справа № 489/2888/25
провадження №3/489/1066/25
Іменем України
02 червня 2025 року м. Миколаїв
Суддя Інгульського районного суду м. Миколаєва Коваленко І.В., розглянувши справу про притягнення:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП,
встановив:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №295262 від 09.04.2025, 08.04.2025 о 11:30 год. в м.Миколаєві по пр.Миру, 62 ОСОБА_1 керував транспортним засобом ГАЗ, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме звужені зіниці очей, які не реагують на світло, бліда шкіра обличчя, поведінка, яка не відповідає дійсності, виражене тремтіння пальців рук. Водію було заповнювано пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в КНП МОЦПЗ МОР, на що водій погодився.
Згідно висновку № 473 КНП МОЦПЗ МОР заключний діагноз встановити неможливо, в зв'язку з відмовою від проведення лабораторних досліджень посилаючись на відсутність фізіологічного бажання. Правопорушення вчинено повторно протягом року (постанова Ленінського районного суду міста Миколаєва від 24.05.2024 у справі № 489/4237/24). Тим самим водій порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч.2 ст.130 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, причини своєї неявки не повідомив. Про судове засідання повідомлявся відповідно до закону за адресою, вказаною в протоколі.
Таким чином, відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з вимогами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статей 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23 жовтня 1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998).
Згідно «критеріїв Енгеля», сформованих Європейським судом з прав людини у справі «Енгель та інші проти Нідерландів» (1976 рік), критеріями для визначення поняття «кримінальне обвинувачення» є: критерій національного права (чи підпадає певне протиправне діяння під ознаки злочину згідно з національними нормами); критерій кола адресатів (якщо відповідальність поширюється на невизначене коло осіб, то правопорушення підлягає кваліфікації як кримінальне); критерій мети та тяжкості наслідків (у випадку, якщо у санкції наявний саме елемент покарання, а передбачені санкції є достатньо суворими, скоєне правопорушення розглядається за природою кримінального злочину).
При цьому кваліфікація порушення/обвинувачення як «кримінального» дає особі додаткові гарантії, які передбачені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі обов'язок довести вину особи, який передбачений ч. 2 ст. 6 Конвенції.
Диспозицією ч. 2 ст.130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, а саме керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч.ч. 2, 3, 6 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.п. 2, 6, 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 17.12.2008 № 1103, огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ та МВС. Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Системний аналіз вказаних норм права свідчить про те, що у випадку наявності в особи, яка керує транспортним засобом, ознак сп'яніння - поліцейський зобов'язаний пред'явити їй вимогу пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
З долученого до матеріалів справи відеозапису та протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я, де йому необхідно було здати сечу для лабораторних досліджень. Однак але не зміг здати біологічну рідину через відсутність фізіологічного бажання - сечовиділення. При цьому, з рекомендацією лікаря вживав воду для стимулювання сечовиділення, але таке бажання в нього не з'явилося.
З відеозапису також вбачається, що ОСОБА_2 виконав всі вправи, які вказав йому зробити лікар.
Суд зазначає, що відсутність фізіологічного бажання (можливості) надати зразки для дослідження не є відмовою в контексті положень диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП від проходження огляду на стан сп'яніння.
Зазначена у протоколі та зафіксована на відео відсутність фізіологічного бажання сечовиділення особи свідчить про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду (не проявляв жодних активних дій), а не зміг зробити цього через особливості його організму в даній конкретній ситуації.
Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення та інші матеріали справи не містять належних та неспростовних доказів на підтвердження того, що особа, відносно якої складено протокол, дійсно вчинила дії, які б вказували на її ухилення від проходження огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я, тому у посадової особи органу національної поліції були відсутні передбачені законом підстави для складення протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Крім того, з протоколу серії ЕПР1 № 295262 вбачається, що його складено поліцейським 09.04.2025 13:41 год., а в п.7 «Місце скоєння та суть адміністративного правопорушення» при описі установлених даних зазначено, що керування транспортним засобом ОСОБА_1 здійснив 08.04.2025 о 11:30 год. місцем складання протоколу вказано місце зупинки транспортного засобу, яким керував водій, якому протокол вручено під підпис.
Таким чином, протокол містить розбіжності в даті його складання та даті вчинення правопорушення.
Відповідно до конституційного принципу, закріпленого в ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Згідно зі ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Із пункту 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» вбачається, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Наведені обставини є підставою для закриття провадження у справі через недоведеність складу адміністративного правопорушення в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, через недоведеність належними доказами складу адміністративного правопорушення, у зв'язку з чим висновок особи, яка склала протокол, є необґрунтованим належним чином та носить суб'єктивний характер, через що не відповідає вимозі щодо його допустимості та достатності, як доказу.
Керуючись статтями 130, 247, 252, 280, 283, 291, 294 КУпАП, суддя
постановила:
Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя І.В. Коваленко