 44 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV органи пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Хоча й витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу, однак перекладання обов'язку доказування, а саме надання відомостей, на позивача є неприйнятним. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених ним відомостей не може слугувати підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Отже, тягар доказування, в даному випадку, не може бути перекладаний на особу, яка звернулась за призначенням пенсії або відновленням її виплати.
З огляду на викладені обставини, відповідач, повинен був поновити виплату позивачу пенсії за віком на пільгових умовах з 27.09.2024, однак протиправно відмовив у цьому шляхом прийняття оскаржуваного рішення.
Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправним рішення відповідача щодо відмови позивачу у призначенні пенсії, на переконання суду, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Оцінюючи наявність правових підстав для зобов'язання відповідача поновити позивачу виплату пенсії за віком на пільгових умовах з 27.09.2024, суд виходить із такого.
У досліджуваному аспекті суд виходить із того, що заява позивача про відновлення пенсії та додані до неї документи не були перевірені пенсійним органом за процедурою, визначеною Порядком № 22-1, у зв'язку з чим, суд не може перебирати на себе вирішення питань, які входять до дискреції суб'єктів владних повноважень та досліджувати відповідні документи, надавати їм оцінку, а також встановлювати на їх основі наявність чи відсутність у позивача права на поновлення виплати/призначення знов спірної пенсії. Відповідний підхід узгоджений з правовою позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеній у зазначеній вище Постанові.
Таким чином, у задоволені позовних вимог про зобов'язання відповідача поновити позивачу виплату пенсії за віком на пільгових умовах з 27.09.2024, на переконання суду, слід відмовити.
Проте, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду.
Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, суд на підставі ч. 2 ст. 9 КАС України вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та, відповідно, зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про поновлення виплати раніше призначеної позивачу пенсії з урахуванням висновків суду, викладених в даному рішенні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивачем, на переконання суду, обґрунтовано протиправність рішення відповідача від 04.02.2025 № 084050019827 про відмову позивачу у призначенні пенсії.
Крім того, суд на підставі ч. 2 ст. 9 КАС України дійшов висновку щодо наявності підстав для зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про поновлення виплати раніше призначеної позивачу пенсії з урахуванням висновків суду, викладених в даному рішенні.
У свою чергу, суд вважає, що відповідач не надав суду докази на спростування обставин, якими позивач обґрунтував свої позовні вимоги.
Таким чином, адміністративний позов, на переконання суду, слід задовольнити частково, а саме у зазначеній вище частині.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Квитанцією від 01.03.2025 № 232784 (а.с.7) підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 1211,20 грн. Отже, відповідна сума підлягає присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 6, 8 - 10, 14, 90, 139, 143, 241 - 246, 250 КАС України, суд
Задовольнити частково адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012, 69005, м. Запоріжжя, проспект Соборний, буд. 158-Б) про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень, зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 04.02.2025 № 084050019827 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву про поновлення виплати раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії з урахуванням висновків суду, викладених в даному рішенні.
У решті позовних вимог відмовити.
Судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) присудити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012, 69005, м. Запоріжжя, проспект Соборний, буд. 158-Б).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення виготовлено в повному обсязі та підписано 30 травня 2025 року.
Суддя О.В. Прудивус