справа № 947/25537/23
провадження № 2-др/947/17/25
14.05.2025 року м. Одеса
Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді Літвінової І.А.,
за участю:
секретаря судового засідання Шишко В.С.
позивача - ОСОБА_1 ,
відповідача - ОСОБА_2 ,
представник відповідача - адвоката Малої А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Одесі заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Павленко Альони Леонідівни про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі № 947/25537/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,
До Київського районного суду м. Одеси із заявою про ухвалення додаткового рішення звернулася представник позивача ОСОБА_1 - адвоката Павленко Альона Леонідівна, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати, а саме: витрати на правову допомогу в сумі 67500 (шістдесят сім тисяч п'ятсот) гривень, витрати на оплату роботи КП "БТІ" ОМР на загальну суму 1265 грн.; поштові витрати на загальну суму 157,70 грн.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що рішенням суду від 26.12.2024 року позов ОСОБА_1 було задоволено. Проте в рішенні суду не було вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
23 квітня 2025 року стороною відповідача надано письмові заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких відповідач зазначав, що витрати в розмірі 67500,00 гривень не відповідають критеріям реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також суперечить принципу розподілу таких витрат.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заяву підтримала та просила задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 заперечували проти задоволення зави в частині стягнення витрат на правову допомогу в сумі 67500,00 гривень.
Суд, вислухавши думку сторін, ознайомившись з матеріалами справи дійшов висновку про задоволення заяви, виходячи з наступного.
В ході розгляду заяви судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 звертаючись до Київського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, у позовній заяві анонсувала про орієнтовні витрати на правову допомогу.
В дебатах представником позивача було зазначено про те, що буде подана відповідна заява про стягнення витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При розгляді цивільної справи № 947/25537/23 по суті питання про судові витрати судом не вирішувалось.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
За приписами ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 26 грудня 2024 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя. Рішення суду набрало законної сили.
Відповідно до ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;3) судом не вирішено питання про судові витрати;4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. 2. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.3. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.4. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. 5.Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», що закріплено ч.4 ст.62 ЦПК України.
Поняття терміну адвокат врегульоване п. 1 ч. 1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», відповідно до якої адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Положеннями ч.ч. 1, 4 ст.17 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначено, що Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України.
Інформація, внесена до Єдиного реєстру адвокатів України, є відкритою на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України. Рада адвокатів України і відповідні ради адвокатів регіонів надають витяги з Єдиного реєстру адвокатів України за зверненням адвоката або іншої особи.
Підстави для здійснення адвокатської діяльності визначені ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Відповідно до ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на професійну правничу допомогу має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обгрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; і поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необгрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Отже, аналізуючи норми ЦПК України щодо визначення розміру судових витрат та їх розподілу між сторонами можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: І) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Верховний Суд в Постанові від 10.06.2021 року по праві № 820/479/18 зазначив, що як вказано у Рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з Іншими суб'єктами права.
При цьому необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківській документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
З матеріалів справи вбачається, що між Позивачем та її представником було укладено договір про надання правової допомоги № 41/07 та додаткову угоду № 1 від 01.07.2023 року відповідно до умов якої «Гонорар адвоката складає суму 37 500 гривень».
Відповідно до додаткової угоди № 2 від 01.07.2024 року, яка продовжує строк договору № 41/07, «Гонорар адвоката складає суму 30 000 гривень, в зв'язку із збільшенням обсягу правової допомоги, внаслідок збільшення тривалості супроводження справи». Загальна сума витрат на правову допомогу становить 67 500 гривень.
Оплату здійснено на офіційний розрахунковий рахунок адвоката на підставі виставленого рахунку-фактури у відповідності з укладеним договором про надання правової допомоги.
Крім того, в ході розгляду справи ОСОБА_1 оплатила рахунок, який був виставлений КБ "БТІ" ОМР в сумі 1240 грн, а також оплата банківської комісії на суму 25 грн., що разом складає 1265 грн (т.1 а.с. 67).
Також протягом розгляду справи ОСОБА_1 скеровувала засобами поштового зв'язку документи відповідачу, що підтверджується фіскальними чеками, а саме: 53 грн. (т. 1 а.с. 31); 40 грн. (т. 1 а.с. 101); 29 грн. (т. 1 а.с. 106) 53,70 грн. - направлення заяви про ухвалення додаткового рішення відповідачу, а всього на загальну суму 157,70 гривень.
Процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката шляхом подання відповідного клопотання. Слід зауважити, що на сторону, яка подає клопотання про зменшення витрат, покладено обов'язок доведення неспівмірності витрат.
Так, в питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об'єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19, в якому, серед іншого наголошено, що: - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; - суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи; - суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) з врахуванням критеріїв ч. ч. 5-7, 9 ст.129 ГПК України, може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення
Подібні висновки можна також зустріти в ряді постанов Верховного Суду, зокрема, у справі № 922/3436/20, у справі № 910/7586/19, у справі № 910/16803/19.
Таким чином, суд при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу перевіряє чи подавалось від іншої сторони клопотання про зменшення витрат і наскільки таке клопотання є обґрунтованим відносно критерію неспівмірності заявленого розміру витрат.
Вирішуючи питання по суті, суд доходить висновку, що загальна сума гонорару є розумною, відповідає кваліфікації адвоката та пропорційна часу, витраченому на супроводження справи в судовому порядку, оскільки обсяг правової роботи вимагав певних зусиль, кваліфікації, витрат за часом, технічних навантажень.
Щодо заперечень відповідача, суд вважає їх необґрунтованими, оскільки сторони вільні у своєму виборі у захисті своїх прав, позивач скористалася своїм правом та обрала саме такий спосіб, шляхом укладання Договору правової допомоги з визначенням її вартості.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
У статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
У відповідності до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 27 постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Таким чином, враховуючи виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, а саме: витрати на правову допомогу в сумі 67500 (шістдесят сім тисяч п'ятсот) гривень, витрати на оплату роботи КП "БТІ" ОМР на загальну суму 1265 грн.; поштові витрати на загальну суму 157,70 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 133, 137, 261, 270 ЦПК України, суд
Заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Павленко Альони Леонідівни про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі № 947/25537/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити.
Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі № 947/25537/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати на правову допомогу в сумі 67500 (шістдесят сім тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на оплату роботи КП "БТІ" ОМР на загальну суму 1265 (одна тисяча двісті шістдесят п'ять) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на оплату поштових відправлень у загальному розмірі - 157 (сто п'ятдесят сім) гривень 70 копійок.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його складення. Особи, яким рішення не було вручено в день його складення можуть подати апеляційну скаргу в цей же термін з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя І. А. Літвінова