Україна
Донецький окружний адміністративний суд
30 травня 2025 року Справа№200/1273/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А., розглянувши в спрощеному (письмовому) провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 через представника Хомича І.О. звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просив:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 17.01.2025 № 103650013705 щодо відмови в призначені та виплаті пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 09.02.2025 та із зарахуванням періоду військової служби з 01.07.1984 по 11.05.1986 та періоду роботи з 10.10.2016 по 01.01.2020;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити призначення та виплату пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням періоду військової служби з 01.07.1984 по 11.05.1986 та періоду роботи з 10.10.2016 по 01.01.2020, починаючи з 09.02.2025.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що звернувся до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії, проте отримав відмову через відсутність необхідного стажу. Відповідачем не враховано до страхового стажу певні періоди роботи які підтверджені записами трудової книжки. Позивач зазначає про протиправність прийнятого рішення про відмову у призначенні пенсії на підставі чого просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою від 03 березня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження по справі без виклику сторін.
Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області у відзиві на позовну заяву повідомило, що лише прийняло заяву позивача про призначення пенсії, проте не розглядала її по суті. В зв'язку з наведеним зазначає, що не є відповідачем у справі, а факт проживання позивача на території, яку обслуговує Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області не може бути підставою для зобов'язання цього органу вчиняти певні дії. В зв'язку з наведеним просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області у наданому відзиві на позовну заяву просило відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що рішення про відмову у призначенні пенсії в зв'язку з відсутністю необхідного стажу є обґрунтованим та прийнято відповідно до вимог чинного законодавства. До страхового стажу позивача не зараховано періоди військової служби з 01.07.1984 по 11.05.1986, оскільки запис даного періоду в трудовій книжці не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, чинної на дату внесення записів, зокрема, відсутня серія, номер та дата видачі військового квитка.
Період роботи на території Республіки Казахстан з 10.10.2016 по 01.01.2020, згідно довідки № 2019-004 від 30.01.2019, оскільки 19.06.2023 Україною припинено участь в Угоді про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, тому до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території колишнього СРСР по 31.12.1991 включно; крім того прізвище особи зазначене в даній довідці зазначено іноземною мовою.
Згідно зі статтею 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. До основних засад судочинства відноситься, зокрема, розумний строк розгляду справи судом. Статтею 6 Європейської конвенції з прав людини передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. За визначенням пункту 11 частини першої статті 4 КАС України розумний строк - найкоротший строк розгляду і вирішення адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.
Відповідно до наведених норм, враховуючи здійснення судочинства в умовах збройної агресії проти України, справа розглянута впродовж розумного строку, необхідного для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з довідкою від 19.08.2022 № 3250-5002030467 як внутрішньо переміщена особа мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .
Позивач 10.01.2025 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України у Київській області із заявою № 541 про призначення пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності заяву з доданими документами щодо призначення пенсії за віком розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області та прийнято рішення № 103650013705 від 17.01.2025 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідно стажу роботи 32 роки, передбаченого статтею 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Оскарженим рішенням встановлено:
вік позивача 59 років 11 місяців 02 дні.
Страховий стаж становить 29 років 02 місяці 21 день.
За доданими документами до заяви позивача не зараховано:
період проходження військової строкової служби з 01.07.1984 по 11.05.1986, оскільки запис до трудової книжки не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах установах, організаціях, чинною на дату внесення записів, зокрема відсутня серія, номер та дата видачі військового квитка;
неможливо встановити факт належності наданого військового квитка НОМЕР_3 заявнику, так як прізвище виправлено без належного обґрунтування запису нових даних з посиланням на відповідні документи;
період роботи з 10.10.2016 по 01.01.2020 на території Республіки Казахстан.
З 01.01.2023 Україна припинила участі в угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Трудова книжка позивача серії НОМЕР_4 від 05.06.1988 (в межах спірних правовідносин) містить записи про навчання у Донецькому державному університеті денного відділення з 01.09.1982, з 01.07.1984 надана академічна відпустка на час проходження військової служби по 11.05.1986, з 07.07.1986 поновлений в рядах студентів (записи №№ 3-6).
Записи є зрозумілими, містять відбиток печатки установи, назву та підпис посадової особи, посилання на накази.
Також є посилання на номер військового квитка НОМЕР_5 .
Згідно з довідкою «ТОО «Агро Импекс Алатау» № 2019-004 від 30.01.2019 позивач працював у Республіці Казахстан з 10.10.2016 по дату видачі на посаді заступника директора по виробництву.
Трудова книжка позивача відомостей про роботу в період з 10.10.2016 по 01.01.2020 не містить.
Вважаючи протиправним рішення про відмову у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам суд зазначає, що відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV, набув чинності 01.01.2004) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачене право громадян на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 статті 24 вказаного Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до приписів частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з пунктом 1, частини 1, статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: Пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Днем зверненням за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Відповідно до абзацу першого та другого частини першої статті 26 Закону № 1058-IV - особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 роки.
При обчисленні страхового стажу позивача, до складу якого входять періоди роботи до впровадження системи персоніфікованого обліку, відповідач мав керуватися документами та порядком, визначеним законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-ІV, а саме положеннями Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ).
Відповідно до статті 62 Закон № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджено порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до пунктів 1.7, 1.8 якого, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Розділом 2 цього Порядку визначений вичерпний перелік документів, що мають бути подані особою, яка звертається за призначенням пенсії. Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 цього Порядку до заяви про призначення пенсії за віком мають бути додані у тому числі документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 також визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Згідно з пунктами 1 та 2 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Враховуючи наведене, суд констатує, що трудова книжка є основним документом для підтвердження трудової діяльності, уточнююча довідка може бути основним доказом підтвердження стажу коли відсутня трудова книжка або відсутні відповідні записи у трудовій книжці.
Відповідно до “Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях», затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (далі - Інструкція № 162) до підпункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29 липня 1993 року (далі - Інструкція № 58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Відповідно пункту 2.11 розділу 2 Інструкції 162, відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або зміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Згідно з пунктом 2.12 розділу 2 Інструкції 162, після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка. Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
З кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про призначення на роботу, переведення і звільнення власник або уповноважений ним орган зобов'язаний ознайомити працівника під розписку в особистій картці в якій має повторюватися відповідний запис з трудової книжки (вкладиша).
Отже, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17.
Відповідно, недотримання правил ведення трудової книжки не може бути підставою для не зарахування періоду військової служби позивача з 01.07.1984 по 11.05.1986 до страхового стажу особи.
Оскільки трудова книжка НОМЕР_4 від 05.06.1988 містить достатні дані про проходження позивачем військової служби, в тому числі номер військового квитка НОМЕР_5 , вказаний період військової служби з 01.07.1984 по 11.05.1986 підлягає зарахуванню до страхового стажу.
Отже доводи позивача щодо неналежного розгляду відповідачем наданих документів для призначення пенсії знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, що обумовлює задоволення позову в частині скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 103650013705 від 17.01.2025 та його зобов'язання повторно розглянути заяву позивача від 10.01.2025 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду про зарахування до страхового стажу періоду військової служби.
Стосовно зарахування періоду роботи з 10.10.2016 по 01.01.2020, набутого на території Республіки Казахстан, суд враховує, що за приписами статті 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 4 Закону № 1058-IV передбачено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається, серед іншого, з міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі - Угода) пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.
Так, відповідно до вимог статті 1 Угоди у галузі пенсійного забезпечення пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Статтею 6 Угоди у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Отже, зі змісту наведеного слід враховувати, що положення відповідних міжнародних договорів розповсюджується також і на питання пов'язані із зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу та обчислення пенсій, пов'язаних із їх перерахунком. Діюче в Україні пенсійне законодавство передбачає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території Республіки Казахстан або на підприємстві зареєстрованому на території Республіки Казахстан, то цей стаж має враховуватись на території України як власний страховий (трудовий стаж), хоча пенсійні внески можуть сплачуватись в Республіці Казахстан. Тобто існує гарантія врахування страхового стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 646/1911/17, від 21.02.2020 у справі № 291/99/17 та від 06.07.2020 у справі № 345/9/17.
Водночас, вирішуючи справу в цій частині позовних вимог, суд звертає увагу, що частиною 1 статті 13 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення визначено, що кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди, стосовно цього учасника, припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення.
29.11.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, якою Кабінет Міністрів України постановив про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві».
Згідно з частиною 2 статті 13 Угоди зазначено, що пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, які виникли у відповідності до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили у випадку виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
При цьому, на відміну від обставин вищенаведених справ, які розглядались Верховним Судом, у цій справі в трудовій книжці позивача не містяться записи про роботу у підприємстві на території Республіки Казахстан.
Надана позивачем довідка № 2019-004 від 30.01.2019 не містить відомостей про період та дату закінчення такої роботи. За змістом довідки вказана робота не могла продовжуватись до 01.01.2020, як зазначено у позові, оскільки у довідці міститься посилання на дозвіл про працевлаштування строком до 21.08.2019.
Позивачем до органу Пенсійного фонду не надано документів на підтвердження належності йому паспорта для виїзду за кордон НОМЕР_6 на ім'я MOROZOV SERGІY.
Відповідно до статті 11 Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
Отже, після виходу України з Угоди, документи, що видані іноземною державою на підтвердження страхового стажу, підлягають перекладу та легалізації у встановленому законом порядку.
З наведених підстав позовні вимоги в частині зарахування до страхового стажу періоду з 10.10.2016 до 01.01.2020 задоволенню не підлягають.
При цьому суд зауважує, що позивач не позбавлений права в подальшому звернутись до органу Пенсійного фонду за перерахунком страхового стажу за умови надання належних документів на його підтвердження.
Стосовно позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, суд вказує, що заява позивача про призначення пенсії розглянута за правилами екстериторіальності.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 (зі змінами внесеними Постановою Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України») (далі - Порядок №22-1).
Згідно з пунктом 4.2 Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Враховуючи вказані вимоги Порядку № 22-1, органом, що приймав рішення за заявою позивача про призначення пенсії, визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.
За вказаних обставин відсутні підстави для задоволення позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.
Щодо способу захисту порушених прав позивача суд вказує, що згідно з частинами 3 та 4 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Тому, з урахуванням встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 103650013705 від 17.01.2025 та зобов'язання повторно розглянути заяву про призначення пенсії з урахуванням висновків суду про зарахування до страхового стажу періоду військової служби з 01.07.1984 по 11.05.1986.
За приписами статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи сплачений позивачем судовий збір 968,96 грн., на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог підлягає стягненню сума 484,48 грн.
Керуючись статтями 2, 139, 241-246, 255, 295-297 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Саєнка Андрія, буд. 10, м. Фастів, Київська область, 08500, ЄДРПОУ 22933548), Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, 7, м. Рівне, 33028, ЄДРПОУ 21084076) про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (ЄДРПОУ 21084076) № 103650013705 від 17.01.2025 про відмову у призначені ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (ЄДРПОУ 21084076) повторно розглянути заяву від 10.01.2025 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду про зарахування до страхового стажу періоду військової служби з 01.07.1984 по 11.05.1986.
У задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області та про зарахування до страхового стажу періоду з з 10.10.2016 до 01.01.2020 відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, 7, м. Рівне, 33028, ЄДРПОУ 21084076) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн 48 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення виготовлений та підписаний в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя Г.А. Чекменьов