про повернення позовної заяви в частині позовних вимог
02 червня 2025 року ЛуцькСправа № 140/4643/25
Суддя Волинського окружного адміністративного суду Каленюк Ж.В., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій щодо відмови у проведенні індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796; зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії - 8837,51 грн, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 з 01 березня 2023 року відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 з 01 березня 2024 року відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року №185 «Про індексацію пенсійних страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році».
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року позовну заяву залишено без руху та позивачу встановлено десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду у частині позовних вимог за період поза межами шестимісячного строку звернення до суду з позовом, у якій вказати підстави для поновлення строку, надати докази поважності причин пропуску цього строку, або нової редакції позовної заяви з урахуванням положень частини другої статті 122 КАС України щодо шестимісячного строку звернення до суду.
Позивач ухвалу про залишення позовної заяви без руху отримала 15 травня 2025 року, проте станом на 26 травня 2025 року (останній день строку, встановленого судом для усунення недоліків позовної заяви) на адресу суду не надходило будь-яких документів на виконання ухвали від 12 травня 2025 року, як і заяв (клопотань) про продовження строку, установленого судом для усунення недоліків позовної заяви.
Згідно з пунктами 1, 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк; у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Позовну заяву в частині позовних вимог належить повернути позивачеві з таких мотивів і підстав.
Відповідно до частин першої, другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19 сформував висновки щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України, у спорах цієї категорії (у соціальних спорах), у яких, з-поміж іншого вказав, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/ несвоєчасність її перерахунку, тощо. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
У вказаній постанові від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав відступив від попередніх висновків, викладених, зокрема у постановах від 29 жовтня 2020 року у справі №816/197/18, від 20 жовтня 2020 року у справі №640/14865/16-а (щодо легалізації триваючого правопорушення у випадку залишення позовної заяви без розгляду), від 25 лютого 2021 року у справі №822/1928/18 (щодо початку перебігу строку звернення після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду).
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
За змістом позову (його мотивувальної та прохальної частин) позивач заявляє про відновлення з 01 березня 2022 року свого порушеного права відповідачем в частині перерахунку та виплати пенсії шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії - 8837,51 грн, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», з 01 березня 2023 року - на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», а з 01 березня 2024 року - на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року №185 «Про індексацію пенсійних страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році».
Отже, про факт ненарахування та невиплати індексації пенсії в розмірі, який позивач вважає неналежним, вона мала можливість дізнатися після отримання відповідної пенсійної виплати за березень 2022 року, за березень 2023 року, за березень 2024 року. При цьому отримання листа відповідача від 23 квітня 2025 року №5274-4070/Г-02/8-0300/25 у відповідь на заяву щодо пенсійного забезпечення не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права, і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Позивач із позовом звернулася до суду 02 травня 2025 року (дата на конверті, у якому надійшла позовна заява), тобто з пропуском встановленого частиною другою статті 122 КАС України шестимісячного строку звернення до суду з позовними вимогами за період, що передує цьому строку (за період з 01 березня 2022 року по 01 листопада 2024 року).
Цей висновок узгоджується із висновками стосовно застосування строку звернення до суду у такій категорії справ у постанові Верховного Суду від 13 січня 2025 року у справі №160/28752/23.
Позивач, звертаючись із позовом, не подала заяву про поновлення строку звернення до суду (у частині позовних вимог за період, що передує шестимісячному строку звернення до суду з позовом), чим не дотримала вимог частини шостої статті 161 КАС України.
Позивач заяву про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог за період з 01 березня 2022 року по 01 листопада 2024 року, доказів наявності обставин, які перешкоджали своєчасному зверненню до суду не подала і на пропозицію суду від 12 травня 2025 року усунути такий недолік.
Отже, оскільки позивач у строк, встановлений ухвалою судді від 12 травня 2025 року, не подала заяву про поновлення строку звернення до суду у вказаній частині позовних вимог, тому на підставі пункту 9 частини четвертої статті 169, частини другої статті 123 КАС України позов в частині позовних вимог про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії за період з 01 березня 2022 року по 01 листопада 2024 року необхідно повернути позивачеві.
Керуючись частиною другою статті 123, частинами четвертою-п'ятою статті 169, статтею 248 КАС України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії в частині позовних вимог за період з 01 березня 2022 року по 01 листопада 2024 року повернути позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ж.В. Каленюк