Справа № 486/383/25
Провадження № 2/486/586/2025
27 травня 2025 року м. Південноукраїнськ
Південноукраїнський міський суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді Волощук О.О.,
за участю секретаря судового засідання Гайдук А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Орган опіки та піклування Південноукраїнської міської ради Миколаївської області, про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні неповнолітньої дитини,
У лютому 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Орган опіки та піклування Південноукраїнської міської ради Миколаївської області, про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні неповнолітньої дитини.
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що перебував з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який розірвано 25.09.2024. Від шлюбу мають малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом із матір'ю за її місцем реєстрації. Позивач сплачує аліменти на утримання дитини. Зазначає, що після розлучення у нього з відповідачкою почалися непорозуміння щодо прийняття участі у вихованні їхньої доньки та її відвідуванні. Відповідачка постійно створює штучні перешкоди стосовно неможливості нормального спілкування з донькою, не надає можливості бачитися з нею. Намагання мирним шляхом врегулювати спір призвели лише до конфліктів, тому позивач звернувся до органу опіки та піклування Південноукраїнської міської ради Миколаївської області щодо визначення способу участі у вихованні доньки. Рішенням виконавчого комітету Південноукраїнської міської ради Миколаївської області №41 від 23 січня 2025 року йому визначено спосіб участі у вихованні малолітньої доньки під час вихідних та відпусток за попереднім погодженням з матір'ю, у зв'язку з перебуванням на військовій службі в Національній гвардії України, а саме у ВЧ НОМЕР_1 . Посилаючись на те, що відповідачка не виконує рішення органу опіки та піклування, не надає можливості зустрічей з донькою, заблокувала номер телефонного зв'язку, позбавила можливості бачитися й спілкуватися з донькою, створює перешкоди у вихованні та спілкуванні з донькою, позивач просив зобов'язати відповідачку не чинити перешкоди у спілкуванні з дитиною, визначити йому участь у вихованні та спілкуванні з малолітньою донькою ОСОБА_4 шляхом побачень за місцем його проживання: першого та третього тижня з 10:00 години суботи до 18:00 години неділі та під час відпусток й інших святкових днів, необмежене спілкування з донькою особисто засобами телефонного зв'язку та в режимі «он-лайн» з урахуванням режиму дня дитини, що не передбачає безпосереднього фізичного спілкування між батьком та донькою.
Ухвалою суду від 17.03.2025 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.
В підготовче засідання позивач надав уточнену позовну заяву, в якій просив зобов'язати ОСОБА_2 не перешкоджати йому брати участь у вихованні та спілкуванні з малолітньою донькою; визначити йому наступні способи участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : встановити графік спілкування: шляхом побачень за місцем проживання: першого та третього тижня місяця з 10:00 години суботи по неділю 18:00 години без присутності матері; побачення з донькою у святкові та неробочі дні - Новий рік, Різдво Христове, Пасха (Великдень), день народження дитини, день народження батька з 10.00 години до 13.00 години - починаючи з 6-річного віку дитини відпочинок разом із донькою під час офіційної щорічної (або додаткової) відпустки 10 днів поспіль; забезпечення оздоровчого відпочинку дитини у супроводі батька протягом 15 діб на рік: 10 днів у літній період, 5 днів у зимовий період з правом виїзду до інших населених пунктів України; спілкування з донькою особисто засобами телефонного зв'язку, та в режимі «он-лайн» з урахуванням режиму дня дитини, а саме з 17:00 години по 19:00 годину щодня, що не передбачає безпосереднього фізичного спілкування між батьком та донькою.
Ухвалою суду від 01.05.2025 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
В судовому засіданні позивач підтримав уточнені позовні вимоги у повному обсязі, суду пояснив, що після розлучення відносини з відповідачкою не склалися та вона постійно чинить йому перешкоди у спілкуванні з дитиною, на телефонні дзвінки не відповідає. Також пояснив, що оскільки він перебуває на військовій службі, не завжди є можливість зустрітися з дитиною у час, визначений матір'ю. Погодився із графіком, викладеним у висновку.
Відповідачка не заперечувала проти задоволення уточнених позовних вимог, суду пояснила що не проти участі батька в житті дитини згідно запропонованого графіку, також додала, що конфлікти з позивачем виникали, оскільки він жадібний, дитині нічого не купує, а також порушує розпорядок дня дитини, коли приходить у садочок під час денного сну. Зазначила, що не впевнена, що позивач самостійно зможе впоратися з дитиною без присутності матері.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явилася, надала клопотання про проведення судового засідання без її участі у зв'язку з зайнятістю в іншому судовому засіданні, у клопотанні зазначила, що не заперечує проти задоволення позовних вимог. Також просила долучити до матеріалів справи рішення виконавчого комітету про затвердження висновку органу опіки та піклування Південноукраїнської міської ради та висновок щодо участі ОСОБА_1 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_4 .
Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши надані докази в межах заявлених позовних вимог та заперечень, дійшов наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що з 17.06.2017 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням суду від 25.09.2024 року (а.с.6).
Від даного шлюбу сторони мають малолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.5).
Судовим наказом №486/1331/24 від 20.08.2024 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 у розмірі частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно до повноліття дитини.
В судовому засіданні сторонами не заперечувалося, що позивач здіснює сплату аліментів на утримання дитини, заборгованість відсутня.
Рішенням виконавчого комітету Південноукраїнської міської ради Миколаївської області №41 від 23.01.2025 року «Про визначення способу участі ОСОБА_1 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_4 » визначено спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні доньки під час вихідних та відпусток батька за попереднім погодженням з матір'ю дитини».
Позивач вказує, що відповідачка чинить перешкоди йому у його правах щодо спільної дитини сторін, зокрема, не надає позивачу права спілкуватись з донькою, на телефонні дзвінки не відповідає, отримує від відповідачки негативні повідомлення із заборонами на спілкування з донькою.
Враховуючи вище викладене, між сторонами наявна конфліктна ситуація з приводу участі батька у спілкуванні з малолітньою донькою, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням виконавчого комітету Південноукраїнської міської ради Миколаївської області №219 від 14.05.2025 року затверджено висновок органу опіки та піклування щодо участі батька ОСОБА_1 у вихованні малолітньої дочки ОСОБА_4 .
Згідно з вказаним висновком встановлено, щодитина проживає разом із матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 . Службою у справах дітей Південноукраїнської міської ради обстежено умови проживання дитини, про що складено акт обстеження умов проживання і встановлено, що родина (малолітня ОСОБА_7 разом із матір'ю ОСОБА_2 та бабою ОСОБА_8 ) проживають у квартирі, що розміщена на дев'ятому поверсі десятиповерхового будинку і складається з коридору, кухні, сан. вузла, двох житлових кімнат. На момент відвідування у квартирі чисто та затишно, наявні необхідні для життя меблі, побутова техніка та інші предмети тривалого вжитку, продукти харчування та їх запас. Умови задовільні. Для дитини облаштовано окрему кімнату, умови для виховання, проживання та розвитку дитину створені належним чином. Під час обстеження матір, ОСОБА_2 , повідомила, що вона жодним чином не створює перешкод у спілкуванні батька дочкою, а навпаки хотіла б, щоб батько більше часу проводив із дитиною, враховував потреби дочки при проведенні спільного часу та дозвілля, відводив та забирав із садочка, але зауважила, що присутність батька в житті донечки не систематична, епізодична. Підтвердила, що номер телефону батька дійсно нею заблокований, так як спілкування між ними зводиться до претензій та звинувачень з боку батька. Зазначила, що категорично проти аби дитина проводила час у батька із ночівлею адже не має впевненості у тому, що батько зможе справитись із дитиною. Також повідомила, що батько сплачує аліменти на утримання дитини, заборгованості не має. Також було обстежено умови проживання батька за адресою: АДРЕСА_2 , про що складено акт та встановлено, що ОСОБА_1 проживає у орендованій квартирі, що розміщена на дев'ятому поверсі, дев'ятиповерхового будинку складається із коридору, кухні, сан.вузла та однієї кімнати. На момент відвідування у квартирі чисто, наявні необхідні меблі, побутова техніка та інше предмети тривалого вжитку, продукти харчування та мінімальний їх запас. Батьку надано рекомендації, щодо облаштування місця відпочинку для дитини. Під час обстеження умов проживання, ОСОБА_1 повідомив, що матір дитини чинить перешкоди у спілкуванні з дочкою, в нього не має жодної комунікації із матір'ю і відповідно із дочкою, так як його номер заблоковано, через графік несення служби нажаль не може часто приходити до дитини, заводити та забирати із садочка, але навіть в ті дні коли має вихідний, не може узгодити питання спілкування із дитиною, впевнений, що якщо матір буде продовжувати перешкоджати бачитись із дочкою, в майбутньому дитина може віддалитись від нього. Також висновком встановлено наявність складних життєвих обставин спричинених виникненням між колишнім подружжям конфліктних ситуацій стосовно визначення способу участі батька у вихованні малолітньої дочки ОСОБА_5 . Вплив складних життєвих обставин на осіб задовільний, обоє батьків усвідомлюють наявність проблеми та готові до її вирішення і подолання складних життєвих обставин, потреби дитини батьки забезпечують.
За результатами засідання комісії рекомендований наступний графік участі батька у вихованні дочки: побачення за місцем проживання батька у перший та третій тиждень місяця з 10.00 год. суботи до 18.00 год. неділі без присутності матері; 4 побачення з донькою у святкові та неробочі дні: Новий рік, Різдво Христове, Великдень, день народження дитини, день народження батька з 10.00 год до 13.00 год. за попередньою домовленістю із матір'ю; починаючи із 6-ти річного віку дитини, підчас щорічної та/або додаткової відпустки батька спільний відпочинок із дочкою 10 днів поспіль за попередньою домовленістю із матір'ю з урахуванням графіку навчання та дозвілля дитини та обов'язковим інформуванням матері про місце перебування дитини; спільний оздоровчий відпочинок батька з дитиною протягом 15 днів на рік: 10 днів у літній період, 5 днів у зимовий період з правом виїзду до інших населених пунктів України з урахуванням графіку навчання та дозвілля дитини та обов'язковим інформуванням матері про місце перебування дитини; щоденне особисте спілкування батька із дочкою засобами телефонного зв'язку та в режимі «он-лайн» з урахуванням режиму дня дитини з 17.00 год до 19.00 год.
Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень статті 9КонституціїУкраїни є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
У статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Україною 27 лютого 1991 року, передбачено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Наведеними нормами закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, при вирішенні питань про місце проживання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо; про тимчасове розлучення з одним із батьків у зв'язку з необхідністю виїхати за межі країни, у якій визначено місце проживання дитини, з іншим із батьків з метою отримання освіти, лікування, оздоровлення та з інших причин, обумовлених необхідністю забезпечити дитині повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.
Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року.
Так, рішенням у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13) ЄСПЛ, установивши порушення статті 8 Конвенції, консолідував ті підходи і принципи, що вже публікувались у попередніх його рішеннях, які зводяться до визначення насамперед найкращих інтересів дитини, а не батьків, що потребує детального вивчення ситуації, урахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, дотримання справедливої процедури у вирішенні спірного питання для всіх сторін.
У статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» визначено контакт з дитиною як реалізацію матір'ю, батьком, іншими членами сім'ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання ним інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.
Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (ч. 8 ст.7 СК України, ст.11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до ч.2 ст.155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося Європейським судом з прав людини, практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року).
Отже, положення про рівність прав та обов'язків батьків у вихованні дитини не може тлумачиться на шкоду інтересам дитини.
Відповідно до статті 8 Закону «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ст.11 Закону України «Про охорону дитинства»).
За змістом ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ст.15 вказаного Закону дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків, виходячи з інтересів дитини.
У статті 51 Конституції України, частинах другій, третій статті 5 СК України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
У статті 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За змістом статей 150, 155 СК України, здійснюючи свої права та виконуючи обов'язки, батьки повинні передусім дбати про інтереси дитини, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Згідно зі ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
У частинах першій та другій статті 159 СК України передбачено, що якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Системний аналіз наведених міжнародних правових норм та норм внутрішнього законодавства України вказує на те, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно. Той із батьків, який проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, а інший не має права перешкоджати йому спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.
Отже, при вирішенні спору щодо участі у вихованні та порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, судом мають враховуватися передусім інтереси дитини. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 29 травня 2019 року №357/17852/15-ц виснувала, що положення про рівність прав та обов'язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитись на шкоду інтересам дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини.
Вирішуючи питання про встановлення способу участі у вихованні для одного з батьків, який постійно не проживає з дітьми, суди повинні враховувати усю сукупність обставин конкретної справи (постанова Верховного Суду від 10 квітня 2024 року в справі №686/3568/22).
У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.
У більшості випадків потреба втручання держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо їх участі у вихованні дітей обумовлена поведінкою самих батьків, та їх небажанням винайти порозуміння між собою в позасудовому порядку в найкращих інтересах своїх дітей.
Верховний Суд у постанові від 31 березня 2021 року в справі № 562/1686/18 (провадження № 61-16928св20) наголосив, що під час вирішення спору, що стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, суди повинні ґрунтовно дослідити та оцінити всі обставини справи, надати належну правову оцінку доказам: кожному конкретно взятому та їх сукупності. Сам факт емоційно напружених відносин між колишнім (фактичним) подружжям та особисті конфлікти між сторонами не повинні порушувати інтереси дитини та її право на спілкування з кожним із батьків.
Тлумачення частини другої статті 159 СК України дає підстави для висновку, що саме на суд покладено обов'язок з визначення конкретних способів участі одного з батьків у вихованні дитини, періодичності побачень з дитиною, можливості їх спільного відпочинку, місця та тривалості спілкування батьків з дитиною. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.02.2022 року №359/2755/19 (провадження № 61-18212св21).
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що для забезпечення інтересів дитини, з метою створення умов для виконання батьком, який проживає окремо, обов'язку по вихованню дитини та здійснення його права на особисте спілкування з нею, враховуючи принцип рівності батьків у вихованні дитини, необхідно визначити спосіб участі позивача у вихованні доньки шляхом систематичних побачень згідно із запропонованим органом опіки та піклування графіком.
Визначаючи дні та години побачень за запропонованим органом опіки та піклування графіком, суд виходить з того, що спілкування батька з донькою без присутності матері дозволить підтримувати психологічний контакт між ними, а також те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем і не має можливості вільно розпоряджатися своїм часом.
Доказів, які б свідчили, що спілкування позивача із малолітньою донькою буде перешкоджати нормальному розвитку дитини або нашкодить їй іншим чином, суду не надано.
Такий спосіб участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з ним, на думку суду, відповідатиме інтересам дитини, які є пріоритетними при вирішенні цієї справи, забезпечить справедливу рівновагу між інтересами дитини та батьків, а також рівність прав батьків щодо дитини.
Суд зауважує, що в спорах щодо дитини остання є суб'єктом, а не об'єктом правовідносин, і у будь-якому випадку найвищою метою є захист найкращих інтересів дитини, навіть якщо такі не співпадають з інтересами одного чи обох батьків. Сторони перш за все в інтересах самої дитини повинні докладати спільних зусиль для досягнення порозуміння та налагодження відносин між собою, що у наслідку матиме позитивний вплив на дитину та її виховання.
При цьому, суд роз'яснює, що з урахуванням вікових змін дитини, розвитку та потреб, батьки не позбавлені права в майбутньому змінити встановлений спосіб участі у вихованні малолітньої дитини, що буде відповідати, насамперед, інтересам дитини. До того ж, рішення не є перешкодою визначення батьками в добровільному порядку додаткового порядку участі батька у вихованні та спілкуванні з донькою.
За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню.
Оскільки позивач не просив стягувати судові витрати з відповідача у разі задоволення позову, враховуючи принцип диспозитивності, встановлений статтею 13 ЦПК України, суд не здійснює розподіл судових витрат, понесених позивачем під час розгляду справи.
Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 81, 209, 247, 263-265, 354 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Орган опіки та піклування Південноукраїнської міської ради Миколаївської області, про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні неповнолітньої дитини, задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітньою донькою, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визначити ОСОБА_1 наступні способи участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою донькою, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :
- побачення за місцем проживання батька, ОСОБА_1 , у перший та третій тиждень місяця з 10.00 год. суботи до 18.00 год. неділі без присутності матері, ОСОБА_2 ;
- побачення ОСОБА_1 з донькою, ОСОБА_4 , у святкові та неробочі дні: Новий рік, Різдво Христове, Великдень, день народження дитини, день народження батька з 10.00 год. до 13.00 год. за попередньою домовленістю з матір'ю, ОСОБА_2 ;
- починаючи з шестирічного віку дитини, ОСОБА_4 , під час щорічної та/або додаткової відпустки батька, ОСОБА_1 , спільний відпочинок з донькою 10 днів поспіль за попередньою домовленістю з матір'ю, ОСОБА_2 , з урахуванням графіку навчання, дозвілля, думки дитини та обов'язковим інформуванням матері про місце перебування дитини;
- спільний оздоровчий відпочинок батька, ОСОБА_1 , з донькою ОСОБА_4 , протягом 15 днів на рік: 10 днів у літній період, 5 днів у зимовий період з правом виїзду до інших населених пунктів України за погодженням з матір'ю, ОСОБА_2 , з урахуванням думки дитини, графіку її навчання і дозвілля та обов'язковим інформуванням матері про місце перебування дитини;
- щоденне особисте спілкування батька, ОСОБА_1 , з донькою, ОСОБА_4 , засобами телефонного зв'язку та в режимі «он-лайн» з урахуванням режиму дня дитини її навчання та дозвілля з 17.00 год до 19.00 год.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 02.06.2025.
Суддя О. О. Волощук