про повернення позовної заяви
02 червня 2025 року ЛуцькСправа № 140/5075/25
Суддя Волинського окружного адміністративного суду Андрусенко О. О., вивчивши позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України) до ОСОБА_1 про стягнення коштів,
Військова частина НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України) звернулася із позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів у розмірі заподіяної державі матеріальної шкоди на загальну суму 26238,75 грн.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу протягом 10 днів з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом подання (надіслання) до суду заяви про поновлення строку звернення до суду, в якій вказати підстави для поновлення цього строку з наданням доказів поважності причин його пропуску.
26.05.2025 позивач подав заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій зазначив, що саме в ході службових перевірок та аналізу фінансово-господарської діяльності Військової частини НОМЕР_1 було виявлено факт надмірної виплати грошового забезпечення та встановлені остаточні суми. Проведено службове розслідування, результати якого затверджено наказом НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 16.11.2024 №4643-АГ. Також вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) у складі Державної прикордонної служби України створений як підрозділ нового зразка для виконання поставлених перед особовим складом завдань із захисту територіальної цілісності і недоторканості України. На даний час загін продовжує виконання поставлених бойових завдань в районі бойових дій на різних ділянках східних регіонів нашої держави. У зв'язку з безпосереднім залученням особового складу Військової частини НОМЕР_1 до виконання бойових завдань в умовах воєнного стану, а також із труднощами документообігу та доступу до юридичної допомоги ускладняється процес підготовки до здійснення претензійно-позовної роботи.
При цьому, позивач посилається на статтю 257 та пункт 4 частини 1 статті 263 Цивільного кодексу України, які передбачають можливість зупинення перебігу строку позовної давності у разі участі позивача у військових формуваннях під час дії воєнного стану, та на положення Закону України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», що встановлює строк притягнення до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення шкоди.
З урахуванням викладеного позивач вважає, що строк на звернення до суду має бути поновлений як пропущений з поважних причин, а провадження у справі має бути відкрито.
Суд, вивчивши позовну заяву та додані до неї документи, заяву про поновлення строку звернення до суду та додані до неї документи, дійшов висновку про те, що у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду необхідно відмовити, а позовну заяву - повернути позивачу, з огляду на таке.
Згідно з частинами першою, другою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог.
Оскільки у цьому спорі з позовом до суду звернувся саме суб'єкт владних повноважень, тому до спірних правовідносин належить застосовувати тримісячний строк звернення до суду з позовом, встановлений частиною другою статті 122 КАС України (постанова Верховного Суду від 08.11.2024 у справі №420/13987/23).
З матеріалів позовної заяви слідує, що позивач звернувся до суду з цим позовом 09.05.2025 (відбиток дати на конверті, в якому надійшов цей позов до суду), заявив позовні вимоги щодо стягнення з ОСОБА_1 коштів у сумі 26238,75 грн у вигляді заподіяної державі матеріальної шкоди.
При цьому, у заяві про поновлення строку звернення до суду позивач стверджує, що у ході службових перевірок та аналізу фінансово-господарської діяльності Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України) було виявлено факт надмірної виплати грошового забезпечення відповідачу, що підтверджується наказом НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 16.11.2024 №4643-АГ.
Відтак, станом на 16.11.2024 позивач був обізнаний про повторну виплату відповідачу допомоги на оздоровлення за 2023 рік у сумі 26238,75 грн, яка також була отримана останнім за попереднім місцем проходження військової служби в НОМЕР_3 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_4 ).
Верховний Суд у постанові від 18.01.2024 у справі № 520/11225/23 вказав, що за змістом положень Закону України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди, про що командир (начальник) видає відповідний наказ. Однак, термін у три роки передбачений саме для притягнення особи до відповідальності. Водночас відшкодування завданої шкоди - у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби - здійснюється у судовому порядку. При цьому, Закон України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» не визначає строки звернення до суду щодо відшкодування такої шкоди. За таких умов, при визначенні строку звернення суб'єкта владних повноважень до суду з позовом про відшкодування завданої шкоди застосуванню підлягають відповідні норми КАС України.
З урахуванням наведеного строк звернення до адміністративного суду з даним позовом визначений частиною другою статті 122 КАС України та становить три місяці, який обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог.
При цьому, суд не бере до уваги твердження позивача про зупинення перебігу позовної давності з урахуванням пункту 4 частини 1 статті 263 Цивільного кодексу України, оскільки спірні правовідносини є публічно-правовими, а не цивільно-правовими.
Як зазначає позивач, про вказані обставини для пред'явлення позовних вимог до відповідача стало відомо Військовій частині НОМЕР_1 в листопаді 2024 року у ході службових перевірок та аналізу фінансово-господарської діяльності військової частини, внаслідок чого було виявлено факт надмірної виплати грошового забезпечення відповідачу. Однак із цим позовом позивач звернувся до суду 09.05.2025, тобто із пропуском тримісячного строку звернення до адміністративного суду.
Згідно із усталеною практикою Верховного Суду причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.02.2024 у справі № 990/270/23 вказала, що поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами. Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові також зазначила, що розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об'єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 13.12.2011 у справі № 17-рп/2011 визначив, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки ж звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. При цьому підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання, заяви (скарги).
Враховуючи викладене, лише наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації права звернення із позовом у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск такого строку з поважних причин.
Тобто, поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 18.12.2024 у справі № 280/7379/23).
Верховний Суд у постанові від 06.04.2021 у справі № 823/2363/18 вказав, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов'язку надавати докази до суду та доводити обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку звернення до суду. Особа, яка заявляє клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов'язаний з об'єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
Суд не приймає до уваги посилання позивача про те, що особовий склад Військової частини НОМЕР_1 безпосередньо залучений до виконання бойових завдань в умовах воєнного стану, виконує поставлені перед ним бойові завдання в районі бойових дій на різних ділянках східних регіонів нашої держави, оскільки на підтвердження таких обставин не подано до суду жодних належних та допустимих доказів.
На думку суду, керівництво Військової частини НОМЕР_1 , навіть у випадку залучення посадових осіб юридичного та фінансового відділу до виконання бойових завдань (на підтвердження чого до суду не подано доказів), могло і повинно було передоручити подання позовної заяви до суду іншій особі. Зазначене свідчить про неналежну організацію забезпечення представництва з боку відповідальних осіб та недбале ставлення до своїх процесуальних обов'язків, що в свою чергу не можуть бути поважними підставами для поновлення пропущеного строку на звернення до суду.
За правилами частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно із частиною другою статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо: у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Отже, оскільки вказані позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду судом визнані неповажними, при цьому, належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску вказаного строку позивачем не надано, тому слід дійти висновку про наявність правових підстав, передбачених частиною другою статті 123 КАС України, для повернення позовної заяви позивачеві.
Керуючись частиною другою статті 123, пунктом 9 частини четвертої, частинами п'ятою - сьомою статті 169, статтею 248 КАС України, суд
У задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду відмовити.
Позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України) до ОСОБА_1 про стягнення коштів повернути позивачу без розгляду.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя О. О. Андрусенко