30 травня 2025 року ЛуцькСправа № 140/1438/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Приватного підприємства “Денк ТПР» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,
Приватне підприємство “Денк ТПР» (далі - ПП “Денк ТПР», позивач) звернулося з позовом до Волинської митниці (далі - Волинська митниця, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA205100/2024/000047/2 від 31.12.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з метою митного оформлення придбаного товару, зокрема товару 1 - “Втулка для ролика AXIS №1/sleeve for the roller AXIS №1», являє собою металеву ковану заготовку для виготовлення втулки. Без різьби та без будь-якої подальшої обробки. Всього - 8748 шт. Маркування HF1_HF17, HF18_HF18. Для використання у власному виробництві для виготовлення комплектуючих деталей для прес контейнерів. Виробник - HAPPY FORGINGS», 23.12.2024 декларант позивача подав до Волинської митниці МД № 24UA2051000011525U3 та пакет документів. Однак, відповідач відмовив у митному оформленні товару за заявленою вартістю і прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA205100/2024/000047/2 від 31.12.2024, визначивши митну вартість за резервним методом.
При цьому митний орган дійшов висновку, що вартість товару, що ввозиться на митну територію України, не може бути визнана за вибраним декларантом методом з огляду на те, що подані документи, не містять усіх даних для підтвердження митної вартості та містять розбіжності.
Позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням та вважає, що Волинська митниця не врахувала належним чином фактичні обставини справи та усі подані документи, прийнявши протиправне рішення про коригування митної вартості товарів.
На думку позивача, митний орган не підтвердив належними доказами та доводами наявність у поданих декларантом документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Також зазначає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, оскільки не містить наявної в митного органу інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та у ньому відсутнє належне обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої відповідачем, та фактів, які вплинули на таке коригування.
На думку позивача, відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом. Враховуючи викладене, вважає, що оскаржуване рішення митного органу не містить необхідних посилань на належні докази які стали б підставою для прийняття оскаржуваного рішення, а тому таке рішення є необґрунтованим, протиправним та підлягає скасуванню.
З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) (а.с. 39).
У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити. В обґрунтування цієї позиції вказав, що під час перевірки документів, поданих декларантом в митних цілях, та здійснення перевірки числового значення заявленої декларантом митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, які ввозяться на митну територію України не може бути визнаною за вибраним декларантом методом, оскільки подані документи містять наступні розбіжності:
- у довідці про транспортні витрати №453934 від 11.12.2024 відсутня інформація щодо страхування та навантаження у порту призначення товару. Також не вказано вартість перевезення на території України. Дані витрати не включено до графи 21 ДМВ. Вказане дає обґрунтовані підстави вважати, що до митної вартості не включено всі її невід'ємні складові;
- згідно контракту №2 від 22.07.2022 умови оплати: передоплата згідно попереднього інвойсу, інша сума по факту готовності товару до відправки. Згідно інвойсу №G/164 від 26.09.2024 умови оплати: 100% передоплата;
- згідно коносаменту порт призначення Gdansk, однак згідно CMR №453934 від 11.12.2024 місце завантаження товару здійснено у Jankowo Gdanskie, що може свідчити про додаткові витрати на транспортування товару;
- перевізник згідно довідки про транспортні витрати не відповідає перевізнику згідно CMR, однак договір між експедитором та перевізником до митного оформлення не надано, а також не надано калькуляції транспортних витрат;
- порт відправлення згідно митної декларації країни експорту не відповідає порту відправлення згідно коносаменту.
Такі розбіжності, на думку відповідача, є підставою для сумніву щодо достовірності заявлених відомостей про митну вартість товару.
Декларанту була надана можливість і право спростувати ці розбіжності, однак декларант цього не зробив.
Додатково відповідач зазначив, що під час опрацювання вказаних документів та здійснення перевірки числового значення заявленої декларантом митної вартості товару за МД № 24UA2051000011525U3 від 23.12.2024 відбулось автоматичне спрацювання профілів ризику, які передбачали необхідність проведення більш детальної перевірки поданих декларантом документів на предмет можливого заниження митної вартості товару.
Оскільки декларант не надав усіх документів на запит митного органу, які б документально підтвердили або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, митна вартість не могла бути визначена за основним методом. Через неможливість застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості для митного органу та декларанта) митну вартість товару визначено за резервним методом на підставі цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби (далі - ЄАІС Держмитслужби), на рівні 2,34 євро/кг.
Відповідач вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару є таким, що відповідає вимогам митного законодавства, а тому є законним та обґрунтованим.
У відповіді на відзив позивач не погодився з аргументами відповідача та просив позов задовольнити повністю, з підстав, наведених у позовній заяві (а.с. 133-141).
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів та підстав.
Судом встановлено, що 22.07.2022 між ПП “Денк ТПР» (покупець) та компанією “HAPPY FORGINGS» (Республіка Індія) (продавець) укладено контракт №2 (а.с. 17-19), відповідно до умов якого, продавець зобов'язується поставляти покупцю товар згідно умовам інвойсу, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити за товар за умовами та в строк, визначений контрактом (п. 1.1 контракту).
Відповідно до п. 2 Контракту валюта платежів - євро. Загальна вартість контракту складає 500 000,00 Євро. Вартість тари, упаковки, маркування та стікерування товару включена у вартість товару. Оплата за товар здійснюється наступним чином: передоплата згідно попереднього рахунку, решта суми - по факту готовності товару до відправки та не пізніше 45 днів з дня отримання товару, вказаній в погодженому кінцевому рахунку - Покупець перераховує на розрахунковий рахунок Продавця.
Відповідно до п.3 Контракту Продавець зобов'язаний поставити Товар протягом 30 днів з моменту здійснення Покупцем оплати згідно п.2.5 Контракту, якщо інший строк не вказаний в Рахунку. Умови поставки: CIF, м. Гданськ, Польща (у відповідності з Інкотермс 2010).
26.09.2024. компанією “HAPPY FORGINGS» виписано інвойс №G/164 на Товар: 1. «Втулка для осі ролика №1» - 8748 шт., вартістю 21 607,56 Євро; Товар 2. «Латунна втулка запчастина №40,5*44,5*37 - 10368 шт., вартістю 9 227,52 Євро. Загальна сума рахунку - 30 835,08 Євро (а.с. 20).
26.09.2024 компанією “HAPPY FORGINGS» виписано пакувальний лист на товар, згідно вищевказаного рахунку.
07.10.2024 ПП “Денк ТПР» здійснило передоплату за придбаний товар згідно Контракту №2 від 22.07.2022 та рахунку №G/164 від 26.09.2024 у розмірі 6 200,00 Євро, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті №18 від 07.10.2024 (а.с. 22), а 26.12.2024 ПП “Денк ТПР» здійснило оплату за придбаний товар згідно Контракту №2 від 22.07.2022 та рахунку №G/164 від 26.09.2024 у розмірі 24 635,08 Євро, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті №21 від 26.12.2024 (а.с. 25).
23.12.2024 декларантом позивача подано до Волинської митниці митну декларацію № 24UA2051000011525U3, згідно якої було заявлено до митного оформлення, за першим методом визначення митної вартості, товар: 1 “Втулка для ролика AXIS №1 / sleeve for the roller AXIS №1», являє собою металеву ковану заготовку для виготовлення втулки. Без різьби та без будь-якої подальшої обробки. Всього - 8748 шт. Маркування HF1_HF17, HF18_HF18. Для використання у власному виробництві для виготовлення комплектуючих деталей для прес контейнерів. Виробник - HAPPY FORGINGS». Ціна товару згідно графи 42 МД 21607,56 Євро, митна вартість визначена декларантом разом з витратами на доставку згідно графи 45 МД - 1 016 574,07 грн. (23 363,40 Євро), умови поставки CIF PL Гданськ;
Товар 2 “Втулки зі сплавів на основі міді (латунь): BRASS BUSH PART №40.5*44.5*5.37 / втулка з розміром 40.5*44.5*5.37 - 10368 шт.; Маркування HF19_HF20, HF21_HF21, призначені для закріплення деталей на циліндричних ділянках валів та забезпечує точне розміщення деталей на осях. Для використання у власному виробництві. Виробник - HAPPY FORGINGS.» Ціна товару згідно графи 42 МД 9227,52 Євро, митна вартість визначена декларантом разом з витратами на доставку згідно графи 45 МД - 404 518,97 грн. (9 296,85 Євро) (а. с. 13-14).
До митної декларації додано: пакувальний лист №G/164 від 26.09.2024, рахунок-фактура (Invoice) №G/164 від 26.09.2024, коносамент №245048096 від 18.10.2024; автотранспортну накладну (CMR) №453934 від 11.12.2024, транзитну декларацію Т1 №24PL322010NS3UWLM1 від 11.12.2024; декларація про походження товару G/164 від 26.09.2024, платіжну інструкцію в іноземній валюті №18 від 07.10.2024; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №LS-4609626 від 11.12.2024; довідку про транспортні витрати №453934 від 11.12.2024; контракт №2 від 22.07.2022; заявку на перевезення №453934 від 05.12.2024, банківський платіжний документ № 18 від 07.10.2024.
Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею 31.12.2024 надіслано декларанту повідомлення про наявні розбіжності у поданих документах та відсутності усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом. У зв'язку з цим, позивачу запропоновано надати додаткові документи на підтвердження складових митної вартості, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (а.с. 72 зворот-73).
У відповідь на повідомлення митного органу позивачем подано лист від 31.12.2024, у якому зазначено, що поданий перелік документів для митного оформлення ввезеного товару є вичерпним, будь-яких інших документів, що підтверджують заявлену митну вартість подаватись не буде (а.с. 71).
31.12.2024 Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA205100/2024/000047/2 (а.с.11) відповідно до якого митну вартість Товару 1 визначено за резервним методом на рівні 49748,40 євро, а також сформувала картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (картка відмови) №UA205100/2024/000179 (а.с. 12).
У графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів зазначено що документи, які подані для підтвердження митної вартості товару містять розбіжності. Такими розбіжностями відповідач визначив:
- у довідці про транспортні витрати №453934 від 11.12.2024 відсутня інформація щодо страхування та навантаження у порту призначення товару. Також не вказано вартість перевезення на території України. Дані витрати не включено до графи 21 ДМВ. Вказане дає обґрунтовані підстави вважати, що до митної вартості не включено всі її невід'ємні складові;
- згідно контракту №2 від 22.07.2022 умови оплати: передоплата згідно попереднього інвойсу, інша сума по факту готовності товару до відправки. Згідно інвойсу №G/164 від 26.09.2024 умови оплати: 100% передоплата;
- згідно коносаменту порт призначення Gdansk, однак згідно CMR №453934 від 11.12.2024 місце завантаження товару здійснено у Jankowo Gdanskie, що може свідчити про додаткові витрати на транспортування товару;
- перевізник згідно довідки про транспортні витрати не відповідає перевізнику згідно CMR, однак договір між експедитором та перевізником до митного оформлення не надано, а також не надано калькуляції транспортних витрат;
- порт відправлення згідно митної декларації країни експорту не відповідає порту відправлення згідно коносаменту.
В оскаржуваному рішенні також вказано, що зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України, у зв'язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації, наявної в митного органу, а саме: товар 1 за МД №24UA205140066934U6 від 21.10.2024 - «Вироби з чорних металів, ковані, без подальшого оброблення…» - 2,34 євро/кг.
В оскаржуваному рішенні зазначається, що митницею відповідно до положень статей 55, 57 МК України з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару (а.с. 11).
Товар було випущено у вільний обіг за МД №25UA205100000022U6 від 03.01.2025 (а.с. 15-16) шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МК України.
Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару, звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України від 13.03.2012 №4495-VІ.
Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 МК України. У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
При цьому, витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.
Судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару 1, а саме: «Втулка для ролика AXIS №1 / sleeve for the roller AXIS №1», в кількості - 8748 шт…» за основним методом (за ціною договору (контракту) та ненадання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.
Як визначено частиною другою статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).
У розумінні частини п'ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.
Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом - за ціною договору (контракту) позивач подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України, зокрема, пакувальний лист №G/164 від 26.09.2024, рахунок-фактура (Invoice) №G/164 від 26.09.2024, коносамент №245048096 від 18.10.2024; автотранспортну накладну (CMR) №453934 від 11.12.2024, транзитну декларацію Т1 №24PL322010NS3UWLM1 від 11.12.2024; декларація про походження товару G/164 від 26.09.2024, платіжну інструкцію в іноземній валюті №18 від 07.10.2024; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №LS-4609626 від 11.12.2024; довідку про транспортні витрати №453934 від 11.12.2024; контракт №2 від 22.07.2022; заявку на перевезення №453934 від 05.12.2024, банківський платіжний документ № 18 від 07.10.2024.
На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом.
Так, контрактом №2 від 22.07.2022 визначено, що загальна сума контракту становить 500 000,00 євро.
Відповідно до інвойсу від 26.09.2024 № G/164, вартість товару - втулка для ролика AXIS №1/sleeve for the roller AXIS №1, в кількості - 8748 шт становить 21607,56 євро (2,47 євро за шт) (а.с.20). Вказаним інвойсом визначено ідентифікаційні ознаки товару, кількість, ціну.
Ціна товару в інвойсі від 26.09.2024 № G/164 (21607,56 євро) відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №24UA205100011525U3 від 23.12.2024 (графа 42).
Крім того, на підтвердження оплати за товар у відповідності до умов поставки, визначених у контракті №2 від 22.07.2022, позивач надав митному органу платіжну інструкцію від 07.10.2024 № 18 про оплату на адресу іноземного контрагента “HAPPY FORGINGS» коштів в сумі 6200 євро та від 26.12.2024 № 21 про сплату коштів в сумі 24635,08 євро (а.с. 22-23).
Так, згідно наданих документів товар поставляється на умовах CIF PL Гданськ.
Ці умови означають, що продавець несе відповідальність за організацію та оплату вартості товару, транспортування і страхового покриття до порту призначення.
Пунктом 6 частини другої статті 53 МК України передбачено, що декларант має обов'язок подати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару).
Судом встановлено, що транспортні витрати на транспортування товару до кордону України за МД №24UA205100011525U3 від 23.12.2024 у розмірі 79415,54 грн. були включені до митної вартості товару відповідно до пункту 10 статті 58 МК України. При цьому, на підтвердження понесених таких витрат разом з МД було надано заявку №453934 від 05.12.2024 на організацію транспортування і експедирування вантажу до договору на ТЕО № 2019/1 від 07.06.2019, довідку про транспортні витрати № 453934 від 11.12.2024, рахунок-фактуру № LS -4609626 від 11.12.2024, відповідно до яких витрати на перевезення товару, зокрема, міжнародне автоперевезення за межами державного кордону України становить 36000,00 грн, транспортно-експедиторське обслуговування за межами державного кордону України становить 43415,54 грн (а.с. 30-32).
Відтак, суд вважає, що відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом за першим методом митну вартість спірного товару, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.
Щодо виявлених митним органом розбіжностей, а саме, що у довідці про транспортні витрати №453934 від 11.12.2024 відсутня інформація щодо страхування та навантаження у порту призначення товару; не вказано вартість перевезення на території України; такі витрати не включено до графи 21 ДМВ, що дає обґрунтовані підстави вважати, що до митної вартості не включено всі її невід'ємні складові, та стосовно розбіжностей у товаротранспортних документах, то суд зазначає наступне.
05.12.2024 між ПП “Денк ТПР» (клієнт) та ТОВ “Ламан Шипінг» (експедитор) укладено заяву №453934 до договору на транспортно-експедиторське обслуговування №2019/1 від 07.06.2029 про організацію транспортування та експедирування вантажу в контейнері №MSKU4167727, відповідно до якої експедитор надає клієнту наступні послуги: - навантажувально-розвантажувальні роботи + Т1 (оформлення транзитної декларації)+ перевантаження - 900 дол. США; - міжнародне перевезення - 1800 дол. США, всього на суму 2700 дол. США.
Суд звертає увагу, що у довідці про транспортні витрати містяться відомості про те, що страхування вантажу не здійснювалось (а.с. 31). В свою чергу, у рахунку-фактурі № LS -4609626 від 11.12.2024 серед іншого вказана вартість міжнародного перевезення по території України, що становить 31923,33 грн (а.с. 32).
Таким чином, вказаними документами підтверджено загальні витрати на розвантажувально-навантажувальні роботи, перевантаження, оформлення транзитної декларації Т1 та транспортне перевезення товару з порта Gdansk (Польща) до п/п Ягодин (Україна) на суму 79 415,54 грн. Дані витрати були включені декларантом до митної вартості імпортованого товару за МД №24UA205100011525U3 від 23.12.2024.
У сукупності всі ці документи узгоджуються щодо вартості транспортування товару, в тому числі і до митного кордону України, яка включена до митної вартості.
Отже вартість таких послуг відповідно до наданих документів за межами митної території України становить 79 415,54 грн, яка включена декларантом до митної вартості.
В свою чергу безпідставним є твердження митного органу про не надання доказів стосовно навантаження та страхування товару, оскільки як вбачається з довідки про транспортні витрати від 11.12.2024 страхування вантажу не здійснювалось, а згідно заявки № 453934 від 05.12.2024 до договору на транспортно-експедиторське обслуговування №2019/1 від 07.06.2029 у ній зазначена вартість навантажувально-розвантажувальних робіт + Т1 (оформлення транзитної декларації)+ перевантаження, що становить 900 дол. США, яка включена у вартість транспортування.
З умов контракту та рахунка-фактури не випливає, що позивачем понесено інші витрати, ніж на оплату товару та транспортних витрат.
Суд зазначає, що відповідач не надав будь-яких належних та допустимих доказів, які би спростовували б розмір понесених позивачем витрат на перевезення вантажу та які вказували б на їх заниження, відтак, такі зауваження відповідача є необґрунтованими та безпідставними.
Доказів перебування позивача у договірних відносинах з третіми особами, крім продавця, матеріали справи не містять.
Стосовно розбіжності про те, що згідно контракту №2 від 22.07.2022 зазначені умови оплати: передоплата згідно попереднього інвойсу, інша сума по факту готовності товару до відправки, проте в інвойсі №G/164 від 26.09.2024 зазначені умови оплати: 100% передоплата, то суд зазначає наступне.
Відповідно до інвойсу №G/164 від 26.09.2024 загальна вартість товару складає 30835,08 євро, а саме: товар: 1. «Втулка для осі ролика №1» - 8748 шт., вартістю 21 607,56 Євро; товар 2. «Латунна втулка запчастина №40,5*44,5*37 - 10368 шт., вартістю 9 227,52 Євро.
На виконання положень контракту №2 від 22.07.2022 позивачем було здійснено передоплату за поставку вказаного товару відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті №18 від 07.10.2024 в сумі 6200 євро, а решту суми 24638,05 євро проплачено платіжним дорученням в іноземній валюті №21від 26.12.2024 (а. с. 22-23).
Надані позивачем платіжні документи підтверджують сплату за поставлену партію товару згідно з інвойсом №G/164 від 26.09.2024.
Суд звертає увагу, що умови оплати товару є вільним вибором сторін договору як і умова встановлення предоплат, післяплат чи часткових оплат. Умови оплати за товар не впливають на митну вартість такого товару з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).
Ціна договору (вартість товару) визначається за принципом свободи договору, якщо інше не передбачено законом або договором.
Вказані висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, що викладені у постановах від 17.04.2018 по справі №815/329/17 та від 26.11.2020 по справі №540/2455/19.
Таким чином, спосіб здійснення оплати позивачем отриманого товару не може впливати на його митну вартість, визначену на момент розмитнення товару.
Тому твердження відповідача з даного приводу є безпідставними та не заслуговують на увагу.
Решта виявлених відповідачем розбіжностей жодним чином не впливають на митну вартість товару. Крім того, оскаржуване рішення та відзив на позовну заяву не містять обґрунтувань, яким саме чином решта виявлених відповідачем порушень може впливати на митну вартість товару.
Водночас приписи МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Крім цього суд зазначає, що решта доводів та заперечень відповідача приведених у відзиві не спростовують висновки суду по суті заявлених позовних вимог.
Окрім того суд зазначає, що митний орган не дивлячись на те, що за однією митною декларацією оформлявся і інший товар, спірне рішення прийняв тільки стосовно коригування митної вартості товару №1, тобто, стосовно 1 товарної позиції із 2, хоч їх оформлення здійснювалося позивачем за тими ж самими документами. Вказане свідчить про вибіркове коригування відповідачем митної вартості товару, без наведення при цьому обґрунтування такого коригування, та не довівши підстав для таких дій.
Таким чином, аналізуючи наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, слід дійти висновку про те, що позивачем подано для митного оформлення імпортованого товару документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, підтверджували ціну товару, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товару за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої та п'ятої статті 58 МК України.
З урахуванням наведеного відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.
Суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.
В свою чергу суд повторює, що вимога про надання додаткових документів, перелік яких визначено у частинах третій-четвертій статті 53 МК України та про надання яких вказано у повідомленні декларанту (договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, може мати місце лише тоді, коли документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.
Однак за обставин цієї справи відповідач не довів наявність таких розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
При цьому суд зазначає, що відсутність договірних відносин із третіми особами вже само по собі робить невиконуваною вимогу митного органу надати договір (угоду, контракт) з третіми особами, пов'язаними з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, а також рахунки про здійснення платежів третім особам. Тому митний орган не може покликатися на ненадання декларантом таких документів, яких у нього не було і не могло бути. Те саме стосується вимоги про надання рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту) та про надання виписки з бухгалтерської документації.
Суд наголошує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. А тому необґрунтованою є і вимога митниці про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією.
При цьому, суд зазначає, що підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є зовнішньоекономічний контракт (додаткові угоди до нього) та рахунок-фактура (інвойс).
З урахуванням наведеного висновки у спірному рішенні про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд зазначає, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
При вирішенні спору суд враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.
Щодо митної декларації МД №24UA205140066934U6 від 21.10.2024, рівень митної вартості 2,34 євро/кг, яка була використана відповідачем для визначення митної вартості при прийнятті спірного рішення, то суд зазначає, що можливість поставки товару іншим покупцям за меншою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв'язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесенні спірного рішення відповідач керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а опирався вже на наявну в митного органу цінову інформацію.
Між тим у спірному рішенні митний орган вказав номер та дату митної декларації (МД №24UA205140066934U6 від 21.10.2024), на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим. На думку суду, відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Також у поданих до митного оформлення документах ціна товару визначена за одиницю товару (за штуку), тоді як митний орган у спірному рішенні визначив відкориговану митну вартість товару не за одиницю товару, а за кілограм.
Разом з тим, суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.
Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.
Також, Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 по справі №815/228/17 дійшов висновку, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Крім цього, суд зазначає, що будь-яка інформація, отримана від юридичних осіб носить виключно інформативний характер та не є безумовною рекомендацією митному органу визначати митну вартість інших аналогічних/подібних товарів саме за такою вартістю. Кожна зовнішньоекономічна угода містить свої умови, які погоджуються сторонами. Принцип свободи договорів чітко передбачає, що сторони можуть самостійно визначити вартість товару.
Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару. При цьому подані документи не містили розбіжностей чи ознак підробки, водночас підтверджували числове значення митної вартості товару.
Стосовно спрацювання системи управління ризиками, то суд зазначає, що це є підставою для контролюючого органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції і не може бути безумовною підставою для відмови в митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю. Різниця між митною вартістю товару, задекларованого особою, та митною вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про заниження митної вартості декларантом і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 30.06.2022 по справі №280/1824/19, які в силу положень частини 5 статті 242 КАС України мають бути враховані при розгляді цієї справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.
Таким чином, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 31.12.2024 № UA 205100/2024/000047/2 є необґрунтованим та безпідставним, не ґрунтується на нормах чинного законодавства, тому його слід визнати протиправним та скасувати, а позов задовольнити.
Крім того, відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Звертаючись до суду, позивач сплатив судовий збір у сумі 3569,96 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 28.01.2025 №70 (а.с.8).
Натомість відповідно до положень пункту 3 частини другої статті 4 Закону України “Про судовий збір» позивачу необхідно було сплатити за пред'явлення цього адміністративного позову судовий збір у сумі 3522,19 грн. (тобто, 1,5% від суми митних платежів, обчисленої згідно з митною вартістю товару, визначеною митницею 293515,61 грн, однак не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та із застосуванням коефіцієнта пониження 0,8).
З урахуванням наведеного на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати зі сплати судового збору в сумі 3522,19 грн. Решта суми судового збору може бути повернута позивачу за його клопотанням відповідно до статті 7 Закону України “Про судовий збір».
Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За приписами частини дев'ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Як вбачається із договору про надання правової допомоги від 27.01.2025 №05/25, акту виконаних робіт №1 від 18.03.2025, детального опису робіт, адвокатом Таргоній П.В. для ПП “Денк ТПР» були надані адвокатські послуги на загальну суму 10000,00 грн., що складаються із: з'ясування фактичних обставин справи в клієнта (консультація) (1 год); укладення договору про надання правової допомоги (1 год); вивчення наданих документів, законодавства та судової практики, формування попередньої правової позиції (3 год); підготовка та належне оформлення позовної заяви (4 год); вивчення та правовий аналіз відзиву на позовну заяву (2,5 год); підготовка та належне оформлення відповіді на відзив (3 год); підготовка детального опису робі (0,5 год).
В той же час, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 14.11.2019 у справі №826/7375/18).
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу цієї справи, суд зазначає, що предметом позову є рішення про коригування митної вартості, яке складено за наслідками митного декларування однієї партії товарів; спірні правовідносини регулюються нормами МК України та великої кількості підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню і застосуванню адвокатом, не передбачають. При цьому такі послуги, як з'ясування фактичних обставин справи, укладення договору про надання правової допомоги, вивчення наданих документів, законодавства та судової практики, вивчення відзиву на позовну заяву та підготовка відповіді на відзив охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду.
На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п'ятою статті 134, частиною дев'ятою статті 139 КАС України (зокрема, складність справи, яку розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження; час, який об'єктивно необхідно було витратити на підготовку позовної заяви, зважаючи на обсяг наданих адвокатом послуг), враховуючи викладені відповідачем заперечення щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. Решту витрат повинен понести позивач.
Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів UA205100/2024/000047/2 від 31.12.2024.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь Приватного підприємства “Денк ТПР» судовий збір у розмірі 3522,19 грн (три тисячі п'ятсот двадцять дві гривні 19 копійок) та витрати на професійну правову допомогу в сумі 3000,00 грн (три тисячі гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Приватне підприємство “Денк ТПР» (45400, Волинська обл., м. Нововолинськ, вул. Луцька, 11, код ЄДРПОУ 33534140).
Відповідач: Волинська митниця (44350, Волинська обл., Ковельський р-н, с. Римачі, вул. Призалізнична, 13, код ЄДРПОУ 43958385).
Суддя Р.С. Денисюк