м. Вінниця
30 травня 2025 р. Справа № 120/4470/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії
У Вінницький окружний адміністративний суд звернувся з адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на протиправні дії відповідача щодо відмови у зарахуванні до стажу роботи на посаді судді, що дає право на отримання довічного щомісячного грошового утримання стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді - 3 роки та відмови в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 56 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
Тому, з метою зобов'язання відповідача зарахувати до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та на отримання довічного щомісячного грошового утримання стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді - 3 роки, та провести з 21.02.2025 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку 56 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, та здійснити її виплату з урахуванням раніше виплачених сум, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою від 08.04.2025 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Установлено строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач 23.04.2025 подав відзив, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зокрема, зазначив, що позивач з 21.02.2025 отримує довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону №1402-VIII. Розмір його довічного грошового утримання судді у відставці розрахований відповідно до частини 3 статті 142 Закону №1402-VIII з 21.05.2024 становить 50448,00 грн.
Тому, органом Пенсійного фонду при призначенні довічного грошового утримання, як судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016, належним чином визначено стаж на основі поданих ним документів, зокрема трудової книжки, та наявних у Пенсійному фонді відомостей.
Відповідач зазначає, що позивачем у позовній заяві не конкретизовано який саме стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у галузі права тривалістю 3 роки не зараховано до його стажу роботи на посаді судді.
Не конкретизовано зазначений період і у рішенні Вищої Ради Правосуддя від 20.02.2025 року про звільнення позивача з посади судді у відставку.
Відтак, на думку відповідача, орган Пенсійного фонду позбавлений можливості визначити який саме період підлягає зарахуванню. В свою чергу, діяти на власний розсуд орган Пенсійного фонду не має права.
Щодо позовної вимоги позивача провести з 21 лютого 2025 року перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку 56 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання та здійснити її виплату з урахуванням раніше виплачених сум, то Головне управління зазначило, що щомісячне довічне грошове утримання позивачу не обмежено 10 прожитковими мінімумами, визначеними Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік". Позивач отримує щомісячне довічне грошове утримання у загальному розмірі 50448,00 грн, тобто без обмеження максимальним розміром.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи позову та відзиву, встановив такі обставини.
Указом Президента України від 20.02.2010 року № 200/2010 ОСОБА_1 призначений строком на п'ять років на посаду судді Немирівського районного суду Вінницької області.
Указом Президента України від 29.12.2017 року № 441/2017 позивач призначений на посаду судді Немирівського районного суду Вінницької області (безстроково).
Наказом голови Немирівського районного суду Вінницької області № 5 від 07.04.2010 позивач зарахований до штату суду.
Рішенням Вищої ради правосуддя № 303/0/15-25 від 20.02.2025 позивач був звільнений з посади судді Немирівського районного суду Вінницької області в зв'язку з поданням заяви про відставку.
ОСОБА_1 24.02.2025 звернувся до відділу обслуговування громадян № 14 (сервісний центр) в м. Немирів Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області по питанню перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до положень ст. 142 Закону України "Про судоустрій та статус суддів".
Згідно із протоколом про перерахунок пенсії від 06.03.2025 № 024950007380 довічне грошове утримання позивачу визначено в розмірі 50 % заробітної плати судді, виходячи з 20 років 09 місяців 25 днів стажу на посаді судді.
На думку позивача, відповідачем не було враховано наявність у позивача й іншого стажу роботи, який дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання.
Вважаючи дії відповідача щодо не зарахування до стажу роботи судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання, усіх періодів які підлягають врахуванню до такого стажу протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи суд враховує таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України від 02.06.2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII).
За змістом п. 2 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Відповідно до ч. 2 ст. 142 Закону № 1402-VIII суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно з ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці у розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Абзацом 4 п. 34 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
При цьому, будь-яких обмежень щодо дії цього пункту в часі Законом не встановлено.
Вказані норми кореспондують зі статтею 22 Конституції України, відповідно до якої при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 Закону № 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Згідно з абз. 4 п. 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Суд звертає увагу на те, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.
Так, відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 20.02.2025 № 303/0/15-25 стаж роботи ОСОБА_1 , який дає право на відставку становить 23 роки 9 місяців 21 день, а саме: стаж роботи на посаді судді - 15 років; час роботи на посадах слідчого, помічника прокурора та старшого помічника прокурора - 3 роки 11 місяців 7 днів; період проходження строкової військової служби - 1 рік 10 місяців 14 днів; стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді - 3 роки.
Частиною 2 ст. 137 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) встановлено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Системний аналіз вказаної норми в її взаємозв'язку з абзацом четвертим пункту 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" дає підстави для висновку, що з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Вищий антикорупційний суд", яким внесено зміни до статті 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Саме така правова позиція покладена в основу рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 листопада 2018 року, залишеного без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18.
Зокрема, Велика Палата Верховного Суду погодилась із висновками колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та зазначила, що частину другу статті 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагається законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду.
Згідно із частиною першою статті 7 Закону № 2862-XII, яка була чинною на день призначення ОСОБА_1 на посаду судді, суддею міг бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менше як три роки.
Відповідно до записів у трудовій книжці на день призначення на посаду судді вперше ОСОБА_1 мав стаж роботи в галузі права більше 3 років, оскільки із 3 лютого до 27 квітня 2006 року працював юрисконсультом ТОВ "Вищеольчедаїв цукор", а з 4 травня 2006 року до призначення на посаду судді (20 лютого 2010 року) обіймав посаду заступника голови, керівника апарату Немирівської районної державної адміністрації Вінницької області.
Відтак, до стажу роботи на посаді судді, що дає ОСОБА_1 право на відставку, підлягають зарахуванню 3 роки роботи в галузі права, вимога щодо якого визначалася законом та який надавав право для призначення на посаду судді.
При цьому, ч. 1 ст. 57 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" передбачає, що рішення ВРП про звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 1, 2 та 4 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване з підстав, визначених законом.
Суд звертає увагу, що рішення Вищої ради правосуддя від 20.02.2025 № 303/0/15-25 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Немирівського районного суду Вінницької області у зв'язку з поданням заяви про відставку" не оскаржено та не скасовано, а тому підстави для не зарахування вищезазначеного суддівського стажу відсутні.
Відтак, відповідач при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці безпідставно не зарахував вказаний вище період до стажу роботи на посаді судді.
Підсумовуючи вищевикладене суд доходить висновку, що до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання підлягають зарахуванню як безпосередній стаж роботи на посаді судді, так і стаж роботи, вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді - 3 роки.
Загалом, загальний стаж роботи на посаді судді ОСОБА_1 становить 23 роки 9 місяців 21 день.
Натомість, безпідставне незарахування відповідачем спірного періоду роботи до суддівського стажу позивача призвело до того, що обрахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 як судді у відставці проводиться в значно меншому розмірі, ніж це передбачено Законом № 1402-VIII.
Більше того, на думку суду відповідач в цілому неправомірно вдається до оцінки суддівського стажу позивача, оскільки розрахунок такого стажу взагалі не входить до повноважень пенсійного органу. Це підтверджується Порядком подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1 (далі Порядок № 3-1), згідно з яким призначення щомісячного довічного утримання судді у відставці здійснюється, зокрема, на підставі розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, що складається (оформляється) відповідним судом.
В цьому випадку, як встановлено із розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 , складеного Немирівським районним судом Вінницької області, загальний стаж судді ОСОБА_1 становить повних 23 роки 9 місяців 21 день.
Отже, жодних правових підстав не враховувати вказаний суддівський стаж позивача як такий, який надає йому право на відставку та виплату щомісячного довічного грошового утримання у відповідача не має.
Згідно з ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Враховуючи, що загальний стаж роботи позивача на посаді судді, що дає йому право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, становить 23 роки 9 місяців 21 день, тому розмір довічного грошового утримання має складати 56 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
З огляду на викладене, суд вважає протиправними дії відповідача щодо не зарахування до стажу роботи позивача на посаді судді стаж роботи, вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді - 3 роки, що загалом становить 23 роки 9 місяців 21 день.
Відповідно, суд доходить висновку про визнання протиправними дій відповідача щодо визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання на рівні 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Враховуючи зазначене, належним способом захисту порушених прав позивача є прийняття судом рішення про зобов'язання відповідача здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, з 21.02.2025 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 56 % від відповідних сум суддівської винагороди, врахувавши стаж роботи, вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді - 3 роки.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснювати виплату щомісячного довічного грошового утримання без обмеження граничного розміру, суд зазначає, що такі виплати не підлягають обмеженю.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, сплачений при зверненні до суду судовий збір належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо не зарахування до стажу роботи судді ОСОБА_1 , що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, стаж роботи, вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді - 3 роки.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на у розмірі 50 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 21.02.2025 перерахунок призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 та виплачувати у розмірі 56 % відповідних сум суддівської винагороди без обмеження граничного розміру, врахувавши його стаж роботи, вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді - 3 роки, та здійснити виплату з урахуванням раніше виплаченим сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ - 13322403, вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005).
Повне судове рішення складено 30.05.2025.
Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна