Справа № 521/13049/24
Провадження №2/521/952/25
19 травня 2025 року місто Одеса
Хаджибейський районний суд міста Одеси в складі:
головуючий суддя Плавич І.В.,
секретар судового засідання Петренко Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса виконавчого округу Одеської області Шипкова Єгора Олексійовича про стягнення,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шипкова Є.О. про стягнення коштів, посилаючись на те, що рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 14 лютого 2024 року, проголошеного в рамках цивільної справи № 523/17213/23, яке набрало законної сили, виконавчий напис, на підставі якого було відкрито виконавче провадження № 72666500 визнано таким, що не підлягає виконанню.
Оскільки рішення суду було проголошено та набрало законної сили вже після закриття виконавчого провадження, а предмет застави був реалізований на прилюдних торгах і кошти з його реалізації отримані відповідачами, які ігнорують вимоги позивача про повернення коштів у добровільному порядку, позивач вважає, що єфективним способом судового захисту є стягнення коштів з підстав ст.ст.536, 625, 1212,1192 ЦК України.
В остаточній редакції позову від 12.02.2025 року, ОСОБА_1 вважає, що ОСОБА_2 є єдиним відповідачем за заявленими вимогами і просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 203 045,43 грн, з яких: 128 307,77 грн становлять безпідставно набуті грошові кошти, 3 470,99 грн. становить 3% за користування чужими коштами, 14 916,11 грн. - індекс інфляції, 13 249,18 - витрати на оплату основної винагороди приватного виконавця та проведення виконавчих дій, 43 101,38 грн - грошова компенсація ринкової вартості транспортного засобу, як відшкодування збитків внаслідок умисних дій відповідача, а також вирішити питання судового збору у розмірі 2030,45 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 8 000 грн.
Представник позивача, адвокат Бикова О.В. в судове засідання не з'явилась, про слухання справи сповіщена належним чином та своєчасно. Надала заяву про слухання справи у відсутності сторони позивача. Проти заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився повторно, про дату, час і місце судового засідання повідомлений у встановленому законом порядку, відзиву та заяву про поважність причин неявки в судове засідання суду не представив.
У зв'язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, в порядку статті 280 ЦПК України, зі згоди представника позивача, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 223 ЦПК України.
Згідно ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).
Відомості про розгляд справ (залишення позову без руху, повернення позовної заяви, дані про відкриття провадження та дати призначення справи до розгляду) публікуються на офіційному веб-сайті Хаджибейського районного суду м. Одеси у відповідності до Рішення ради суддів загальних судів № 12 від 28 лютого 2013 року «Про організацію роботи з інформаційного наповнення і функціонування офіційних веб-сайтів загальних судів на офіційному веб-порталі судової влади України» та відправлено до ЄДРСР.
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов'язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі «Шульга проти України» № 16652/04).
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити із задоволенням позову. Судом встановлені такі фактичні обставини на підставі представлених позивачем письмових доказів.
Так, рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 14.02.2024 року, проголошеного в рамках цивільної справи № 523/17213/23, що набрало законної сили, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Лозовенко В.В., 02.08.2023 року, зареєстрований в реєстрі за № 1289 про звернення стягнення на транспортний засіб марки MITSUBISHI модель OUTLANDER, шасі (кузов, рама) НОМЕР_1 , 2003 року випуску, тип -ЛЕГКОВИЙ -ЗАГАЛЬНИЙ УНІВЕРСАЛ-В, колір - ЧОРНИЙ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належав ОСОБА_1 на праві власності, визнаний таким, що не підлягає виконанню.
Дане рішення суду проголошено та набрало законної сили вже після винесення приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Шипковим Є.О. постанови від 01.12.2023 про закінчення виконавчого провадження №72666500.
Як встановлено, в ході проведення виконавчих дій за цим виконавчим провадженням, 21 листопада 2023 року відбулися електронні торги, на яких було реалізовано майно ОСОБА_1 у вигляді транспортного засобу марки MITSUBISHI модель OUTLANDER, шасі (кузов, рама) НОМЕР_1 , 2003 року випуску, тип -ЛЕГКОВИЙ -ЗАГАЛЬНИЙ УНІВЕРСАЛ-В, колір - ЧОРНИЙ, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
На виконання ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2024 року про витребування доказів до суду надійшла відповідь приватного виконавця Шипкова Є.О., з якої вбачається, що грошові кошти, що надійшли в межах виконавчого провадження були розподілені та перераховані наступним чином: 126 301,77 грн на користь ОСОБА_2 ; 2000 грн. на користь ОСОБА_2 в якості повернення авансового платежу; 12630,18 грн на користь приватного виконавця як витрати виконавчого провадження та 619 грн як витрати виконавчого провадження.
Судом встановлено, що згідно звіту ТОВ «Інвестиційно-Консалтингове Бюро «Тріада» від 16.10.2023 ринкова вартість реалізованого майна позивача становить 136 380 грн. без урахування ПДВ, що еквівалентно 4075 доларам США за офіційним курсом НБУ на дату оцінки 36,5686 грн. за 1 долар США; згідно протоколу проведення електронного аукціону № 600237 від 21.11.2023 ціна продажу транспортного засобу склала 149 001 грн, що еквівалентно 4133 доларам США за офіційним курсом НБУ на дату продажу 36,0496 грн. за 1 долар США.
В матеріалах справи наявні докази, що підтверджують факт умисних дій та зловживань з боку ОСОБА_2 , направлених на безпідставне збагачення, в результаті чого, позивач поніс не тільки грошові збитки, а й позбавлений права на повернення в натурі об'єкт рухомого майна, що належав йому на праві власності, реалізованого з прилюдних торгів в рамках виконавчих дій.
Наявність документального підтвердження про ігнорування вимог ОСОБА_1 про повернення коштів та відшкодування завданих збитків є підставою для вирішення спірного питання у судовому порядку.
Суд зазначає, що факти, встановлені судовим рішенням є преюдиційними та обов'язковими до виконання сторонами і приймаються судами при розгляді іншої справи без перевірки.
Відповідно до ч.1,2 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Зі змісту ст. 1212 ЦК України можна зробити висновок, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно збагатилася в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов'язана повернути безпідставно набуте майно цій особі.
Будь-яке збагачення визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на збагачення за рахунок потерпілого, або в разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, і якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.
Про виникнення зобов'язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення або збереження майна можна говорити у тому разі, коли дії особи або події призводять до протиправного результату, що юридично не обумовлений виникненням майнових вигод на стороні однієї особи за рахунок іншої. Саме цей протиправний результат у вигляді юридично безпідставних майнових вигод, що перейшли до набувача, є фактичною підставою для виникнення зобов'язань з повернення безпідставного збагачення.
Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов'язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України, у такому разі, набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов'язаний повернути потерпілому все отримане майно.
Згідно правового висновку, наведеного у постанові ВП ВС від 7 лютого 2024 року у справі № 910/3831/22 (провадження № 12-45гс23) зазначено, що виконати зобов'язання з повернення коштів боржник повинен відразу після того, як безпідставно отримав майно або як підстава такого отримання відпала. Саме з цього моменту виникає передбачений ч. 2 ст. 625 ЦК України обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.
Враховуючи, що суд вирішує справи в межах заявлених позовних вимог, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення процентів та індексу інфляції за користування чужими коштами в якості компенсаційних витрат підлягають задоволенню саме в межах заявлених ним вимог в редакції від 10.02.2025, зареєстрованих судом 12.02.2025.
Суд вважає, що умисні дії відповідча завдали позивачу значних матеріальних збитків. Будучи інвалідом, ОСОБА_1 позбавився транспортного засобу, який був для нього засобом для пересування. Неможливість повернення майна в натурі є, на думку суду, безумовною підставою для відшкодування збитків, розмір яких становить різницю між сумою ринкової вартості реалізованого транспортного засобу (171 409,15 грн.) та сумою, що отримана безпідставно ОСОБА_2 (128 301,77 грн.) станом на 10.02.2025, а також збитків, понесених на витрати в рамках виконавчого провадження.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ч.1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Аналізуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем представлені усі допустимі, належні і достатні докази на підтвердження обставин позову, а тому наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 203 045, 43 грн., з яких: 128 307, 77 грн. - безпідставно набуті грошові кошти; 3 470,99 грн. - 3% проценти за користування чужими коштами; 14 916,11 грн. - індекс інфляції, 13 249, 18 грн.- витрати на оплату основної винагороди приватного виконавця та витрат на проведення виконавчих дій, 43 101, 38 грн. - грошова компенсація ринкової вартості транспортного засобу, як відшкодування збитків внаслідок неможливості повернення в натурі реалізованого майна.
Окремою вимогою, заявленою у позові, є вимога вирішити питання судових витрат.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Як вбачається, при зверненні до суду ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 2030, 45 грн., що підтверджується платіжними дорученнями.
На підтвердження витрат на правову допомогу у розмірі 8 000 грн., позивач надав договір про надання правничої допомоги №14 від 07 жовтня 2023 року, акт виконаних робіт від 16.04.2025, детальний опис та розрахунок вартості наданих послуг, квитанцію про оплату послуг адвоката, підтвердження про направлення даних документів на адресу відповідача.
Оскільки позовні вимоги про стягнення задоволено, то вказані суми судового збору та витрат на правову допомогу підлягають стягненню з відповідача.
На підставі викладеного та керуючись Главою 9 Розділу ІІІ ЦПК України,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 203 045, 43 грн., з яких:
- 128 307, 77 грн. - безпідставно набуті грошові кошти;
- 3 470,99 грн. - 3% проценти за користування чужими коштами;
- 14 916,11 грн. - індекс інфляції;
- 13 249, 18 грн.- витрати на оплату основної винагороди приватного виконавця та витрат на проведення виконавчих дій,
-43 101, 38 грн. - грошова компенсація ринкової вартості транспортного засобу, як
відшкодування збитків внаслідок умисних дій відповідача та неможливістю повернути реалізоване з прилюдних торгів майно в натурі.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 030, 45 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката в сумі 8000,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повні відомості про учасників справи згідно ст. 265 ч.5 п.4 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 , (РНОКПП: НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач: ОСОБА_2 , (РНОКПП: НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ).
Суддя: І.В. Плавич