Справа № 522/11099/23
Провадження № 1-кп/522/1702/25
02 червня 2025 року місто Одеса
Приморський районний суд міста Одеси у складі колегії суддів:
Головуючого судді - ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні №22023160000000081, відомості про яке внесено 25.02.2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Лиманське Одеської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України -
В провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №22023160000000081, відомості про яке внесено 25.02.2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2023 року головуючим суддею був визначений ОСОБА_6
16 травня 2025 року на підставі доповідної записки помічника судді ОСОБА_6 - ОСОБА_7 був проведений повторний автоматизований розподіл судової справи №522/11099/23 між суддями, яким визначено суддю ОСОБА_1 .
Прокурор у судовому засіданні подав клопотання про продовження обраного відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які продовжують існувати.
Прокурор зазначає, що лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе гарантувати належне виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та перешкодити запобіганню вказаних ризиків. Крім того, відповідно до ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану прокурор просив не визначати розмір застави у вказаному кримінальному провадженні, оскільки щодо злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260,261,437-442 КК України, розмір застави не визначається.
Захисник обвинуваченого у судовому засіданні не заперечувала щодо задоволення клопотання прокурора.
Обвинувачений у судовому засіданні також не заперечував проти клопотання прокурора.
Розглянувши клопотання прокурора, вислухавши з приводу вказаного питання думки учасників судового провадження, суд приходить до наступного.
Так, ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 27.02.2023 року, ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк дії якого продовжувався ухвалами Приморського районного суду м. Одеси та закінчується.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За змістом ст.199 КПК України підставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Так, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, який карається позбавленням волі на строк від 8 до 15 років з конфіскацією майна або без такої.
Враховуючи тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому продовжує існувати ризик того, що він може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Becciev v.Moldova» (Бекчиєв проти Молдови), пункт 58).
Відтак, ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, підтверджується також обставинами даного кримінального провадження, в тому числі і даними про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , які дають достатні підстави припускати, що останній може здійснити спроби переховування від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Враховуючи відсутність постійного місця роботи, побоювання кримінального переслідування з боку української влади, що призводить до відсутності можливості офіційного працевлаштування та отримання заробітку, не виключено, що ОСОБА_5 може продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, шляхом повторного вступу до лав терористичної організації «ДНР», тобто наявний ризик, передбачений (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).
При цьому, суд зауважує на тому, що ризики це, зокрема, невизначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих наслідків для кримінального провадження та запобіжний захід застосовується саме для запобігання ризиків, тобто до моменту їх настання.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою суду не надано та у судовому засіданні не встановлено.
З огляду на зазначене, ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, які були враховані судом під час обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а саме: спроби переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, експерта у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення продовжують існувати, а тому суд вважає клопотання прокурора обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, застосовується запобіжних захід, визначений пунктом 5 частини першої статті 176 КПК України - тримання під вартою.
Суд констатує, що з огляду на встановлення ризиків, передбачених п.1, 5) ч.1 ст.177 КПК України, застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а в даному випадку продовження строку тримання під вартою - є безальтернативним.
Згідно із ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених статтями передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про доцільність продовження строку тримання ОСОБА_5 під вартою строком до 28 липня 2025 року, включно, без визначення розміру застави.
Керуючись вимогами ст.ст.8, 9, 176, 177, 178, 183, 194, 199, 331, 376 КПК України, колегія суддів, -
Клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні № №22023160000000081, відомості про яке внесено 25.02.2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України - задовольнити.
Строк обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити до 28 липня 2025 року, включно, без визначення розміру застави.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою - в той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали.
Суддя: ОСОБА_1