про відмову у відкритті провадження у справі
02 червня 2025 року м. Житомир справа № 240/14294/25
категорія 105000000
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Панкеєва В.А., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Хорошівського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправною бездіяльності та скасування постанови,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 , із позовом до Хорошівського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Хорошівського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Центрально-Західного МРУ Міністерства юстиції (м.Київ), що полягала у ненаданні ОСОБА_1 , як боржнику, копій постанов про відкриття виконавчих проваджень №6654161 та №71344957 та зобов'язати відповідача надати йому та його роботодавцю копії постанов про відкриття виконавчих проваджень №6654161 та №71344957;
- скасувати як протиправні: постанову про накладення штрафу від 23.04.2025 у виконавчому провадженні №6654161; постанову про обмеження мого права керування транспортними засобами від 18.04.2025 у виконавчому провадженні №6654161; постанову про внесення відомостей до Єдиного реєстру боржників від 18.04.2025 у виконавчому провадженні №6654161;
- визнати протиправними дії Хорошівського ВДВС щодо утримання з заробітної плати коштів у виконавчому провадженні №71344957 без урахування пріоритетності аліментного зобов'язання, а також із перевищенням максимально допустимого розміру утримань, встановленого законом та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок утриманих коштів із заробітної плати за виконавчим провадженням №71344957 з урахуванням: пріоритетності аліментного зобов'язання у межах виконавчого провадження №6654161; встановленого законом граничного розміру утримань у розмірі не більше 50%; направити надлишково утримані кошти на погашення заборгованості по аліментах у виконавчому провадженні №6654161.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Перевіривши матеріали позовної заяви, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.
Юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає та встановлює Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи (пункти 1, 2 частини першої статті 4 КАС України).
Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ згідно положень статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
У пункті 7 частини першої статті 4 КАС України визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Суд також вважає за необхідне врахувати, що в силу приписів статті 447 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
В свою чергу, особливості провадження у справах з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначено статтею 287 КАС України, частиною першою якої передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Зі змісту позовної заяви слідує, що позивач у даному позові оскаржує дії державного виконавця щодо ненадання копій постанов про відкриття виконавчих проваджень №6654161 та №71344957 та щодо прийняття оскаржуваних постанов, вчинених та прийнятих у межах виконавчих проваджень №6654161 та №71344957, у зв'язку із наявною заборгованістю у боржника.
Тобто, предметом даного спору є дії державного виконавця щодо винесення постанов та безпосередньо самі постанови державного виконавця про накладення штрафу від 23.04.2025, про обмеження права керування транспортними засобами від 18.04.2025 та про внесення відомостей до Єдиного реєстру боржників від 18.04.2025 винесених у межах виконавчого провадження №6654161 у зв'язку з наявною заборгованістю зі сплати аліментів відповідно до судового наказу №279/2806/21, виданого 20.07.2021 Коростенським міськрайонним судом Житомирської області.
Також, як свідчать матеріали справи, позивач у позові крім іншого просив здійснити перерахунок утриманих коштів із заробітної плати за виконавчим провадженням №71344957 з урахуванням: пріоритетності аліментного зобов'язання у межах виконавчого провадження №6654161; встановленого законом граничного розміру утримань у розмірі не більше 50%; направити надлишково утримані кошти на погашення заборгованості по аліментах у виконавчому провадженні №6654161.
Як визначено частинами восьмою, дев'ятою, чотирнадцятою статті 71 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон України №1404-VIII), спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови:
1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;
2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі, тощо.
За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.
Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу.
У даному випадку, оскаржувані постанови державним виконавцем були прийняті відповідно до приписів статті 71 Закону України №1404-VIII, сума штрафу вирахувана виходячи з 50% від суми заборгованості зі сплати аліментів, які не сплачуються боржником понад три роки.
В свою чергу, приписами ч.2 ст.63 Закону України №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно з ч.2 ст.74 Закону України №1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Поняття штрафу, вжите у частині другій статті 74 Закону № 1404-VIII, стосується випадків покладення відповідальності на боржника за невиконання рішення, та його стягнення проводиться на користь держави.
У той час як суми штрафів за невиконання судових рішень про стягнення аліментів, передбачені частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України №1404-VIII, перераховуються на користь стягувача аліментів.
Указане свідчить про те, що правова природа, характер, цільове призначення та стягнення штрафу, визначеного в частині другій статті 63 Закону України №1404-VIII, частині другій статті 74 Закону України №1404-VIII, та штрафу, передбаченого частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України №1404-VIII, - відмінні, оскільки постанова виконавця про накладення штрафу у зв'язку з наявністю заборгованості зі сплати аліментів є рішенням виконавця щодо виконання судового рішення про стягнення аліментів, як це передбачено частиною першою статті 74 Закону України №1404-VIII. Це дає можливість тлумачити частину другу статті 74 Закону України №1404-VIII таким чином, що оскарження постанов виконавців про накладення штрафу у зв'язку з наявністю заборгованості зі сплати аліментів має відмінний порядок від оскарження постанов виконавців про накладення інших штрафів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства.
Те ж саме, на переконання суду стосується й постанов про встановлення тимчасових обмежень боржника, прийнятих відповідно до ст.71 Закону України №1404-VIII.
З огляду на викладене, оскільки предметом регулювання за указаними нормами є як визначення розміру заборгованості за аліментами, так і накладення штрафу за наявності заборгованості, порядок вирішення спору як щодо розміру заборгованості, так і про накладення штрафу з огляду на наявність заборгованості має відбуватися у межах однієї юрисдикції - у порядку цивільного судочинства, що буде відповідати принципам верховенства права та ефективності провадження як механізму судового захисту.
У постанові від 14.12.2021 справі № 2610/27695/2012 (провадження № 14-37цс21) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що скарга на постанову державного виконавця про накладення штрафу у зв'язку з наявною заборгованістю зі сплати аліментів підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки така постанова не є постановою про накладення штрафу в розумінні частини другої статті 63 Закону № 1404-VIII, яка підлягає оскарженню до суду в порядку, визначеному частиною другою статті 74 цього Закону, тобто в порядку адміністративного судочинства.
Заявник по суті звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця щодо накладення на нього штрафу та встановлення заборон в порядку контролю за виконанням судового рішення у цивільній справі щодо стягнення аліментів на утримання дитини, тому така скарга має розглядатися за правилами цивільного судочинства.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.03.2020 у справі № 682/3112/18, в якій, зокрема, оскаржувалася постанова державного виконавця про накладення штрафу у зв'язку з наявною заборгованістю зі сплати аліментів, про те, що відповідно до частини другої статті 74 Закону № 1404-VIII скарга на постанову державного виконавця про накладення штрафу підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що спірні правовідносини підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.
Аналогічна правова позиція зазначена Верховним Судом в постановах від 12.01.2022 по справі № 438/257/13.
Таким чином, враховуючи суть спірних правовідносин і їх суб'єктний склад, суд приходить до висновку про непоширення на цей спір предметної юрисдикції адміністративних судів і необхідність його вирішення в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо: позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
У разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи (частина шоста статті 170 КАС України).
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що даний спір має вирішуватися місцевим загальним судом за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Таким чином, із врахуванням вищенаведеного у відкритті провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтями 170, 171, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі за його позовом до Хорошівського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправною бездіяльності та скасування постанови.
Роз'яснити позивачу, що розгляд такого спору віднесено до юрисдикції відповідного місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя В.А. Панкеєва