30 травня 2025 року ЛуцькСправа № 140/2506/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
розглянувши за правилами спрощеного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,
Військова частина НОМЕР_1 (далі - позивач, в/ч НОМЕР_1 ) звернулася з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення шкоди, завданої за час проходження військової служби, у розмірі 168120,27 грн
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 20.04.2024 №113 рядового ОСОБА_1 зараховано до особового складу на всі види забезпечення, та призначено на посаду старшого стрільця-оператора 3-го штурмового відділення 2-го штурмового взводу НОМЕР_2 штурмової роти НОМЕР_3 штурмового батальйону
Згідно із наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 17.08.2024 №232 старший солдат ОСОБА_1 з 18.08.2024 по 16.09.2024 вважається таким, що після відпустки пройшов військово-лікарську комісію з метою визначення ступеня придатності до військової служби у Збройних Силах України, та продовжує перебувати у відпустці для лікування у зв'язку із хворобою, терміном на 30 календарних днів.
Наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 18.09.2024 №264 старший солдат ОСОБА_1 вважається таким, що під час відбуття відпустки для лікування у зв'язку із хворобою був госпіталізований на стаціонарне лікування у Комунальне підприємство «Медичний центр реабілітації учасників бойових дій Луцької міської територіальної громади» місто Луцьк з 17.09.2024.
22.11.2024 наказом командира в/ч НОМЕР_1 №9052 «Про призначення службового розслідування відносно старшого солдата ОСОБА_1 за фактом неповернення після лікування останнім до розташування підрозділу та відсутності на військовій службі» наказано провести службове розслідування відносно старшого солдата ОСОБА_1 за фактом не повернення після лікування останнім до розташування підрозділу та відсутності на військовій службі 22.11.2024.
Відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.12.2024 №348, старшого солдата ОСОБА_1 увільнено від займаної посади і зараховано у розпорядження командира в/ч НОМЕР_1 з 09.12.2024 у зв'язку з відсутністю на військовій службі понад 10 (десять) діб.
В ході службового розслідування, яке оформлене актом службового розслідування від 05.02.2025, було встановлено, що старший солдат ОСОБА_1 відсутній на військовій службі з 05.10.2024, на телефонні дзвінки не відповідає, у розташування свого підрозділу не прибув, та без відповідного дозволу командирів відсутній на військовій службі без поважних на те причин із 05.10.2024 по теперішній час. Під час службового розслідування встановлено факт переплати грошового забезпечення за період з 05.10.2024 по 31.10.2024 на загальну суму 168120,27 грн.
Позивач просить стягнути з відповідача безпідставно набуті кошти у вказаному розмірі.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.37).
Відповідач відзив на позов не подав, хоча копію ухвали про відкриття провадження у адміністративній справі отримав 24.03.2025, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.40).
Згідно із частиною шостою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 20.04.2024 проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 (а.с.7), з 09.12.2024 відповідача увільнено від займаної посади у зв'язку з відсутністю на військовій службі понад 10 (десять) діб, що підтверджується наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 09.12.2024 №348 (а.с.13).
22.11.2024 наказом командира в/ч НОМЕР_1 №9052 «Про призначення службового розслідування відносно старшого солдата ОСОБА_1 за фактом неповернення після лікування останнім до розташування підрозділу та відсутності на військовій службі» наказано провести службове розслідування відносно старшого солдата ОСОБА_1 за фактом не повернення після лікування останнім до розташування підрозділу та відсутності на військовій службі 22.11.2024 (а.с.12).
В ході службового розслідування, яке оформлене актом службового розслідування від 05.02.2025, встановлено, що відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 17.08.2024 №232 пройшов військово-лікарську комісію у військовому шпиталі в/ч НОМЕР_4 та продовжив перебувати у відпустці для лікування у зв'язку із хворобою терміном на 30 календарних днів з 18.08.2024 по 16.09.2024. Згідно довідки військово-лікарської комісії від 16.09.2024 № 5776, старший солдат ОСОБА_1 , пройшов медичний огляд військово-лікарської комісії при в/ч НОМЕР_4 , та на підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб - потребує лікування (реабілітації) в умовах КП «МЦР УБД ЛМТГ» терміном 21 календарний день. Відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.09.2024 №264, старший солдат ОСОБА_1 під час відпустки для лікування у зв'язку із хворобою був госпіталізований на стаціонарне лікування у комунальне підприємство «Медичний центр реабілітації учасників бойових дій Луцької міської територіальної громади» м.Луцьк з 17.09.2024. З відповіді на запит командира в/ч НОМЕР_1 , за вхідним №1005 від 15.01.2025, адміністрація комунального підприємства повідомила, що старший солдат перебував на амбулаторній реабілітації в даному лікувальному закладі в період з 17.09.2024 по 04.10.2024. ОСОБА_1 відсутній на військовій службі без поважних на те причин та без дозволу командирів з 05.10.2024, до місця служби так і не повернувся, на дзвінки не відповідає. Встановлено факт переплати грошового забезпечення. Відповідно до довідки-розрахунку нарахованого та виплаченого грошового забезпечення старшому солдату ОСОБА_1 за період з 05.10.2024 по 31.10.2024, переплата в загальному розмірі становить 168120,27 грн (а.с.16-21).
За результатами службового розслідування командиром в/ч НОМЕР_1 прийнято наказ від 11.02.2025 №514, яким старшому солдату ОСОБА_1 , за неповернення з лікувального закладу до місця служби та порушення вимог статей 11, 16, 37, 49, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, по поверненню до місця служби притягнути до дисциплінарної відповідальності. Завдані державі збитки, у розмірі 168120,27 віднести на рахунок старшого солдата ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні командира в/ч НОМЕР_1 в повному обсязі та стягнути з останнього суму в розмірі 168120,27 грн (а.с.22-23).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходив з наступного.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 9 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 №548-ХІV (далі - Статут ВС ЗСУ) військовослужбовці Збройних Сил України мають і права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
За приписами статей 26, 27 Статуту ВС ЗСУ військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків визначає Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 №160-ІХ (далі - Закон №160-ІХ).
Відповідно до пунктів 4, 5 статті 1 Закону №160-ІХ у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:
матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності;
пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.
За приписами частин першої, другої статті 3 Закону №160-ІХ підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність. Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
Пунктом 1 частини першої статті 6 Закону №160-ІХ визначено, що особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі: виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій.
Згідно з частиною першою статті 7 Закону №160-ІХ розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб'єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону №160-ІХ у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
З матеріалів справи вбачається, що заявлені до стягнення кошти були отримані відповідачем як грошове забезпечення та додаткова винагорода за період, протягом якого відповідач був відсутній на службі без поважних причин, у зв'язку із чим був притягнутий до повної матеріальної відповідальності.
Вказані обставини підтверджуються актом службового розслідування від 05.02.2025, наказом в/ч НОМЕР_1 від 10.02.2025 №514 «Про результати службового розслідування відносно старшого солдата ОСОБА_1 за фактом неповернення з лікувального закладу останнім до розташування підрозділу та відсутності на військовій службі», довідкою-розрахунком нарахованого та виплаченого грошового забезпечення відповідачу за період з 05.10.2024 по 31.10.2024 (а.с.16-24).
Відтак, у зв'язку увільненням з військової служби ОСОБА_1 , який притягнутий до матеріальної відповідальності, та не відшкодування шкоди в добровільному порядку, у відповідача виник обов'язок повернути безпідставно набуті кошти у розмірі 168120,27 грн.
При цьому, позаяк відповідач не подав жодних заперечень щодо наявності такого обов'язку чи неправильного розрахунку заборгованості, та не надав суду доказів добровільного повернення таких коштів в повному обсязі, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення із ОСОБА_1 на користь позивача коштів в розмірі 168120,27 грн.
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 кошти в розмірі 168120,27 грн (сто шістдесят вісім тисяч сто двадцять гривень двадцять сім копійок).
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 );
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ).
Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій