Справа № 946/7199/23
Провадження № 2/946/967/25
23 травня 2025 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Пащенко Т.П.,
за участю секретаря судового засідання Топтигіної О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ізмаїл в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У вересні 2023 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (далі - ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна»), яке Рішенням № 251124/1 єдиного учасника ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 року змінило найменування ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на нове найменування ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (далі - ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал»), звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» обґрунтовує тим, що 10.07.2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» (далі ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» або Кредитор) та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» укладено електронний договір № 4442562 про надання споживчого кредиту, сума кредиту складала 15000,00 грн. Кредитний Договір укладено відповідно до Правил надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту, затверджених наказом №53-ОД від 16.01.2020 року, розміщених на їх сайті https://creditplus.ua/ru/documents. Строк кредиту складає 30 днів. Дата повернення кредиту 09.08.2021 року. Строк кредиту може бути продовжений в порядку та на умовах п.1.4. Договору. Позивач за умовами договору свої зобов'язання виконав, в повному обсязі, шляхом перерахування кредитних коштів на платіжну картку відповідачки. Відповідно до п.1.5 Договору процентна ставка знижена та становить 0,95% в день. 09.08.2021 року відповідачка здійснила оплату на рахунок кредитора в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом на суму 4275,00 грн. В зв'язку з чим, у відповідності до п. 1.4 та п.4.2. кредитного договору відбулося продовження строку кредиту ще на 30 днів, до 08.09.2021 року, з стандартною процентною ставкою 1,90% в день. 08.09.2021 року відповідачка свої зобов'язання не виконала, а також не уклала угоду щодо пролонгації строку дії кредитного договору, у зв'язку із чим, на підставі п. 4.3. Договір було автопролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 календарних днів. Враховуючи невиконання відповідачкою своїх боргових зобов'язань перед кредитором 03.05.2022 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», як клієнтом, та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», як фактором, було укладено Договір факторингу № 03-05/2022, у відповідності до умов якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступив право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором. Про відступлення права грошової вимоги за Договором ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» повідомила відповідачку шляхом направлення на електрону пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 про відступлення права вимоги. Неналежне виконання відповідачкою договору призвело до заборгованості перед фінансовою установою. Таким чином, до ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» відповідно до укладеного договору факторингу перейшло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором у розмірі 49150 грн., з яких: 15000 грн. - тіло кредиту, 34150 грн. - нараховані проценти. Позивач вказав, що боржниця зобов'язана сплати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також, три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інфляційні втрати склали 15580,55 грн., три проценти річних склали 2609,66 грн. 22.03.2024 року представник позивача надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій вказав, що просить суд стягнути з відповідачки заборгованість у розмірі 49150 грн., інфляційні втрати 1579,89 грн., три відсотки річних 311,05 грн., всього 51040,94 грн (а.с.131-132). З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідачки суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 49150 грн., інфляційні втрати у розмірі 1579,89 грн., три проценти річних у розмірі 311,05 грн., всього - 51040,94 грн., сплачений судовий збір у розмірі 2147,20 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити, не заперечував щодо заочного розгляду справи (а.с.162-163).
Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи була сповіщена належним чином, про причину неявки суд не повідомила.
18.06.2024 року ОСОБА_1 надала суду письмові пояснення (а.с.136-137), в яких вказала, що в позовних вимогах позивач зазначає, що сума боргу за кредитом складає 49 150,00 грн., але жодного розрахунку, та будь-якого іншого доказу на підтвердження своїх вимог суми не надає. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду по справі №163466/18 від 03 травня 2022 року зазначив, що судам попередніх інстанцій необхідно досліджувати докази, в тому числі на предмет правильності поданого позивачем розрахунку заборгованості. Жодних належних доказів щодо розрахунку суми боргу 49 150,00 грн. немає, відсутній розрахунок відсотків, формула та період нарахування. Неможливо визначитися з яких підстав і на підставі яких належних, допустимих доказів зроблено цей розрахунок. Враховуючи те, що заборгованість в цілому не є безспірною, оскільки немає будь яких належних доказів щодо її розміру, то сума боргу 3% річних та індексу інфляції також не можна назвати безспірною та достовірно. У зв'язку з військовою агресією Росії проти України Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 був введений воєнний стан строком на 30 діб. В подальшому, Указом Президента України від 14.03.2022 року № 133/2022 строк дії воєнного стану був продовжений ще на 30 діб, та триває по теперішній час. Відповідно до пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). В своєму позові позивач вказує, що стягнення інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми здійснюється за період з грудня 2021 року по червень 2023 року, тобто за період коли відповідно до пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 Цивільного кодексу України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Враховуючи вищенаведене, відповідачка вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, так як розрахунок заборгованості зроблено з порушенням вимог закону та без належних, допустимих та достовірних доказів.
Згідно ч.2 ст.281 розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до положень ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.
Згідно положень ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Як передбачено ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до положень ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст. 629 Цивільного кодексу України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Також, статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
В судовому засіданні встановлено, що 10.07.2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» (далі ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» або Кредитор) та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» укладено електронний договір № 4442562 про надання споживчого кредиту (а.с.82-90).
Зазначений договір укладено відповідно до Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» (далі Правила) та розміщених на сайті https://creditplus.ua/ru/documents.
За умови п.1.2 кредитного договору, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов'язується повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки передбачені договором.
Сума кредиту (загальний розмір) складає 15000,00 грн (п. 1.3. Кредитного договору).
Строк кредиту - 30 днів. Дата повернення кредиту (08.08.2021 року) вказується в Графіку платежів, що є Додатком №1 до цього Договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього Договору (п. 1.4. Кредитного договору).
ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов'язання перед відповідачкою за Кредитним договором виконано та надало їй кредит в сумі 15000,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідачки № НОМЕР_1 (а.с.65-66).
Відповідно до п.п. 1.5., 2 кредитного договору, знижена процентна ставка становить 0,95% в день та застосовується : у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача, відповідно до п. 4.2 договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п.4.3 Договору.
09.08.2021 року відповідачка здійснила оплату на рахунок кредитора в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом на суму 4275,00 грн. В зв'язку з чим, у відповідності до п. 1.4 та п.4.2. кредитного договору відбулося продовження строку кредиту ще на 30 днів, до 08.09.2021 року, з стандартною процентною ставкою 1,90% в день (а.с.95).
У матеріалах справи наявна копія Паспорту споживчого кредиту, підписаного відповідачкою електронним підписом, з якого вбачається, що відповідачка була повідомлена про всі умови кредитування, валютою кредиту, процентною ставкою, умовами повернення кредиту та іншими важливими правовими аспектами (а.с.76-80).
Відповідачка станом на 09.08.2021 року не виконала своїх зобов'язань перед кредитором, а також не уклала угоду щодо пролонгації строку дії кредитного договору, у зв'язку з чим, керуючись п. 4.3 Кредитного договору кредитний договір автопролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 календарних днів.
Згідно розрахунку заборгованості (а.с.94-109) ОСОБА_1 має заборгованість за договором №4442562 про надання споживчого кредиту у розмірі 49150,00 грн., яка складається з:
- сума кредиту - 15000 грн.,
- сума процентів за користування кредитом - 34150 грн.
Крім того, ст. 1077 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.
Відповідно до ст.ст.1080, 1084 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов'язань або відповідальності перед боржником у зв'язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.
03.05.2022 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», як клієнтом та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», як фактором, укладено договір факторингу № 03-05/2022, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором (а.с.42-50).
Згідно із Актом прийому-передачі реєстрів боржників до договору факторингу клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників, після чого до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей (а.с.51).
Відповідно до реєстру боржників від 03.05.2022 року ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» набуло право грошової вимоги до відповідачки в сумі 49150,00 грн. (а.с.81).
Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» повідомило відповідачку шляхом направлення на електронну пошту відповідачки зазначену при укладенні кредитного договору відповідного повідомлення (а.с.75).
Рішенням № 251124/1 єдиного учасника ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 року змінено найменування ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на нове найменування ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», що підтверджується відповідною Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань № 1000681070010062201 від 10.12.2024 року.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Як передбачено ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до положень ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст. 629 Цивільного кодексу України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 514, ч.1 ст.516 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з умовами договорів факторингу, Фактор зобов'язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов'язань, право на одержання якого належить клієнту.
Відповідачка не надала своєчасно кредитору грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст.ст.509,526,1054 ЦК України, відповідачка зобов'язання за вказаним договором не виконала.
22.03.2024 року представник позивача надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій вказав, що просить суд стягнути з відповідачки:
- заборгованість у розмірі 49150 грн.,
- інфляційні втрати 1579,89 грн.,
- три відсотки річних 311,05 грн., всього 51040,94 грн.
Згідно ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Позивач просить суд стягнути інфляційні втрати в розмірі 1579,82 грн. та 3% річних в розмірі 311,05 грн., посилаючись на умови договору та загальні норми цивільного права.
Відповідно до Указу Президенту № 64/2022 року від 24.02.2022 року до теперішнього часу на території України введений воєнний стан, а тому в цій частині позовних вимог відповідачі на період воєнного часу звільняються від відповідальності передбаченої ст. 625 ЦК України, а тому, не підлягають стягненню інфляційні втрати та 3% річних в період з 24.02.2022 року.
Таким чином, підлягають стягненню нараховані позивачем інфляційні втрати та три відсотки річних на прострочену заборгованість за грудень 2021 року, а саме, у розмірі 1579,82 грн. та три відсотки річних у сумі 311,05 грн.
Що стосується стягнення з відповідачки судових витрат на сплату судового збору та на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Суд не бере до уваги твердження відповідачки, що розрахунок заборгованості складений з порушенням вимог закону та без належних, допустимих та достовірних доказів, оскільки іншого розрахунку на спростування розрахунку, наданого позивачем, відповідачка суду не надала, із клопотанням про призначення судово-економічної експертиз щодо розрахунку заборгованості за кредитним договором до суду не зверталася, висновку експерта, складеного на її замовлення, суду не надала.
Також, заперечення відповідачки проти стягнення інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми, оскільки такі нарахування здійснені за період з грудня 2021 року по червень 2023 року, тобто за період коли відповідно до пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 Цивільного кодексу України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, суд не бере до уваги, оскільки, відповідно до заяви про зменшення позовних вимог, позивач просить суд стягнути нараховані інфляційні втрати та три відсотки річних на прострочену заборгованість за грудень 2021 року, зокрема, у розмірі 1579,82 грн. та три відсотки річних у сумі 311,05 грн.
Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не надав суду жодного доказу належного, допустимого та достовірного у відповідності до ст.ст.77-79 ЦПК України щодо заперечень проти позову, наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором відповідач не спростував. Відзив на позов не надав.
Так, згідно ч. ч.1-2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Як вбачається з матеріалів справи, для подання даної позовної заяви позивач звернувся за правовою допомогою до адвоката Столітній М.М., з яким було укладено Договір про надання правової допомоги № 10/07-2023 від 10.07.2022 року та у відповідності до умов якого було доручено здійснити стягнення суми боргу в судовому порядку, а саме, встановити обставини справи, зібрати та аналізувати докази і документи, підготувати необхідні документи, сформувати правову позицію по справі, зняти копії документів, скласти та подати позовну заяву, про що наявний у матеріалах справи звіт про надання правової допомоги (а.с.20-22).
За надання правової допомоги позивачем сплачена сума гонорару в розмірі 10000,00 гривень, що підтверджено платіжною інструкцією №820 від 14.09.2023 року (а.с. 64).
Статтею 133 ЦПК України передбачено, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
У п.п.113-117 рішення ЄСПЛ у справі «Бєлоусов проти України» від 07.11.2013 року, ЄСПЛ дійшов висновку про те, що навіть у разі не сплати заявником адвокатського гонорару на час розгляду справи, витрати за цим гонораром є «фактично понесеними», оскільки заявник має сплатити такий гонорар згідно із договірними зобов'язаннями.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі №922/445/19 від 03.10.2019 року, постанові від 21.01.2021 року у справі №280/2635/20, постанові Київського апеляційного суду від 01.03.2021 року у справі №761/1673/20.
Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони допускається виключно у випадках, визначених Законом, та можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам.
Суд зазначає, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат в зазначеному розмірі, адже цей розмір має бути не лише доведений та документально обґрунтований, але й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19) та від 31.07.2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19).
Враховуючи складність справи, обсяг наданої адвокатом правової допомоги, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, слід дійти висновку про необхідність зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 5000,00 грн.
Таким чином, на підставі ч. 2 ст. 137, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 5000,00 грн.
У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Стаття 76 ЦПК України, передбачає, що доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.ст. 12, 13, 78, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.
Враховуючи викладене, з огляду на те, що доказів проти наданого позивачем розрахунку та надання послуг суду відповідачкою не надано, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, а саме, стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» суми заборгованості у розмірі 49150,00 грн., яка складається з суми кредиту - 1500,00 грн., суми процентів за користування кредитом - 34150,00 грн., а також, інфляційних втрат у розмірі 1579,82 грн., трьох відсотків річних у розмірі 311,05 грн., та витрат на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.
У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати зі сплати судового збору, які підтверджені платіжною інструкцією №795 від 14.09.2023 року (а.с.1), у розмірі 2147,20 грн.
Керуючись ст.ст.12, 13, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 267, 268, 273, 274-279 ЦПК України, ст.ст.526, 530, 533, 611, 625, 651, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України,-
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», адреса місцезнаходження юридичної особи: 03150, м.Київ, вул. Загородня, 15, оф. 118/2, ЄДРПОУ 44559822, до ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - « НОМЕР_2 », на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», адреса місцезнаходження юридичної особи: 03150, м.Київ, вул. Загородня, 15, оф. 118/2, ЄДРПОУ 44559822, суму заборгованості за кредитним договором №4442562 від 10 липня 2021 року в розмірі 49150,00 (сорок дев'ять тисяч сто п'ятдесят гривень нуль копійок) гривень, яка складається з суми кредиту - 15000,00 гривень, суми процентів за користування кредитом - 34150,00 гривень, а також, інфляційні втрати у розмірі 1579,89 (одна тисяча п'ятсот сімдесят дев'ять гривень вісімдесят дев'ять копійок) гривень, та три відсотки річних у розмірі 311,05 (триста одинадцять гривень п'ять копійок) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - « НОМЕР_2 », на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», адреса місцезнаходження юридичної особи: 03150, м.Київ, вул. Загородня, 15, оф. 118/2, ЄДРПОУ 44559822, витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 (п'ять тисяч гривень нуль копійок) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - « НОМЕР_2 », на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», адреса місцезнаходження юридичної особи: 03150, м.Київ, вул. Загородня, 15, оф. 118/2, ЄДРПОУ 44559822, судовий збір в розмірі 2147,20 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні нуль копійок) гривень.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя: Т.П.Пащенко