490/3190/25 19.05.2025
нп 1-кп/490/1340/2025
Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/3190/25
19 травня 2025 року м.Миколаїв
Центральний районний суд м.Миколаєва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Миколаєва кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025153020000091 від 08.04.2025 року, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Миколаєві, є громадянином України, має середню освіту, неодружений, на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу за контрактом на посаді номера обслуги 2 реактивного артилерійського взводу 1 реактивної артилерійської батареї реактивного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні солдат, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий:
- 26.03.2025 року Заводським районним судом м.Миколаєва за ч.2 ст.309 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений з іспитовим строком на 1 рік,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.162 КК України,
Солдат ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом та проходячи військову службу на посаді номера обслуги 2 реактивного артилерійського взводу 1 реактивної артилерійської батареї реактивного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_1 , 08.04.2025 року приблизно о 08:00 год., всупереч волі законного володільця ОСОБА_4 та без її дозволу, за відсутності визначених законом підстав та з порушенням встановленого законом порядку, за відсутності будь-яких причин для порушення недоторканості житла іншої особи, діючи умисно, протиправно, увійшов на подвір'я домоволодіння АДРЕСА_3 . Після цього, ОСОБА_3 , послідовно продовжуючи свій протиправний умисел на незаконне проникнення до житла особи, усвідомлюючи, що порушує його недоторканність шляхом вільного входу до будинку через відкриті вхідні двері, що ведуть до приміщення будинку, проник до житла, чим грубо порушив вимоги ст.30 Конституції України, відповідно до якої, не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи.
Відповідно до письмової заяви, складеної у присутності захисника - адвоката ОСОБА_5 , обвинувачений не оспорює встановлені під час досудового розслідування обставини, ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження згідно з ч.2 ст.302 КПК України, та згоден на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Потерпіла ОСОБА_4 також надала заяву, в якій зазначено, що вона згодна із встановленими під час досудового розслідування обставинами, ознайомлена з обмеженням права на апеляційне оскарження згідно з ч.2 ст.302 КПК України, та не заперечує проти розгляду обвинувального акту у спрощеному провадженні, тобто без її виклику та без проведення судового розгляду.
Відповідно до ч.2 ст.382 КПК України, вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Заява обвинуваченого щодо беззастережного визнання вини у пред'явленому йому обвинуваченні не викликає сумнівів у її добровільності.
Проаналізувавши викладене, дослідивши обвинувальний акт та матеріали досудового розслідування, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку та кваліфікує його дії за ч.1 ст.162 КК України, як незаконне проникнення до житла особи.
Вирішуючи питання про вид і міру покарання, що має бути призначене обвинуваченому, суд, відповідно до ст.ст.65-67 КК України, враховує, що ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, його особу, а саме те, що він є раніше судимим, вчинив дане кримінальне правопорушення у період відбуття іспитового строку, неодружений, за повідомленням військової частини НОМЕР_1 є таким, що з 18.06.2022 року самовільно залишив військову частину та по теперішній час на військову службу не повертався, за даними Комунального-некомерційного підприємства "Миколаївський обласний центр психічного здоров'я" Миколаївської обласної ради на лікуванні у даному медичному закладі не перебуває, за місцем реєстрації характеризується посередньо, як обставину, що пом'якшує покарання - щире каяття, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Враховуючи дані про особу обвинуваченого, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, фактичних обставин та їх наслідків, обставин, що пом'якшують покарання, суд вважає, що покарання обвинуваченому повинно бути призначено в межах санкції ч.1 ст.162 КК України у виді обмеження волі із застосуванням ч.1 ст.71 КК України.
Підстав для застосування ст.ст.69, 75 КК України відносно обвинуваченого ОСОБА_3 суд не вбачає.
Відповідно до ч.1 ст.71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Відповідно до вимог ч.3 ст.78 КК України, у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину, суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 КК України.
Згідно п.п."б" п.1 ч.1 ст.72 КК України, при складанні покарань за сукупністю злочинів та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення: одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі.
Обвинувачений ОСОБА_3 був засуджений 26.03.2025 року Заводським районним судом м.Миколаєва за ч.2 ст.309 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 1 рік. Вирок набрав законної сили 28.04.2025 року. Тому, при призначенні покарання суд керується ст.71, п.п."б" п.1 ч.1 ст.72 КК України, та частково приєднує невідбуте покарання за вироком Заводського районного суду м.Миколаєва від 26.03.2025 року.
Цивільний позов по справі не заявлено, судові витрати та речові докази відсутні.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.373, 374, 381, 382 КПК України, суд -
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.162 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 /один/ рік.
На підставі ч.1 ст.71, ст.72 КК України, за сукупністю вироків до призначеного покарання за цим вироком приєднати невідбуте покарання за вироком Заводського районного суду м.Миколаєва від 26.03.2025 року у виді 1 /одного/ року позбавлення волі та остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді 1 /одного/ року 1 /одного/ місяця позбавлення волі.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 відраховувати з моменту приведення вироку до виконання, тобто з моменту його затримання.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м.Миколаєва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Головуючий ОСОБА_1