Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про відкриття провадження у справі
02 червня 2025 року Справа №200/3869/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Волгіна Н.П., дослідивши адміністративний позов ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону ДПС України (військова частини НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) через свого представника, адвоката Каверіна Сергія Миколайовича, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону ДПС України (військова частини НОМЕР_2 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону ДПС України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати з липня 2022 року по день фактичної виплати 9 квітня 2025 року;
- зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін ДПС України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати з липня 2022 року по день фактичної виплати 9 квітня 2025 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: […] позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); […].
Вирішуючи питання щодо дотримання/не дотримання позивачем при зверненні до суду із даним позовом строку, установленого законом, суддя виходить з наступного.
Згідно зі ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ч. 3 даної статті для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 5 наведеної статті для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Разом із цим в КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (в т.ч. грошового забезпечення) у разі порушення працедавцем законодавства про оплату праці.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Відповідно до абз. 1 ст. 3 Кодексу законів України про працю (далі - КЗпП України) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Частиною 2 ст. 233 КЗпП України в редакції, чинній до 19 липня 2022 року, було встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Офіційне тлумачення положень вказаної норми надав Конституційний Суд України в рішеннях від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 та № 9-рп/2013, де вказав, що в аспекті конституційного звернення, положення ч. 2 ст. 233 КЗпП України у системному зв'язку з положеннями ст.ст. 1, 12 Закону України «Про оплату праці» необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, […].
За висновком Верховного Суду, поняття «грошове забезпечення», «заробітна плата», які використано у чинному законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними, а тому спір охоплюється застосованим у ч. 2 ст. 233 КЗпП України визначенням «законодавство про оплату праці».
Подібну правову позицію Верховний Суд висловлював, зокрема, у постановах від 8 червня 2023 року у справі № 240/15540/20, від 3 серпня 2023 року у справі № 280/6779/22.
У постановах від 30 травня 2024 року у справі № 280/6009/23, від 30 січня 2025 року у справі № 640/18806/22, а також від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23 Верховний Суд зазначив, що заявлення до суду позовних вимог стосовно стягнення заробітної плати/грошового забезпечення (в тому числі окремих складових), на яку працівник мав право станом на 19 липня 2022 року, не обмежується будь-яким строком звернення.
Таким чином, право позивача на звернення до адміністративного суду з приводу нарахування та виплати всіх складових заробітної плати (грошового забезпечення, в тому числі індексації цього грошового забезпечення) за періоди до 19 липня 2022 року не було обмежено будь-яким строком.
Законом України від 1 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності 19 липня 2022 року, внесені зміни, зокрема до КЗпП України.
Так, частини 1 і 2 ст. 233 КЗпП України викладені в новій редакції:
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Отже, після 19 липня 2022 року строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22, від 3 серпня 2023 року у справі № 280/6779/22 та від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23.
Крім іншого, у постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23 Верховний Суд у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, дійшов наступних висновків:
«65.1. Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положеннями статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).
65.2. З урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року.
66. Зважаючи на наведене, Судова палата вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегій Касаційного адміністративного суду:
- від 29 січня 2025 року у справі № 500/6880/23 та від 28 серпня 2024 року у справі № 580/9690/23, у яких Верховним Судом до правовідносин щодо перерахунку індексації грошового забезпечення військовослужбовця за 2016-2018 роки застосовано статтю 233 КЗпП України у редакції, що набула чинності з 19 липня 2022 року, оскільки саме вона була чинною на момент звернення позивачів до суду із позовом (жовтень 2023 року);
- від 23 січня 2025 року у справі № 400/4829/24 [предмет спору - перерахунок грошового забезпечення військовослужбовця та його складових за період з 01 березня 2022 року по19 травня 2023 року; дата звернення до суду з позовом - 22 травня 2024 року] та від20 листопада 2023 року у справі№ 160/5468/23 [предмет спору - нарахування та виплата індексації грошового забезпечення військовослужбовця за період з 01 січня 2016 року по грудень 2018 року; дата звернення до суду з позовом - 21 березня 2023 року], у яких Верховний Суд констатував, що у випадках звільнення військовослужбовця з військової служби та у разі невиплати йому частини грошового забезпечення, на отримання якого він мав право під час проходження служби, перебіг строку звернення починається саме з дати його звільнення з цієї служби;
- від 12 вересня 2024 року у справі № 200/5637/23, у якій Верховний Суд зазначив, що строки для звернення до суду, які передбачені у статті 233 КЗпП України, закінчилися з припиненням дії карантину.
[…]
68. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі №755/10947/17 зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають ураховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.».
Враховуючи приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, відповідно до яких при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, суд висновує, що даний позов подано до суду без порушення процесуального строку.
Позовна заява підсудна Донецькому окружному адміністративному суду, подана особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність.
Позовна заява відповідає вимогам ст.ст. 160, 161, 172 КАС України; позовну заяву належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Згідно зі ст.ст.12, 257 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо, зокрема, прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Враховуючи наведене, беручи до уваги, що станом на час вирішення питання про відкриття провадження у справі відсутні клопотання сторін про розгляд справи в судовому засіданні, ця справа буде розглядатись за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Керуючись ст.ст. 9, 12, 77, 122, 171, 241, 248, 256-258, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
1. Прийняти до свого провадження позовну заяву ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону ДПС України (військова частини НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії та відкрити провадження у справі.
2. Призначити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
3. Справа буде розглядатись одноособовим складом суду.
4. Запропонувати відповідачу надати суду протягом п'ятнадцяти днів після отримання даної ухвали відзив на позовну заяву та докази на підтвердження зазначеного у відзиві.
5. Роз'яснити відповідачу, що неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
6. Роз'яснити учасникам справи, що сторони мають процесуальні права та обов'язки, визначені у ст.ст. 44, 47 Кодексу адміністративного судочинства України.
7. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
8. Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки://www.reyestr.court.gov.ua/).
9. Роз'яснити сторонам, що веб-адресою сторінки в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається, є https://court.gov.ua/sud0570/.
Суддя Н.П. Волгіна