Справа №479/59/25
Провадження №2/479/226/25
28 травня 2025 року смтКриве Озеро
Кривоозерський районний суд Миколаївської області
в складі : головуючої судді Репушевської О.В.;
за участі: секретаря судового засідання Рябощук О.В.,
розглянувши в засіданні в смт Криве Озеро цивільну справу №479/59/25 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Альфа Банк", приватного виконавця Булахевіча Степана Вікторовича, третя особа без самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Степанівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та визнання протиправною і скасування постанови про відкриття виконавчого провадження,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ,
представник позивача ОСОБА_2 ,
відповідач АТ "Альфа Банк"
приватний виконавець Булахевіч С.В.,
третя особа приватний нотаріус Хара Н.С.,
Позивач в особі представника - адвоката Герасимець М.М., звернулася до суду із позовом до АТ "Альфа Банк", приватного виконавця Булахевича С.В., треті особи, які не заявляють самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. На обґрунтування позову зазначила, що 05 серпня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. вчинено виконавчий напис №26065 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ "Альфа Банк" заборгованості в сумі 24 985,66 грн.. 30 листопада 2024 року приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Булахевічем С.В. у виконавчому провадженні №63017211 з виконання зазначеного виконавчого напису нотаріуса, постановою звернено стягнення на доходи боржника - ОСОБА_1 .. Посилаючись на те, що оспорюваний виконавчий напис вчинений без дотримання умов вчинення виконавчого напису, позивач просить про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та визнання протиправною і скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, стягнення моральної шкоди, та стягнення з відповідача судових витрат.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав письмову заяву, в якій просить про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить про їх задоволення.
Представник відповідача АТ "Альфа Банк" у судове засідання не з'явився, надав до суду клопотання, в якому просив розпочати примусове виконання рішення на підставі виконавчого документу, звернути стягнення на заробітну плата та інші доходи боржника.
Відповідач - приватний виконавець Булахевіч С.В. у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив, відзив не надав.
Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. у судове засідання не з'явилася. Поштовий конверт направлений на її адресу повернувся з відміткою "Адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши надані докази, суд дійшов до наступного.
Судом встановлено, що постановою приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевічем С.В. 30 листопада 2024 року звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , згідно виконавчого напису №26065, виданого 05 серпня 2020 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріально Хари Н.С., відповідно до якого з ОСОБА_1 стягнуто борг на користь АТ "Альфа Банк" , заборгованість в розмірі 24 985,66 грн..
Згідно положень п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса", для одержання виконавчого напису щодо стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14, яка була залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року та Постановою Великої палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року, було визнано незаконною та не чинною постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, у тому числі: Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».
Зазначена постанова апеляційного суду у відповідності до п.4 ст.254 КАС України (в редакції, що діяла на момент винесення постанови) набула законної сили з моменту проголошення, з 22 лютого 2017 року, а отже з цієї ж дати законодавство не передбачало можливості вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, яка випливає із кредитних відносин.
Таким чином, в момент вчинення виконавчого напису 05 серпня 2020 року були відсутні правові підстави для його вчинення, а отже такий виконавчий напис не підлягає виконанню.
Крім того, на думку суду, навіть у разі наявності правових підстав у відповідності до п.2 Переліку документів, за яких стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 для вчинення виконавчого напису нотаріуса, то неможливість вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, визначеної у відповідності до виконавчого напису від 05 серпня 2020 року була обумовлена й іншими обставинами, наведеним нижче.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.
Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного суду України від 05 червня 2017 року у справі №6-887цс17, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачам документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів; для правильного застосування положень статей 87,88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов'язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.
З наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі.
Відповідачами не подано до суду належних та достовірних доказів щодо спростування доводів позивача.
Отже, на думку суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, вчинив виконавчий напис поза межами, встановлених ст.88 Закону України "Про нотаріат" строків, чим порушив норми Закону України "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Крім того, згідно з позицією ВСУ, яка викладена Великою палатою Верховного Суду у справі №826/20084 від 20 червня 2018 року, вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів нотаріальних договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Згідно положень ст.12 та ст.81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і сторони у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до положень ч.1 ст.206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Суд, у відповідності до ч.5 ст.206 ЦПК України, приймає визнання позову відповідачем у даній цивільній справі, і вважає,що таке визнання позову не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи всі обставини справи у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для ухвалення рішення про задоволення позову в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Щодо вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди суд приходить до наступного.
Згідно положень ст.ст.11 та 1166 ЦК України дозволяє зробити висновок, що підставою виникнення зобов'язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов'язання про відшкодування шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди, та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.
Аналізуючи обставини справи у сукупності з наданими доказами, суд вважає, що позивач не довела спричинення їй моральної шкоди в сумі 30 000 грн..
Доводи позивача про те, накладення арештів на її карткові рахунки призвели до погіршення здоров'я є незмістовними, оскільки відповідач не вчиняв виконавчого напису та здійснював виконавчих дій у виконавчому провадженні. Під час вчинення виконавчого напису саме нотаріус, а не відповідач, приймає рішення, вчиняти чи ні нотаріальну дію після оцінки наданих останнім документів, а виконавчий напис вчиняється в інтересах відповідача, як кредитора у зобов'язанні. А під час виконавчого провадження не відповідач, а виконавець приймає рішення щодо накладення арештів на грошові кошти боржника з метою забезпечення стягнення на користь кредитора у зобов'язанні, яким є відповідач.
Зазначене свідчить про необґрунтованість позовних вимог в цій частині, що має наслідком відмови в їх задоволенні.
Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на оплату правової допомоги, суд виходить з такого.
Відповідно до положень ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Межі та порядок відшкодування судових витрат регламентовано статтями 133, 137, 141, 142 ЦПК України.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи п.п.1,3 ч.3 ст.133 ЦПК України.
Відповідно до положень ст.137 ЦПК України - витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються - згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат - учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З матеріалів справи вбачається, що 14 грудня 2024 року між адвокатом Герасимець М.М. та ОСОБА_1 було укладено договір-доручення про надання правової допомоги.
Згідно попереднього розрахунку судових витрат від 02 січня 2025 року ОСОБА_1 планує сплатити суму адвокатських послуг в розмірі 30 000 грн..
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан сторін.
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі №905/1795/18, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Разом з тим, витрати на правничу допомогу адвоката, на думку суду, не є співмірними зі складністю страви.
Враховуючи досліджені в судовому засіданні докази щодо понесених по справі судових витрат, приймаючи до уваги складність, обсяг і характер наданих адвокатом Герасимець М.М. послуг позивачу, суд дійшов висновку, що розмір витрат на правничу допомогу не є співмірними із складністю справи, тому підлягає частковому задоволенню у розмірі 2 000 грн..
Згідно позовної заяви, представник позивача просить стягнути з відповідача АТ "Альфа Банк" на користь позивача суму сплаченого судового здору, при цьому матеріали справи не містять підтвердження сплати судового збору позивачем.
Згідно положень п.9 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору.
Враховуючи викладене, з відповідача підлягають стягнення в дохід держави: судовий збір в сумі 1211,20 грн., та судові витрати по оплаті судового збору за подачу заяви про забезпечення позову в сумі 605,60 грн.
На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст.76, 81, 89, 141, 142,263-265 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Альфа Банк", приватного виконавця Булахевіча Степана Вікторовича, третя особа без самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Степанівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та визнання протиправною і скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, - задовольнити частково.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №26065, вчинений 05 серпня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Альфа Банк", заборгованість в розмірі 24 985,66 грн..
Стягнути з Акціонерного товариства "Альфа Банк", на користь держави судовий збір в сумі 1211,20 грн..
Стягнути з Акціонерного товариства "Альфа Банк" на користь держави судові витрати по оплаті судового збору за подачу заяви про забезпечення позову в сумі 605,60 грн..
Стягнути з Акціонерного товариства "Альфа Банк" на користь ОСОБА_1 , витрати на правничу допомогу в сумі 2 000 грн..
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п'ятнадцять днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Суддя :