Україна
Донецький окружний адміністративний суд
29 травня 2025 року Справа№200/2059/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Череповського Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (46001, м. Тернопіль, Майдан Волі, буд. 3, РНОКПП 14035769) про визнання протиправною бездіяльності і зобов'язання вчинити певні дії, -
24.03.2025 року ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просить:
визнати противоправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області № 057350009091 від 29.01.2025 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за віком на пільгових умовах за Списком № 2;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, з 21.01.2025 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем було винесено рішення № 057350009091 від 29.01.2025 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, яке мотивоване тим, що позивач не досягла пенсійного віку. Позивач вважає, що зазначене рішення прийнято з порушенням закону та перевищенням повноважень, є протиправним і порушує принципи рівності та гарантування прав і законних інтересів громадянина, об'єктивності та неупередженості суб'єкта владних повноважень.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, в обґрунтування своїх заперечень зазначив, що Пунктом 2 частини 2 статті статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», передбачено право на пенсію за віком на пільгових умовах: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
За результатом розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, Головним управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області прийнято рішення від 29.01.2025 №057350009091 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Так, у рішенні територіального органу Пенсійного фонду зазначено, що станом на дату звернення страховий стаж позивача становить - 30 років 04 місяців 11 днів, пільговий стаж за Списком №2 складає - 12 років 01 міс. 25 днів. Враховуючи, що на дату звернення за призначеннями пенсії за віком на пільгових умовах, позивач не досягла встановленого законодавством віку 55 років, тому вважаємо, що у неї відсутнє право на призначення пенсії відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Отже, у зв'язку з недосягненням віку на дату звернення, позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 .
21.01.2025 року Позивач звернулася до територіальних органів ПФУ з заявою про призначення пенсії за віком.
Відповідно до принципу екстериторіальності вказана заява позивача була направлена на розгляд Головному управлінню Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 29.01.2025 року № 057350009091 було відмовлено Позивачу у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного пенсійного віку, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». У рішенні також зазначено, що вік заявника 50 років 05 місяців. Страховий стаж складає - 30 років 04 місяці 01 днів, пільговий стаж - 12 років 01 місяць 25 днів.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Загальні умови, порядок нарахування та розмір пенсій визначаються, зокрема, Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991року № 1788-XII та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV.
Законом № 2148-VIII від 03.10.2017року Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» доповнено розділом XIV-І «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян».
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 цього Закону на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До цих змін порядок призначення пенсій на пільгових умовах визначався ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Так, п. б ст.13 цього закону в редакції, чинній до з 01.04.2015 року передбачала, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 01.04.2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону №1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Рішенням Конституційного суду України № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнано неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний суд встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
У зв'язку із цим на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 45 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV- з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Положення зазначеним нормативно-правових актів суперечать один одному.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
В рішенні у зразковій справі № 360/3611/20 Велика палата Верховного суду зазначила, що суперечність положень Законів України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року№ 1788-XII та «;Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року№ 1058-IV в частині врегулювання питань призначення пенсій на пільгових умовах, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 року у справі «Щокін проти України»).
Велика палата Верховного суду в межах зразкової справи № 360/3611/20 дійшла висновку про те, що в даному випадку підлягають застосуванню саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, положення яких є найбільш сприятливим для особи, а не Закону № 1058-ІV.
Оскільки відповідно до наявних в матеріалах справи документів на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах їй виповнилося 50 років, страховий стаж становив - 30 років 04 місяці 01 днів, пільговий стаж - 12 років 01 місяць 25 днів, що відповідає вимогам п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, суд дійшов висновку, що Позивач набув право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ.
Тому відмова Пенсійний фондом Позивачу в призначенні пенсії є протиправною.
При вирішенні даного спору, суд враховував правові висновки Верховного Суду, які викладені в рішенні від 03.11.2021 року за результатами розгляду зразкової справи у справі № 360/3611/20.
Положеннями частини 3 статті 291 КАС України визначено, що при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Ч.1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ч.2 ст.2 КАС України передбачає, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
За результатами судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що рішення органу Пенсійного фонду, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах з посиланням на недосягнення нею 55-річного віку, визначеного п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-ІV, є протиправним та таким, що не відповідає критеріям правомірності, закріпленим в ч. 2 ст. 2 КАС України.
У сукупності викладеного, враховуючи норми ч.2 ст.9 КАС України, з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, шляхом визнання протиправним та скасування оспорюваного рішення, а також відновленню шляхом зобов'язання відповідача призначити пенсію позивачу за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з 21.01.2025 року відповідно до пункту “б» статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1- р/2020 від 23.01.2020р.
При цьому, таке рішення суду не призведе до втручання у дискреційні повноваження відповідача, оскільки дискреційні повноваження не є необмеженими (абсолютними) та закінчуються з прийняттям таким органом Пенсійного фонду певного рішення, яке свідчить про те, що він скористався наданим йому правом свободи дій для його винесення (дискреційними повноваженнями), чим виключив можливість прийняття іншого рішення.
Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.03.2019 у справі №817/498/17 (№К/9901/44445/18).
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, позов підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно квитанції № 1914-9394-0036-5181 від 23.03.2025 року Позивачем було спдачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Таким чином, судовий збір у розмірі 1211,20 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача на користь Позивача.
На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (46001, м. Тернопіль, Майдан Волі, буд. 3, РНОКПП 14035769) про визнання протиправною бездіяльності і зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати противоправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області № 057350009091 від 29.01.2025 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (46001, м. Тернопіль, Майдан Волі, буд. 3, РНОКПП 14035769) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з 21.01.2025 року відповідно до пункту “б» статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1- р/2020 від 23.01.2020р.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (46001, м. Тернопіль, Майдан Волі, буд. 3, РНОКПП 14035769) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Є.В. Череповський