Україна
Донецький окружний адміністративний суд
02 червня 2025 року Справа№200/3266/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Луганського апеляційного суду
третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області
про визнання протиправними рішень, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Луганського апеляційного суду, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про:
- визнання протиправними дій, які полягають у ненаданні довідки про суддівську винагороду для подальшого проведення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01 січня 2025 року, застосувавши у розрахунок посадового окладу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2025 року - 3028,00 гривень;
- зобов'язання видати довідку про суддівську винагороду для подальшого проведення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01 січня 2025 року, виходячи з розміру суддівської винагороди судді апеляційного суду з відповідними коефіцієнтами та доплатами, визначеними в статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIIІ, застосувавши у розрахунках посадового окладу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2025 року - 3028,00 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Донецькій області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у відсотковому розмірі суддівської винагороди судді, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2102 грн., встановленого на 01.01.2020 абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про державний бюджет на 2020 рік».
Зазначає, що абз.4 статті 7 Закону України «Про державний бюджет на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено в розмірі 3028 грн.
Позивач звернувся до відповідача заявою про надання довідки для здійснення пенсійним органом подальшого перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у відсотковому розмірі суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028 грн., встановленого абзацом 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік».
Проте, листом від 14.04.2025 року відповідач відмовив у наданні такої довідки.
Вважає відмову Луганського апеляційного суду протиправною, тому позивач звернувся до суду за захистом своїх конституційних прав та просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09 травня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідачем надано письмовий відзив від 12.05.2025 року. В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що відповідно до ст. 135 ч. 2, 3 п. 1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Отже, Закон України "Про судоустрій і статус суддів" не передбачає визначення розміру суддівської винагороди у конкретно вираженому обчисленні, а лише встановлює алгоритм її розрахунку.
Так, суддівська винагорода складається з 2 елементів - посадового окладу і 4 видів доплат. В свою чергу, посадовий оклад розраховується в кількості прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2021 рік», “Про Державний бюджет України на 2022 рік», “Про Державний бюджет України на 2023 рік», “Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено у 2021, у 2022, у 2023, у 2024 прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення розміру посадового окладу судді з 1 січня - 2102,00 грн.
Отже, базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду з 01.01.2022 року, з 01.01.2023 року, з 01.01.2024 року не змінювався і становить: 105100 грн.
З зазначених причин відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Третьою особою надано письмові пояснення від 22.05.2025 року. зазначає, що відповідно до частини 4 статті 142 Закону № 1402 перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання здійснюється у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок (пункт 4 розділу II Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1.
Відповідно до пункту 6 розділу IV вищезазначеного Порядку перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться, органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, на підставі довідки про суддівську винагороду/довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, надісланої відповідним органом (без звернення судді у відставці, судді Конституційного Суду України), або за зверненням судді у відставці, судді Конституційного Суду України.
Вищеозначеним порядком чітко прописаний алгоритм дій кожного з державних органів у разі виникнення права на перерахунок пенсії для певної категорії осіб, є обов'язковим для виконання та не має виключень.
Звертає увагу, що статтею 7 Закону України від 15.12.2020 № 1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Закону України від 02.12.2021 № 1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Закону України від 03.11.2022 № 2710-IX «Про державний бюджет України на 2023 рік», Закону України від 09.11.2023 № 3460-IX «Про державний бюджет України на 2024 рік», Закону України від 19.11.2024 № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» передбачено, що у 2021-2025 роках прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді становить 2102 грн., тобто на рівні 2020 року.
Отже, зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді не відбулося.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ОСОБА_1 є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 .
Позивач перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Донецькій області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у відсотковому розмірі суддівської винагороди судді, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2102 грн., встановленого на 01.01.2020 абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про державний бюджет на 2020 рік», що не спростовується відповідачем та третьою особою.
Позивач звернувся до відповідача заявою про надання довідки для здійснення пенсійним органом подальшого перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у відсотковому розмірі суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028 грн., встановленого абзацом 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік».
Однак, листом від 14.04.2025 року відповідач відмовив у наданні такої довідки.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Статті 43 Конституції України, серед іншого, визначено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Згідно з пунктом 14 частини 2 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються: судоустрій, судочинство, статус суддів.
У преамбулі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Частиною першою статті 4 Закону №1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (частина друга статті 4).
За приписами частини першої статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини третьої статті 133 Закону № 2453-VI з урахуванням Рішення Конституційного Суду від 4 грудня 2018 року № 11-р/2018 посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом.
Частиною четвертою статті 133 Закону № 2453-VI визначено, що посадові оклади інших суддів встановлюються пропорційно до посадового окладу судді місцевого суду з коефіцієнтом, зокрема, судді вищого спеціалізованого суду - 1,2 (пункт 2).
Водночас, пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 1 січня 2017 року, встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, крім розрахунку щорічного обсягу фінансування статутної діяльності політичних партій.
До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
Закон № 966-XIV дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень.
Згідно зі статтею 1 цього Закону прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
Частиною третьою статті 4 Закону № 966-XIV визначено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Так, за змістом абзацу четвертого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб було встановлено у розмірі 2684 гривні.
Водночас, згідно з абзацом п'ятим цієї статті прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, було встановлено у розмірі 2102 гривні.
Аналогічно абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб було встановлено у розмірі 3028 гривень, а згідно з абзацом п'ятим цієї статті прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - у розмірі 2102 гривні.
Отже, окремими приписами законів України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2023 року та з 1 січня 2024 року відповідно встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні саме для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді.
Наведені приписи абзацу п'ятого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» та абзацу п'ятого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому, застосовуючи їх для визначення посадового окладу позивача, відповідач діяв на законних підставах.
Разом з тим, викладений у цій справі висновок Великої Палати Верховного Суду відрізняється від висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених у постановах від 13 липня 2023 року у справі №280/1233/22, від 21 березня 2024 року у справі № 620/4971/23 та ін. Спори у цих справах стосувалися застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року.
У наведених справах Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виходив з того, що розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі № 966-XIV, і в цьому ж Законі закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, відносно яких визначається прожитковий мінімум. Ураховуючи те, що Законом № 966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді» і за приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про відсутність законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди.
За позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в цій категорії спорів закон про Державний бюджет України на відповідний рік не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Проте, Велика Палата Верховного Суду вирішила колізію між Законом України «Про судоустрій і статус суддів» та законами про Державний бюджет України на відповідний рік щодо визначення розміру посадового окладу судді у постанові від 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24.
Зокрема, Велика Палата Верховного Суду зазначила таке.
«Розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі № 966-XIV. Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Водночас законодавець починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні.
Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) про якість судових рішень вказала, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні (пункт 49).
Згідно з пунктом 4 частини четвертої статті 17 Закону № 1402-VIII єдність системи судоустрою забезпечується єдністю судової практики.
У пункті 70 рішення від 18 січня 2001 року у справі «Чепмен проти Сполученого Королівства» (Chapman v. the United Kingdom, заява № 27238/95) Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.
Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість), зміни суспільного контексту.
Отже, Велика Палата Верховного Суду має відступати від попередніх висновків Верховного Суду чи конкретизувати їх за наявності для цього належної підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин у певній сфері або їх правового регулювання.
З огляду на викладене та з метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року Велика Палата Верховного Суду відступає від висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі № 280/1233/22 та 21 березня 2024 року у справі № 620/4971/23, і зазначає про те, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Велика Палата Верховного Суду нагадує, що незалежно від того, чи перераховані всі судові рішення, в яких викладений правовий висновок, від якого вона відступила, суди під час вирішення спорів у подібних правовідносинах мають враховувати саме останній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду.
Таким чином, Велика Палата Верховного Суду, відступаючи від правової позиції, викладеної в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду, може не вказувати всі такі рішення, оскільки суд відступає від правової позиції, а не від судових рішень».
З огляду на викладені вище у цьому рішенні мотиви, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Питання розподілу судових витрат не вирішується у зв'язку з відмовою у позові.
З огляду на викладене, на підставі положень Конституції України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У позовних вимогах ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Луганського апеляційного суду (93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, бульвар Дружби Народів, буд. 16, код ЄДРПОУ 42263208), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 02 червня 2025 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Л.Б. Голубова