Україна
Донецький окружний адміністративний суд
30 травня 2025 року Справа№640/20375/22
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Шинкарьова І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі позивач) з позовом до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України, Генерального штабу Збройних Сил України, в якому просить суд:
- визнати дії Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо встановлення, обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 01 березня по 31 грудня 2018 року, виходячи з розміру надбавки за особливості проходження служби у розмірі 10% посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, протиправними;
- зобов'язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України розрахувати та виплатити (з урахуванням раніше виплачених сум) позивачу грошове забезпечення за період з 01 березня по 31 грудня 2018 року, виходячи з розміру надбавки за особливості проходження служби у розмірі 65% від посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років;
- зобов'язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України виготовити та направити оновлену довідку про розміри додаткових видів забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії до ІНФОРМАЦІЯ_1 для перерахунку розмірі пенсії ОСОБА_1 .
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.11.2022 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
05.12.2022 та 06.12.2022 на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва від позивача надійшла уточнена позовна заява.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.12.2022 прийнято позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами; встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.
На виконання вимог Закону № 3863-ІХ наказом ДСА України від 16.09.2024 №399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі - Порядок № 399).
Пунктом 22 Порядку № 399 встановлено, що на підставі отриманих примірників протоколу та переліку судових справ відповідальною особою протягом семи робочих днів після завершення автоматизованого розподілу судових справ передаються судові справи до судів, визначених за результатами автоматизованого розподілу.
24.03.2025 адміністративна справа №640/20375/22 надійшла до Донецького окружного адміністративного суду.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27.03.2025 прийнято адміністративну справу до провадження. Вирішено розгляд справи проводити спочатку в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час проходження військової служби за період з 01.03.2018 і до 31.12.2018 йому не доплачувалася частина надбавки за особливості проходження служби (абз. 4 пп. 1 п. 5 Постанови КМУ №704). Позивач посилається на наказ Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, яким затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, та зазначає, що відповідно Розділу VI цього наказу мінімальний розмір щомісячної надбавки за особливості проходження служби не може перевищувати 65 відсотків.
На переконання позивача, у відповідності до норм вказаного порядку розмір надбавки може бути в межах від 65% до 100%. В той же час за період з 01 березня по 31 грудня 2018 року позивачу нараховувалося та виплачувалося грошове забезпечення виходячи з розміру надбавки 10% даної надбавки
Не погоджуючись із розміром нарахованого та виплаченого грошового забезпечення з 01 березня по 31 грудня 2018 року включно, позивач звернувся до суду.
До суду надійшов відзив на адміністративний позов, відповідно до якого відповідач вважає аргументи зазначені у позові безпідставними, а позов таким, що не підлягає задоволенню.
Відповідач зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 (в редакції від 24.02.2018) та Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженого наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 №260 (в редакції від 07.06.2018) визначено граничний розмір надбавки за особливості проходження служби (до 100 відсотків), мінімальний розмір надбавки (не може перевищувати 65 відсотків) та коефіцієнт збільшення надбавки за особливості проходження служби від 1 до 1,55 (у відповідності до додатку). Тому, на переконання відповідача, твердження позивача, щодо нарахування вказаної надбавки в межах з 65% до 100% є помилковими.
У відповідності до п.7 рішення Міністерства оборони України від 26.03.2018 №248/1479 встановлено базовий (мінімальний) розмір надбавки за особливості проходження служби в розмірі 10 відсотків.
Таким чином у відзиві підсумовано, що з урахуванням рішення Міністерства оборони України від 26.03.2018 №248/1479 відповідач правомірно та правильно встановлено надбавку позивачу за особливості проходження військової служби в розмірі 10 відсотків. Будь-яких інших наказів, які регламентують виплату вказаної надбавки в іншому розмірі не існує.
Крім того, відповідач в окремій заяві звертає увагу на пропуск строку звернення до суду, зазначаючи, що отримуючи під час проходження військової служби грошове забезпечення, позивач повинен був знати, що в періоді з 01.03.2018 по 31.12.2018 отримував надбавку за особливості проходження служби у розмірі 10%.
На підставі зазначеного відповідач доходить висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду.
Інших заяв по суті станом на час розгляду справи до суду не надходило.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Відповідно матеріалів справи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) проходив військову службу у Збройних Силах України.
Наказом начальника генерального штабу - головнокомандувача ЗСУ (по стройовій частині) від 25.04.2019 №80 позивача, начальника відділу ведення штатів Повітряних Сил, Військово-Морських Сил організаційно-штатного управління Головного управління оборонного планування, (47 тарифний розряд, посадовий оклад 8 320 гривень), звільненого наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 12.04.2019 № 164 у запас за п.п.“б» (за станом здоров'я), відповідно до п.2 ч.5 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» з правом носіння військової форми одягу, вважається таким, що справи та посаду здав. Припинити доступ до секретної інформації.
Відповідно до довідки відповідача від 06.05.2019 №305/247, під час проходження військової служби за період з 01.03.2018 і до 31.12.2018 позивачу виплачувалась надбавка за особливості проходження служби у розмірі 10 % посадового окладу, окладу за військовим званням і надбавки за вислугу років.
Вказує, що дані обставини суттєво знизили розмір його перерахованої пенсії, на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зазначена обставина визнається відповідачем, а тому відповідно ст.78 КАС України, не підлягає доказуванню.
Не погоджуючись із встановленим розміром надбавки за особливості проходження служби за період з 01.03.2018 по 31.12.2018, вважаючи, що позивачу за вказаний період повинно було бути виплачено грошове забезпечення, виходячи з розміру надбавки за особливості проходження служби у розмірі 65% від посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні обставини та приписи законодавства.
Статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон №2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з ч.2 ст.9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч.3 ст.9 Закону №2011-ХІІ).
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, визнані протиправними та нечинними п.п.1, 2 Постанови №103 та зміни до п.5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою КМУ від 13.02.2008 №45 (далі Порядок №45).
Таким чином, з 05.03.2019 (дата набрання законної сили рішенням у справі №826/3858/18) діє редакція додатку 2 до Порядку №45, яка діяла до зазначених змін.
01.03.2018 набула чинності Постанова №704, якою було затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1 та схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до п.5 Постанови №704 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання:
1) установлювати: посадові оклади військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, посади яких не передбачені цією постановою, у розмірах, визначених затвердженими цією постановою схемами, згідно з додатками 1 - 11 за аналогічними посадами; посадові оклади заступникам керівників структурних підрозділів, посади яких не передбачені цією постановою, на 1 - 5 відсотків нижче від посадового окладу відповідного керівника; надбавку за особливості проходження служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) та особам рядового і начальницького складу в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років. Порядок та умови виплати такої надбавки визначати керівникам державних органів залежно від якості, складності, обсягу та важливості виконуваних обов'язків за посадою;
2) здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення;
3) надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260). Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Цей Порядок визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.
Відповідно до п.2 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
Виплата надбавки за особливості проходження служби регулюється розділом VI Порядку №260.
Відповідно п.1-2 розділу VI Порядку №260 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) щомісячно виплачується надбавка за особливості проходження служби в розмірах до 100 відсотків посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років залежно від складності та важливості виконуваних обов'язків. Виходячи з наявного фонду грошового забезпечення на відповідний рік надбавка за особливості проходження служби окремим категоріям військовослужбовців збільшується на відповідний коефіцієнт згідно з Переліком окремих категорій військовослужбовців, яким збільшується розмір щомісячної надбавки за особливості проходження служби відповідно до мінімального розміру залежно від складності та важливості виконуваних обов'язків (додаток), або може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України у фіксованому розмірі до 100 відсотків посадового окладу, окладу за військовим званням і надбавки за вислугу років.
Розмір щомісячної надбавки за особливості проходження служби розраховується від мінімального розміру цієї надбавки, який встановлюється Міністром оборони України, у відсотках для осіб офіцерського складу та окремо для осіб рядового, сержантського та старшинського складу виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України. Мінімальний розмір щомісячної надбавки за особливості проходження служби не може перевищувати 65 відсотків. Залежно від складності та важливості виконуваних обов'язків розмір щомісячної надбавки за особливості проходження служби збільшується на відповідний коефіцієнт від 1 до 1,55. Розрахунковий розмір надбавки за особливості проходження служби, отриманий шляхом множення мінімального розміру щомісячної надбавки на відповідний коефіцієнт, округлюється в бік збільшення до одного знака після коми.
З аналізу зазначених норм вбачається, що мінімальний розмір надбавки за особливості проходження служби не може перевищувати 65% та такий розмір встановлюється Міністром оборони України, у відсотках для осіб офіцерського складу та окремо для осіб рядового, сержантського та старшинського складу виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
Тобто, вказівка, що мінімальний розмір надбавки за особливості проходження служби не може перевищувати 65% не означає, що мінімальний розмір надбавки за особливості проходження служби дорівнює 65%.
Водночас, п.1-2 розділу VI Порядку №260 не встановлено нижче якого відсотку не може виплачуватися щомісячна надбавка за особливості проходження служби. Таким чином, неможливо стверджувати те, що відповідачем порушено норми законодавства прямої дії Порядку №260 за змістом якого позивач має право на нарахування надбавки за особливості проходження служби у розмірі 65%, оскільки, як вже встановлено судом, Порядком №260 не встановлено нижче якого відсотку не може бути виплачуватися щомісячна надбавка за особливості проходження служби.
Відповідач на підтвердження правомірності дій посилається на рішення Міністра оборони України №248/1479, яким встановлено мінімальний розмір надбавки за особливості проходження служби 10%.
Так, відповідно п. 7 цього рішення №248/1479 установлено військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) щомісячно виплачувати надбавку за особливості проходження служби у відсотках до посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років у залежності від складності та важливості виконуваних обов'язків. Установлено базовий (мінімальний) розмір цієї надбавки для осіб офіцерського складу та осіб рядового, сержантського та старшинського складу 10%. Окремим категоріям військовослужбовців базовий розмір цієї надбавки збільшується на відповідний коефіцієнт (згідно з Додатком 2 до телеграми).
Разом з цим, як зазначив представника відповідача, посада позивача не передбачена додатком 2 до зазначеного рішення Міністра оборони України від 26.03.2018 № 248/1479.
Отже, позивач помилково трактує абзац 3 п.2 розділу VI Порядку №260, що саме 65% є мінімальним розміром надбавки за особливості проходження служби, а тому доводи позивача у додаткових поясненнях щодо того, що рішення (телеграма) Міністра оборони України є актом нижчої юридичної сили ніж Порядок №260 не свідчить про наявність у позивача права у період з 01.03.2018 по 01.12.2018 на щомісячну надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% грошового забезпечення.
Таким чином, суд доходить висновку, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Інші вимоги не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від основної вимоги зобов'язання розрахувати та виплатити грошове забезпечення за період з 01 березня по 31 грудня 2018 року, виходячи з розміру надбавки за особливості проходження служби у розмірі 65% від посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.
Щодо тверджень відповідача стосовно пропуску строку звернення до суду та необхідності залишення позовної заяви без розгляду суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України (у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Згідно з чч. 1 - 2 ст. 233 КЗпП України (у редакції, чинній з 19.07.2022) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (ст.116).
Водночас, згідно з п.1 Глави XIX «Прикінцеві положення» під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Враховуючи те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19.12.2020 до 30.06.2023 на території України карантин, відтак суддя доходить висновку, що позивачем строк звернення до суду з даним позовом не порушено, а відтак суд відхиляє доводи відповідача щодо пропуску строку звернення до суду.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
У ч.1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
У ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 77, 139, 241-246, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 6, код ЄДРПОУ 22990368) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, - відмовити.
Судове рішення складено та підписано 30.05.2025.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя І.В. Шинкарьова