нп 2/490/220/2025 Справа № 490/10582/23
Центральний районний суд м. Миколаєва
02 червня 2025 року
Центральний районний суд м. Миколаєва в складі: головуючого судді Гуденко О.А., при секретарі Вознюк Д.І., без участі сторін.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчий комітет Миколаївської міської ради, Заводський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м.Одеса), ОСОБА_2 ,треті особи без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Служба у справах дітей Миколаївської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
27 жовтня 2023 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом ОСОБА_1 до Виконавчий комітет Миколаївської міської ради, треті особи без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: ОСОБА_4 , Заводський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання незаконним та скасування рішення, в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 865 від 27.09.2023 року «Про зміну прізвища дитини», яким надано дозвіл на зміну прізвища малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 »; стягнути з відповідача на користь позивача всі судові витрати та витрати на професійну правничу допомогу.
В обгрунтування позову посилався на те, що ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 з 27.09.2017 року по 21.08.2020 року. Шлюб між подружжям розірваний рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 22.07.2020 року у справі № 487/2795/20.
ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є батьками малолітнього сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З моменту припинення шлюбних відношень малолітній син мешкає з матір'ю, а він добровільно приймав та приймає участь в утриманні та вихованні малолітнього сина. В подальшому аліменти на утримання малолітнього сина стягнути у судовому порядку. Заборгованість зі сплати аліментів відсутня.
Рішенням ВК ММР № 865 від 27.09.2023 року змінено прізвище малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на прізвище матері - ОСОБА_7 . При цьому він письмово заперечував проти зміни прізвища малолітнього сина.
Позивач вважає, що прийняте рішення відповідача є незаконним, безпідставним та необґрунтованим , оскільки відповідачем при вирішенні питання щодо зміни прізвища малолітньої дитини не дотримано вимог ч. 5 ст. 148 СК України та п. 71 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, рішення було прийняте уповноваженим органом в межах його компетенції, однак всупереч думки позивача як батька дитини. Відповідачем жодним чином не підтверджено прийняття даного рішення в інтересах дитини, яка в силу свого віку не здатна висловити свою позицію з приводу даного питання, з врахуванням того, що позивач не позбавлений наразі батьківських прав по відношенню до сина, що суперечить статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», з врахуванням того, що батько і мати мають рівні права щодо дитини. Відсутні докази, що без зміни прізвища будуть порушені права дитини та відбудуться зміни, які можуть вплинути на її якість життя. (Вказана позиція узгоджується з правовими позиціями викладеними у постановах ВС від 20.11.2019 року у справі № 599/596/17, від 30.03.2020 року у справі № 759/5739/18, від 15.04.2020 року у справі № 365/322/17).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.10.2023 року визначено головуючого по справі суддю Гуденко О.А.
03.05.2024 року представником позивача адвокаткою Сидоренко Т.В. після ознайомлення з матеріалами справи, які надійшли на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів, подана до суду через підсистему "Електронний Суд" заява про збільшення розміру позовних вимог до Виконавчого комітету миколаївської міської ради. ОСОБА_8 . Заводського відділу ДРАЦС у м.Миколаєві Південного міжрегіонального управління Місістерства юстиції (м. Одеса). в якій просить:
визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради №865 від 27.09.2023 року "Про зміну прізвища дитини" яким надано дозвіл на зміну прізвища малолітнього ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з " ОСОБА_6 " на " ОСОБА_7 ";
зобов'язати Заводський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (актовий запис №981 від 29.08.2018 року) змінивши прізвище дитини з " ОСОБА_7 " на " ОСОБА_6 ";
стягнути з відповідачів на корить позивача всі судові витрати та витрати на професійну правничу допомогу.
В матеріалах справи знаходиться копія актового запису про народження ОСОБА_5 .
Зазначає, що з актового запису стало відомо, що малолітньому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за заявою відповідача 2 Заводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) змінено прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 ». Підставою внесення змін до актового запису про народження дитини є рішення ВК ММР № 865 від 2.09.2023 року.
У вересні 2024 року відповідачка ОСОБА_4 надала до суду письмові пояснення щодо позову, в якій просила відмовити у задволенні позову в повному обсязі. Факт того, що позивач не погоджується з прийнятим рішенням не свідчить про його незаконність. Батько не підтримує зв'язок з сином з серпня 2021 року, отже дитина сама виявила бажання на зміну прізвища.
Позивач був налжним чинмо повідомлений про розгляд вказаного питання щодо зміни прізвища дитини, у рішенян було прийнято уповноваженим органом в межах компетенції, рішення прийнято з з'ясуванням думки дитини, а отже підстав для його скасування немає.
Зазначає, що ОСОБА_10 дуже розумний хлопчик і в свої пять років має високі інтелектуальні здібності , є достатньо розвиненим і має власне сформоване сприйняття світу , вміє гарно і правильно розмовляти. Батько навіть не усвідомлює, що михайло виріс та є сформованою особистістю, а вона та її баткьи вклали все в дитину. Натомість за три роки відсутності батька дитина вже забула як той виглядає.
Звязок з баткьом був втрачений з вини самого батька , яки свідомо зник з життя дитини, не цікавиться його життям , навчанням та розвитком. Отже дитина свідомо хоче змінити прізвище та мати таке саме прізвище як у ніших членів родитини - матері та бабусі з дідусем.
Також спростовує твердження позвиача про відсутність заборгованості зі сплати аліментів.
Ухвалою суду від 15.05.2024 року прийнято до розгляду заяву адвоката Сидоренко Т.В. про збільшення позовних вимог по цивільній справі та позовною заявою ОСОБА_3 до Виконавчий комітет Миколаївської міської ради. Заводський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіональюго управління Міністерства юстиції (м. Одеса), треті особи ОСОБА_4 , Служба у справах дітей Миколаївської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою суду від 11 червня 2024 року описку в якій усунуто ухвалою суду від 25 лютого 2025 року, закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчий комітет Миколаївської міської ради, ОСОБА_4 . Заводський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Одеса), треті особи без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Служба у справах дітей Миколаївської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
01.04.2025 року від відповідачки ОСОБА_4 надійшли додаткові письмові пояснення по справі з доданими документами.
02.04.2025 року від предстанвика позивача адвокатки Сидоренко Т.В. надійшло клопотання про відкладаення розгляду справи для надання можливості ознайомитися з додтковими доказами, та заява про виклик свідків.
Ухвалою суду від 02.04.2025 року викликано до судового засідання та допитати в якості свідків: ОСОБА_11 (місце роботи - Служба у справах дітей Адміністрації Інгульського району ММР, посада заступник керівника Служби у справах дітей Адміністрації Інгульського району ММР, адреса: м. Миколаїв, пр. Богоявленський, 1); ОСОБА_12 (місце роботи - Служба у справах дітей Адміністрації Інгульського району ММР, посада - завідувача сектору опіки та піклування Служби у справах дітей Адміністрації Інгульського району ММР, адреса: м. Миколаїв, пр. Богоявленський. 1).
Витребувано у Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України нформацію щодо перетину кордону України за період з 01 вересня 2021 року по теперішній час із зазначенням пункту пропуску через державний кордон України, дати перетину кордону, напрямку руху та іншу наявну інформацію про громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Від представника позивача адвоката Сидоренко Т.В. надійшла заява, за якою він просив розглянути справу за їх відсутності та задвольнити позов з підстав, викладених у ньому.
Від представника відповідача ОСОБА_4 адвоката Олефіра М.В. надійшла заява, за якою він просив розглянути справу за його відсутності та відмовити у позові з підстав, викладених у відзиві та тезах судових дебатів. Посилається на те, що рішення прийнято в найкращих інтересах дитини , оскільки баткьо дитни, окрім сплати аліментів не виконує жодних батьківських обов'язків. Натомість мати дитини надала суду всі необхідні докази свого піклування дитиною.
Представник третьої особи Служба у справах дітей Адміністрації Інгульського району ММР у поданій до суду заяві зазначила, що заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, вважають оскаржуване рішення законним. Просять розглянути справу за відсутності представника Служби та прийняти рішення з урахуванням інтересів дитини.
Представник відповідача виконавчого комітету Миколаївської міської ради та Заводський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м.Одеса) в судове засідання не з'явилися, викликалися судом неодноразово належним чином, відзиву на позов не надали.
Свідки в судове засідання за викликом суду не з'явилися, проте представник позивача не заперечувала проти розгляду справи без їх повторного виклику.
На підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення справи по суті та на яких ґрунтується позовні вимоги, оцінивши докази на предмет належності, достовірності та допустимості в їх сукупності, судом встановлено наступне.
Як підтверджується матеріалами справи , ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 ) з 27.09.2017 року по 22.07.2020 року . Сторони батьками малолітнього сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням ВК ММР № 865 від 27.09.2023 року змінено прізвище малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на прізвище матері - ОСОБА_7 .
Як зазначено у рішенні- мати дитини ОСОБА_13 ,в звернулася 07.09.2023 року з заявою про зміну прізивща дитини, оскільки на підставі рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 22.07.2020 року у цивільній справі № 487/2795/20 після розлучення батьки дитини мають різні прізвища.
Батько дитини ОСОБА_1 написав заяву про відмову у зміні прізвища дитини.
В мотивуванні рішення зазначено : "Згідно з викладеним, виходячи з інтересів дитини, відповідно ст. 148 СК України, п. 71 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою КМУ від 24.09.2008 року № 866 "Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини", ст. 34 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні".
Представнкиом ВК ММР надано копії документів на підставі яких було прийнято оспорюване рішення ВК ММР, а саме:
- заяву ОСОБА_4 , в якій вона зазначає, що батько не надає згоду на зміну прізвища дитини, сама дитина виявила бажання змінити прізвище на однакове з матір'ю, а батько не підтримує зв'язок з сином. Також вона пояснює, що дитина засмучується у садочку через різні прізвища у нього та його матері та бабусі з дідусем. Вона побоюється, що коли дитина піде в школу, то з нього будуть насміхатися, щ він росте в неповній родині , що в нього лише одна мати і різні прізвища будуть викликати зайві питання однокласників.
- фото заяви ОСОБА_1 про те, що він не надає згоду на зміну прізвища дитини та не може з'явитися на засідання комісії.
- рішення виконкому ММР від 27.10.2021 року № 1081 "Про визначення місця проживання дитини ОСОБА_5 разом з матір'ю ОСОБА_14 "
- довідка від 12.09.2023 року про з'ясування думки дитини щодо зміни прізвища, згідно якої - заступником Служби у справах дітей Адміністрації Інгульського району ММР ОСОБА_11 , в присутності завідувача сектору опіки та піклування Служби у справах дітей Адміністрації Інгульського району ММР Нижник О.А. було проведено бесіду з малолітнім ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина повідомила, що на даний час має прізвище ОСОБА_15 , але бажає щоб в нього було красівише прізвище ОСОБА_7 як у мами та дідуся з бабусею, яких він дуже любить. Також дитина любить своїх друзів, і в них теж красивіші прізвища. Хлопчик не хоче мати прізвище " ОСОБА_16 ", бо таке прізвище має його батько , якого дитина давно не бачила, де батько - він не знає і тому не бажає з ним спілкуватися.
- висновок від 15.09.2023 року комісії з питань захисту прав дитини Служби у справах дітей Адміністрації Інгульського району ММР"Про визначення прізвища дитини". У висновку перераховано зібрані документи та зазначено"змінити прізвище дитини з " ОСОБА_6 " на " ОСОБА_7 ".
Суд звертає увагу на те, що ні висновок, ні рішення взагалі не містить мотивування прийнятого рішення.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за заявою матері ОСОБА_4 . Заводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) змінено прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 ». Підставою внесення змін до актового запису про народження дитини є рішення ВК ММР № 865 від 02.09.2023 року.
Також відповідчкою ОСОБА_4 , надано до суду характеристики за місцем навчання дитини з 2023 року, з яких вбачається, що адімінстрація навчальних закладів за час навчання дитини ОСОБА_17 , з батьком дитини не спілкувалася.
Згідно інформації Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 виїхав за межі України 18.06.2022 року і з того часу на територію України не в'їзджав.
Також матеріалами спрваи підтверджується, що відсутня заборгованість позивача зі сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_18 , існує переплата.
Як стверджує позивач, саме ОСОБА_4 , створює йому з 2021 року перешкоди у спілкуванні з дитиною, з приводу чого він звертався до Службиу справах дітей з приводу врегулювання спору щодо порядку спілкування з дитиною в 2022 році, проте з початком військових дій, вказане звернення не було розглянуто з об'єктивних причин.
Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Кожна дитина відповідно до статті 7 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року має право на збереження індивідуальності.
Одним із основних засобів ідентифікації дитини є її ім'я, яке надається дитині при народженні і складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить.
Відповідно до статті 145 СК України прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою. Спір між батьками щодо прізвища дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Частинами третьою, п'ятою статті 148 СК України передбачено, що у разі зміни прізвища одного з батьків прізвище дитини може бути змінене за згодою обох батьків та за згодою дитини, яка досягла семи років.
У разі заперечення одним із батьків щодо зміни прізвища дитини спір між ними щодо такої зміни може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. При вирішенні спору беруться до уваги виконання батьками своїх обов'язків щодо дитини, а також інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища інтересам дитини.
Тлумачення частини п'ятої статті 148 СК України, здійснене Верховним Судом у постанові від 15 серпня 2018 року у справі № 759/3363/16, дозволяє зробити висновок, що при вирішенні спору між батьками щодо зміни прізвища дитини приймаються до уваги різні обставини, які мають свідчити про те, що зміна прізвища дитини відповідає її інтересам. До них відноситься: виконання батьками своїх обов'язків щодо дитини; інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища дитини її інтересам. Тобто інтереси дитини є пріоритетним і визначальним для вирішення спору щодо зміни прізвища дитини.
При вирішенні справи про зміну прізвища дитини необхідно також враховувати стосунки, які існують між дитиною та її батьками, в тому числі й з тим із батьків, хто проживає окремо.
Якщо той із батьків, хто має спільне з дитиною прізвище і проживає окремо від дитини, зберігає з нею близькі стосунки і продовжує брати участь у її вихованні, то не є доцільним сприяти відчуженню між батьком і дитиною, зокрема, шляхом зміни прізвища.
Постанова Верховного Суду від 30 березня 2020 року у справі №759/5739/18 та постанова Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 599/596/17 містять висновки про те, що " позивач має довести належними і допустимими доказами факт свідомого та умисного непіклування відповідача про фізичний, духовний розвиток їх дитини, а також те, що зміна прізвища дитини на прізвище матері буде відповідати найкращим інтересам дитини".
Врахувавши, що батьки дитини не дійшли згоди про зміну її прізвища відповідно до положень статей 145, 148 СК України, а також, що у питаннях, що стосуються прав дітей першочергову увагу слід приділяти якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, заявник при зщверненні до органу опіки та піклування має довести необхідність зміни прізвища дитини , а також того, що зміна прізвища буде відповідати її інтересам, сприятиме психологічному та гармонійному розвитку.
Так, ОСОБА_4 при зверненні до органу оіпки та піклування у заяві стверджувалося, що батько дитини жодним чином не бере участі у вихованні, забезпеченні розвитку дитини, між відповідачем та сином відсутній будь-який зв'язок, а отже, він належно не виконує своїх батьківських обов'язків. Проте жодних доказів такого (взагалі нічого) заявник не надала до своєї заяви.
Позивачем спростовано твердження про несплату ним аліментів, що вбачається з розрахунку державного виконавця про регулярну сплату ним аліментів на утримання сина.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Постанова Верховного Суду від 30 березня 2020 року у справі № 759/5739/18 та постанова Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 599/596/17 містять висновки, враховані судом , про те, що позивач має довести належними і допустимими доказами факт свідомого та умисного непіклування відповідача про фізичний, духовний розвиток їх дитини, а також те, що зміна прізвища дитини на прізвище матері буде відповідати найкращим інтересам дитини.
Доводи заяви про ймовірність майбутнього кепкування з прізвища дитини є тільки припущеннями та суб'єктивними оціночними твердженнями відповідачки, які не могли бути підставою для прийняття оспорюваного рішення. Немилозвучність прізвища, як і різні прізвища дитини та матері - не є безумовню підставою для його зміни.
Так, Верховний Суд у постанові від 25.03.2019 в справі № 165/2240/16-ц зауважив, що при вирішенні питань, які стосуються її життя, дитині, здатній сформулювати власні погляди, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини надається належна увага згідно з її віком і зрілістю.
У постанові від 12.04.2023 в справі № 760/17467/17 Верховний Суд зазначив, що інтереси дитини є пріоритетними і визначальними для вирішення спору щодо зміни прізвища дитини. При вирішенні справи про зміну прізвища дитини необхідно також враховувати стосунки, які існують між дитиною та її батьками, в тому числі й з тим із батьків, хто проживає окремо.
Заперечення одного із батьків не можуть бути безумовною підставою для відмови у зміні прізвища дитини за наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість і доцільність такого рішення.
У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Згідно з положеннями ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Зі змісту пп.4 п. б ч.1 ст. 34 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: вирішення у встановленому законодавством порядку питань опіки і піклування.
Відповідно до постанови КМУ від 24.09.2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини», органами опіки та піклування є районні, районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад, у тому числі об'єднаних територіальних громад.
Пунктом 71 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою КМУ від 24.09.2008 року № 866, врегульовано порядок розв'язання спорів між батьками, щодо визначення імені, прізвища, по батькові дитини, відповідно до якого для розв'язання спору, що виник між батьками, щодо визначення імені, прізвища, по батькові дитини, один з батьків подає службі у справах дітей за місцем проживання дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності).
Служба у справах дітей з метою вивчення ситуації та підготовки висновку щодо визначення або зміни прізвища, імені та по батькові дитини проводить бесіду з матір'ю, батьком та дитиною, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може висловити свою думку.
Рішення органу опіки та піклування про розв'язання спору між батьками щодо визначення або зміни імені, прізвища, по батькові дитини приймається районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об'єднаної територіальної громади з урахуванням висновку служби у справах дітей. Інтереси дитини у зміні прізвища можуть полягати у її бажанні, звичках, прив'язаності до членів її сім'ї.
Суд зазначає, що відповідне сприйняття дитиною свого прізвища у значній мірі залежатиме саме від добросовісного виконання її матір'ю свого обов'язку, відсутності з її сторони негативних суджень щодо нього. На теперішній час відсутні підстави вважати, що батькове прізвище якимось чином суперечить інтересам дитини. Натомість у цьому конкретному випадку йдеться про реалізоване законне право обох батьків ( в тому числі і матері дитини) зареєструвати сина за прізвищем батька, узгоджене з його матір'ю у добровільному порядку.
Посилання у запереченнях ОСОБА_4 на те, що батько самоусунувся від спілкування з дитиною та дитина його не пам'ятає - не підтверджені були на час прийняття оспорюваного рішення належними доказами, а наявність чи відсутність емоційного зв'язку сина з батьком неможливо визначити лише зі слів матері.
Суд зауважує, що суду взагалі не надано пояснень яким чином було проведено опитування дитини - чи було воно проведено без присутності матері, що виключило будь-який вплив на думки дитини, чи висловлювалась дитина вільно, чи був присутній дитячий психолог тощо. Чи, з урахуванням свого віку, малолітній ОСОБА_10 , якому на час опитування не виповнилось і п'яти років, достатньо чітко сформулював своє дитяче бачення на зміну його прізвища на ОСОБА_7 , адже , зазначаючи про достатній розвиток дитини, відповідачка ОСОБА_4 , не заявила клопотання перед судом про з'ясування думки дитини під час судового розгляду справи.
За такого, суд не може погодитися з твердженням в оскаржуваному рішенні, що підставою для зміни прізвища дитини не є лише думка матері про доцільність такої зміни прізвища.
Суд бере до уваги рівність прав обох батьків щодо прав та інтересів дитини, яка з досягненням більш зрілого віку зможе висловити свою думку стосовно вибору прізвища, тоді як на час прийняття цього рішення , з огляду на 5-тирічний вік дитини сторін, це є неможливим, адже, незважаючи на інтелектуальний розвиток дитини, неможливо стверджувати про її емоційну зрілість, виваженість рішень, усвідомленян наслідків таких рішень та можливість самостійно, без впливу матері, приймати такого рівня рішення.
На теперішній час відсутні підстави вважати, що батькове прізвище якимось чином суперечить інтересам дитини, а також того, що зміна прізвища буде відповідати інтересам дитини, сприятиме її психологічному та гармонійному розвитку.
Крім того, суд звертає увагу на те, що доказів того, що батько дитини свідомо та умисно неналежним чином виконує батьківські обов'язки та ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини суду не надано, а таке є лише твердженням відповідачки.
Натомість в позовній заяві позивач також стверджує, що виконує покладені на нього обов'язки щодосина, матеріально забезпечує його та намагається досягти компромісу з колишньою дружиною щодо проведення безконфліктного спілкування з сином ОСОБА_10 .
Доказів того, що орган опіки та піклування при прийнятті оскаржуваного рішення взагалі перевіряв ці обставини - суду не надано.
Згідно ст. 171 СК України, дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
Аргументи заяви ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_1 усунувся від виконання батьківських обов'язків, не спростовують висновку суду, оскільки суд враховує, що між сторонами існував спір щодо визначення місця проживання дитини, дитина залишилась проживати з матір'ю, батько сплачує аліменти на утримання дитини, у сукупності з іншими обставинами справи зазначене не є підставою для зміни прізвища дитини у розумінні частини п'ятої статті 148 СК України.
Аналогічні висновки викладені у Постановах ВС від 15 березня 2024 року, справа № 334/5187/22; від 11 грудня 2024 року, справа № 619/5039/23.
Згідно із статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди України застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно практики ЄСПЛ оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагає від судів ретельної оцінки низки факторів з точки зору збалансованості інтересів. Залежно від обставин конкретної справи вони можуть відрізнятися. Але надзвичайно важливими є врахування найкращого інтересу дитини. При визначенні найкращого інтересу дитини у кожному конкретному випадку необхідно врахувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (Mamchurv. Ukraine, заява № 10383/09, п. 100), від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України» (M. S. v. Ukraine, заява № 2091/13, п. 76)).
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути приділена найкращим інтересам дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі Хант проти України (Hantv. Ukrainе, заява № 31111/04, п. 54)).
В даному виадку органом опіки та піклування при наданні дозволу на зміну прізвища малолтіньої дитини без згоди батька не дотримався цієї справедливої рівноваги, оскільки вирішив без достатніх на то підстав ще більше розірвати зв'язок дитини з батьком, який перервався лише рік тому в зв'язку з виїздом батька дитини за кордон. При цьому нероуміло, чи вживають обидва батьки, в тому числі і мати дитини, заходів щодо налагодження спілкування сина з батьком в тому числі засобами електронного чи телефонного зв'язку.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необгрунтованість та немовтивованість оскаржуваного рішення органу опіки та піклування про зміну прізвища малолтіньому ОСОБА_5 на прізвище матері « ОСОБА_7 » без згоди батька , прийняття цього рішення без врахування всіх обставин життя дитини та дійсних правовідносин її батьків - що є підставою для скасування цього рішення.
При цьому суд зауважує, що оскільки хоча вказане рішення виконкому є актом індивідуальної дії, яке вичерпало свою дію його виконанням, проте це рішення породило реальні наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин , оскільки фактично відбулося зміна прізвища дитини та для батька настало реальне порушення його прав внаслдіок оскаржуваного рішення.
Звернення ж позивача до суду за вирішенням спору про зміну прізвища дитини з прізивща матері, яке було незаконно змінено без його згоди, знову на його прізвище є досить спірним способом захисту порушеного права.
За такого, слід задовольнити позовні вимоги та скасувати рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради №865 від 27.09.2023 року "Про зміну прізвища дитини" яким надано дозвіл на зміну прізвища малолітнього ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з " ОСОБА_6 " на " ОСОБА_7 ".
У відповідності до вимоги пунктів 1.1. та 2.16.7. Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України №55/18793 від 14.01.2011р., внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством. На підставі рішення суду про внесення змін, доповнень або виправлень в актові записи цивільного стану вносяться відповідні зміни, які зазначені в рішенні суду.
Згідно з пп. 2.13.1. п. 2.13. Правил підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.
Отже, як наслідок підлягають задоволенню частково і позовні вимоги про внесення змін до актового запису про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (актовий запис №981 від 29.08.2018 року) змінивши прізвище дитини з " ОСОБА_7 " на " ОСОБА_6 " - що в даному спорі є належним способом захисту порушеного права та повністю відновить порушені права позивача, адже покладення саме зобов'язання вчинити такі дії на Заводський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - є зайвим.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи вищевикладене, виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеного ст. 13 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає справу лише в межах заявлених сторонами вимог і лише на підставі поданих ними доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Суд зазначає, що якщо відповідачка вважає, що з моменту розгляду вказаного питання органом опіки та піклування відбулись зміни, які можуть бути підставами з точки зору забезпечення найкращих інтересів дитини для перегляду питання щодо зміни прізвища дитини , вона не позбавлена права звернутись до суду з відповідним позовом про зміну прізвища дитини, доводячи свої аргументи щодо цих змін відповідно до правил ЦПК України у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України на користь позивача з відповідачів, дії яких порушили його права, підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 284,80 грн. в рівних частках з кожного.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 258, 259, 354 ЦПК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Виконавчий комітет Миколаївської міської ради, Заводський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м.Одеса), ОСОБА_2 ,треті особи без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Служба у справах дітей Миколаївської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради №865 від 27.09.2023 року "Про зміну прізвища дитини" яким надано дозвіл на зміну прізвища малолітнього ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з " ОСОБА_6 " на " ОСОБА_7 ".
Внести зміни до актового запису №981 від 29.08.2018 року про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного Заводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), - змінивши прізвище дитини з " ОСОБА_7 " на " ОСОБА_6 ".
Стягнути з Виконавчого комітету Миколаївської міської ради та ОСОБА_19 на користь ОСОБА_1 судовий збір по 1 142 грн 80 коп з кожного.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено та підписано 02 червня 2025р.
Суддя Гуденко О.А.