Справа № 489/948/25
Провадження № 1-кс/489/1524/25
Інгульський районний суд міста Миколаєва
Ухвала
іменем України
02 червня 2025 року місто Миколаїв
Слідчий суддя Інгульського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Миколаєві клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні № 62024150010003419 від 19.12.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, про скасування арешту майна,
з участю представника власника майна, адвоката ОСОБА_3 (дистанційно),
встановив:
До слідчого судді Інгульського районного суду міста Миколаєва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту автомобіля марки «Volkswagen Passat», р.н. НОМЕР_1 , накладеного ухвалою слідчого судді від 19.02.2025, оскільки автомобіль був вилучений у ОСОБА_5 , а власником транспортного засобу є ОСОБА_4 , яка не є підозрюваною по вказаному кримінальному провадженні, а також вказаний транспортний засіб не має значення речового доказу у даному провадженні та його арешт обмежує право власника розпоряджатися належним йому майном.
В судовому засіданні представник власника майна клопотання підтримав та просив його задовольнити, зазначивши про те, що власник має намір використовувати вказаний автомобіль для укладення договору оренди, а також виїжджати на ньому за кордон для відпочинку з дітьми.
Прокурор до суду не з'явився, надавши заяву про розгляд клопотання без його участі, а також заперечував проти скасування арешту майна, оскільки воно є знаряддям кримінального правопорушення.
Вислухавши представника власника майна, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов таких висновків.
В судовому засіданні встановлено, що Першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Миколаєві) ТУ ДБР у м. Миколаєві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024150010003419 від 19.12.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду міста Миколаєва від 19.02.2025 накладено арешт на автомобіль «Volkswagen Passat», р.н. НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_4 .
Арешт на вказане майно був накладений з метою його збереження як речового доказу, оскільки воно відповідає критеріям, визначеним в ст. 98 КПК України, та має значення речового доказу
Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду міста Миколаєва від 17.03.2025 частково скасовано арешт автомобіля «Volkswagen Passat», р.н. НОМЕР_1 , в частині позбавлення права користування ним, після чого він був переданий на збереження власнику ОСОБА_4 .
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, серед іншого, є доказом кримінального правопорушення. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Аналіз процитованої вище норми вказує, що арешт майна, як захід забезпечення кримінального провадження, полягає в ряді самостійних заходів: позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування майном.
Одним із загальних правил застосування заходів забезпечення кримінального провадження відповідно до ст. 132 КПК України є те, що певний захід забезпечення може застосовуватись тоді, коли потреби досудового розслідування виправдовують подібне втручання у права і свободи особи.
Згідно з ч. 2 ст. 174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
З матеріалів клопотання вбачається, що вказаний транспортний засіб використовувався під час передачі ОСОБА_5 грошових коштів в сумі 3000 доларів США в якості неправомірної вигоди, що здійснювалося саме в салоні вищевказаного автомобіля, та грошові кошти були безпосередньо поміщені до задньої кишені транспортного засобу.
Вказані обставини, у свою чергу, підтверджують той факт, що автомобіль «Volkswagen Passat», р.н. НОМЕР_1 , використовувався саме як знаряддя вчинення кримінального правопорушення для передачі - отримання неправомірної вигоди, що здійснювалося таємно від інших осіб та грошові кошти поміщалися до кишені транспортного засобу, де і були вилучені під час подальшого обшуку транспортного засобу.
При цьому, питання щодо долі речових доказів вирішується не слідчим суддею на стадії досудового розслідування, а, відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження, при цьому такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.
Натомість, згідно з п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК України, гроші, цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання. У такому разі зазначені гроші, цінності та інше майно повертаються власнику (законному володільцю).
За такого, оскільки, виходячи з матеріалів клопотання, арештований автомобіль використовувався саме як знаряддя вчинення кримінального правопорушення, тому вказане свідчить про те, що він має значення речового доказу у даному кримінальному провадженні, та на даний час продовжують існувати передбачені ч. 1 ст. 170 КПК України підстави для арешту такого майна шляхом позбавлення права на його відчуження та розпорядження ним.
Той факт, що власник майна має намір вчиняти з ним дії, які полягають у його передачі іншим особам або залишити на ньому територію України, про що зазначив представник у судовому засіданні, вказує на те, що існують ризики того, що скасування арешту майна може призвести до його втрати, відчуження чи пошкодження, у зв'язку з чим продовжують існувати обставини, які стали підставою для накладення арешту на таке майно.
Натомість, не можуть бути підставою для скасування арешту майна посилання представника власника майна на те, що арешт майна обмежує власника у праві власності на нього, оскільки, по-перше, на даний час арештоване майно перебуває у безпосередньому володінні та користуванні власника; по-друге, положеннями КПК України прямо передбачено можливість накладення арешту на майно, зокрема шляхом позбавлення права на його відчуження та розпорядження ним, якщо таке майно має значення речового доказу у кримінальному провадженні та має бути збереженим для прийняття остаточного рішення у провадженні.
Таким чином, оскільки досудове розслідування по вказаному кримінальному провадженню не закінчене та слідчим/судом не прийняте відповідне процесуальне рішення за наслідками вказаного розслідування/судового розгляду, автомобіль по теперішній час є речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні, тому з метою забезпечення балансу між інтересами власника арештованого майна та визначеними у ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження та інтересами досудового розслідування, слідчий суддя доходить висновку про необхідність продовження існування арешту вищевказаного транспортного засобу в частині позбавлення права на його відчуження та розпорядження ним, що забезпечить реалізацію прав власника на користування майном та забезпечить збереження вказаного майна в якості речового доказу у кримінальному провадженні.
При цьому, слідчий суддя на даній стадії розслідування не вправі надавати оцінку вказаному доказу з точки зору його належності і допустимості для встановлення обставин кримінального провадження, яка має бути надана судом під час розгляду кримінального провадження по суті, а також вирішувати питання щодо його долі, що вирішується не слідчим суддею, а судом під час ухвалення судового рішення по суті провадження, а лише зобов'язаний з'ясувати, що вилучене майно відповідає критеріям щодо речових доказів та потребує подальшого збереження для розслідування кримінального провадження накладенням на нього арешту, тобто шляхом вжиття заходів забезпечення кримінального провадження.
Таким чином, встановлені обставини вказують на відсутність підстав для скасування арешту з автомобіля «Volkswagen Passat», р.н. НОМЕР_1 , в частині позбавлення права на його відчуження та розпорядження ним, що є підставою для відмови в задоволенні клопотання.
Керуючись статтями 174, 309, 372 КПК України, слідчий суддя
постановив:
У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту транспортного засобу «Volkswagen Passat», р.н. НОМЕР_1 , в частині позбавлення права на його відчуження та розпорядження ним, накладеного ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду міста Миколаєва від 19.02.2025, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1