Справа № 485/507/24
Провадження № 1-кп/485/19/25
про продовження запобіжного заходу
02 червня 2025 року м. Снігурівка
Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі колегії суддів:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Снігурівка клопотання прокурора Снігурівського відділу Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області ОСОБА_5 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаїв, українця, громадянина України, офіційно не працюючого, не судимого,
який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 263 КК України,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 ,
встановив:
На розгляді Снігурівського районного суду Миколаївської області перебуває кримінальне провадження №12023150000000046 від 02 лютого 2023 року за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України.
Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду Миколаївської області від 11 вересня 2023 року до обвинуваченого ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою з можливістю звільнення під заставу, який у наступному неодноразово продовжувався, останній раз ухвалою Снігурівського районного суду Миколаївської області від 16 квітня 2025 року запобіжний захід продовжено до 14 червня 2025 року з правом внесення застави у розмірі 214720,00 грн та відповідно до частини п'ятої статті 194 КПК України на обвинуваченого покладені відповідні обов'язки.
Прокурор звернувся з клопотанням про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 строком на 60 днів з можливістю внесення застави у розмірі 214720,00 грн та у разі її внесення покладенням на обвинуваченого обов"язків передбачених статтею 194 КПК України. Клопотання мотивоване тим, що на теперішній час строк дії попередньої ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 спливає, а судове провадження не завершено. Ризики, які були враховані судом при обранні та продовженні обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, такі як переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та інших обвинувачених у вказаному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, не зменшились та продовжують існувати. Застосування інших більш м'яких запобіжних заходів не зможуть запобігти існуючим ризикам та гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив суд його задовольнити з підстав наведених у клопотанні.
Обвинувачений просив застосувати більш м"який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 покладалась на розсуд суду.
Суд, заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу, дійшов до такого.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є, зокрема, забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про продовження /зміну/ запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачений ст. 177 КПК України, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам зазначених прокурором.
Розглядаючи питання про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , суд враховує положення ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та застосовує Конвенцію "Про захист прав людини і основоположних свобод" (далі "Конвенція") та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Частиною 4 статті 5 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" визначено права кожного, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, ініціювати провадження, в якому суд без зволікання має встановити законність затримання та прийняти рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п. 79 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року у справі "Харченко проти України").
Також є необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів".
У даному кримінальному провадженні ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, та за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дев"яти до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна, та у вчиненні тяжкого злочину передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Як вбачається з матеріалів клопотання та встановлено судом, заявлені в клопотанні ризики, такі як переховування від суду, незаконного впливу на свідків, які у суді ще не допитувалися, та інших обвинувачених у вказаному кримінальному провадженні, та вчинення іншого кримінального правопорушення, не зменшилися та продовжують існувати на даний час.
На наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, вказує те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за вчинення якого передбачено покарання на строк від дев"яти до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна, а тому, усвідомлюючи тяжкість інкримінованого йому злочину, будучи обізнаними про покарання, яке загрожує в разі визнання винними за вироком суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності обвинувачений може переховуватись від суду.
Водночас, враховуючи те, що розгляд кримінального провадження ще триває, при цьому свідки підлягають безпосередньому допиту судом, суд вважає що в даному випадку існує ризик можливого впливу обвинуваченого на свідків в зазначеному кримінальному провадженні, з якими він особисто знайомий. Крім того, ОСОБА_6 постійно контактував з іншими обвинуваченими у кримінальному провадженні, може схилити їх до надання показань, які його виправдовують.
Враховуючи обставини злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_6 , з огляду на те що обвинувачений офіційно не працевлаштований та не має офіційного прибутку, є достатні підстави вважати, що він може продовжити займатися злочинною діяльністю.
Згідно рішення ЄСПЛ "Клоот проти Бельгії" ризик вчинення нових правопорушень має місце, коли попередня поведінка особи дає підстави для очікувань, що він не має наміру зупинятись у своїх злочинних діях; коли небезпека має бути явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи.
Враховуючи вищевикладені встановлені обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку, що застосування більш м'яких запобіжних заходів відносно обвинуваченого є неможливим, оскільки менш суворі запобіжні заходи недостатні для запобігання встановленим ризикам, та не забезпечать належної процесуальної поведінки обвминуваченого.
З урахуванням того, що до завершення строку дії попередньої ухвали про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою судовий розгляд не може бути завершений, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк, що не перевищує 60 днів, тобто до 31 липня 2025 року.
Доказів, які б підтверджували неможливість на даний час перебування ОСОБА_6 під вартою суду не надано.
У відповідності до положень ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає за необхідне залишити обвинуваченому заставу у раніше визначеному розмірі на рівні 80 розмірів прожиткового мінімуму, що становить 214720,00 грн.
Враховуючи наведене, суд вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 178,183, 199, 315, 370-372 КПК України, суд
постановив:
Клопотання прокурора Снігурівського відділу Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області ОСОБА_5 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 31 липня 2025 року (включно) з можливістю звільнення під заставу у раніше визначеному розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 214720,00 грн (двісті чотирнадцять тисяч сімсот двадцять грн 00 к.), яка може бути внесена, як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
Обвинувачений, інші особи як заставодавці, мають право внести заставу у вказаному розмірі у будь-який момент протягом строку дії цієї ухвали.
У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 , на строк до 31 липня 2025 року, включно, обов'язки:
- прибувати до суду за першою вимогою;
- не відлучатися з населеного пункту в якому він проживає, а саме з міста Миколаєва без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну місця свого проживання та місця роботи;
- утримуватись від спілкування з іншими обвинуваченими, свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в"їзд в Україну.
Попередити обвинуваченого, що після внесення застави у разі невиконання покладених на нього обов'язків, застава може бути звернута в дохід держави.
Контроль за виконанням ухвали покласти на процесуального керівника - прокурора відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_10 .
Ухвала суду набирає законної сили з моменту оголошення.
Строк дії ухвали - до 31 липня 2025 року, включно.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, його захиснику негайно після оголошення.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим ОСОБА_6 , який тримається під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.
Повний текст ухвали оголошено 02 червня 2025 року.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3