02 червня 2025 року м. Житомир справа № 240/5465/25
категорія 106020000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Попової О. Г., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України Житомирського апеляційного суду про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Державної судової адміністрації України, Житомирського апеляційного суду, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Житомирського апеляційного суду в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди за період з 01 листопада по 31 грудня 2024 року та з 01 січня по 31 січня 2025 року виходячи із встановленого на 01 січня 2024 та 01 січня 2025 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн.;
- зобов'язати Державну судову адміністрацію України забезпечити Житомирський апеляційний суд бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди за період з 01 листопада по 31 грудня 2024 року та з 01 січня по 31 січня 2025 нарахованої виходячи із встановленого на 01 січня 2024 та 01 січня 2025 р.р. прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн.;
- визнати протиправними дії Житомирського апеляційного суду щодо нарахування та виплати суддівської винагороди за період з 01 листопада по 31 грудня 2024 року та з 01 січня по 31 січня 2025 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 3028 грн.;
- зобов'язати Житомирський апеляційній суд нарахувати суддівську винагороду за період з 01 листопада по 31 грудня 2024 року та з 01 січня по 31 січня 2025 року, обчисливши її розмір виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що за час перебування на посаді судді Житомирському апеляційному суді за період з 01 листопада по 31 грудня 2024 року та з 01 січня по 31 січня 2025 року нарахування та виплата позивачу суддівської винагороди здійснювалася не в повному обсязі, оскільки при нарахуванні суддівської винагороди застосовано базовий розмір посадового окладу судді із врахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в сумі 2102,00 грн, встановленого статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України" за 2024-2025 роки. Вважаючи таку бездіяльність відповідачів протиправною та такою, що порушує її право на отримання належного матеріального забезпечення судді, позивач звернувся до суду.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження в порядку статей 258-263 КАС України.
Житомирським апеляційним судом у встановлені строки відзив на адміністративний позов не подано.
27.03.2025 через систему "Електронний суд" представником Державної судової адміністрації України подано заяву, в якій просить відмовити в задоволенні позовних вимог та зазначив, що оклад судді складається з розрахункової величини "прожиткового мінімуму для працездатних осіб", розмір якого встановлюється на 1 січня календарного року та відповідного коефіцієнту (множника), який залежить від інстанції. При цьому Закон №1402-VIII не дає визначення "прожиткового мінімуму для працездатних осіб" та не вказує нормативно-правового акту, яким необхідно керуватись для визначення розміру такої розрахункової величини. Відтак, Законом України "Про Державний бюджет України» на відповідний рік установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб у розмірах: в 2024-2025 роках - 3028, 00 грн та окремо прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що в період з 01 листопада по 31 грудня 2024 року та з 01 січня по 31 січня 2025 року розмір суддівської винагороди, який виплачувався позивачу, був розрахований, виходячи з посадового окладу, визначеного відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України" за 2024-2025 роки, тобто із застосуванням при його розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102,00 гривень.
Вважаючи, що при нарахуванні йому суддівської винагороди в спірний період розмір його посадового окладу мав визначатися із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який встановлений на 01 січня 2024 року та на 01 січня 2025 року, тобто в розмірі 3 028,00 гривень, а не в розмірі 2102,00 гривень, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.
Згідно статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
У преамбулі Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 02.06.2016 року (далі Закон №1402-VIII) зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Положеннями частини 1 статті 135 Закону №1402-VIII передбачено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною 2 статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Відповідно до частини 3 статті 135 Закону №1402-VIII (що за рішенням Конституційного Суду від 11.03.2020 року у справі №4-р/2020 діє в редакції Закону України від 06.12.2016 року №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України") базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Положеннями частини 4 статті 135 Закону №1402-VIII визначено, що до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п'ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.
Відповідно до частини 5 статті 135 Закону №1402-VIII суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Частиною 9 статті 135 Закону №1402-VIII передбачено, що обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.
Приписами статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб - 3028 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.
Аналогічно статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2025 року встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб - 3028 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.
Отже, окремими приписами законів України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2024 року та з 1 січня 2025 року, відповідно, встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні саме для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді.
У цьому аспекті суд зауважує, що наведені приписи абзацу п'ятого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та абзацу п'ятого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому, застосовуючи їх для визначення посадового окладу позивача, відповідач діяв на законних підставах.
Судом враховано, що з метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.04.2025 року по справі №240/9028/24 відступила від висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі №280/1233/22 та 21 березня 2024 року у справі №620/4971/23, і зазначила про те, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
За таких обставин, враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 24.04.2025 у справі №240/9028/24, з 01.01.2024 та з 01.01.2025 для визначення базового розміру посадового окладу судді повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб відповідно до абзацу п'ятого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» і абзацу п'ятого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», а саме: 2102,00 гривні.
Відтак у спірних правовідносинах відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані відповідачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
За відсутності документально підтверджених судових витрат, питання про їх розподіл суд не вирішує.
Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 205, 242-246, 250, 251, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Державної судової адміністрації України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01021. РНОКПП/ЄДРПОУ: 26255795), Житомирського апеляційного суду (вул. Святослава Ріхтера, 24, м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н, 10008. РНОКПП/ЄДРПОУ: 42261525), про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.Г. Попова
02 червня 2025 р.
02.06.25